Правознавство. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Наровлянський

§ 30. Тлумачення норм права

1. Поняття «тлумачення норм права»

Не завжди норми права є зрозумілими для всіх, кого вони стосуються. Іноді допомога в правильному розумінні норм права потрібна не лише пересічним громадянам, а й професійним юристам. Саме тому виникає потреба в тлумаченні норм права. Адже норма права має загальний характер, а застосовувати її необхідно в конкретних життєвих ситуаціях. До того ж правові нормі містять багато спеціальних юридичних понять і термінів, які потребують спеціального пояснення.

Тлумачення норм права — діяльність, спрямована на з’ясування та роз’яснення норм права з метою їхньої найбільш правильної, швидкої та економної реалізації.

Для того щоб здійснити тлумачення норм права, необхідно врахувати чимало обставин. Насамперед потрібно проаналізувати текст акта, у якому міститься норма права. При цьому не можна обмежитися ознайомленням лише з текстом тієї чи іншої статті нормативного акта, треба ознайомитися з усім текстом. Крім того, необхідно також ознайомитися зі спорідненими актами, які регулюють подібні правовідносини, пов’язані з ними, вивчити акти застосування цього нормативно-правового акта. Також може знадобитися вивчення наукових праць, що присвячені правовідносинам, які регулюються нормою права, котру тлумачать.

Тлумачення має велике значення, його основна мета — забезпечити правильне та точне розуміння норм права, а завдяки цьому — його застосування відповідно до того, як це мав на увазі законодавець. Дуже важливим є те, що в процесі тлумачення правових норм до них не вносять нічого нового — їх лише намагаються правильно зрозуміти.

Процес тлумачення норм права має дві складові — з’ясування та роз’яснення.

2. Способи тлумачення норм права

Для з’ясування норм права використовують декілька прийомів (способів) тлумачення, які доповнюють один одного.

Будь-яке тлумачення розпочинається з мовного (граматичного, текстового) тлумачення. Воно полягає в тому, що особа намагається осмислити слова, які включено до правової норми. При цьому встановлюється значення кожного слова з урахуванням того, у якому контексті воно використано. Ураховується також будова речення, важливе значення мають розділові знаки, які застосовані в нормі права. Адже відомий приклад речення «Стратити не можна помилувати», у якому від того, де стоятиме кома, залежить доля людини, ілюструє дійсно велике значення розділових знаків для розуміння правової норми.

Логічне тлумачення норм права полягає в дослідженні, з’ясуванні логічної структури акта. Для цього необхідно розглянути внутрішні зв’язки в нормах права, визначити логічну структуру правового припису.

Систематичне тлумачення полягає в спробі з’ясувати зміст правових норм у їхньому взаємному зв’язку з іншими нормами з урахуванням місця та значення кожної норми в нормативному акті в цілому, у всій системі права. Це необхідно тому, що право, як вам уже відомо, є системою норм, тому жодна з норм не може діяти самостійно.

Важливим способом тлумачення є історичний спосіб. Застосовуючи його, необхідно врахувати суспільно-політичну ситуацію, яка існувала в державі на момент прийняття нормативного акта. Адже нормативний акт діє протягом тривалого часу. Так, чинний Кодекс законів про працю був прийнятий ще в 1971 р., Житловий — у 1983 р. За цей час ситуація в державі змінилася дуже суттєво, тому внаслідок історично-політичного способу тлумачення може бути визначено норми, які хоча формально діють, але фактично втратили своє значення.

3. Види тлумачення

Потреба в тлумаченні виникає в різних осіб, і, відповідно, усі вони можуть його здійснювати.

Залежно від того, хто здійснює тлумачення норм права, розрізняють офіційне й неофіційне тлумачення. Офіційне тлумачення надають органи, яким це право надано законодавчо. Таке тлумачення є обов’язковим для всіх. При цьому в одних випадках законодавство передбачає право державного органу самому тлумачити свої рішення, наприклад податкова адміністрація сама розтлумачує свої накази. В інших випадках право тлумачення надається іншому органу. Так, Конституція в нашій державі прийнята Верховною Радою України, а право надавати їй офіційне тлумачення належить Конституційному Суду України.

Однак, крім офіційного, обов’язкового для застосування тлумачення, існує й неофіційне. Його можуть надавати будь-які особи. Залежно від того, хто надає таке неофіційне тлумачення, його поділяють на побутове, доктринальне (наукове) і професійне (компетентне). Побутове тлумачення — це неофіційне тлумачення, яке дають будь-які громадяни при застосуванні ними норм права. Для того щоб дати побутове тлумачення, не потрібно мати юридичну освіту, його, не помічаючи та не усвідомлюючи того, що вона тлумачить право, дає будь-яка людина, коли користується, дотримується чи виконує правові норми, адже вона діє відповідно до свого розуміння права. Професійне тлумачення здійснюють особи, які мають відповідну юридичну освіту, досвід, певні повноваження. Саме таким є тлумачення права органів юстиції, податківців, митників. Навіть пояснення норми закону, яке вам дає вчитель правознавства, можна вважати професійним тлумаченням, адже вчитель має спеціальні знання в цій галузі й викладає саме так, як він розуміє певну норму права. Коли ж норму права пояснює правознавець-науковець або ж відповідна наукова установа (інститут, університет, академія тощо), ідеться про наукове (доктринальне) тлумачення права.

Тлумачення також розрізняють за його обсягом. Унаслідок застосування різних прийомів тлумачення роблять висновок про те, як потрібно розуміти норми права. Можливе буквальне (адекватне), розширене й обмежене тлумачення. При буквальному тлумаченні норми права розуміють саме так, як вони записані. Коли норми права передбачають вихід на пенсію чоловіків при досягненні віку 60 років, то ці норми розуміють саме буквально — не обмежено й не розширено. А от при тлумаченні поняття «зона відчуження» у законі про наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції застосовують (згідно з рішенням Конституційного Суду) розширене тлумачення: цією зоною вважають не лише ту територію, з якої вже відселено людей (як випливає з буквального тлумачення), але й ту, з якої людей буде виселено в подальшому. Можливе також обмежене тлумачення норм права, коли їх розуміють дещо вужче, ніж записано в нормативному акті.

З’ясування значення норм правового акта відбувається в процесі їхнього тлумачення. Тлумачення забезпечує використання норм права відповідно до того змісту, який у них передбачив законодавець. Для тлумачення норм права використовують різні прийоми.

Залежно від того, хто здійснює тлумачення, воно може бути офіційним і неофіційним, а залежно від обсягу — буквальним, розширеним та обмеженим.

Запам’ятайте: тлумачення норм права.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «тлумачення норм права».

2. Які прийоми застосовують для тлумачення норм права?

3. Які види тлумачення вам відомі?

4. Порівняйте

• А офіційне й неофіційне тлумачення
• Б буквальне, розширене й обмежене тлумачення

5. Висловте думку щодо необхідності тлумачення норм права.

6*. Знайдіть приклади офіційного тлумачення норм права різними органами влади в Україні.

7. Визначте, які органи мають право здійснювати тлумачення зазначених нормативних актів нашої держави: Конституція України, наказ Міністерства освіти і науки України, Закон України «Про Національну поліцію», рішення Одеської обласної ради.

8*. Запропонуйте буквальне, розширене й обмежене тлумачення нормативного акта (на ваш вибір).