Зарубіжна література. 8 клас. Ніколенко

Вергілій (Публій Вергілій Марон)

70—19 рр. до н. е.

Публій Вергілій Марон народився в 70 р. до н. е. поблизу м. Мантуї (Італія). Батько його був заможною людиною. Про матір митця нічого не відомо. Коли хлопцеві виповнилося 15 років, батько відправив його навчатися в Рим до відомого педагога Епідія. Вступ до цієї школи, де вчилися вихідці із знатних сімей, свідчить про те, що батько Вергілія належав до вищої верстви. До речі, тут здобував освіту й Октавіан Август. Він був молодшим за Вергілія на шість років, проте, оскільки навчання тривало довго, можна припустити, що поет уже в школі познайомився з ним. Октавіан Август усе життя опікувався Вергілієм, ставився до нього з великою приязню.

Юнак вивчав філософію, багато читав, цікавився медициною й математикою. Батько хотів, щоб він став адвокатом, бо ця професія відкривала шлях до державних посад. Але Вергілій мав власні уявлення про майбутнє. У 45 р. до н. е. юнак переїхав до Неаполя й став власником невеличкого маєтку, де займався літературною працею.

На очах поета відбулося багато історичних подій: смерть Цезаря, громадянські війни, боротьба за владу між римськими імператорами. Але що б не відбувалося довкола, Вергілій не забував свого головного призначення — поезії.

До нас дійшли три основні твори Вергілія: «Буколіки» — про мирне сільське життя (бл. 42-39 рр. до н. е.), «Георгіки» — про землеробську працю (36-29 рр. до н. е.) і «Енеїда» — про заснування Римської держави (26-19 рр. до н. е.).

Вергілій помер у 19 р. до н. е. в м. Неаполі (Італія).

Використовуючи сюжет «Енеїди» Вергілія, український письменник І. Котляревський написав поему «Енеїда». Її значення полягає в тому, що в ній уперше в художній літературі створено образ українського народу, відображено його звичаї і характер. Письменник утверджує єдність українства, що стане запорукою світлого майбутнього.

А. Базилевич. Еней із військом. 1967 р.

ЕНЕЇДА

Поема

(Фрагменти)

Поема складається з 12 книг і розповідає про діяння родоначальника римського народу — троянця Енея, сина Анхіза та богині Венери. Міф про переселення Енея в Лацій був добре знаний сучасниками Вергілія, але поет першим надав йому художньої завершеності.

У сюжеті «Енеїди» традиційно виокремлюють дві частини: Еней мандрує, а потім воює в Італії. У першій книзі йдеться про те, як Еней зі своєю флотилією наближається до Італії. Розгнівана Юнона посилає страшну бурю. Кораблі розкидані по всьому морю, їхня доля невідома. Далі розповідається про події на Олімпі: Юпітер відкриває Венері майбутню долю Енея та його нащадків аж до часів Августа, віщує велич Римської держави. Потім події із земного життя героїв, як і в Гомера, переплітаються з подіями, що відбуваються на Олімпі.

Щастя всміхнулося Енеєві. Він із своїми супутниками потрапляє до Карфагена, який заснувала Дідона. Вона співчуває нещастям Трої, тому гостинно приймає троянців. Особливе враження на неї справила доля Енея. Увечері, під час бенкету, вона просить його розповісти про поневіряння. Цією експозицією завершується перша книга. Основна тема — Рим і його велич — простежується від самого початку твору й далі.

Розповідь Енея звучить у другій і третій книгах «Енеїди». Друга книга присвячена падінню Трої. Згадується троянський кінь, загибель троянських героїв, царя Пріама. Ідеться й про те, як Еней виносить на плечах свого батька, Анхіза, як до нього приєднуються інші троянці.

У третій книзі розповідається про блукання Енея світом. На кожній зупинці подорожі Енеєві сниться віщий сон або провидці віщують йому подальшу долю.

У четвертій книзі розповідається про кохання Дідони до Енея. Вона покохала його за страждання й високі моральні якості. Кохання могутньої цариці, засновниці міста Карфагена, сприяє возвеличенню образу Енея у творі. Дідона переживає конфлікт обов'язку й почуття (вона дала обітницю покійному чоловікові). Це призводить до трагедії. Боги нагадують Енеєві про його велику місію, і герой залишає Карфаген. Не маючи сил перенести розлуку, Дідона вкоротила собі віку — убиває себе мечем, який їй подарував Еней, а потім її тіло палає у вогні.

П'ята книга «Енеїди» знову нагадує гомерівські поеми. Еней, прибувши до Сицилії, улаштовує ігри на роковини смерті Анхіза. В «Іліаді» Гомера йшлося про ігри на честь поховання Патрокла. Ця тема була актуальною за часів імперії. Імператор улаштовував змагання серед знатних молодиків, уважаючи це старовинною традицією.

У шостій книзі Еней робить зупинку поблизу міста Кум. Неподалік, за легендами, знаходився вхід до царства мертвих. Пророчиця Сивілла провіщає Енеєві боротьбу, яка чекає на нього в Лації, а потім супроводжує його в царство мертвих для зустрічі з Анхізом. У Гомера Одіссей також спускався в царство мертвих. Однак у Вергілія цей мотив набуває зовсім іншого змісту. Анхіз провіщає Енеєві майбутню славу й боротьбу за утвердження Римської держави. Фактично пророцтво Анхіза — це гімн на честь Риму.

Друга частина поеми присвячена війнам (книги 7-12). Вона містить легенди й факти з італійської давнини й перегукується з «Іліадою». Еней асоціюється з гомерівським Ахіллом. Укріпившись на зайнятій троянцями землі поблизу гирла річки Тибр, Еней уклав угоду з царем латинян Латином. Він погодився віддати за нього дочку Лавінію, яка раніше була обіцяна Турнові. Це й стало причиною війни. Заключна сцена битви Енея з Турном побудована за зразком битви Ахілла й Гектора. Еней перемагає, він готовий помилувати переможеного ворога, однак помічає на його плечі пов'язку загиблого Палланта і, як Ахілл, що помстився за смерть Патрокла, убиває Турна одним ударом меча.

Л. Джордано. Битва Енея з Турном. 1688 р.

В образі Енея знаходимо всі риси епічного героя. Він — хоробрий, сміливий, мужній. Але, на відміну від персонажів героїчного епосу, які звикли діяти переважно мечем, Еней наділений великим розумом. Він проводить переговори, укладає угоди, діє не в особистих інтересах, а заради народу, усієї держави. Еней виконує певну місію — готує підґрунтя для заснування Риму.

Намагаючись довести велич Римської держави, Вергілій прославляв Августа й Юлія Цезаря як нащадків Енея, а відтак оголошував їх нащадками богів, адже матір'ю Енея була Венера. Але ідея твору — це не тільки прославлення імператорської династії. Головна ідея поеми «Енеїда» — це утвердження необхідності побудови сильної держави, щоб усі її громадяни діяли заради неї так сміливо й наполегливо, як Еней і його супутники.

ЗАСПІВ

(Книга 1, вірші 1-33)

Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор'їв троянських,

Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.

Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши,

З волі безсмертних богів та мстивої серцем Юнони,

Лиха він досить зазнав у бою, поки місто поставив,

Лацію давши пенатів¹, а з ними — і плем'я латинське,

І Альбалонгу² стару, і мури високого Рима.

Музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко,

Чи то покривджена чим, цариця богів³ засудила

На незліченні труди та нещастя побожного духом

Батька й вождя, як богиня — і гнівом таким пойнялася!

Місто старинне було⁴ — фінікійського люду осада,

Звалось воно Карфаген на лівійському березі, проти

Тібрових гирел, багате на скарб і завзяття воєнне.

Кажуть, Юнона його шанувала найбільше у світі,

Навіть і Самос⁵ забувши для нього; там зброя богині,

Там колісниця її. А на серці в богині бажання,

Щоб Карфаген цей, як Доля дозволить, був паном народів,

Але прочула вона, що від крові троянської плем'я

Вже виростає нове, що міста поруйнує тірійські⁶.

З'явиться люд, підкоритель земель, войовничий та гордий,

Згине в пожарі могутність лівійська: так випряли парки.

¹ Пенати — боги-охоронці домашнього вогнища, родини та держави. Перенесення троянських пенатів у Лацій (область Центральної Італії з центром у Римі) означає, що Троя знайшла в ньому свою нову батьківщину, дім.

² Альбалонга — стародавнє латинське місто, засновником якого був Асканій, син Енея.

³ Цариця богів — Юнона.

⁴ Місто старинне було... — тут: Карфаген, заснований у 814 р. до н. е. фінікійцями.

⁵ Самос — острів в Егейському морі — центр культу Юнони.

⁶ Ідеться про римлян, переможців Карфагена в кількох війнах.

Все те Сатурнія знає і кров ще пригадує свіжу,

Що попід мурами Трої лила за улюблених аргів¹.

Ще ж не зів'яли в душі причини скорботи і гніву,

Ще, притаївшися, в серці живуть її й вирок Паріса —

Прикра зневага краси божественної, — й рід ненависний²,

І Ганімеда³, на небо узятого, шана висока.

Тямлячи все те, вона троянців, хвилею битих, —

Все, що зосталось від люті данайців⁴ і зброї Ахілла,

Не підпускала до краю латинського; довго і гірко

Пасерби Долі, вони усіма проблукали морями.

Стільки страждання лягло на підвалини Римського роду! (...)

(Переклад з латини Миколи Зерова)

¹ У Троянській війні Юнона (Сатурнія, бо дочка Сатурна) була на боці греків — аргіїв (аргів'ян), за назвою м. Аргоса.

² Рід ненависний — рід троянських царів, що походять від Дардана; до нього відносяться Еней і Паріс.

³ Ганімед — красень Ганімед був викрадений Юпітером і став його виночерпієм на Олімпі.

⁴ Данайці — греки, названі так за іменем Даная, який переселився з Єгипту.

• 1. Про які події повідомляється в заспіві?
• 2. Які місця, пов'язані з міфами, згадуються в тексті?
• 3. У яких рядках ідеться про Римську державу, її майбутню славу?

Багато образів і епізодів «Енеїди» Вергілія перегукуються з поемами Гомера. Так, образ щита у творі Вергілія створено виразно й яскраво, як і в «Іліаді» Гомера. Перед вирішальною битвою Венера посилає Енею зброю й щит, який майстерно викував бог Вулкан. На щиті художньо зображено майбутні подвиги нащадків Енея й величне майбутнє Римської держави. Теми цих картин — прославлення імперії. Зображено історію Риму, починаючи з давньої легенди про вовчицю, що вигодувала близнюків Ромула та Рема, один з яких заснував Рим. Значну увагу приділено й сучасним Вергілію подіям, зокрема справам Августа в розбудові імперії.

ЩИТ ЕНЕЯ

(Книга 8, вірші 626-731)

Там бо, на тому щиті, прозираючи роки майбутні,

Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди,

Римського роду тріумфи, Асканіїв рід знаменитий

І незліченні усі, послідовно проваджені війни.

Вирізьбив він і Вовчицю у Марсовій тихій печері,

І коло неї близнят-сисунців, двох хлоп'ят нетямущих,

Як вони граються сміло, до матері як припадають,

Як і вона, повернувши до них свою шию могутню,

Пестить по черзі обох і тіло вилизує ніжне.

Там підіймається Рим, там сабінських жінок викрадають¹ —

Хиже насильство під час циркової забави; ще далі

Вирізьбив бог бойовище нове, що схопилося раптом

Поміж куретами, Тацієм² давнім та римським народом.

Далі обидва царі, військове покінчивши змагання³,

Перед жертовником збройні, з вином у руках поставали

І, заколовши свиню, мирову виробляють угоду.

Тут же, зовсім поблизу, квадриги прудкі розривають

Надвоє Метта⁴ (не хтів ти додержати слова, альбанцю).

Тіло твоє пошматоване Тулл поволік по дібровах,

І придорожні терни у кривавій росі червоніли.

Далі Порсенна наказував місту прийняти вигнанця

І за Тарквінія римлян страшною облогою мучив;

Діти Енеєві в бій виступають за волю змагатись.

Став роздратований цар, на устах йому люта погроза,

Видко, почув, що наважився Кокліт мости зруйнувати,

Що утекла від сторожі і в Тіброві скочила води

Клелія-діва⁵... Ще далі стояв у фортеці на чатах

Манлій⁶, і храм боронив, і високий увесь Капітолій;

Ромулів їжився двір острішком нової соломи.

На позолоченім ґанку сріблистий гусак неспокійно

Вгору зривавсь, кричачи, що галли уже біля храму.

Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці,

Маючи добру заслону у темряві чорної ночі.

Кучері в них золоті, із золота й одяг, і броня.

В'ються плащі повишивані; щирого злота намисто

В кожного сяє на шиї молочній. Розмахує кожен

Парою списів легких і щитом захищається довгим;

¹ За легендою, для збільшення населення Риму Ромул запросив на свято сусідів-сабінян, і під час бенкету юнаки вкрали сабінських дівчат.

² Тацій — вождь сабінян.

³ Викрадені сабінянки зупинили битву між римлянами й сабінянами.

⁴ Метт — альбанський цар Меттій Фуффетій запропонував вирішити суперечку між Римом і Альбою поєдинком найсильніших. Після перемоги римлян Меттій задумав зраду й за це був покараний: за наказом римського царя Тулла Гостілія був розірваний двома колісницями, до яких його прив'язали.

⁵ Етруський цар Порсенна вимагав повернення вигнаного римлянами царя Тарквінія Гордого та його сім'ї. Горацій Кокліт відбивав етрусків від дерев'яного мосту, і коли він був зламаний, кинувся в Тібр і в обладунку переплив його; Клелія, видана заручницею Порсенні, повернулася до Риму, перепливши Тібр на коні.

⁶ Манлій — Тіт Манлій Торкват, оборонець Риму, обложеного галлами, які вночі потай піднялися на Капітолій. Проте священні гуси, зачувши кроки, підняли ґелґіт, на який відреагувала охорона.

Тут витанцьовують Салії, голі луперки¹ за ними;

Фламіни² тут у вовняних шапках, там Марсові видно

Скинуті з неба щити, там чисті жінки в колісницях

Святощі містом провозять. Ще далі мистець незрівнянний

Вирізьбив Тартар підземний. Плутонові брами високі

І лиходіям призначені кари; тебе, Катіліно³,

На височеннім уступі і Фурій страшних проти тебе.

Праведні душі окремо, між них і Катон правосудний⁴.

Понад підземними тінями йшов злотокований образ

Моря бурхливого; сива гойдалась і пінилась хвиля,

А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни

І розбивали хвостами гребені хвиль. В осередку

Судна пишалися мідні. Велика то битва Актійська⁵,

Море укрите усе кораблями. Кипить узбережжя

І відбивається золотом в хвилях прозорих Левкати.

Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців,

Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь,

І щонайбільші боги, і пенати. На скронях подвійне

Сяйво у нього горить⁶, і зоря понад тім'ям аж рідна.

Далі Агріппа⁷, з наказу богів, при сприятливім вітрі

Ставить у стрій кораблі; на чолі гордовитім у нього

Славна ознака звитяги, ростральний вінець⁸ променіє

Там з іноземною міццю, при зброї і шатах відмінних, —

Від узбережжів червоних, від східних земель повернувшись

З краю Зорі переможцем, — Антоній веде за собою

Бактрів⁹, єгиптян і... гріх щонайбільший — єгипетську жінку¹⁰.

Лавою всі наступають, і піняться води затоки,

Веслами збиті, розірвані тьмами носів корабельних.

¹ Голі луперки — жриці Пана й Луперка, ототожнюваного з Паном. Під час святкувань на честь божества («луперкалій») луперки у фартухах бігли містом, наносячи зустрічним удари ременем із шкури жертовних кіз. Уважалося, що їхні удари зцілюють від безпліддя.

² Фламіни — римська колегія жерців.

³ Катіліна — вождь змови проти Республіки в середині I ст. до н. е.

⁴ Катон — тут: суддя.

⁵ Актійська битва — битва при Акціумі.

⁶ У дні поховання Юлія Цезаря зійшла комета, яку його прихильники оголосили знаменням, що свідчило про його зачислення до богів. У битві Цезар ніби благословляє сина своєю божественною силою.

⁷ Агріппа — сподвижник Августа.

⁸ Ростральний вінець — нагорода переможцю в морському бою, металевий вінок, прикрашений зображеннями корабельних носів. Агріппа був нагороджений за перемогу над Секстом Помпеєм — сином Помпея, ворогом Августа.

⁹ Бактри — племена, які жили на сході Каспійського моря.

¹⁰ Єгипетська жінка — Клеопатра.

Невідомий художник. Ілюстрація до поеми Вергілія «Енеїда». XV ст.

Рвуться у просторінь всі із затоки: здається, Ціклади

Вирнули з синіх безодень, стикаються гори плавучі;

Так розгорнувся потужно невиданий бій корабельний.

Падає клоччя горюче і сиплються стріли повсюди,

Вогке Нептунове поле пролитою кров'ю багріє.

Серед двірської громади цариця єгипетська систром¹

Кличе до бою: не бачить гадюк, що її дожидають².

Тут чужинецькі потворні боги, тут Анубіс³ гавкучий

Проти Мінерви, й Нептуна, і матері римлян Венери

Стрілами прищуть. Та кинувся Марс у середину січі,

В панцир із криці закутий; із неба Ерінії люті

І невгамовна Незгода до бою, розхристані, впали,

Лине Беллона услід і кривавим бичем розмахнулась;

В небі високому став Аполлон із натягненим луком,

Глянув на битву, і вмить повернулися, вражені жахом,

Геть утікають араби, сабейці, єгиптяни, інди.

Бачить поразку цариця. Велить розв'язати мотуззя,

Порозпускати вітрила, тікає. Митець божественний

Вирізьбив горду царицю, бліду, перелякану смертю;

В море односить її сприятливим подихом Япіг⁴.

Ніл велетенський встає їй назустріч, і, вражений горем,

Лоно своє відкриває, й подоланих кличе до себе,

В гирла свої таємничі, у схованки плес ясно-синіх.

¹ Систр — металева тріщалка, що застосовувалася для обрядів на честь богині Ізіди.

² Цариця ще не знає про свою близьку смерть від укусу змії — так Клеопатра пішла з життя після перемоги Октавіана.

³ Анубіс — давньоєгипетський бог смерті, зображувався з головою гієни.

⁴ Япіг — західний вітер, що дув з Апулії (давня Япігія).

Далі, потрійним тріумфом до Римського замка вступивши¹,

Цезар богам італійським обіцяну почесть складає:

Триста в великому місті присвячує храмів обітних.

В захваті Рим од забав; скрізь оплески люду лунають;

Хори жіночі у храмах; жертовники скрізь пломеніють;

Скрізь по жертовниках всіх позабивано в жертву телята.

Сам же владика сидить на осяянім Фебовім ґанку

І від підвладних народів приймає дари; прикрашає

Пишно храму одвірки, і довгою в'ються стягою

Перед потужним язики земні в розмаїтих убраннях.

Викував мудрий Ковач² розперезаних афрів, нумідів,

Дальніх лелегів, карійців і лучників добрих — гелонів³.

Там і Євфрат переможений ллє свої води тихіше,

І краєсвітні моріни⁴, і Рейн із подвоєним гирлом,

Даги⁵ й далекий Аракс, що не терпить мостів над собою.

Так милувався Еней дивовижним дарунком Вулкана;

В захваті він од майбутніх подій і, радіючи серцем,

Взяв на своє рамено майбутність і славу нащадків.

(Переклад з латини Миколи Зерова)

¹ Потрійний тріумф Август улаштував як переможець при Актіумі, завойовник далматинських племен і Александрії.

² Мудрий Ковач — бог ковальства Вулкан.

³ Перелік народів Малої Азії. Євфрат, Рейн, Аракс — ріки, названі Вергілієм, уособлюють народи, які жили біля них; усі вони йдуть як полонені в тріумфі Октавіана.

⁴ Моріни — племена, що населяли узбережжя нинішньої Бельгії.

⁵ Даги — жителі сучасного Дагестану.

• 1. Які картини побачив Еней на щиті?
• 2. Які з цих картин мають міфологічну основу? А в яких використано історичні факти?
• 3. Визначте провідні мотиви в пісні.
• 4. Знайдіть у тексті символи й розкрийте їх значення.

Робота в групах. 1. Поміркуйте, які риси епічного героя виявляються у вчинках Енея. 2. Визначте спільні й відмінні риси в характері Енея та героїв Гомера. 3. Поясніть, чому картини на щиті Ахілла відображають тогочасне життя греків, а на щиті Енея — майбутню велич держави. Як це пов'язано з темою та ідеєю творів? 4. З'ясуйте, які образи, мотиви й події «Енеїди» Вергілія відображають особливості римської історії та культури. 5. Виявіть ознаки епосу в «Енеїді» Вергілія.

Створіть (усно) опис щита для українського героя нашої доби. Які картини могли б бути зображені на щиті? Поясніть їх символічне значення.