Мистецтво. Рівень стандарту. Профільний рівень. 10 (11) клас. Назаренко

Бойківщина, Гуцульщина, Буковина, Покуття

У будь-яких джерелах інформації знайдіть відомості про Бойківщину, Гуцульщину, Буковину і Покуття, про області і райони, які до них входять.

Архітектура

Гірська місцевість Карпат висуває певні вимоги до будівництва житла. Найбільша завершеність архітектурних форм характерна для народного житла гуцулів (східна частина Карпат) і бойків (західна частина Карпат).

Житла гуцулів — це і багаті ґражди, що являли цілий комплекс житлових і господарчих споруд, і примітивні хати бідняків.

Своєрідною рисою архітектури народного житла гуцулів є сполучення високих, стрімких дахів, які вкривали драницею, з великими площинами рублених стін, складених із міцних колод. Пропорції будинку та окремих його частин, м'який сіро-сріблястий колір стін і даху, якого з часом набуває дерево — все це створювало архітектуру, органічно пов'язану з природою Карпат.

Ґражда в селі Криворівні

Дуже цікавим було і рішення інтер'єру. Поєднання стін, які не штукатурились (мали фактуру дерева), з яскравими декоративними тканинами і традиційним різьбленням на предметах побуту та піччю, облицьованою кольоровими орнаментованими кахлями, надавало інтер'єру своєрідного стилю, затишку і святковості.

Бойківська хата із с. Орявчик, Сколівський район, Львівщина. 1860 р.

Специфічною ознакою бойківського житла був більш видовжений будинок з високим солом'яним дахом і дерев'яною, прикрашеною різьбленням, аркою, зробленою з міцних брусів, що правила за вхід до піддашку. Значну роль у скромному декоруванні інтер'єру відігравала барвистість тканин, що робило його веселим і привітним. Буковинці білили стіни, а іноді навіть прикрашали настінним розписом, фарбуванням у яскраві сині тони. Характерними ознаками народного житла центральної Буковини були м'які обриси високих дахів, критих ґонтом, з великими звісами.

Перлини архітектурного мистецтва Бойківщини, Гуцульщини, Буковини і Покуття

Ангелівська домниця — доменна піч, що знаходиться в урочищі Ангелів (Рожнятівський район Івано-Франківської області). Ця унікальна споруда — єдина в Україні пам'ятка старовинної культури виробництва ХІХ ст. Її було побудовано у 1810 р. за сприяння греко-католицького митрополита А. Ангеловича (звідси і походить назва урочища Ангелів). Кам'яні стіни печі іноді сягають понад 3 м, а отвір, з якого лився чавун, до — 2 м. Ця доменна піч занесена до державного реєстру пам'яток архітектури національного значення.

Ангелівська домниця

Церква Вознесіння Господнього (Струківська) — унікальна пам'ятка архітектури, збудована у 1824 р., є однією з найдосконаліших дерев'яних церков на всій Гуцульщині і однією із восьми дерев'яних церков в Україні, які внесені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Церква Вознесіння Господнього (Струківська), смт. Ясіня, Рахівський р-н, Закарпатська область.

Головна пам'ятка Буковини, що знаходиться у Чернівцях — резиденція православних митрополитів Буковини й Далмації, а нині Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича. Чеський архітектор Йосип Главка (1831—1908) спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Резиденцію було збудовано на місці старого єпископського будинку в 1864—1882 рр. Композиція ансамблю складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів і пресвітерії. Позаду головного корпусу резиденції був закладений дендропарк площею близько 5 га.

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

Декоративно-ужиткове мистецтво

Вишивка. Вишивка Бойківщини — своєрідне художнє явище у вишивальному мистецтві України. Типовим для цієї вишивки є поверхневе орнаментування (геометричним або рослинним орнаментом) складочок стебелевими густо розміщеними стібками. Найбільш популярними техніками вишивання були стебнівка, поверхниця, низинка, хрестик. Візерунки вишивали заполоччю (кольорові бавовняні нитки), шовком та волічкою (нитка з високоякісної вовни). У буковинських сорочках також присутня вишивка бісером.

Вишивка Бойківщини

Гуцульщина з давніх часів славилась окремими центрами, осередками-школами вишивального мистецтва — с. Космач, м. Рахів, с. Яворів та інші. Характерною рисою вишивки є геометричний орнамент, який складається з ромбовидних, трикутних та прямокутних елементів. Техніка виконання вишивки досить різноманітна — хрестики, колодочки, низинка — «низинне». Кольорова гама — яскраво-гаряча, червоно-жовта, підсилена зеленими, а іноді синіми кольорами.

Вишивка Гуцульщини

Улюбленим візерунком вишивальниць Покуття були композиції з чотирикутників. Майстрині використовували нитки зеленого кольору різних відтінків, чорних, червоних і жовтих кольорів, але переважав червоний колір (в кожному селі його відтінки різнилися). Наприклад, у Городенківському районі частіше вишивали темно-вишневим кольором, а у Коломийському — темно-червоним.

Вишивка Покуття

Народний одяг. Жінки-гуцулки носили сорочки, дві запаски, обгортки, пояси, намітки, хустини, кептарі, сердаки, постоли, в'язані шкарпетки-капчурі.

Обгортка

Кептар

Сердак

Постоли

Запаски

У побуті гуцулів збереглися найдавніші металеві прикраси — згарди, шелести, а також намисто з різнобарвного венеціанського скла та вироби, плетені з бісеру (сітяний, ґердани). Бісерні прикраси були у вигляді смуги або опріччя і мали свої локальні особливості за формою, способами плетіння, малюнком, колоритом.

Ґердани з Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського

Одяг чоловіків: до колін сорочки, широкі штани з грубого білого полотна, чорного, червоного або білого сукна, кептар чи сердак. Найбільш поширеними чоловічими головними уборами були кресані та клепані (суконна шапка з хутром, яку носили гуцули та карпатські горяни).

Шелести

Кресаня

Клепаня

Бойки віддавали перевагу функціональності, а не естетиці, тому мінімально прикрашали свій одяг з перевагою чорно-білих акцентів. Жінки носили білі доморобні сорочки, які вирізнялися численними складками — брижами, розміщеними довкола шиї, біля кисті руки та на талії на спідниці. Поверх сорочки одягали лейбик (одяг без рукавів). Поясним жіночим одягом були спідниці, вишиті фартухи, фарбани (спідниця з багатьма складками), друкавиці (вибійчані спідниці) та полотняні запаски.

Жінки одягали на себе прикраси з різнокольорового бісеру (силянки) та різноманітними головними уборами — очіпками-кибалками зі стрічками, великими хустинами. Одяг чоловіків складався із сорочки, льняних полотняних вузьких штанів портяниць або зимових — сукняних (холошні, волосянки), шкіряних постолів.

Покутські сорочки для жінок шили з льняного полотна з коміром-стійкою, оздобленим вишивкою, манжети також прикрашали вишивкою.

Чоловіки носили поверх штанів (портяниць) довгу льняну сорочку з вузьким комірцем — стійкою. Основним плечовим одягом покутян був чорний сіряк, довжиною нижче коліна, а взимку — довгі білі кожухи, що були прикрашені по швах волічкою.

Дуже різноманітним за кроєм, матеріалом та прикрасами є одяг буковинців. Хоча в окремих прикордонних районах дуже помітний вплив культури інших народів — молдаван, румунів, однак більш відчутні риси українського костюма інших регіонів, передусім Поділля.

Нижнє Покуття, Ясенів Польний, повіт Городенківський. 1880 р.

Дівчата в традиційному святковому вбранні. Село Стрілецький Кут, Буковина. 1909 р.

Жінки носили довгі сорочки, обгортки, кептарі, сердаки, кожухи. Вишивали святкові сорочки на плечах, рукавах, повздовж грудей, зліва і справа біля пазухи, а інколи і на нижньому рубцеві неширокими смугами. Цікавими були головні убори дівчат — вінки, карабулі, кодини.

Чоловічий костюм на Буковині був надзвичайно колоритним, багато прикрашався різноколірною вишивкою, плетивом, аплікаціями з шкіри, металевими пістонами і складався з сорочки із доморобного полотна, яка одягалася поверх штанів та була підперезана широким шкіряним поясом. Вузькі «холошні» штани з білого полотна вишиті на холошах. Чоловічі капелюхи були оздоблені квітами, різноколірними стрічками, пером тощо.

Ткацтво. Ткацький промисел у Косові (Гуцульщина) виник на базі місцевого народного ткацтва, і був тісно пов'язаний із життям і побутом. Характерним для Гуцульщини та Бойківщини є виробництво ліжників, які мають обрядове, інтер'єрне й господарське призначення. До цього часу одним із найпотужніших центрів народного ліжникарства залишається село Яворів біля Косова, де традиція ткання ліжників не переривалася та зберегла притаманну для цього виду народної творчості хрестоматійність.

Гуцульські килими і ліжники

Найбільш поширеним на Буковині був смугастий тип килима, розбитий на кілька (три, п'ять, сім) смуг, заповнених геометричними фігурами ромбами, з східчастими або зубчастими контурами, своєрідними мотивами — «пилами», «рачками», «копильцями», «кучерями», «гребінцями». Але зустрічаються в композиціях килимів Буковини і рослинні орнаменти й зображення птахів.

Обробка деревини. Одним із характерних видів декоративно-ужиткового мистецтва гуцульських майстрів було і є художнє різьблення по дереву — це всілякі дерев'яні посудини, знаряддя праці, меблі, музичні інструменти та багато іншого. Всі ці вироби мають виключно оригінальний стиль. Вони дають уявлення про старовинне гуцульське мистецтво і радують життєстійкістю споконвічної народної майстерності.

Вироби гуцульських майстрів

Гончарство. Околиці Косова багаті на глину, тому гончарство на цій території розвивалось з давніх часів. Виробляли весь необхідний домашній посуд — горщики, глечики, миски, горнятка. Ужитково-декоративна кераміка, якою так славиться сьогодні Косівщина, і є одним із символів гуцульського краю, що зародилась наприкінці ХVІІІ — початку ХІХ ст.

Косівська піч — джерело життя гуцульської оселі

Художнє ливарництво. У селах Гуцульщини надзвичайного поширення набуло дрібне художнє ливарництво з латуні. Карпатські народні майстри виготовляли численне ужиткове приладдя, зброю, кінську збрую, прикраси тощо. Усі вироби пишно декорувалися карбуванням і ґравіюванням (переважали геометричні мотиви у різних орнаментальних поєднаннях).

Згарди

Іграшки з сиру. У давнину іграшки з сиру — «баранчики», «колачики» тощо — ліпили лише чоловіки-пастухи, що випасали овець на полонині в Карпатах, як обереги та обрядові фігурки. Поступово виготовлення іграшок із сиру перейшло у сферу жіночих занять і тепер це виключно жіноча справа.

Іграшки з сиру

Писанки. Розпис яєць у гуцулів характеризується багатством рослинних і тваринних мотивів, кольорами, які є характерними для кожного населеного пункту. У кольоровій гамі космацьких писанок переважають оранжеві, червоні, золотисто-жовті, коричневі та зелені кольори на чорному або білому тлі.

На Буковині великоднє яйце розписують, розмальовують чи просто забарвлюють в один колір. Якщо на Буковині писали писанки, то популярними були геометричні орнаменти та доволі великі малюнки.

Бойківських писанкових орнаментів чимало (нараховується близько ста). Кожен символ, який було зображено на писанці, мав своє особливе значення. Так кривульки та спіралі асоціювалися з вічністю сонячного руху, «ниткою життя», а свастя (символ сонця) - була побажанням щастя і довголіття.

Для писанок Покуття характерними є великі малюнки, зображені на зеленому, синьому, червоному, коричневому чи жовтому тлі, забарвлення якого є домінуючим. Тут переважають солярні, рослинні мотиви тощо. Цікавою ознакою місцевих писанок є складне тло, коли по всій площині яйця роблять яскраві кольорові плями контрастного кольору.

Писанки Гуцульщини

Писанки Буковини

Бойківські писанки

Писанки Покуття

Особливості музичного мистецтва Бойківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття

Славляться своєю музично-інструментальною культурою українці Карпатського краю: пісенними традиціями, чарівними звуками мелодій троїстих музик, трембітою, сопілками, цимбалами, дримбою. Їх музика зображає величність та красу Карпат, лине понад звори, понад гори, аж у полонини.

Спочатку трембіта виникла як засіб зв'язку в горах, для чабанів. За звуком трембіти селяни визначали, де пасеться їх отара. Згодом інструмент став супроводжувати і свята гуцулів — трембіта говорила про народження дитини, про весілля тощо.

На думку вчених, різновиди цимбалів існують уже майже три тисячі років і були поширені у Китаї, Південно-Східній і Середній Азії та на Близькому Сході.

Трембіти

Цимбали

Творче завдання

Підготуйте доповідь «Косівська кераміка». Зробіть замальовки керамічних виробів або орнаментів Косівщини, гуцульських, бойківських, покутських або буковинських вишивок, які вам сподобались.