Література (українська та зарубіжна). Інтегрований курс. Частина 1. 7 клас. Ніколенко

Розділ 2. Лицарство і козацтво в літературі

Лицарі в Західній Європі

Як найвищий дух спливає з неба і впорядковує цей світ, так благородне обличчя жінки може зворушити й надихнути серце чоловіка.

Ґвідо Ґвініцеллі

Лицарство виникло в країнах Західної Європи у VIII ст. у зв’язку з військовою необхідністю переходу від народного пішого війська до кінного війська васалів. Васалами називали феодалів, які одержували земельні володіння від могутніших феодалів — сюзеренів, а натомість змушені були виконувати для них певні повинності, зокрема — військову. Отже, лицарі служили королям або іншим впливовим особам. Слово лицар у різних мовах спочатку означало «вершник» або «озброєний вершник». Пізніше так стали називати шляхетний титул. У добу Середньовіччя, особливо в XI—XIII ст., лицарі брали участь у воєнних походах і бойових турнірах, вступали в релігійно-військові об’єднання (ордени), захищали володіння сюзеренів. На той час у країнах Західної Європи було сформовано лицарський кодекс, тобто правила моралі та поведінки лицарів. Провідні ідеї лицарського кодексу — сміливість, честь, захист християнської віри, заступництво за бідних і знедолених, вірність слову, благородство тощо. А ще лицарі були віддані своїм коханим, заради яких ішли на подвиги, перемагали в битвах, складали вірші й пісні. Яскравими взірцями лицарської культури є лицарські романи (наприклад, «Трістан та Ізольда»), лицарська поезія, пісенна творчість. Незважаючи на суворі випробування, кохання надихало середньовічних лицарів.

Жан Фруассар. Битва при Кресі. XV ст.