Зарубіжна література. 8 клас. Ніколенко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Бароко і класицизм

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ Й УМІТИ:

  • ВИЗНАЧАТИ ПРОВІДНІ ОЗНАКИ БАРОКО ТА КЛАСИЦИЗМУ ЯК ХУДОЖНІХ НАПРЯМІВ;
  • ВИЯВЛЯТИ В ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ТЕМИ, ІДЕЇ, СИМВОЛИ, ОСОБЛИВОСТІ МОВИ;
  • ХАРАКТЕРИЗУВАТИ Й ПОРІВНЮВАТИ ОБРАЗИ;
  • РОЗКРИВАТИ ЖАНРОВУ СВОЄРІДНІСТЬ ТВОРІВ.

Бароко як доба й художній напрям у європейській літературі та мистецтві

  • 1. Підготуйте короткі повідомлення про діяльність видатних науковців XVII ст. (Галілео Галілей, Йоганн Кеплер, Рене Декарт, Готфрід Вільгельм Лейбніц, Ісаак Ньютон та ін.). Подумайте, як вплинули їхні відкриття на формування нових уявлень про світ.
  • 2. За допомогою Інтернету підготуйте презентацію про 1-2 видатних митців бароко в образотворчому (Дієго Веласкес, Мікеланджело Караваджо, Пітер Пауль Рубенс, Рембрандт Харменс ван Рейн та ін.) чи музичному (Георг Фрідріх Гендель, Йоганн Себастьян Бах та ін.) мистецтві.

XVII ст. в Західній Європі відзначається складністю соціальних і духовних процесів. У цей час тривала криза феодалізму, водночас відбувався процес формування національних держав, об'єднання країн під владою могутніх монархів. Тому XVII ст. називають добою абсолютизму (або монархії). Європейські монархи підтримували мистецтво й науку, укладали союз із церквою, намагаючись панувати у сфері ідеології. Релігія продовжувала відігравати провідну роль у країнах Західної Європи, проте її позиції значно похитнулися у зв'язку з розвитком науки й техніки.

Наукові відкриття XVII ст. обумовили нове бачення світу та людини. Завдяки дослідженням Галілео Галілея, Йоганна Кеплера, Рене Декарта, Готфріда Вільгельма Лейбніца, Ісаака Ньютона та ін. світ постав перед людьми не статичним і завершеним у своїх формах, а рухливим, безмежним, мінливим і не пізнаним до кінця. У ньому, згідно з науковими уявленнями того часу, діяли не тільки Божі закони, а й закони природні, невідомі сили й стихії.

Особливістю мистецтва XVII ст. є співіснування в ньому двох художніх напрямів — бароко та класицизму. Класицисти шукали порядку й гармонії в суперечливому світі, тоді як представники бароко показували його драматизм, таємничість і стихійність. Це були два різні погляди на світ, що розкрився в XVII ст. в усій своїй широті та розмаїтті.

Караваджо. Юнак із лютнею. 1596 р.

Світ у культурі бароко постає в усій своїй складності, багатогранності виявів, безмежності й мінливості. Під впливом наукових відкриттів, які розширили горизонти пізнання та довели безкінечність буття, представники бароко намагалися осягнути природні стихії, навколишнє середовище, оточення людини — усе, з чого складається великий і досить непростий для розуміння Всесвіт. При цьому вони усвідомлювали обмеженість раціоналістичних засобів пізнання й тому значну роль надавали інтуїції, безпосередньому відчуттю, «прозрінню серця».

У культурі бароко утвердилося уявлення про світ як про поєднання суперечливих начал, як про арену протилежних сил — світла й темряви, добра і зла, життя та смерті, Бога й диявола. Світ зображується митцями бароко в моменти найбільшого напруження, і людина, як невід'ємна частина світового буття, бере участь у розв'язанні його конфліктів, приймаючи на себе весь тягар трагізму світу.

П. П. Рубенс. Христос і два злодія на хресті. 1619-1620 рр.

Однак представники бароко вміли бачити не тільки драматичні сторони, а й красу життя. Вони намагалися якомога виразніше й яскравіше прикрасити його, щоб подолати трагізм засобами краси, знайти через естетичне вихід із кола тяжких протиріч. Барокове мистецтво не тільки відображало складність буття, а й нагадувало про його щедрість і повноту. Напрочуд тісно поєднані в бароко почуття жаху та відчаю й водночас велика жага життя та його принад. Святкові форми бароко мали на меті створити для людини прообраз «раю на землі», аби через красу вона могла наблизитися до Бога.

В естетиці бароко посилюється інтерес не тільки до досконалих проявів буття, а й до дисгармонійного, фантастичного, навіть потворного. Усе багатство світу, його естетична невичерпність розкриваються через постійне підкреслення таїни світобудови. Звідси — атмосфера містики, чогось надзвичайного, що знаходиться поза межами свідомості.

Образ людини в мистецтві бароко складний і багатогранний, він відзначається суперечливістю й напруженістю духовного буття, інтенсивністю емоцій, силою пристрастей. Людині в барокових творах доводиться постійно розв'язувати внутрішні конфлікти. Нерідко вона не здатна їх вирішити й лише гостро переживає боротьбу прихованих сил у своїй душі. У внутрішньому світі барокових героїв стикаються дух і плоть, нице й піднесене, нестримна жага насолод і суворий аскетизм.

Взаємини людини з Богом набувають глибокого особистого характеру, людина постійно відчуває присутність вищого начала у світі, але її шлях до нього пролягає через важкі пошуки й вагання. Головним сюжетом барокового мистецтва стає духовне випробування людини.

Хоча людину вже не ідеалізували, як у добу Відродження, представники бароко поставили її в центр своїх світоглядних шукань, порушивши питання про складність людської натури та її зв'язок із безмежним Усесвітом.

Важливою ознакою бароко є універсальність художнього мислення, космічність бачення. Митці зображують не просто епізоди з життя людей, а буття людства в усесвітньому, глобальному масштабі. Вони розповідають про боротьбу одвічних начал, безкінечність космосу й місце людини в складному й розбурханому світі.

Рембрандт. Флора. 1634 р.

Характерною ознакою бароко є також його динамізм, що виявляється в постійному русі форм, які покликані відтворити рухливість світу й стан душевного неспокою людини.

У бароко поєдналися традиції епох Середньовіччя й Відродження, античні й християнські мотиви, релігійне та світське начала.

Барокові твори залишають враження неспокою, бентежать розум і серце, хвилюють уяву. Цьому сприяє система контрастів, символів, алегорій, перебільшень, іносказань тощо. Твори відзначаються підкресленою метафоричністю й символічністю, розраховані не на логічне сприйняття, а передовсім на уяву.

Яскравими представниками бароко в Західній Європі були Луїс де Гонгора-і-Арготе, Педро Кальдерон де ла Барка, Тірсо де Моліна (Іспанія), Торквато Тассо й Джамбаттиста Маріно (Італія), Джон Мільтон і Джон Донн (Англія), Ганс Якоб Кристоф Гріммельсгаузен (Німеччина).

Синтез традицій епохи Середньовіччя та Ренесансу в барокових творах

Середньовіччя

Відродження

Бароко

Бог — центр Усесвіту.

Людина — центр Усесвіту.

Людина в складних стосунках із Богом.

Поширення християнства.

Відродження античної культури.

Поєднання християнських і античних традицій.

Культ Бога.

Культ сильної людини.

Віра в духовні можливості людини.

Світ — непізнанний і жахливий, справжнє життя не на землі, а на небі.

Єдність, гармонійність світу.

Намагання проникнути в таємниці земного світу, який утрачає цілісність і гармонійність, протиставлення духовного буття земній марноті.

Опора на віру.

Опора на розум.

Спроба примирити розум і віру.

Релігійний характер культури.

Світський характер культури.

Поєднання релігійних і світських мотивів.

Ускладненість готики.

Простота, гармонійність форм.

Різноманітність, синтетизм форм.

Бароко виявилося в різних видах мистецтва: літературі, архітектурі, живописі, музиці, скульптурі. Архітектура бароко відзначається широтою форм, масштабністю будівель, пануванням «хвилястих» ліній, неврівноважених композицій. Архітектурні ансамблі органічно вписуються в навколишнє середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу. Яскравим прикладом архітектурного бароко є церква Сан Карло алле Куатро Фонтане, збудована за проектом Ф. Борроміні.

Л. Берніні. Бюст Людовіка XIV у Версалі. Франція. 1665 р.

В образотворчому мистецтві бароко виявилося в гіперболізмі образів, контрастності й водночас колористичній єдності цілого. Художники розробляють релігійні та міфологічні сюжети, надаючи їм алегоричного змісту. З полотен великих майстрів бароко дивляться люди, які живуть складним духовним життям, охоплені пристрастями й суперечностями. Значний внесок у культуру зробили такі видатні художники бароко, як Дієго Веласкес (Іспанія), Мікеланджело Караваджо (Італія), Пітер Пауль Рубенс (Фландрія), Харменс ван Рейн Рембрандт (Нідерланди) та ін.

У скульптурі бароко привертає увагу живописність композицій, їхній динамізм, плинність ліній, що створює враження мінливості й постійного руху образів (Лоренцо Берніні та ін.).

Бароко в музиці представляють Георг Фрідріх Гендель і Йоганн Себастьян Бах, хоча їхня творчість виходить за межі цього напряму. Для музичного бароко характерні сильні образи, прагнення відобразити внутрішній світ людини, драматизм її почуттів, спеціальні засоби виразності, що створюють велич, пишність, декоративність та емоційність музичних картин.

В Україні є багато зразків бароко в архітектурі, наприклад Покровська церква, церква Святого Андрія Первозваного (1747-1753), церкви Києво-Печерської лаври, Софійського собору в Києві та ін. Окрім архітектури, бароко розвинулося в українській літературі, іконографії, живописі та ін. Українське літературне бароко мало свою специфіку. Цей напрям ґрунтувався на власних національних джерелах: давньоруських і фольклорних, що проявлялися на різних рівнях напряму — «високому», «середньому» та «низовому». У культурі українського бароко відображені загадкові й дивакуваті характери. Представники бароко поетизували духовний світ козака, утверджували образ діяльного героя, який віддано служить вітчизні. У мистецтві українського бароко релігійні мотиви домінували над світськими. Літературне бароко простежується в різних жанрах, зокрема в поезії Лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія Сковороди, Самійла Величка та ін.

Невідомий художник. Митрополит Петро Могила. XVII ст.

  • 1. Як зображується світ у бароковому мистецтві? Чи вплинули наукові відкриття на зміну уявлень про світ у XVII ст.? Доведіть свою думку.
  • 2. Визначте синтез середньовічних і ренесансних традицій у мистецтві бароко.
  • 3. Назвіть представників бароко в різних видах мистецтва.

УЗАГАЛЬНЮЄМО

Провідні ознаки бароко як художнього напряму в Західній Європі:

  • світ зображується безмежним, суперечливим і таємничим;
  • людина постає як осереддя боротьби добра і зла, Бога та диявола, високого й ницого;
  • динамічні форми, що покликані відтворити рухливість світу та внутрішнього стану людини;
  • поєднання традицій епох Середньовіччя та Ренесансу;
  • велика роль алегорій, контрастів, символів, метафор та інших засобів виразності.