Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 11. Зобов’язання в цивільному праві

§ 34. Зобов’язання в цивільному праві

1. Поняття та особливості цивільно-правового зобов’язання

Одним з найважливіших понять цивільного права України є поняття «зобов’язання».

Цивільно-правове зобов’язання — це правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов’язана здійснити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Цивільно-правове зобов’язання ґрунтується на добровільності, вільному волевиявленню сторін. За загальним правилом зобов’язання повинне здійснюватися в національній валюті — гривні.

Сторонами зобов’язання є боржник і кредитор, при цьому як боржником, так і кредитором можуть бути одна або декілька осіб. Законодавство передбачає, що заміна кредитора на іншу особу відбувається без погодження з боржником, а заміна боржника (переведення боргу на іншу особу) може відбуватися тільки за згодою кредитора. Отже, якщо ви взяли кредит у банку, то банк має право без погодження з вами передати свої права, зазначені в договорі, іншій особі (без зміни змісту зобов’язань), а от якщо ви бажаєте перевести свій борг на іншу людину (навіть за її згодою чи проханням), то згода банку-кредитора є обов’язковою. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання — ані боржником, ані кредитором.

За підставою виникнення зобов’язань їх поділяють на договірні та недоговірні. Договірними називають зобов’язання, які виникають на підставі договору й виражають спільну волю сторін, погоджені дії. Недоговірні зобов’язання виникають на основі правомірних односторонніх вчинків чи правочинів однієї особи або її неправомірних дій, унаслідок чого виникають зобов’язання щодо інших осіб.

Суть одностороннього та взаємного зобов’язань зрозумілі із самих назв. В односторонньому зобов’язанні одна сторона має лише обов’язки, інша — тільки права. Так, у договорі дарування зобов’язання має лише дарувальник, а обдаровуваний має тільки права. Взаємними є зобов’язання, де кожна зі сторін має певні права й обов’язки та може вимагати від іншої сторони виконання її обов’язків.

2. Виникнення, виконання та припинення зобов’язань

  • Висловте припущення, якими можуть бути підстави для виникнення зобов’язань.

Підстави для виникнення зобов’язань є різноманітними. Найчастіше цивільні зобов’язання виникають унаслідок укладання певних договорів. Іноді зобов’язання є результатом одностороннього правочину особи, правопорушення, юридичного вчинку (наприклад, створення художнього твору). Можливе виникнення зобов’язання внаслідок прийняття певного нормативного акта органом державної влади чи місцевого самоврядування. Зобов’язання може виникнути й унаслідок стихійного лиха або іншого юридичного факту-події.

Зрозуміло, що будь-яке зобов’язання має цінність лише в тому випадку, коли воно буде виконано. Зобов’язання виконують відповідно до умов договору (якщо він був укладений) і закону. Якщо певні умови не вказані в договорі та законі, можуть бути застосовані звичаї ділового обороту. Зобов’язання має бути виконане у строк, установлений у договорі. Якщо в договорі строк не зазначений, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час. Передбачено право боржника достроково виконати зобов’язання, якщо це не заперечується умовами договору.

Будь-яке зобов’язання не може бути вічним, тому закон передбачає порядок припинення зобов’язання. Це означає, що кредитор і боржник більше не мають взаємних прав та обов’язків: зобов’язання припинено. Підставою для припинення зобов’язання є його належне виконання, тобто виконання в повному обсязі, належною стороною та в належний строк. Можливе припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних вимог. Таке припинення настає в тому випадку, коли кожна зі сторін має обов’язки щодо іншої сторони й при цьому вимоги збігаються. Зустрічні вимоги не можуть бути прийняті, коли йдеться про шкоду, завдану каліцтвом, ушкодженням здоров’я чи смертю, при сплаті аліментів, при виконанні договору довічного утримання, а також у разі закінчення терміну позовної давності.

Припинення зобов’язання можливе також за домовленістю сторін про його припинення або заміну на нове зобов’язання (новацію). Так, сторони мають право домовитися про заміну зобов’язання оренди на зобов’язання купівлі-продажу будинку, який було орендовано. Кредитор має право взагалі відмовитися від вимоги про виконання зобов’язання, у цьому випадку йдеться про скасування боргу.

Уявімо ситуацію, коли громадянин дав у борг гроші своєму родичу. Однак сталося непоправне: родич помер і кредитор стає спадкоємцем майна боржника. У цьому випадку відбувається поєднання боржника та кредитора в одній особі. Зрозуміло, що вимагати виконання зобов’язання від самого себе неможливо, тому зобов’язання припиняється.

Зобов’язання припиняється й у тому випадку, коли його виконання стає неможливим через фізичні чи юридичні причини. Фізична неможливість настає, наприклад, у разі фізичного знищення предмета договору.

3. Способи забезпечення зобов’язань

Для того щоб забезпечити виконання зобов’язань, можуть застосовуватися різні правові способи.

Неустойка (штраф, пеня) — грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Неустойка може бути передбачена у двох формах — штрафу та пені. Сума штрафу обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов’язання (тобто має визначену суму, яка не змінюється залежно від строку прострочення зобов’язання). Пеня також обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов’язання, однак за кожен день прострочення зобов’язання. Якщо неустойка передбачена договором, то боржник зобов’язаний сплатити її незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, і при цьому її сплата не звільняє від виконання зобов’язання. Так, якщо особа своєчасно не сплачує внески до банку для погашення кредиту, то за кожен день запізнення їй, як правило, буде нараховуватися пеня — певний відсоток від її боргу.

За договором поруки за боржника перед кредитором поручається третя особа — поручитель. Якщо боржник не виконав зобов’язання, він разом з поручителем несе перед кредитором солідарну відповідальність.

  • Пригадайте, що означає солідарна відповідальність.

При цьому поручитель відповідає за сплату не лише основного боргу, а й пені та неустойки, передбачених договором. Важливо зазначити, якщо поручитель виконав зобов’язання боржника, до нього переходять права кредитора, тобто тепер він має право вимагати виконання зобов’язання від боржника на свою користь. Порука дається за конкретну особу, тому в разі заміни боржника порука втрачає свою силу.

Ще одним способом забезпечення зобов’язання є гарантія, яку можуть надавати лише банк, страхова організація або інша фінансова установа, що гарантує виконання зобов’язання боржником. Гарантія видається на певний строк і не може бути відкликана протягом цього строку. Якщо боржник порушив зобов’язання, гарант зобов’язаний сплатити кредитору суму, передбачену гарантією. Так само, як і поручитель, гарант має право на пред’явлення регресної вимоги до боржника, за якого він сплатив суму, передбачену гарантією.

Як спосіб забезпечення зобов’язання досить часто використовується завдаток. Домовляючись про певні зобов’язання, сторони передбачають передання боржником певних грошових сум чи рухомого майна кредиторові на підтвердження зобов’язання.

Завдаток досить часто використовують при укладанні договору купівлі-продажу, коли його вносить покупець. Якщо обидві сторони виконали зобов’язання, завдаток зараховується в рахунок належних за договором платежів.

Ще один спосіб забезпечення зобов’язань — застава, з якою досить часто мають справу громадяни, які беруть кредити в банках. Особа передає в заставу певну цінну річ — автомобіль, квартиру, будинок, земельну ділянку. У разі невиконання боржником зобов’язання (у цьому прикладі — при неповерненні кредиту) кредитор (у цьому випадку — банк) стає власником заставленого майна. Застава, як правило, залишається в боржника — заставодавця, іноді за договором застава може бути передана на зберігання кредитору. Застава нерухомого майна має бути посвідчена нотаріально.

Новим способом забезпечення зобов’язання є притриманая. Громадянин замовив у майстерні новий костюм, замовлення було виконане вчасно, але він не сплатив за роботу. У цьому випадку майстерня має право не видавати (притримати) роботу до моменту, коли замовник (боржник) виконає своє зобов’язання — сплатить за роботу.

Цивільно-правове зобов’язання, способи забезпечення зобов’язань: неустойка, штраф, пеня, завдаток, застава, притримання, гарантія, порука.

1. Поясніть поняття «цивільно-правове зобов’язання», «способи забезпечення зобов’язань: неустойка, штраф, пеня, завдаток, застава, притримання, гарантія, порука».

2. Назвіть відомі вам види зобов’язань.

3. Які підстави виникнення та припинення зобов’язань?

4. Які способи забезпечення зобов’язань ви знаєте?

5. Висловте свою думку щодо доцільності існування та застосування різних видів забезпечення зобов’язань.

6. Наведіть приклади правочинів, для забезпечення виконання яких доцільно застосувати різні види забезпечення зобов’язань.

7. Порівняйте

  • А штраф і пеню
  • Б гарантію та поруку