§ 14. Чинники розвитку й розміщення аграрного виробництва

1. Оцініть природні умови та ресурси України як підґрунтя для розвитку сільського господарства.
2. Дослідіть походження продуктів харчування, які продаються у магазинах вашого населеного пункту. Із яких країн світу вони надійшли в Україну?

1. РОЛЬ ПРИРОДНИХ ЧИННИКІВ У РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННІ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА. На відміну від інших сфер виробництва, сільське господарство є територіально розосередженим адже використовує значні земельні площі та агрокліматичні ресурси.

Агрокліматичні ресурси — це тривалість світового дня та вегетаційного періоду, кількість годин сонячного світла та опадів, сума активних температур (мал. 1).

За даними мал. 1, знаннями з курсу шкільної біології та власними спостереженнями назвіть вологолюбні та посухостійкі рослини. У який спосіб можливе вирощування на півдні України вологолюбних рослин за умов недостатнього зволоження?

СЛОВНИК

Агрокліматичні ресурси — вид кліматичних ресурсів, які впливають на вирощування сільськогосподарських культур та їхню природну продуктивність (світло, тепло, вологозабезпеченість певної території).

Agroclimatic resources are a type of climatic resources that affect the cultivation of crops and their natural productivity (light, heat, moisture supply of a certain area).

На території України найбільша сума активних температур спостерігається у південних областях та півострові Крим (понад 4000 °С), а найменша у Чернігівській (3291 °С) та Сумській (3297 °С) областях.

Мал. 1. Природні чинники вирощування сільськогосподарських рослин.

Отже, ареали поширення певних сільськогосподарських культур різні і залежать від наявності або відсутності на певній території відповідних агрокліматичних ресурсів. Чим вибагливіша культура, тим вужчий ареал її поширення. Так, каву, рис, оливи, чай та цитрусові вирощують лише у південних регіонах (наприклад, Європи), а ячмінь, льон, цукрові буряки, пшениця та картопля мають більше поширення.

Для тваринництва основним чинником є кормова база, яка обумовлює вплив природного фактору на розміщення тваринницьких комплексів. Наявність пасовищ, їх розміри, склад та тривалість використання мають велике значення. Наприклад, пасовища в Нідерландах використовуються протягом усього року на відміну від України, а в північному Китаї

для використання природних пасовищ скотарям доводиться кочувати значною територією країни (мал. 2).

Для отримання високих врожаїв слід постійно піклуватися про стан природних чинників розвитку сільського господарства, наприклад, земель. Потрібно вчасно вносити органічні та мінеральні добрива, нівелювати кислотність, використовувати інтенсивні технології. Низькоякісні землі слід переводити у пасовища та сіножаті, щоб зменшити витрати на нераціональне землекористування.

2. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ СВІТУ. Земельні ресурси — землі, що використовуються або можуть бути використані в господарській діяльності людини. Вони займають 13,4 млрд га, або 26,6% загальної площі поверхні Землі.

Мал. 2. а) Кочове скотарство в Монголії, б) гарбузова ферма у США, в) птахофабрика в Україні.

Включають сільськогосподарські угіддя — 4,6 млрд га (8,9% території Землі), малопродуктивні землі (землі населених пунктів, промисловості, транспорту). Площа останніх дуже швидко зростає за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь, боліт і пустель. Водночас, площі пустель і взагалі пересушених земель через глобальне потепління зростають, а льодовиків і сніжників — зменшуються. Зростають і площі непродуктивних земель, порушених людиною.

Пригадайте, що таке природний та антропогенний ландшафт. Чи здатні вони до саморозвитку?

Під сільськогосподарськими культурами, усіма видами забудов і ліній комунікацій зайнято близько 1/6 суходолу. Усього ж з різною мірою господарської активності (з урахуванням використання пасовищ, лісових господарств, гірничих розробок та ін.) людина освоїла більше половини суходолу.

Деякі, особливо індустріально розвинені й густо заселені країни світу, мають недостатню землезабезпеченість і відчувають дефіцит земельних ресурсів (низка країн Західної Європи, Південної, Південно-Східної, Східної Азії). Посилене навантаження на землі в цих регіонах зумовлює зниження якості земельних ресурсів — розвиток ерозії, втрату родючості ґрунтів, їх засолення та ін. Найпростіший шлях збільшення земельних ресурсів полягає в освоєнні нових територій, як це роблять в Канаді, Австралії, Бразилії, Росії.

Зональні світові запаси земельних ресурсів, які можуть бути залучені в активне використання, становлять приблизно 6% суходолу. Крім того, близько 25% його (36 млн км²) може вважатися потенційним резервом (заболочені й деякі пустельні і напівпустельні території, рідколісся тощо).

3. ВПЛИВ АГРОКЛІМАТИЧНИХ РЕСУРСІВ НА РЕГІОНАЛЬНУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА. Агрокліматичні ресурси — це вид кліматичних ресурсів, що характеризується одномірними і багатомірними показниками. Одномірні — певні значення величини (середні, мінімальні, максимальні, сумарні). Багатомірні — комплексні величини (світло-, тепло- і вологозабезпеченість певної території або сільськогосподарської культури). Це тривалість дня, кількість годин сонячного світла, сума активних температур, кількість опадів тощо. В арктичному і субарктичному кліматичних поясах (забезпеченість теплом менше 1000 °С) може розвиватися землеробство закритого ґрунту; у помірному (1000— 4000 °С) землеробство можливе в теплу пору року; у субтропічному (4000—8000 °С) — вирощування теплолюбних культур із довгим вегетаційним періодом; у тропічному (понад 8000 °С) — тропічних культур (мал. 3).

Показник	Мішані ліси	Лісостеп	Степ	Українські Карпати	Південний берег Криму
Сума середньодобових температур повітря, що перевищують +10 °С	2400—2600	2410—2900	2910—3500	1700—3300	3700—3900
Сума середньодобових температур повітря, що перевищують +15 °С	1600—2100	2200—2500	2600—3000	500—2600	2900—3200
Гідротермічний коефіцієнт	2,0—1,3	1,3—1	1—0,5	—	—

Мал. 3. Основні агрокліматичні показники України.

Різноманітність агрокліматичних ресурсів формує зональний характер спеціалізації сільського господарства світу. У розвинених скандинавських країнах панує високорентабельне і високопродуктивне скотарство. Холодний і вологий клімат дозволяє тут виробляти велику кількість кормів для худоби. У помірній лісостеповій і степовій зонах Європи й Північної Америки розташовані основні пояси вирощування зернових культур — пшениці, кукурудзи, ячменю тощо. У лісостеповій зоні на родючих, достатньо зволожених ґрунтах переважає високопродуктивне рослинництво зернового напрямку, вирощують цукрові буряки, розвинені м’ясо-молочне скотарство і свинарство.

Своєрідну спеціалізацію мають країни Середземномор’я з кліматом сухих субтропіків. Тут поширені плантації цитрусових і маслинових дерев, винограду.

У пустельних і напівпустельних районах світу переважає пасовищне тваринництво з окремими осередками землеробства (сорго, кукурудза). У тропічних районах Сахари та пустелях Південно-Західної Азії вирощують фінікову пальму. В оазах та на зрошуваних землях культивують зернові культури (пшеницю і рис), плодові, бавовник.

На південь від Сахари, де більше вологи, вирощують зернові культури (просо, сорго, кукурудзу), маніок, бобові. Поширені плантації кави, волокнистої культури сизалю (агави), какао, арахісу, цукрової тростини, тютюну й олійної пальми.

У Південній Америці сільськогосподарські зони чергуються з півночі на південь. На узбережжі в зонах субекваторіального клімату переважають плантації кави та технічних культур (цукрова тростина, бавовник, тютюн). У внутрішніх районах розвинене пасовищне скотарство. Ближче до узбережжя вирощують зернові культури, бобові та маніок. На півдні Аргентини й Чилі переважає вівчарство.

У країнах Південної і Південно-Східної Азії основною зерновою культурою є рис. Вирощують також кукурудзу, просо і ячмінь. Поширені плантації чаю, кави, арахісу, тютюну, кокосової пальми, цукрової тростини, перцю, олійної пальми, тропічних фруктів.

Сучасне землеробство світу виробляє продукцію із майже 1,5 тис. видів культурних рослин.

На сьогодні в деяких країнах фактично вичерпався життєвий простір для подальшого розвитку економіки. Так, Японія, Сінгапур, Бангладеш тощо вже не мають землі для будівництва. Тому тут думають над створенням житла в океані, насипають штучні острови, уже не як фантастику сприймають ідею про переселення на інші планети.

ВИСНОВКИ

Різноманітність клімату та природних умов у різних частинах нашої планети спричинила зональний характер спеціалізації сільського господарства світу.
Агрокліматичні ресурси — вид кліматичних ресурсів, які впливають на вирощування сільськогосподарських культур. До них належать тривалість світового дня, кількість годин сонячного світла, сума активних температур, кількість опадів тощо.
Для розвитку тваринництва важливим чинником є кормова база.
Україна має значні переваги над іншими країнами світу в сільськогосподарському виробництві і є одним із провідних виробників практично всіх основних видів сільськогосподарської продукції.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Доведіть за допомогою карт атласу, що для сільського господарства світу характерна зональна спеціалізація.
2. Обґрунтуйте необхідність мінімізації вилучення земель із сільськогосподарського обігу.
3. Спрогнозуйте зміни зональної спеціалізації сільського господарства через глобальне потепління.
4. Порівняйте за допомогою тематичних карт атласу природні умови для ведення рослинництва в Україні та Єгипті.
5. Складіть перелік сільськогосподарських рослин, які можна вирощувати в різних природних зонах України.

Зміст