Література Стародавнього Риму

«Золота доба» давньоримської літератури

1. Покажіть на мапі Італію, Рим.
2. За допомогою Інтернету підготуйте презентацію «Пам'ятки Стародавнього Риму».

Римська література виникла пізніше за грецьку. Перші її твори датовані ІІІ ст. до н. е. Особливістю розвитку римської літератури було те, що вона скористалася здобутками давньогрецької культури. Навіть римських богів ототожнювали з грецькими: Юпітер — Зевс, Юнона — Гера, Нептун — Посейдон, Венера — Афродіта, Діана — Артеміда, Мінерва — Афіна тощо. Однак, використовуючи давньогрецькі образи, сюжети й мистецькі форми, римляни переосмислювали їх по-своєму.

Головний пафос римської літератури визначають загальнодержавні ідеали. Державні інтереси римляни ставили понад усе, тому римська література сповнена високого громадянського змісту. Водночас у ній оспівується й індивідуальне світовідчуття. Римські письменники створили яскраві образи своїх сучасників, людей бурхливої і неспокійної доби, яким притаманні сильні пристрасті й почуття.

Літературу ранньої імперії (періоду правління Октавіана Августа) називають «золотою добою» давньоримської літератури, бо саме в цей час вона досягла вершин свого розквіту. Імператор Октавіан Август зосередив у своїх руках усю владу в Римській державі. Однак він розумів значення художнього слова в суспільстві, тому всіляко підтримував і наближав до себе митців.

У «золоту добу» провідне місце посіла поезія — епічна й лірична. Публій Вергілій Марон увійшов в історію літератури як автор трьох славетних творів: «Буколіки», «Георгіки», «Енеїда». Використовуючи досвід Гомера, Вергілій утверджував ідеї Римської держави, прославляв образ героя-громадянина, надавав міфам сучасного значення.

Квінт Горацій Флакк увійшов у літературу спочатку як автор віршів (еподів чи ямбів), у яких у жартівливій формі розповідалося про події реального життя. Водночас Горацій писав і сатири (або бесіди) — твори на філософсько-моральні й естетичні теми. Однак особливо він прославився своїми одами (сам автор називав ці твори піснями, а одами їх назвали пізніше античні поети), кожна з яких містить звернення до божества, певної особи чи групи осіб і побудована у формі монологу чи діалогу.

Вергілій з Кліо і Мельпоменою. Мозаїка. Туніс. ІІІ ст.

Серед ліричних жанрів чільне місце в римській літературі посідає жанр елегії, представниками якого були Гай Корнелій Галл, Альбій Тібулл, Секст Проперцій. Почесне місце в цьому ряду належить Публію Овідію Назону, видатному поетові «золотої доби». Любовні елегії Овідія читали всі — від простих громадян до імператора. Однак головним своїм твором поет уважав «Метаморфози», провідна тема якого — перетворення всього живого: людей на рослини, тварин, зірки, струмки тощо. Овідій прагнув пояснити все, що відбувається у світі, тому оповідь охоплює період з початку створення богами людства до правління римських імператорів. У «Скорботних елегіях» Овідія висловлюється велика любов до Риму, рідної батьківщини.

Літературний гурток Гая Цільнія Мецената, куди входив і Вергілій, став провідником «офіційного напряму» в літературі. Меценат, з допомогою якого імператор Октавіан Август намагався впливати на поезію, увійшов в історію. Його ім'я в європейських мовах стали вживати в значенні «багатий і безкорисливий покровитель мистецтва».

1. Коли виникла давньоримська література? Розкрийте її співвідношення з давньогрецькою.
2. Які теми й ідеї переважали в давньоримській літературі?
3. Який період називають «золотою добою» давньоримської літератури?
4. Назвіть видатних представників і жанри давньоримської літератури.

Зміст