Мистецтво. Інтегрований курс. Повторне видання. 8 клас. Масол (2025)
Тема 21-22. Галантний стиль рококо
• Поміркуй, про кого говорять «галантний» чи «галантна». Чи можна таким епітетом характеризувати мистецтво?
Псля монументальності й пишності бароко наступив період вишуканості галантного стилю рококо, що виник у Франції близько 1700 року і набув найвищого розвитку в епоху Людовіка XV. Поступово оригінальним винаходом захопились аристократи інших європейських країн, переважно Німеччини та Австрії. Рококо ніби випадає з основної лінії еволюції великих європейських стилів. Інколи його характеризують як фінальну фазу бароко, що втратило помпезність і масштабність на користь елегантності й камерності. Також риси рококо переплітаються з ознаками наступного етапу — класицизму.
Як і бароко, новий стиль використовувався в архітектурі, скульптурі й живописі, але своїх неповторних якостей набув у декоративному мистецтві й дизайні інтер’єрів.
Часто його характеризують як фінальну фазу бароко, але рококо відрізняється від свого попередника камерністю, асиметрією, легкістю, елегантністю та рясним використанням вигнутих природних форм в орнаменті.
Французький живопис у стилі рококо пройшов своєрідний еволюційний шлях: від ніжної меланхолії Антуана Ватто до чуттєвості Франсуа Буше і далі — до грайливих жанрових сцен Жана-Оноре Фрагонара.
Стиль рококо відзначався легким і грайливим підходом до тем, включно з міфологічними сценами та жанровими зображеннями сімейного життя. Художники зосереджувалися на створенні приємної, безтурботної атмосфери, що відображала ідеалізовані моменти щастя і насолоди життям.
Гасло рококо «мистецтво як насолода» спрямувало його мету — розважати й викликати приємні емоції. Подібно до того, як бароко стало поворотом від врівноваженості Ренесансу в бік декоративності й чуттєвості, рококо відійшло від напруженості стилю-попередника у бік чарівно усміхненої легковажності.
Митці нового часу навмисне порушували симетрію, улюбленою декоративною деталлю стала стилізована мушля (rocaille). Саме вона зумовила назву стилю і визначила його характерний візерунок із звивистою примхливою лінією.
Архітектура, інтер’єри. Стиль рококо використовували в архітектурі, скульптурі й живописі, але найвиразніше він виявив свою неповторність у декоративному мистецтві й дизайні інтер’єрів. Фасади світських і релігійних споруд (палаців, церков, костелів) щедро прикрашали ліпниною з рослинною орнаментикою, квітковими гірляндами, фігурками амурів.
Палац Амалієнбург, м. Мюнхен (Німеччина)
В інтер’єрах переважали криві лінії, заокругленість кутів, асиметрія. Для візуального розширення простору застосовували великі дзеркала. Приміщення прикрашали розкішними меблями, вишуканими гобеленами й аксесуарами: статуетками, вазами, оздобленими сріблом чи золотом, інколи з інкрустацією коштовними кристалами. Усі предмети інтер’єру мали створювати гармонію за формою, кольором, декором.
Велика (золота) галерея палацу Шарлоттенбург, м. Берлін (Німеччина)
• Які елементи рококо використано на фасаді та в інтер’єрі палаців?
Сьогодні в залах колишньої резиденції першої королеви Пруссії Софі Шарлотти (звідси й назва палацу) відбуваються концерти. Музиканти та музикантки, вдягнені у вишукані старовинні костюми, грають класичну музику.
Концерт у палаці Шарлоттенбург
Першим знаменитим зі збережених до сьогодні інтер’єрів рококо є Салон принцеси, або «Овальний зал», готелю Субіз у Парижі (архітектор Ж. Бофран). Високі дзеркала у простінках між вікнами завдяки відображенню одне в одному створюють ефект ілюзорного розширення простору, легкості, що звучить в унісон із дивовижним ажурним плафоном стелі.
Овальний зал готелю Субіз, м. Париж (Франція), деталь декору
• Поміркуй, який ефект виникає в разі розташування великих дзеркал між вікнами зали. Як це впливає на її освітлення?
Безтурботне життя світських салонів, насамперед великосвітських дам, визначало загальний легковажний тон і в мистецтві. Кімнату часто прикрашав камін, покритий мармуровою плиткою і заставлений дрібничками: канделябрами, годинниками, порцеляновими статуетками й вазочками. Над ним зазвичай висіло дзеркало в розкішній рамі. Для конструкції меблів рококо характерна повна відмова від симетрії і прямих ліній. В оздобленні меблів переважали складні різьблені візерунки, бронзові накладки, позолочені ліпні прикраси: чудернацькі завитки, дивовижні мушлі, маски у вигляді людського обличчя чи голови звіра. Меблі стають витончено-декоративними за формою і декором: консоль на високих ніжках; секретер із безліччю шухляд і потайних відділень; туалетний столик із дзеркалом; комфортні крісла, дивани, шезлонги й канапе, обшиті коштовними тканинами зі складними візерунками. Вишуканий вигляд кімнат доповнювали гобелени та ювелірні вироби.
Інтер’єр готелю Субіз, м. Париж (Франція)
• Назви ознаки рококо у декорі. Зверни увагу на меблі й камін з аксесуарами.
Важливі елементи ансамблю рококо: скульптура, декоративні рельєфи у формі мушлі (rocaille), фігурки амурів. На стінах — панно здебільшого овальної, круглої або химерно-зігнутої форми. Особливою грацією відрізняються скульптури й рельєфні прикраси інтер’єрів відомого майстра рококо Жана-Батіста Лемуана.
1 - Ж.-Б. Лемуан. Портрет невідомої; 2 - Е. М. Фальконе. Амур; 3 - декоративна скульптура готелю Субіз (Франція)
Із західної Європи стиль рококо дійшов і до України. Його вплив відчувається в елементах оздоблення відомих церковних і світських споруд XVII-XVIII ст.: Андріївської церкви й Маріїнського палацу в Києві. Риси рококо і класицизму поєднуються в декорі Козелецького собору Різдва Богородиці, що характерно для перехідних етапів стильової еволюції.
Собор Святого Юра у Львові (архітектори Б. Меретин і М. Урбанек) входить до монументального архітектурного ансамблю в стилі бароко-рококо з виразними національними рисами (1744-1762). Це культова споруда, прикрашена сходами з колонами, що увінчана куполом і кінною статуєю Юрія Змієборця (скульптор І. Г. Пінзель). Реконструкція інтер’єрів храму відбувалася згідно з канонами стилю рококо. Риси цього стилю притаманні класицистичним портикам Митрополичої палати, ажурній огорожі з двома брамами. Разом з історичним центром Львова комплекс собору в 1998 році був внесений до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
1 - собор Різдва Богородиці, м. Козелець (Україна); 2 - собор Св. Юра: купол, кінна статуя, головний вівтар, м. Львів (Україна)
• Опиши свої враження від собору Св. Юра, зокрема від його інтер’єру.
Живопис, декоративно-прикладне мистецтво. Митців рококо приваблювали такі теми й сюжети: свята і розваги, театр, міфологічні персонажі, закохані пари на тлі розкішної природи. Живописці занурювались у світ фантазій, пасторальних настроїв, екзотичних образів, що впліталися в рясні флористичні орнаменти.
У пейзажному жанрі домінували штучні краєвиди, призначені для побачень, танців, легковажного дозвілля. На портретах персонажів зображали підкреслено усміхненими й люб’язними (це була своєрідна маска, за якою приховували недоліки й проблеми). Більшості картин рококо притаманна своєрідна кольорова палітра, в якій зазвичай переважали світлі й ніжні пастельні відтінки (рожеві, бузкові, блакитні, золотаві).
Головним мотивом творчості засновника рококо у живописі Жана Антуана Ватто (1684-1721) стає світ людських почуттів і мрій, бажання перетворити життя на театралізоване свято. До його послідовників у Франції належали Франсуа Буше та Жан-Оноре Фрагонар.
Жан Антуан Ватто
Франсуа Буше
У стилі рококо писав італійський художник Джованні Баттіста Тьєполо (1696-1770), який створював плафони церков і палаців, сповнені повітря і руху, фрески й картини на біблійні та міфологічні теми. Стиль живописця вирізняється вільною побудовою динамічних експресивних композицій, світлим і прозорим колоритом із витонченими нюансами.
1 - А. Ватто. Актори італійської трупи; 2 - Ф. Буше. Алегорія живопису
1 - Ж.-О. Фрагонар. Гра в піжмурки; 2 - Дж. Б. Тьєполо. Плафон
Ф. Буше. Галантний пастух
• Схарактеризуй теми й образи живописних композицій. Чи є на картинах зображення амура — типового елемента рококо? Опиши способи декоративного оформлення картини в барокову раму.
• Розшифруй цей запис. Що, на твою думку, можуть символізувати два схрещені сині мечі? Про що інформує хронологія? Здогадайся і досліди самостійно.
На весь світ уславилися розкішні сервізи й пасторальні статуетки майсенської порцеляни. Два схрещені сині мечі — це товарний знак Meissen.
Перші порцелянові вироби з’явилися в Європі завдяки Марко Поло. Рідкісні зразки східного посуду були завезені в Італію і стали предметами розкоші. Королівські двори захопилися популярними подарунками. Герцог Франческо Медічі відкрив на своїй віллі першу в Європі фабрику з виробництва художньої порцеляни (1575), проте невелике виробництво не набуло промислово масштабу (збереглося лише кілька десятків артефактів). З Італії порцеляна потрапляє до Німеччини, де одразу до неї виявили неабиякий інтерес провідні виробники керамічних виробів.
У Саксонії поблизу Майсена — міста, що стало провідним у гончарній справі, було створено першу в Європі порцелянову мануфактуру (1710). Понад триста років майсенська порцеляна вражає світ виробами високої якості, зокрема ручної роботи, унікальних форм, композицій, розписів. Технології виробництва, рецепти фарб місцевих майстрів тримали у секреті.
Будинок Майсенської мануфактури (Німеччина)
Улюблені теми композицій статуеток: сцени із життя пастухів на тлі чудової природи; театральні комедійні персонажі; фігурки птахів і тварин. Загалом для виробів характерні вишуканість, пишність декору, увага до дрібних елементів, асиметричність, пастельні відтінки. Серед вишуканих декоративних тарілок, уквітчаних вазочок, тендітних фігурок тварин, ніжних пасторальних сцен із пастушками й кавалерами можна побачити цілі музичні ансамблі з флейтами, скрипками тощо.Сьогодні «біле золото» майсенської порцеляни цінується настільки, що організовують індивідуальні антикварні тури з відвідуванням майстерень і бутиків. Порцеляновий рай для колекціонерів може відвідати кожен (але... майже за тисячу евро).
Віртуальна екскурсія
Шанувальникам декоративного мистецтва й особливо тим, хто мріє набути професійних знань і навичок у цій галузі, радимо поцікавитися експонатами Музею кераміки в Берліні (Німеччина), де представлено понад 8000 предметів, включно з посудом, скульптурами малих форм та іншими зразками керамічного мистецтва.
Майсенська порцеляна (Німеччина)
• Переглянь в е-додатку навчальне відео про становлення порцелянових мануфактур країн Європи й Азії.
Музика. А тепер перенесімося подумки до великої зали палацу французького короля Людовіка XV. У розкішному інтер’єрі з-поміж численних дзеркал, у яких виблискують каскади люстр, дами у пишних сукнях і кавалери в напудрених перуках танцюють повільний бальний танець.
Яка ж музика звучить на балі? Грає невеликий струнний ансамбль зі скрипок і віол. Супровід до цих граціозних танцювальних мелодій виконує музикант, який сидить за інструментом, що за формою віддалено нагадує сучасний рояль. У нього така сама клавіатура, дерев’яний ящик із відкритою кришкою, у якому натягнуті струни. Інструмент, прикрашений малюнками, різьбленням, інкрустацією, мав тонкі ніжки вишуканої форми. І це — клавесин.
А. Рукерс. Клавесин
Багато композиторів писали музику для цього інструмента. У мелодіях, що оздоблювалися мелізмами, відчувалися інтонації «зітхання» у дусі епохи рококо. Галантному стилю відповідав і вишуканий дзвінкий тембр клавесина.
Недосконалий механізм клавесина не давав змоги поступово посилювати або зменшувати звучання. Щоб грати з різноманітною динамікою, тогочасні майстри створили навіть дві клавіатури: форте і піано, на яких грали по черзі. Інколи додавали третю клавіатуру (регістр), що імітувала тембри лютні, фагота тощо.
З музикою для клавесина пов’язаний творчий доробок Франсуа Куперена (1668-1733) — придворного органіста, клавесиніста і вчителя музики. Його клавесинним мініатюрам притаманні граціозні ритми, галантні мелодії, щедро прикрашені орнаментикою, подібно до ювелірних живописних орнаментів рококо. З-поміж програмних заголовків п’єс зустрічаємо пасторальні («Збиральниці винограду»), портретні («Дівчина-підліток»), звуконаслідувальні («Будильник»).
Франсуа Куперен
Придворним музикантом був й інший французький композитор-клавесиніст Жан-Філіп Рамо (1683-1764). Він написав низку опер-балетів длятогочасного театру, що зумовило театральність його програмних клавесинних п’єс для сольного та ансамблевого виконання. Більшість із них композитор об’єднував у сюїти.
Жан-Філіп Рамо
Надзвичайного поширення в домашньому музикуванні освічених англійців і англійок набув різновид клавесину вірджинал. На ньому можна було пограти навіть у перукарнях, чекаючи черги. Англійські вірджиналісти створили власну композиторську школу, до якої належали Вільям Берд, Генрі Перселл та інші. В Італії клавесин називали чембало.
Мистецька грамота
Ти вже знаєш, що жанр сюїти передбачає об’єднання самостійних частин у цикл. Класична танцювальна сюїта складалася з таких контрастних за характером танців, як: алеманда — німецький танець «для виходу», неквапливий, плавний; куранта — плавний, але жвавіший танець італо-французького походження; сарабанда — іспанський повільний танець; жига — швидкий танець англійського походження.
Окрім основних, в сюїту включалися інші танці, найчастіше — французькі: галантний менует, який складався з поклонів і реверансів, і активний, жвавий гавот.
Дж. Б. Тьєполо. Менует
Ф. Куперен. Будильник. Ж.Ф. Рамо. Тамбурин. Ригодон.
В. Берд. Волинка. Флейта і барабан. Ж. Б. Люлі. Гавот.
Музика і вірші Т. Піскарьової. Пісня «Світ врятує любов».
Варіант 1. Переглянь майстер-клас в е-додатку. Зліпи вазочку у стилістиці майсенської порцеляни (пластилін, акрил). У декорі застосуй образ пташки у переплетінні рослинних мотивів або гірлянди ліпних орнаментів із стилізованих листочків і квітів та фрагменту та пасторальним малюнком (сільська галявина). За бажанням вибери складнішу форму вазочки у вигляді лебедя.
Варіант 2. Виготов овальну рамку для фотографій, придумай для неї декор у стилі рококо (паперопластика). Виріж однакові елементи оформлення з паперу, складеного у кілька разів.
Словник
Мелізми (з грец. melisma — пісня, мелодія) — прикраси мелодії, музична орнаментика.
Плафон (від фр. plafond — стеля) — стеля, прикрашена розписом, мозаїкою чи ліпниною. Був поширений у XVII-XIX ст. як коштовна оздоба в палацах і церквах.
Рококо (фр. rococo; іронічний переклад слова рокайль (rocaille) — щебінь, галька, камінь) — стиль європейського, переважно французького мистецтва, який увійшов у вжиток для означення мистецтва як вигадливого.
- 1. Як виявився стиль рококо в архітектурі, зокрема в інтер’єрах релігійних і світських споруд?
- 2. Назви основні риси рококо в образотворчому мистецтві та схарактеризуй його видатних представників.
- 3. Схарактеризуй творчість клавесиністів. Які жанри домінували?
- 4. Як називається зображений елемент декору, від якого походить назва стилю?
• Самостійно досліди «родовід» клавесина, його національні різновиди.
• Уяви себе дизайнером/дизайнеркою меблів. Порівняй зразки столиків і комодів у стилі бароко і рококо. Визнач елементи, які ти вибрав би/вибрала б для стилізації рококо у сучасних меблях. Поміркуй, де їх можна застосувати. Пофантазуй, зроби замальовки.
• Рефлексія і самооцінювання. Вибери й озвуч один із варіантів.
