Зарубіжна література. Повторне видання. 7 клас. Ніколенко
Розділ 6. Особиста відповідальність
Антуан де Сент-Екзюпері
(1900-1944)
Я зобов’язаний бути на фронті, бо все, що я люблю, — під загрозою.
Антуан де Сент-Екзюпері
1. За кого або за що ви відчуваєте особисту відповідальність? Що для вас означає «бути відповідальним»?
2. Яким/якою має бути справжній друг/подруга?
Антуан де Сент-Екзюпері був не лише письменником, а й пілотом, котрий облітав пів Земної кулі. Народився в м. Ліоні (Франція). Його батько рано помер, про дітей (їх було п’ятеро в родині) дбали заможні родичі. Антуан де Сент-Екзюпері спочатку мріяв стати архітектором, тому після закінчення школи й коледжу вирушив до м. Парижа, де навчався в Академії мистецтв. Проте згодом у нього з’явилося нове захоплення — літаки. Доля Антуана де Сент-Екзюпері була насичена випробуваннями й подіями.
м. Париж (Франція). Сучасне фото
У 1921 р. Антуана де Сент-Екзюпері призвали до французької армії, і він потрапив в авіаційний полк. Літав на поштових авіалініях, випробовував нові літаки, здійснював далекі перельоти в Південну Америку, Індокитай, Африку. Звідти завжди привозив нові враження і сюжети для своїх творів.
У червні 1930 р. пропав його друг Анрі Гійоме, який перелітав через Анди. Антуан де Сент-Екзюпері негайно вирушив на пошуки друга. А невдовзі його співвітчизники прочитали роман «Нічний політ» (1931), відзначений французькою премією «Феміна». 1938 р. вийшов друком роман «Планета людей», який був удостоєний Великої премії Французької академії.
А. де Сент-Екзюпері. 1920-ті роки
А. де Сент-Екзюпері. 1930-ті роки
4 вересня 1939 року нацистська Німеччина оголосила війну Франції. Антуан де Сент-Екзюпері одразу з’явився на місце мобілізації та отримав призначення у військову частину. За мужність і героїзм його було нагороджено орденом «Військовий хрест».
Коли Францію захопили німецькі війська, Антуан де Сент-Екзюпері виїхав до м. Нью-Йорка (США), де написав повість-казку «Маленький принц» (1942).
Аеропорт імені А. де Сент-Екзюпері, м. Ліон (Франція)
Однак він рвався до бою і наприкінці Другої світової війни отримав дозвіл повернутися в бойову авіацію, де опанував швидкісний літак «Лайтнинг Р-38».
31 липня 1944 року Антуан де Сент-Екзюпері вилетів у розвідку з аеродрому Борго (на острові Корсика в Середземному морі; це територія Франції) і не повернувся. Ця світла й добра людина ніби розчинилася в небі.
Антуан де Сент-Екзюпері в Африці
В африканському місті Кап-Джубі (нині Тарфая, або Вілья-Бенс), що розташоване на краю пустелі Сахари, Антуан де Сент-Екзюпері працював начальником аеропорту. Там він написав свій перший твір «Південний поштовий» (1929). У 1930 р. його нагородили орденом Почесного Легіону (найвища нагорода за особливі заслуги перед Францією) за вагомий внесок у розвиток поштової авіації. У Кап-Джубі (Тарфаї) споруджено пам’ятник Антуану де Сент-Екзюпері у вигляді літака.
Пам'ятник А. де Сент-Екзюпері, м. Тарфая (Марокко). Сучасне фото
«МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ»
Історія створення. У 1935 р. під час перельоту Париж — Сайгон Антуан де Сент-Екзюпері потрапив в аварію в пустелі в північно-східній частині Сахари (Африка). Враження від тієї аварії, а також випробування, що випали на долю Європи під час Другої світової війни, спонукали письменника замислитися над долею світу й спільною відповідальністю людей за Землю. У 1942 р. він записав у своєму щоденнику: «Я хвилююся за моє покоління, яке позбавлене духовного змісту. Отримавши бари, ресторани, автомобілі, гроші, воно веде тваринний спосіб життя, в ньому немає людяності. Існує лише одна проблема, одна-єдина у світі — повернути людям їхню моральну сутність, духовні турботи».
Повість «Маленький принц» присвячена другові Антуана де Сент-Екзюпері Леонові Верту. Це єврейський критик, журналіст, письменник, котрий під час Другої світової війни зазнав переслідувань. Присвята твору саме цій людині — не тільки данина дружбі, а й сміливий виклик нацизмові та антисемітизмові.
Сюжет і композиція твору. У повісті-казці «Маленький принц» протиставлено два світи — дорослі й діти. Але не за віковими ознаками, а за їхніми уявленнями та ідеалами. Для дорослих важливими є власні справи, влада, багатство, честолюбство. А дитяча душа прагне іншого — взаєморозуміння, дружби, радості й краси. За допомогою антитези (дорослі й діти) автор розкриває основний конфлікт казки — зіткнення двох систем цінностей: справжніх і фальшивих, духовних і химерних. Надалі ця антитеза поглиблюється. Залишивши свою планету, маленький принц зустрічається з різними «дивними» дорослими, яких ніяк не може зрозуміти.
Основою композиції твору є прийом мандрівки та діалоги. Зустрічі маленького принца з «дорослими» відтворюють загальну картину існування людства, яке втратило моральні цінності.
presentations
Філософський зміст повісті-казки. Антуан де Сент-Екзюпері порушив у творі важливі проблеми: що таке людина; що таке суспільство; куди прямує людська цивілізація; як улаштований світ та ін.
У творі йдеться про необхідність повернення людям їхньої природної сутності, моральних орієнтирів, а також про пошук виходу з духовної темряви. Маленький принц не спиняється на шляху до істини.
Владислав Єрко. Ілюстрація до твору «Маленький принц». 2015 р.
На початку твору пілот і маленький принц зрозуміли мову малюнків, а в кінці — мову сердець. І маленький принц нарешті усвідомив, що він не самотній у Всесвіті — у нього є друг. А пілот з допомогою хлопчика теж пізнав важливі істини: «Вода буває потрібна й серцю», «Найголовнішого очима не побачиш». У кінці твору з’явився образ криниці, що втілює духовний зміст буття. Цей образ увиразнює ідею відродження людяності, необхідності духовного світла в кожній людині.
Маленький принц повернувся на свою планету, а пілотові подарував на згадку зірки, що сміються, — символ сенсу буття, який шукає кожна людина.
Теорія літератури
Алегорія (з грецької allegoria — іносказання) — утілення загальної ідеї чи рис людей у предметних образах (рослинах, тваринах, предметах ужитку тощо).
Притча — повчальний алегоричний твір, у якому розповідь підпорядкована моралі. Розповідь у притчі відбувається через узагальнені образи та метафоричні події. Будь-яке слово, подія і навіть жест у притчі набувають філософського змісту.
Маленький принц
(1942)
ПОВІСТЬ-КАЗКА
(Уривки)
I
1. Чому дорослі не розуміли хлопчика?
2. Чи дали вони йому слушні поради?
Коли мені було шість років, у книжці під назвою «Невигадані пригоди» — у ній розповідалося про тропічні ліси — я побачив якось незвичайний малюнок. На малюнку величезний удав ковтав якогось хижого звіра. Ось копія того малюнка:
У книжці було сказано: «Удав ковтає свою жертву цілком, не розжовуючи. Після цього він не може поворухнутись і спить пів року, аж поки не перетравить їжу».
Я багато думав про повне пригод життя джунглів і теж намалював кольоровим олівцем свій перший малюнок — малюнок № 1. Ось що я намалював:
Я показав свій твір дорослим і спитав, чи не лякає він їх. «А чому капелюх має лякати?» — відповіли мені. Але ж то був не капелюх. То був удав, який проковтнув слона. Тоді я намалював удава в розрізі, щоб дорослим було зрозуміліше. Їм же завжди треба все пояснювати. Оце мій малюнок № 2:
Дорослі порадили мені не малювати більше зміїв ні зовні, ані в розрізі, а краще цікавитись географією, історією, арифметикою і граматикою. Отак і сталося, що в шість років я покинув блискучу кар’єру художника. Зазнавши невдачі з малюнками № 1 і № 2, я зневірився в собі. Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а діти дуже стомлюються весь час пояснювати й тлумачити їм. Отож довелося мені обрати іншу професію, і я навчився водити літаки. (...)
II
1. Який емоційний стан переживав герой до аварії?
2. Чому, на вашу думку, у житті пілота з’явився маленький принц? Що між ними спільного?
Так я жив самотнім життям, і не було нікого, з ким міг би по-справжньому поговорити, аж до аварії, якої я зазнав у Сахарі шість років тому. Щось поламалося в моторі мого літака. Зі мною не було ані механіка, ані пасажирів, і я мав усе зробити сам, хоч ремонт був складний. Це для мене було питання життя або смерті. Питної води я мав од сили на тиждень.
Отож першого вечора я заснув на піску в пустелі за тисячі миль від будь-якого людського житла. Я був ще самотніший, ніж той, хто після корабельної катастрофи опиняється на плоті серед океану. Уявіть же собі, як я здивувався, коли на світанку мене збудив чийсь дивний голосок.
Він сказав:
— Будь ласка... намалюй мені баранця.
— Що?
— Намалюй мені баранця...
Я скочив, наче мене грім ударив. Ретельно протер очі. Пильно подивився навколо. І побачив незвичайного хлопчика, що серйозно розглядав мене. Ось найкращий його портрет, який згодом мені пощастило намалювати. Тільки на моєму малюнку він, звичайно, далеко не такий гарний, як був насправді.
(...) Я ніколи в житті не малював баранів і тому відтворив для нього один з двох малюнків, які тільки й умів малювати: удава зовні. Я був дуже вражений, коли хлопчик відповів:
— Ні, ні! Я не хочу слона в удаві! Удав — дуже небезпечний, а слон надто великий. У мене все маленьке. Мені потрібен баранець. Намалюй баранця.
І я намалював.
Він подивився пильно та й каже:
— Ні! Цей баранець зовсім кволий. Намалюй іншого.
Я намалював. Мій друг усміхнувся лагідно й поблажливо:
— Ти ж добре бачиш — це не баранець, а великий баран. У нього роги...
Тоді я намалював ще одного. Але він забракував і той малюнок.
— Це надто старий. Я хочу такого баранця, щоб довго жив.
Тоді, втративши терпіння — адже мені треба було якнайскоріше розбирати і лагодити мотор, — я надряпав оцей малюнок:
І сказав:
— Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, якого ти хочеш.
Я був страшенно здивований, побачивши, як засяяв мій юний суддя:
— Саме такого я й хотів! Як ти гадаєш, багато трави потрібно для цього баранця?
— А хіба що?
— Таж у мене дома все — маленьке...
Владислав Єрко. Ілюстрація до твору «Маленький принц». 2015 р.
— Йому, напевне, вистачить. Я дав тобі зовсім маленького баранця.
Хлопчик схилив голову над малюнком:
— Не такий він і маленький... Глянь! Він заснув...
Так я познайомився з маленьким принцом. (...)
IV
1. Чому оповідач боїться стати таким, як інші дорослі?
2. З якою метою він вирішив написати книжку?
Так я узнав ще одну дуже важливу річ: його рідна планета навряд чи більша, ніж будинок! Це не дуже мене здивувало. Я добре знав, що, крім таких великих планет, як Земля, Юпітер, Марс, Венера, котрим дали імена, є ще сотні інших, і серед них такі маленькі, що їх навіть у телескоп важко помітити. Коли якийсь астроном відкриє таку планету, він дає їй не ім’я, а номер. Називає, скажімо: астероїд 3251. У мене є серйозні підстави думати, що планета, з якої прилетів маленький принц, — астероїд В-612. Цей астероїд бачили тільки раз — 1909 року, його помітив у телескоп один турецький астроном. Про своє відкриття астроном доповів тоді, подавши всі докази, на Міжнародному астрономічному конгресі. Але ніхто йому не повірив тільки тому, що він був одягнений по-турецькому. Отакі ті дорослі! (...)
Я залюбки почав би цю повість так, як починають чарівну казку. Я хотів би сказати: «Був собі маленький принц, який жив на планеті, трошечки більшій за нього самого, і якому дуже потрібен був друг...». Ті, хто розуміє життя, одразу побачили б, що все це щира правда.
Я зовсім не хочу, щоб мою книжку читали задля розваги. Мені стає так боляче, коли я згадую свого маленького друга і розповідаю про нього. Минуло вже шість років відтоді, як він разом із своїм баранцем покинув мене. І я намагаюсь розповісти про нього, щоб не забути його. Це сумно, коли забувають друзів. Не кожен має друга. І я можу стати таким, як дорослі, котрі нічим не цікавляться, окрім цифр. (...)
V
Чи корисне правило було в маленького принца? А якими правилами в житті керуєтеся ви?
Кожного дня я щось узнавав про його планету, про те, як він вирушив звідти в мандри, як подорожував. Він розповідав про це поступово, між іншим. Таким чином на третій день я дізнався про трагедію з баобабами. Це теж сталося завдяки баранцеві, бо маленький принц, ніби пойнятий тяжким сумнівом, раптом запитав мене:
— Скажи, правда ж, баранці їдять кущі?
— Так, це правда.
— О! Я радий.
Я не зрозумів, чому важливо, щоб баранці їли кущі. Але маленький принц додав:
— Виходить, вони й баобаби їдять?
Я сказав маленькому принцові, що баобаби — не кущі, а величезні, як дзвіниця, дерева, і хоча б він привів навіть цілий табун слонів, вони не з’їдять жодного баобаба.
Почувши про табун слонів, маленький принц засміявся:
— Їх довелося б поставити один на одного...
А тоді розважливо сказав:
— Перш ніж виростуть, баобаби спочатку бувають маленькі.
— Це правда! Але нащо тобі, щоб баранець їв маленькі баобаби?
— Ну як же? — відповів він, ніби мова йшла про щось зовсім очевидне. І мені довелося добре подумати, доки я не зрозумів, у чому річ.
І справді, на планеті маленького принца, як і на всіх інших планетах, росли корисні трави й бур’яни. Отже, там є добре насіння корисних рослин і шкідливе насіння бур’янів. Але ж насіння невидиме. Воно спить, сховане в землі, доки якійсь насінинці не заманеться прокинутися. Тоді вона потягається і спершу несміливо пускає до сонця паросток — чарівну маленьку безневинну травинку. Якщо це редиска або троянда — хай собі росте. А коли це якийсь бур’ян — треба одразу, як тільки розпізнаєш той паросток, вирвати його з корінням. На планеті маленького принца було жахливе насіння... То насіння баобабів. Ґрунт планети був геть уражений цим насінням. А баобаб — така рослина, що коли розпізнаєш її надто пізно, то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить усю планету. Він проб’є її своїм корінням. І якщо планета дуже маленька, а баобабів дуже багато, вони розірвуть її на шматки.
— Є таке правило, — казав мені згодом маленький принц. — Прибрався сам уранці — ретельно прибери і свою планету. Треба виривати баобаби одразу ж, як тільки побачиш, що то не троянди, бо молоді паростки троянд і баобабів майже однакові. Це дуже нудна робота, але й дуже легка. (...)
VIII
Прослухайте авдіотекст. Чого навчила квітка маленького принца?
audio-text
Музей А. де Сент-Екзюпері, м. Капхен (Південна Корея). Сучасне фото
X
1. Що смішного й мудрого сказав король?
2. Чому дорослі видалися маленькому принцові «дивними»?
Планета маленького принца була поблизу астероїдів 325, 326, 327, 328, 329 і 330. Отож він і почав з того, що відвідав їх, — треба ж було чимось зайнятися й чогось навчитися. На першому астероїді жив один король. Убраний у пурпур і горностай, він сидів на троні — зовсім простому, а проте величному.
— А, ось і підданий! — вигукнув король, побачивши маленького принца. (...)
— Можна мені сісти? — несміливо поцікавився маленький принц.
— Наказую тобі сісти! — відповів король і велично підібрав полу своєї горностаєвої мантії.
Одне дивувало маленького принца. Планета була зовсім маленька. Чим же міг король тут правити?
— Вибачте, ваша величносте, — озвався він, — дозвольте запитати...
— Наказую: питай! — поспіхом мовив король.
— Ваша величносте... чим ви правите?
— Усім, — дуже просто відповів король.
— Усім?
Король скромним жестом показав на свою планету й на інші і на зірки.
— І всім цим ви правите? — перепитав маленький принц.
— Усім, — одказав король.
Бо він був не тільки абсолютний монарх, а й володар всесвіту.
— І зорі скоряються вам?
— Ну, певно, — підтвердив король. — Зорі негайно виконують мої накази. Я не терплю непокори...
Така могутність викликала захоплення у маленького принца. От би йому таку владу, тоді б він зміг милуватися заходом сонця не сорок чотири рази на день, а сімдесят два, або навіть сто чи двісті разів, і ніколи не пересуваючи стільця! Згадавши свою покинуту маленьку планету, він трохи засумував і наважився попросити короля:
— Мені хотілося б подивитись, як заходить сонце... Зробіть ласку... Накажіть сонцю заходити...
— Якщо б я звелів своєму генералові літати, як метелик, з квітки на квітку, або написати трагедію, або обернутися на морського птаха і генерал не виконав би наказу, то хто був би в тому винен — він чи я?
Владислав Єрко. Ілюстрація до твору «Маленький принц». 2015 р.
— Ви, ваша величносте, — твердо відповів маленький принц.
— Точно, — згодився король. — Від кожного треба вимагати тільки те, що він може зробити. Основою влади має бути передусім розум. Якщо ти накажеш своєму народові кинутись у море, він зробить революцію. Я маю право вимагати покори, бо мої накази розумні.
— А як же мій захід сонця? — нагадав маленький принц, який, спитавши про щось, ніколи не відступав, доки не діставав відповіді.
— Буде тобі й захід сонця. Я зажадаю, щоб воно зайшло. Але в своїй мудрості правителя почекаю, коли будуть сприятливі умови.
— А коли це буде? — поцікавився маленький принц.
— Гм... гм... — відповів король, спочатку заглянувши у товстий календар. — Це буде... гм, гм... сьогодні це буде о сьомій годині сорок хвилин вечора. І тоді ти побачиш, як точно виконуються мої накази.
Маленький принц позіхнув. Шкода, що тут не завжди можна побачити захід сонця. І потім уже він трохи нудьгував.
— Мені більше тут нічого робити, — сказав він королю, — Пора в дорогу.
— Залишся! — мовив король, дуже гордий з того, що в нього є підданий. — Залишся, я призначу тебе міністром.
— Міністром чого?
— Міністром... міністром юстиції.
— Але ж тут нікого судити!
— Це невідомо, — заперечив король. — Я ще не все королівство оглянув. Я дуже старий, для карети нема в мене місця, а ходити пішки стомлююсь.
Маленький принц нахилився і ще раз глянув на другий бік планети.
— О! Я вже подивився! — вигукнув він. — Там більше нікого немає.
— Тоді судитимеш самого себе, — відповів король. — Це важче. Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зможеш правильно судити самого себе, то ти справді мудрий.
— Сам себе я хоч де можу судити, — сказав маленький принц. — Нема чого мені тут жити. (...)
«Дивні люди ці дорослі», — подумав маленький принц, мандруючи далі. (...)
XI
1. Чи правильне визначення дав честолюбець слову «шанувати»? Як ви розумієте значення цього слова?
2. Що в поведінці чоловіка здалося маленькому принцові дивним?
На другій планеті жив честолюбець.
— A-а, ось і шанувальник прибув! — скрикнув він, ще здалеку помітивши маленького принца.
Адже для пихатих усі інші — їхні шанувальники.
— Добридень, — сказав маленький принц. — Який смішний у вас капелюх.
— Це для вітання, — пояснив честолюбець. — Щоб кланятися, коли мене вітають. На жаль, сюди ніхто ніколи не приходить.
— Он як? — сказав маленький принц, нічого не зрозумівши.
— Поплескай в долоні, — порадив йому честолюбець.
Маленький принц поплескав у долоні. Честолюбець, трохи піднявши капелюха, поштиво вклонився.
«Тут цікавіше, ніж у короля», — подумав маленький принц. І знов почав плескати в долоні. А честолюбець, піднімаючи свого капелюха, знову кланявся.
Через п’ять хвилин ця одноманітна гра стомила маленького принца.
— А що треба зробити, щоб капелюх упав? — спитав він.
Але честолюбець не почув. Пихаті люди не чують нічого, крім похвали.
— Ти справді шануєш мене? — спитав він маленького принца.
— А що означає — шанувати?
— Шанувати — значить визнавати, що я найвродливіший, найкраще одягнутий, найбагатший і найрозумніший на планеті.
— Але ж на твоїй планеті ти один!
— Зроби мені ласку, все одно шануй мене!
— Я шаную, — сказав маленький принц, легенько стенувши плечима, — та яка тобі від того користь?
І він утік від честолюбця.
«Ці дорослі — таки дуже дивні люди», — простодушно подумав він, мандруючи далі. (...)
XX
Прослухайте авдіотекст. Чому заплакав маленький принц? Що його засмутило?
audio-text
XXI
Який секрет довірив лис маленькому принцові? Що означає цей секрет?
Отоді й з’явився лис.
— Добрий день, — сказав лис.
— Добрий день, — чемно відповів маленький принц і озирнувся, проте нікого не побачив.
— Я тут, — пролунав голос, — під яблунею.
— Хто ти? — спитав маленький принц. — Ти такий гарний...
— Я — лис, — сказав той.
— Пограйся зо мною, — попросив маленький принц. — Мені так сумно...
— Я не можу з тобою гратися, — відказав лис. — Я не приручений.
— О! Вибач, — мовив маленький принц. І, подумавши, додав: — А що означає «приручити»?
— Ти нетутешній, — сказав лис. — Що ти шукаєш?
— Я шукаю людей, — відповів маленький принц. — А що означає «приручити»?
— Люди, — сказав лис, — мають рушниці і ходять на полювання. Це так ускладнює життя! І ще вони розводять курей. Це єдина користь од них. Ти шукаєш курей?
— Ні, — мовив маленький принц. — Я шукаю друзів. А що означає «приручити»?
— Це давно забуте поняття, — сказав лис. — Воно означає привернути до себе. (...)
Лис замовк і довго дивився на маленького принца.
— Будь ласка... приручи мене!
— Я б з радістю, — відповів маленький принц, — але в мене мало часу. Мені ще треба знайти друзів і узнати багато різних речей.
— Узнати можна тільки те, що приручиш, — сказав лис. — У людей вже немає часу щось узнавати. Вони купують речі готовими у торговців. Але ж немає таких торговців, що продавали б друзів, і тому люди вже не мають друзів. Як хочеш мати друзів — приручи мене! (...)
Маленький принц пішов подивитися на троянди.
— Ви зовсім не схожі на мою троянду, — сказав він їм, — ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він був схожий на сто тисяч інших лисів. Але я з ним потоваришував, і тепер він став єдиним у цілому світі...
І маленький принц повернувся до лиса.
Владислав Єрко. Ілюстрації до твору «Маленький принц». 2015 р.
— Прощавай... — сказав він.
— Прощавай, — відповів лис. — Ось мій секрет. Він дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.
— Найголовнішого очима не побачиш, — повторив маленький принц, щоб краще запам’ятати.
— Твоя троянда така дорога тобі через те, що ти віддав їй стільки часу.
— Моя троянда така дорога мені... — повторив маленький принц, щоб краще запам’ятати.
— Люди забули цю істину, — сказав лис. — Але ти не повинен забувати. Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив. Ти відповідаєш за свою троянду...
— Я відповідаю за свою троянду... — повторив маленький принц, щоб краще запам’ятати. (...)
(Переклад Анатоля Перепаді, Анатолія Жаловського)
Сучасна історія про маленького принца
Сюжет про маленького принца привертає увагу сучасних кінематографістів, які по-своєму переосмислюють книжку Антуана де Сент-Екзюпері. У 2015 р. у Франції було знято анімаційний фільм «Маленький принц» (режисер Марк Осборн) за мотивами повісті-казки. У стрічці з героями твору письменника — маленьким принцом і пілотом — зустрілася сучасна дівчинка. Що з того вийшло — дивіться! Як ви гадаєте, навіщо творці фільму осучаснили відому історію? Які ідеї втілено в сучасній кіноверсії про маленького принца?
expresslesson
АКТИВНОСТІ
check yourself
Комунікація
1. Яким ви уявляєте маленького принца?
2. Що стало основою дружби пілота і юного героя?
3. Які дорослі трапилися на шляху маленького принца? Які аспекти суспільства втілені в них?
4. Що хвилювало маленького принца у світі та людях?
5. Прокоментуйте висловлення лиса: «Якщо хочеш мати друзів — приручи мене».
Аналіз та інтерпретація
6. Назвіть ознаки народної казки у творі Антуана де Сент-Екзюпері.
7. Доведіть, що твір «Маленький принц» є притчею.
8. Розкрийте алегоричний зміст образів: пустеля, троянда, баобаби, лис, криниця, зірки.
Творче самовираження
9. Створіть малюнки (1-2) до улюблених епізодів твору. Доберіть до них цитати.
10. Уявіть, що ви зустріли маленького принца. Про що б ви з ним поговорили? Напишіть діалог (12-15 речень).
Кадр із мультфільму «Маленький принц» (режисер Марк Осборн, Франція, 2015)
11. Робота в групах. Придумайте сюжет про зустріч маленького принца з принцесою. Створіть комікс або аніме. Прокоментуйте.
Цифрові навички
12. Підготуйте пост або буктрейлер про книжку «Маленький принц». Розмістіть у безпечній соцмережі.
Дослідження і проєкти
13. Дослідіть властивості баобабів і підготуйте повідомлення. Чому саме це дерево обрав письменник для сюжету у своїй книжці?
14. Підготуйте проєкт на тему «Небесні тіла у книжці “Маленький принц”». Створіть постер, прокоментуйте.
Життєві ситуації
15. Чи відомий вам стан самотності? Як ви долаєте його?
16. Якби маленький принц опинився в сучасній Україні, хто з дорослих видався б йому «дивним»?
17. Чого навчають сучасних дітей і підлітків маленький принц і пілот?
18. Уявіть, що у вас є власна планета. Як би ви влаштували на ній своє життя? Якими принципами керувалися б?
Кадр із мультфільму «Маленький принц» (режисер Марк Осборн, Франція, 2015)
