Правознавство. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Наровлянський

§ 8. Форма державно-політичного режиму

1. Поняття «державно-політичний режим»

Третім елементом державного ладу є державно-політичний режим.

Державний режим — це система методів, способів і прийомів здійснення державної влади, заснованих на нормах права.

Державно-політичний режим (або «державний режим»), на відміну від форми правління та державного устрою, неможливо визначити за нормами, записаними на папері. Для його визначення необхідно проаналізувати не лише закріплені в законодавстві норми, а й фактичні методи та прийоми, які застосовує держава, її органи й посадові особи.

Державний режим залежить від державного устрою, форми правління, соціально-економічних і політичних умов життя суспільства. Водночас у державах із різними формами правління та державного устрою можуть існувати однакові державно-політичні режими й навпаки.

Державно-політичний режим характеризує способи взаємодії органів державної влади з населенням, рівень і засоби впливу держави на суспільство, роль і місце об’єднань громадян у політичній системі держави.

Розрізняють два основні типи державно-політичного режиму — демократичний та недемократичний.

2. Демократичний режим

На сучасному етапі розвитку людства майже всі держави намагаються стати демократичними. У конституціях багатьох держав є твердження про демократичний характер держав, є таке твердження й у Конституції України.

Демократія (від грецьк. влада народу) — вид державно-політичного режиму, коли реалізується принцип участі людей в управлінні державою, забезпечуються їхні права, свободи та рівність.

Демократичний режим має ряд ознак. У демократичній державі народ є основним джерелом влади, носієм суверенітету. Важлива ознака демократичної держави — регулярне проведення демократичних вільних виборів. Для демократичної держави характерним є поділ влади на три гілки, що унеможливлює узурпацію влади в одних руках. Демократія передбачає забезпечення свободи особи в різних сферах суспільного життя, гарантії прав людини державою. У демократичній державі забезпечуються політичне, ідеологічне й економічне багатоманіття, можливість існування та вільної роботи об’єднань громадян. Важливими ознаками демократичної держави є взаємна відповідальність держави перед особою та особи перед державою, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя.

3. Недемократичний політичний режим

Антиподом демократії є недемократичний режим. Характерними ознаками недемократичної держави є: • обмеження та утиски прав людини; • здійснення контролю державою за більшістю або й усіма сферами суспільного життя; • високий рівень концентрації влади в руках однієї особи або невеликої групи осіб; • ігнорування інтересів певних груп населення за релігійною, соціальною, національною ознаками; • одержавлення профспілкових, спортивних, молодіжних, навіть дитячих, та інших громадських організацій.

Виокремлюють кілька видів антидемократичних режимів.

Авторитарний (від латин. autoritas — цілковита влада) режим був характерний для держав, де відбувся державний переворот, влада здійснюється силовими методами, повністю ігноруються демократичні способи та методи управління державою. У державі встановлюється фактично (а іноді й формально) безстрокове правління певної особи. Діяльність опозиції, яку заборонено взагалі або суттєво обмежено, перетворюється на формальність, представницькі органи влади також відіграють лише формальну роль. Опорою влади є силові структури. Суттєво обмежена за допомогою цензури свобода слова, діяльність засобів масової інформації. Характерним для авторитарної влади є перебільшення ролі однієї особи — глави держави, її культ.

Деспотія (від грецьк. despoteia — необмежена влада) — форма режиму, коли всю владу зосереджено в руках однієї особи й застосовано надзвичайно жорсткі методи управління. За такого політичного режиму права та свободи людини піддаються жорстким утискам, повністю ігноруються. Відкрито проголошується нерівність громадян, відсутні будь-які механізми захисту прав людини. Деспотія є здебільшого історичним поняттям, воно було притаманне для періоду рабовласництва.

Тоталітарний (від латин. totus — увесь, цілий) режим характеризується встановленням повного контролю держави над усіма сферами суспільного життя, у тому числі над сімейною та релігійною сферами, засобами масової інформації, громадськими організаціями. У тоталітарних державах обмежується діяльність політичних партій, запроваджується однопартійна політична система. В економіці встановлюється жорсткий контроль держави, їй належать основні засоби виробництва. Панує єдина офіційна ідеологія, обмежуються права місцевого самоврядування. У певних випадках здійснюються репресії щодо опозиції.

Водночас варто зазначити, що в умовах надзвичайного стану та війни авторитарні й тоталітарні режими іноді засвідчують досить високий рівень ефективності, що не змінює їхній антидемократичний характер

Деякі вчені вважають, що державно-політичний режим є швидше політологічною, ніж правовою категорією, і пропонують вилучити його з поняття «форма держави». Однак більшість правників дотримується традиційних поглядів.

Державно-політичний режим характеризує реальні методи, способи здійснення державної влади, взаємодії держави та населення.

Розрізняють демократичний та недемократичний політичні режими, які поділяють на декілька різновидів.

Запам’ятайте: державно-політичний режим, демократія, авторитаризм, деспотія, тоталітаризм.

Запитання та завдання

• 1. Поясніть поняття «державно-політичний режим», «демократія», «авторитаризм», «деспотія», «тоталітаризм».
• 2. Які ознаки демократичного режиму?
• 3*. Використовуючи знання з історії, повідомлення засобів масової інформації, наведіть приклади держав, у яких існували (чи існують) різні види політичних режимів.
• 4*. Запропонуйте заходи, які треба вжити для підвищення рівня демократії в нашій державі.

З історії української державності

Одним із найдавніших міжнародних договорів, укладених на території нашої держави, є мілето-ольвійський договір, підписаний приблизно в 331 р. до н. е. Документ, вибитий на кам’яній брилі, був знайдений археологами під час розкопок м. Мілета в 1903 р. Це одна з найдавніших пам’яток міжнародного права, пов’язаних з історією права нашої держави. Вона, зокрема, закріплює взаємне визнання рівних прав громадян Ольвії та Мілета на території обох міст-держав.