Мистецтво. Інтегрований курс. Повторне видання. 8 клас. Масол (2025)
Тема 29-30. Музика композиторів-романтиків
• Прокоментуй вислів композитора-романтика Роберта Шумана «Розум помиляється, почуття — ніколи». Пригадай, які його твори ти вже слухав/слухала. Це була програмна музика чи ні? Що у ній романтичного?
Романтичний ідеал передбачає культ пристрастей, устремління до піднесеного, а романтичний герой — це вільна особистість із сильним характером і водночас поетична, чуттєва, сповнена людських переживань. Тому не дивно, що з-поміж видів мистецтва, якими захоплювалися романтики, музиці належала пріоритетна роль. Адже саме музика — голос серця, здатний передавати все розмаїття почуттів і вражень від навколишнього світу, зокрема від природи. Найхарактернішою рисою музики романтизму порівняно з попередніми стилями стає програмність, а панівною сферою образності — лірика.
Композитори-романтики виявляли інтерес до народної творчості, національно-самобутньої культури. Розвивалися попередні традиції професійної музики Австрії (Ф. Шуберт), Італії (Н. Паганіні), Німеччини (Р. Шуман), Франції (Г. Берліоз). Романтизм дав потужний імпульс формуванню національних композиторських шкіл: польської (Ф. Шопен), чеської (Б. Сметана, А. Дворжак), угорської (Ф. Ліст), норвезької (Е. Гріг), іспанської (І. Альбеніс), фінської (Я. Сібеліус), української (С. Гулак-Артемовсъкий, М. Лисенко та інші).
• Музика яких композиторів із переліку національних шкіл тобі знайома? Конкретизуй. Чи є з-поміж них твій улюблений композитор?
Важливою ознакою романтизму стала ідея синтезу мистецтв. Посилення взаємодії музики з поезією спричинило розквіт романсу. Одним із перших з європейських композиторів-романтиків звернувся до цього жанру Франц Шуберт — автор понад 600 вокальних творів. Також він писав симфонії, камерно-інструментальні твори, зокрема п’єси для фортепіано.
У піснях, романсах, вокальних циклах зі щирістю розповідається про людину, часто нещасливої долі, тому що її мрії та сподівання розбиваються об життєві рифи. У «ліричну сповідь» вплітається тема природи, яка ніби резонує з душевним станом персонажів.
Ю. Шмід. Шубертіада (фрагмент)
В. А. Рідер. Портрет Франца Шуберта
Шанувальники, заможні друзі й покровителі Шуберта організовували у Відні приватні концерти з виконанням його творів. Такі шубертіади, де часом збиралося до ста осіб, набули характеру літературно-музичних салонів, що стануть характерними в період романтизму Під час неформальних зустрічей виконувалися пісні й фортепіанні твори композитора, читали вірші, танцювали, влаштовували товариські ігри. У наш час шубертіадами почали називати щорічні музичні фестивалі в Австрії, присвячені Шуберту. Згодом вони виникли в інших країнах.
• Пригадай інтерпретації шедеврів Ф. Шуберта «Серенада» і «Аве Марія». Яке виконання тобі запам’яталося? Чи виникало бажання використовувати цю музику для релаксації?
Наведи приклади інструментальних мініатюр із раніше прослуханої музики.
Щоб глибше розкрити індивідуальний світ людини, романтики шукали особливі засоби вираження в інструментальних творах малих форм. Нового життя набули п’єси-мініатюри, здатні виражати почуття, які важко висловити (прелюдії, експромти, музичні моменти, інтермецо), також ноктюрни, фантазії.
Марія Водзинська. Портрет Фредеріка Шопена
Творчість композитора і піаніста Фредеріка Шопена належить до вершин світової музичної культури. Він не писав опер і симфоній, але його спадщина охоплює практично всі фортепіанні жанри: концерти, сонати, балади, фантазії, ноктюрни, прелюдії, експромти, вальси, полонези, мазурки, скерцо, етюди. Незважаючи на відсутність програмних назв, ці твори надзвичайно емоційно розкривають душевний світ особистості. На відміну від багатьох сучасних йому митців-романтиків, Ф. Шопен не цитував народні пісні. Однак у його музиці відчутний національний колорит: її пронизують інтонації польських танців. Вони символізують образ рідної Польщі, любов до Батьківщини, адже композитор тривалий час був змушений жити поза її межами. За поетичність і ліризм, за неймовірну здатність висловлювати у звуках глибокі почуття Шопена називають «душею фортепіано».
К. Шлегель. Полонез просто неба
Пам’ятник Ф. Шопену, м. Варшава
Під час навчання тобі вже доводилося неодноразово слухати твори Ф. Шопена (щоб пригадати ці вальси, прелюдії, ноктюрни, звернися до артнавігатора для 5-7 класів).
Ти можеш ознайомитися ще з одним жанром зі спадщини польського композитора. Це фортепіанна балада, яка за змістом суголосна з баладами у літературі й вокальній творчості. У непрограмних творах Шопен відкриває сферу нового баладного вираження, для розуміння якого будь-які слова зайві.
Перша із чотирьох балад Шопена — великий лірико-епічний твір, сповнений поетичних і благородних мелодій, властивих цьому дивовижному романтику. Балада розпочинається з невеликого декламаційного прологу. Головна елегійно-вальсова тема (ніби спогад-сум) і побічна мажорна тема тріумфального характеру (апогей щастя) надалі драматизуються, розкриваються в гострому конфлікті світлих і трагічних образів.
Ф. Шопен. Балада № 1 соль мінор.
У добу романтизму на арену музичної культури виходить новий тип композитора, який був водночас і блискучим виконавцем-віртуозом. До таких титанів у царині скрипкового виконавства належить Н. Паганіні, а у фортепіанному мистецтві — Ф. Ліст.
До портретної галереї
Ференц Ліст (1811-1886) — засновник угорської композиторської школи народився у селищі Добор’ян в Угорщині. 3 11 років навчався гри на фортепіано у К. Черні, який погодився вчити обдарованого хлопчика безкоштовно. Теорію музики опановував під керівництвом А. Сальєрі, викладачів Паризької консерваторії. На становлення музиканта-романтика вплинула творчість Н. Паганіні й піанізм Ф. Шопена. Він був знайомий із Л. ван Бетховеном і Ф. Шубертом, письменниками А. Дюма, В. Гюго, Г. Гейне.
Ф. Ліст в юності
Перші концерти юного Ференца Ліста у Відні стали сенсацією. З раннього віку почалися гастролі. Першим серед піаністів Ліст став здійснювати сольні концертні турне. Під час тріумфальних виступів у культурних столицях Європи — Відні, Парижі, Римі, Флоренції — його ім’я стало обростати легендами (нібито він грає одразу на двох роялях тощо).
У 1847 р. піаніст гастролював у містах України: Києві, Єлисаветграді, Житомирі, Бердичеві, Кременці, Львові, Одесі, Миколаєві тощо). Певний час Ф. Ліст жив у Воронівцях на Поділлі в маєтку Кароліни Вітґенштейн, близька дружба з якою тривала протягом усього його життя. Своїй музі композитор присвятив усі свої симфонічні поеми. На українських теренах з’явилися п’єси «Мрії кохання», «Українська балада» і «Думка» на теми народних пісень «Ой не ходи, Грицю» та «Віють вітри».
1 - Ф. Шмаусс, К. Лафіт. Ференц Ліст грає для імператора Франца Йозефа й імператриці Єлизавети на балу в Будапешті (фрагмент); 2 - Кароліна Вітґенштейн; 3 - меморіальна дошка, присвячена концертам Ф. Ліста у Києві
У багатогранній спадщині митця понад 1300 творів — вокально-хорових, симфонічних, органних, камерних. В основі їх зазвичай лежить поетично-сюжетний задум, тобто програмна музика, характерна для романтиків. Фольклор, історія, життя сучасника — ось теми, що приваблювали композитора. Цікавила його й музична фантастика («Мефісто-вальс», «Фауст-симфонія»), вплив візуальної образності (п’єса «Мислитель» за скульптурою О. Родена).
Фортепіанні твори Ліста, насамперед етюди, угорські рапсодії, у яких проявилася оригінальність його музичного мислення, посіли чільне місце у виконавському репертуарі. Він збагатив звучання улюбленого інструмента колористичними ефектами, розширив його технічні можливості, довів, що фортепіано має виразні можливості цілого оркестру.
Ф. Ліст став засновником жанру симфонічної поеми, написав 13 одночастинних програмних творів цього жанру, в яких застосував принцип монотематизму. Він був музикантом-новатором: мелодику збагатив декламаційною виразністю, в гармонії та формі застосовував знахідки, властиві майбутнім стилям. Творчість Ф. Ліста репрезентує ключову для романтизму ідею: синтезу мистецтв як вищої форми художнього вираження.
Меморіальний музей Ф. Ліста, м. Будапешт (Угорщина)
Ф. Ліст. Симфонічна поема «Прелюди». Ноктюрн «Мрії кохання». Угорська рапсодія № 2, «Українська балада».
• Поміркуй, чи можна назвати Ліста-піаніста суперзіркою.
З історії шедевра
Якщо б французький композитор Гектор Берліоз написав лише один твір — «Фантастичну симфонію» з підзаголовком «Епізод із життя артиста» — він, ймовірно, все одно увійшов би в історію музичної культури як новатор. Адже цей твір відкрив нову романтичну еру в симфонічній музиці й жанр програмної симфонії. Програма твору пов’язана з романтичною історією кохання композитора до актриси Гаррієтти Смітсон. Проте сюжет п’ятичастинного симфонічного циклу виходить за біографічні рамки й набуває узагальненого значення. Він сприймається як романтична сповідь про «втрачені ілюзії» і самотність митця у сучасному світі. Кожній частині композитор прописав назву та стислий літературний вступ: «Мрії і пристрасті», «Бал», «Сцена в полях», «Похід на страту», «Сон у ніч шабашу». Лейтмотивом симфонії є так звана «тема коханої», що поєднує всі частини.
Е. Сіньйоль. Г. Берліоз
Композитор написав ще багато творів різних жанрів, прагнув зробити музику виразником літературних ідей і образів, надихаючись Вергілієм, Шекспіром, Гете, Байроном. Творчість Г. Берліоза мала значний вплив на розвиток романтичної музики.
Обкладинки диска
Г. Берліоз. Фантастична симфонія (фрагменти).
Майже всіх композиторів-романтиків цікавили нові засоби музичної зображальності, що було пов’язано з програмністю інструментальних творів. Джерела зображальності були різноманітні. Зазвичай автори зверталися до літературної програмності, пов’язаної зі словом, або до картинно-живописної, навіяної образотворчим мистецтвом, природою. Програма могла обмежуватися назвою твору або мати розгорнутий сюжет. Щоб відобразити мінливість життя, композитори створювали програмні цикли, де кожна частина — це певний момент із калейдоскопа життєвих вражень.
• Назви програмні цикли з прослуханих тобою в попередні роки творів. Який тип програмності у них застосовано — літературний чи картинний?
Г. Зернер. Р. Шуман
Роберт Шуман відкрив у музичному мистецтві світ фантастичних образів. У його спадщині чимало програмних циклів, побудованих на основі емоційно-образного контрасту, притаманного музиці романтизму. Прикладом є «Фантастичні п’єси» для фортепіано, де кожна мініатюра передає певні моменти життя — ліричні або драматичні. Цикл відкриває задумлива картинка «Увечері», якій протиставлено бурний «Порив». Елегійна, сповнена таємничої ніжності мініатюра «Навіщо?» контрастує з гострими злетами й падіннями п’єси «Причуди».
Р. Шуман. Фантастичні п’єси (на вибір).
Шарль Гуно
До жанру ліричної опери у середині XIX ст. звернувся Шарль Гуно. Найвідоміша з його 14 опер — «Фауст» у п’яти діях за першою частиною однойменної драми Й. В. Гете. З літературно-поетичного першоджерела французький композитор обрав ліричний епізод із життя Фауста і Маргарити. У центрі уваги автора виявилася не драма, а почуття головних персонажів. Домінує проникливий ліризм, виразна мелодійність. Контрастом є знамениті «Куплети Мефістофеля» з демонічним ритмічним напором, що лунають у провідних оперних театрах світу: «Люди гинуть за метал. Сатана провадить бал, провадить бал...».
Афіша опери Ш. Гуно «Фауст»
Сцена з опери Ш. Гуно «Фауст» (в ролі Мефістофеля - Анатолій Кочерга)
Ш. Гуно. Куплети Мефістофеля «Золотий Тілець» із опери «Фауст».
В українській музиці романтизм панував упродовж XIX — початку XX ст., демонструючи свободу вияву національного духу, зацікавленості митців історичним минулим і фольклором, у якому вони вбачали велику естетичну цінність. Епоха романтизму дала Україні імена таких визначних композиторів, як С. Гулак-Артемовсъкий, М. Вербицький, П. Сокольський, М. Колачевський, М. Лисенко, Д. Січинський, А. Вахнянин та ін.
Прикладом творчої переробки фольклорних джерел є «Українська симфонія» Михайла Колачевського (1851-1907) — один із перших зразків цього жанру в українській музиці, що ґрунтується на народних джерелах. Композитор здобув професійну музичну освіту в Лейпцизькій консерваторії, де симфонія була написана як дипломна робота. Тематичною основою цього програмного твору стали мелодії українських пісень, які розвиваються у межах класичної форми симфонічного циклу. Композитор зберігає їх жанрові особливості, збагачуючи оркестровими тембрами. У першій частині, написаній у формі сонатного алегро, використано дві народні пісні: «Віють вітри» (головна партія) і «Йшли корови із діброви» (побічна партія). Друга частина — інтермецо-скерцандо — жартівлива народна сценка. У третій частині звучить героїко-епічна мелодія історичної пісні «Побратався сокіл з сизокрилим орлом». Фінал побудований на зіставленні двох тем, в основі яких — народні танцювальні пісні «Ой гай, гай» і «Ой джигуне, джигуне».
М. Колачевський. Українська симфонія (фрагменти).
Михайло Колачевський
Ідея синтезу поетичного слова й музики стимулювала розквіт жанру романсу, який давав змогу передавати почуття, доступні та зрозумілі кожній пересічній особистості. Саме в цьому жанрі втілювалася романтична мрія людини про щастя. Ідеали романтизму глибинно відповідали національній ментальності українців, ознаками якої є ліризм і кордоцентризм.
В Україні романси називали також солоспівами. У повсякденному побуті співали народні пісні-романси літературного походження, також твори композиторів-аматорів. Із-поміж них найвідоміші «Їхав козак за Дунай» (вірші С. Климовського), «Стоїть гора високая» (вірші Л. Глібова), «Взяв би я бандуру» (вірші поета-романтика М. Петренка).
Виконання симфонії М. Колачевського на фестивалі у Харкові
• Українська народна пісня на вірші М. Петренка «Взяв би я бандуру».
Українська пісня-романс «Плакуча гітара».
Український музичний романтизм розвивався на спільних джерелах із західноєвропейським стилем, але на естетичних засадах національно-культурного відродження. Від середини XIX ст. у романтичному ключі відбувається становлення української композиторської школи. Найбурхливіше розвивався пізній напрямок романтизму, на який вплинули принципи реалізму. Представником романтичного напряму в українській музиці був Тимофій Безуглий, який створив жалібний марш на смерть Т. Шевченка — один із перших фортепіанних творів на шевченківську тематику. Романтичний тип світовідчуття залишився визначальним у національній музичній культурі впродовж тривалого періоду.
Таким чином, музичний романтизм увів до мистецтва інтонаційні скарби фольклору різних народів, розкрив невичерпну складність людської душі, розширив художні можливості програмності й виконавської віртуозності, збагатив музичну культуру новими відкриттями в царині синтезу мистецтв.
Словник
Монотематизм — композиційний принцип, що полягає в побудові музичного твору на одній музичній темі, яка видозмінюється у процесі розвитку.
Романс — сольна, переважно лірична пісня (рідше дует або тріо), яку виконують зазвичай з інструментальним супроводом, найчастіше фортепіано або гітари.
Симфонічна поема — жанр симфонічної музики, одночастинний твір для симфонічного оркестру з програмою літературного, живописного, рідше історичного походження. Поемі властивий вільний розвиток музики, монотематизм.
- 1. Назви основні ознаки романтизму в музиці, провідні жанри, зокрема ті, що втілювали ідею синтезу мистецтв.
- 2. Як вплинула виконавська майстерність Ф. Ліста на розвиток фортепіанної музики?
- 3. Поміркуй, чому композитори-романтики стали активно використовувати програмність у музиці.
- 4. Попрацюйте разом. За бажанням організуйте у вільний час музичну вітальню «Чарівні мелодії романсу». Проведіть дискусію щодо ідеалів композиторів-романтиків.
• Проведи дослідження українських купюр номіналом 20 гривень і доведи, як зображення на них пов’язані з мистецтвом.
• Мистецький проєкт. Спільна тема «Національні школи в музиці епохи романтизму». Виберіть представників національних композиторських шкіл і підготуйте презентації про їхню творчість (із музичними фрагментами). Обговоріть усі презентації, порівняйте національні особливості музики й авторські оригінальні стильові риси.
• У ролі диджеїв і диджейок створіть мікс із фрагментів музичних творів композиторів-романтиків і сучасних саундтреків у романтичному ретростилі.
