Література (українська та зарубіжна). Інтегрований курс. Частина 2. 8 клас. Ніколенко

Відгомін

Тарас Шевченко

(1814-1861)

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Тарас Шевченко

«НА ВІЧНУ ПАМ’ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ»

Вірш «На вічну пам’ять Котляревському» Т. Шевченко написав у 1838 р., коли жив у Санкт-Петербурзі. Дізнавшись про смерть І. Котляревського, молодий поет відгукнувся на цю трагічну подію поезією, яку передав українському письменникові Є. Гребінці для публікації в альманасі «Ластівка» (україномовне видання першої половини XIX ст.). На той час Є. Гребінка теж жив у Санкт-Петербурзі й усіляко підтримував Т. Шевченка. У листі до Г. Квітки-Основ’яненка Є. Гребінка писав: «Є тут один земляк Шевченко, що то за завзятий писати вірші... Як напише, так тільки цмокни та вдар руками об поли... Він мені дав гарних стихів зборник».

Т. Шевченко дуже любив спадщину І. Котляревського, розробляв у своїй творчості теми й мотиви, порушені попередником, зокрема козацької слави й пам’яті. У п’єсі «Назар Стодоля» Т. Шевченка відчувається вплив творчої манери І. Котляревського-драматурга. У 1845 р. Т. Шевченко намалював акварель «Будинок І. П. Котляревського в Полтаві».

Вірш «На вічну пам’ять Котляревському» починається традиційним описом сумної картини спустілого гніздечка, яке залишилося без соловейка. Колись він щебетав, розраджуючи людей: «Защебече соловейко — Сохнуть дрібні сльози». Змальовуючи поетичні образи рідної природи, ліричний герой наголошує на тому, що соловейко звеселяв співом усіх, привертав увагу навіть тих, хто «з ножем у халяві».

Портрет Є. Гребінки, авторство якого приписують Т. Шевченкові. 1837 р.

У творі використано паралелізм: так, як співав соловейко, так своїм творчим спадком ділився з людьми І. Котляревський. Трагізм утрати митця увиразнює порівняння України з руїнами Трої. Але в останній частині поезії ліричний герой згадує про Енея і просить у І. Котляревського творчої сили оспівувати козацьку минувшину. Ліричний герой звертається до «батька» української літератури за духовною підтримкою заради майбутнього України.

У вірші домінують традиційні козацькі образи — вітру, степу, високих могил, що втілюють ідеї свободи й подвигу українського козацтва. Твір пройнятий усталеною для українського фольклору символікою — червона калина, соловейко, спустіле гніздечко, крик ворона, кобзар, сизий орел тощо.

Т. Шевченко. Будинок І. Котляревського в Полтаві. 1845 р.

І. Котляревського названо в поезії батьком, праведною душею, сизим орлом, який має прилинути в чужий край і заспівати про Україну. А ліричний герой усвідомлює себе наступником справи національного генія.

Вірш Т. Шевченка належить до громадянської лірики, його провідна ідея — возвеличення української культурної спадщини, яскравого внеску І. Котляревського в розвиток української нації.

На вічну пам’ять Котляревському (1838)

1. Які асоціації у вас виникають від спустілого гніздечка на калині?

2. Як у вірші втілено почуття самотності ліричного героя?

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину,

На калині одиноке

Гніздечко гойдає.

А де ж дівся соловейко?

Не питай, не знає.

Згадай лихо, та й байдуже...

Минулось... Пропало...

Згадай добре — серце в’яне,

Чому не осталось?

Отож гляну та згадаю:

Було, як смеркає,

Защебече на калині —

Ніхто не минає.

Чи багатий, кого доля,

Як мати дитину,

Убирає, доглядає,

Не мине калину.

О. Гайдамака. Коловорот. 2022 р.

Чи сирота, що до світа

Встає працювати,

Опиниться, послухає,

Мов батько та мати

Розпитують, розмовляють, —

Серце б’ється, любо...

І світ Божий як Великдень,

І люди як люди!

Чи дівчина, що милого

Щодень виглядає,

В’яне, сохне сиротою,

Де дітись, не знає,

Піде на шлях подивитись,

Поплакати в лози,

Защебече соловейко —

Сохнуть дрібні сльози.

Послухає, усміхнеться,

Піде темним гаєм...

Ніби з милим розмовляла...

А він, знай, співає,

О. Гайдамака. Духовний спадок. 2021 р.

Та дрібно, та рівно, як Бога благає,

Поки вийде злодій на шлях погулять

З ножем у халяві, — піде руна гаєм,

Піде та замовкне — нащо щебетать?

Запеклую душу злодія не спинить,

Тільки стратить голос, добру не навчить.

Нехай же лютує, поки сам загине,

Поки безголов’я ворон прокричить.

Засне долина. На калині

І соловейко задріма.

Повіє вітер по долині —

Пішла дібровою руна¹,

Руна гуляє, Божа мова.

Встануть сердеги працювать,

Корови підуть по діброві,

Дівчата вийдуть воду брать,

І сонце гляне — рай, та й годі!

Верба сміється, свято скрізь!

Заплаче злодій, лютий злодій.

Було так перш — тепер дивись:

¹ Руна (діал.) — тут: луна, відлуння.

О. Тернавська. Ілюстрація до поеми «Енеїда» І. Котляревського. 2021 р.

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину,

На калині одиноке

Гніздечко гойдає.

А де ж дівся соловейко?

Не питай, не знає.

Недавно, недавно у нас в Україні

Старий Котляревський отак щебетав;

Замовк, неборака, сиротами кинув

І гори, і море, де перше витав,

Де ватагу пройдисвіта

Водив за собою, —

Все осталось, все сумує,

Як руїни Трої.

Все сумує — тільки слава

Сонцем засіяла,

Не вмре кобзар, бо навіки

Його привітала.

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Г. Нарбут. Ілюстрація до поеми «Енеїда» І. Котляревського. 1919 р.

Праведная душе, прийми мою мову

Не мудру, та щиру, прийми, привітай.

Не кинь сиротою, як кинув діброви,

Прилини до мене хоть на одно слово

Та про Україну мені заспівай.

Нехай усміхнеться серце на чужині,

Хоть раз усміхнеться, дивлючись, як ти

Всю славу козацьку за словом єдиним

Переніс в убогу хату сироти.

Прилинь, сизий орле, бо я одинокий

Сирота на світі, в чужому краю.

Дивлюся на море широке, глибоке,

Поплив би на той бік — човна не дають.

Згадаю Енея, згадаю родину,

Згадаю, заплачу, як тая дитина.

О. Тернавська. Ілюстрація до поеми «Енеїда» І. Котляревського. 2021 р.

К. Полтавська. Червона калина. 2022 р.

А хвилі на той бік ідуть та ревуть.

А може, я й темний, нічого не бачу,

Злая доля, може, по тім боці плаче,

Сироту усюди люде осміють.

Нехай би сміялись, та там море грає,

Там сонце, там місяць ясніше сія,

Там з вітром могила в степу розмовляє,

Там не одинокий був би з нею й я.

Праведная душе, прийми мою мову

Не мудру, та щиру, прийми, привітай.

Не кинь сиротою, як кинув діброви,

Прилини до мене хоч на одно слово

Та про Україну мені заспівай.

АКТИВНОСТІ

Комунікація

1. Чому ніхто з людей не минав калину, коли на ній співав соловейко?
2. Як змінилася ситуація після того, як стало «гніздечко одиноке»? Як утілено цю емоцію?
3. Знайдіть у творі рядки, де зображено життя і побут українців. Які соціальні верстви змальовано у вірші?
4. Прочитайте уривок, у якому згадано прізвище І. Котляревського. Чому автор стверджує, що він «щебетав»?
5. Які слова й фрази вказують на те, що ліричний герой сумує за І. Котляревським?
6. Чому ліричний герой називає І. Котляревського батьком?

Аналіз та інтерпретація

7. Визначте ключові слова й фрази, у яких ідеться про І. Котляревського як співця козацької слави. Прокоментуйте їх.
8. Які художні засоби відображають сум і душевні страждання ліричного героя на чужині?
9. Проаналізуйте, як у творі втілено тугу ліричного героя за Україною. Чи відчувається його печаль за втраченим козацтвом?

Творче самовираження

10. Поділіть вірш на кілька частин за змістом та емоційним настроєм. Назвіть їх. Намалюйте ілюстрацію до будь-якої частини.

Цифрові навички

11. Відшукайте в інтернеті репродукції картин Т. Шевченка, які відображають природу. Чи є спільні мотиви у творах живопису і вірші Т. Шевченка?

Дослідження і проєкти

12. З’ясуйте пряме і переносне значення слів соловей і орел. Що в них спільного, а що відмінного? Зробіть порівняльну таблицю. Поясніть, чому І. Котляревський названий спочатку соловейком, а потім сизим орлом.

Життєві ситуації