Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)

§ 7. Велика Британія — майстерня світу

Подумайте!

За півтора століття до революційних подій у Франції відбулася Англійська революція (1640-1660 рр.). Тоді так само було страчено короля й проголошено республіку, країну охопив терор і громадянська війна. Пригадайте, що вам відомо про протекторат Олівера Кромвеля. Яка доля його спіткала? Чому, на вашу думку, події в Англії не стали такими значущими для світової історії, як Французька революція?

1. Велика Британія в першій половині XIX ст. У 1801 р. на політичній мапі світу постало Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії - могутня держава, що володіла десятками колоній по всьому світу та посідала першість у економічному і промисловому розвитку. Ставши батьківщиною індустріального перевороту, невелика за площею та населенням Велика Британія надовго випередила інші країни в розвитку.

Відкриття залізниці Ліверпуль - Манчестер. Літографія. 1830 р.

Тоді ж у країні остаточно оформилася парламентська монархія. Король був очільником держави та затверджував закони, реальна влада належала двопалатному парламенту. Членство у верхній палаті - палаті лордів - було спадковим, а до нижньої палати - громад - обирали шляхом голосування. Партія, що перемогла на виборах, формувала уряд, а її лідер ставав прем’єр-міністром. Водночас інша партія йшла в опозицію, критикуючи урядову політику та пропонуючи власні рішення.

Центр економічного життя перемістився із села до міста, де поступово зросла найпотужніша у світі фабрична промисловість. У першій половині XIX ст. обсяг промислового виробництва Великої Британії виріс у 4 рази, складаючи майже половину загальносвітового. Країна вкрилася мережею залізниць, а могутній флот перетворив її на «володарку морів».

При цьому становище населення було вкрай неоднорідним, соціальний розкол поглиблювався. Аграрна революція призвела до зубожіння селян, змушених переселятися до міст у пошуках заробітку. 1834 р. було прийнято закон про примусове переміщення бідняків у робітні будинки. Умови перебування там були жахливими, але простолюд змушений був за безцінь влаштовуватися на роботу. Ця сумна сторінка історії Англії блискуче зображена в романі Чарльза Діккенса «Пригоди Олівера Твіста».

Години дозвілля. Художник Дж. Харді. 1855 р.

Дитяча праця на цегельному заводі. Малюнок з журналу 1871 р.

Нарівні з чоловіками працювали жінки й діти, чию працю, зокрема, використовували на шахтах, де висока доросла людина не могла пересуватися по тунелю, але їхній заробіток був і того меншим.

У 1837 р. на британський престол зійшла юна королева Вікторія. Її 64-річне правління отримало назву «вікторіанська епоха» і стало часом найвищої могутності Сполученого Королівства. Ця доба позначилася авторитетом Великої Британії на світовій арені, відсутністю революційних потрясінь, розширенням прав і свобод, виваженими реформами, твердим політичним курсом.

Королева Вікторія. Художник Ф. Вінтергальтер. 1859 р.

• У чому полягала суть парламентської монархії? Що сприяло перетворенню Великої Британії на «майстерню світу»? Визначте характерні ознаки «вікторіанської епохи». Виділіть одну значущу подію, створіть до неї сенсаційний газетний заголовок у стилі журналіста XIX ст.

Велика Британія стала першою країною у світі, яка випустила поштову марку. У 1840 р. з’явився так званий «чорний пенні» - за кольором марки та її номіналом в 1 пенс, із зображенням королеви Вікторії. Ідея марок народилася після впровадження єдиного тарифу на поштові послуги, який мав би сплачувати відправник. Того ж року з’явилися й передплачені штемпельні конверти. У наступні роки ідею британців підхопили у Швейцарії, Бразилії та інших країнах.

Перша марка «Чорний пенні». 1840 р.

2. Парламентські реформи. У Британії існували 2 великі політичні партії - консерватори (земельна аристократія) і ліберали (заможна промислова буржуазія). У парламенті представників цих партій називали відповідно - торі і віги.

Тривале перебування торі при владі значною мірою пояснювалося застарілою виборчою системою, яка збереглася у країні ще з часів середньовіччя. За традицією депутатів до палати громад висували графства (області) і міста. Проте у графствах для виборців і кандидатів установили високий майновий ценз, що дозволяло обиратися лише найбагатшим дворянам. А в містах виборча система була вкрай невпорядкована. У той час, як великі промислові центри (Манчестер, Бірмінгем, Лідс, Шеффілд) з численним населенням не мали права представництва в парламенті, виборчі права зберігали мешканці старих середньовічних містечок, багато з яких за століття збезлюдніли та залишалися просто цятками на карті. Депутатів від таких «гнилих» містечок фактично призначав місцевий лендлорд, на землі якого вони розташовувалися.

Засідання Палати громад. Гравюра 1808 р.

Старий Сарум. Художник Дж. Констебл. 1834. «Гниле» містечко без жодного мешканця, яке обирало 2 депутатів парламенту

Поступово у країні посилювалися вимоги щодо проведення виборчої реформи, які особливо підтримувала англійська буржуазія. Рух за парламентську реформу очолили лідери угруповання вігів, сподіваючись відновити втрачену популярність і повернутися до влади.

Реформи

• 1824 р. - дозвіл на діяльність тред-юніонів (профспілок).

• 1828 р. - дозвіл неангліканам обіймати державні посади.

• 1832 р. - перша парламентська (виборча) реформа: «гнилі» містечка з населенням менше ніж 2 тис. осіб позбавили права представництва в парламенті.

• Зменшення майнового цензу для виборців - промислова буржуазія отримала політичну владу.

• 1830-ті рр. - скасування рабства у британських колоніях.

• Трудові закони - покращення умов роботи дітей та підлітків.

• 1840-ві рр. - перехід до політики фрітрейду. Зокрема, у 1846 р. було скасовано т. зв. «хлібні закони», якими заборонялося ввезення дешевого хліба з Європи.

• 1867 р. - друга парламентська реформа - виборчі права отримали всі чоловіки, які володіли житлом або орендували його, тож кількість виборців збільшилася до 2 млн осіб (при населенні країни 26 млн).

• Чому в Англії необхідно було провести парламентську реформу? Які групи населення були зацікавлені в її проведенні? Від імені цієї групи поясніть, чому для вас важливо було проведення цієї реформи і що саме вона могла змінити у вашому становищі.

Громадянський вимір

Дворівнева структура парламенту та поява партійної системи у Великій Британії стали важливим кроком до сучасної демократії: вони дали змогу громадянам брати участь у виборах і контролювати владу. Парламентські реформи 1832 і 1867 рр. відкрили представництво новим соціальним групам, особливо міським виборцям. Так утверджувалася ідея, що влада має бути результатом волі громадян, а не спадковим правом еліт. Водночас демократична система залишалася неповною: вибори були відкритими, вплив багатіїв зберігався, а більшість населення - включно з жінками - не мала права голосу.

3. Чартизм. Головною метою новостворених робітничих організацій стало проведення нової парламентської реформи. Адже тільки за умови, що представники верстви найманих робітників будуть присутні в парламенті, їх становище могло покращитися завдяки прийнятим законам.

Манчестерська бійня. Художник Р. Карлайл. 1819 р.

У 1836 р. Лондонська асоціація робітників, яку очолював столяр Вільям Ловетт, розробила своєрідну політичну програму англійського робітничого руху, яка передбачала шість головних вимог:

загальне виборче право для дорослого чоловічого населення;
скасування майнового цензу для виборців;
рівні виборчі округи;
таємне голосування;
щорічне переобрання членів парламенту;
оплату праці членів парламенту.

Учасники Лондонської асоціації та інших робітничих організацій подали до парламенту петицію (подання) зі своїми вимогами, яка отримала назву Народна хартія (від англ. charter). Саме тому увесь рух за надання виборчих прав робітникам і полегшення їхнього становища дістав назву чартизм.

У 1840 р. виникла загальнобританська Національна чартистська асоціація - перша в історії робітнича політична партія. Чартисти тричі направляли петиції до парламенту, однак той відмовлявся навіть розглядати їх.

Чартистський рух супроводжувався демонстраціями, страйками, нападами на поліцейські дільниці по всій країні. Однак через непоступливість парламенту і недостатню організованість робітники не досягли своїх цілей і до середини XIX ст. рух занепав. Багато чартистів було заарештовано, кинуто до в’язниць або вислано в колонії.

Мітинг чартистів. Художник Г. Рузерфорд. 1960-ті рр.

Проте 20-річна боротьба робітників за свої громадянські права та поліпшення становища не пройшла марно. 1847 р. в Англії, у першій з європейських країн, було встановлено 10-годинний робочий день для жінок і дітей. Як наслідок фактична тривалість робочого дня для чоловіків теж в цілому скоротилася.

Із занепадом чартизму провідна роль у британському русі робітників перейшла до мирних тред-юніонів (профспілок), які обмежилися вимогами підвищення заробітної платні та скорочення тривалості робочого дня. Після зняття заборони на діяльність профспілок у 1824 р. їхня кількість та вплив швидко зросли.

Документ

Акт, що обмежує години праці підлітків і жінок на фабриках. 1847 р.

З першого липня 1847 р. жодна з осіб, молодша 18 років, не буде працювати на фабриці більше 11 год на день або більше 63 год на тиждень.

З 1 травня 1848 р. жодна з осіб, молодша 18 років, не буде працювати на фабриці більше 10 год на день або більше 58 год на тиждень.

Обмеження, що встановлюються цим актом стосовно праці осіб, які не досягли 18 років, будуть поширюватись і на жінок, старших 18 років.

• Які вимоги до парламенту було сформульовано у робітничій програмі 1836 р.? Які пільги для трудящих були включені до Акту 1847 р.? Що з того, до чого прагнули чартисти, частково реалізувалося, а що залишилося поза увагою влади?

4. Зовнішня і колоніальна політика Великої Британії. Британську імперію XIX ст. по праву називали «імперією, над якою ніколи не заходить сонце». Це була найбільша за площею держава у світовій історії.

Девізом зовнішньої політики Великої Британії XIX ст. були слова знаменитої патріотичної пісні: «Прав, Британіє, морями». Один із визначних політичних діячів, лорд Пальмерстон, чітко сформулював принципи зовнішнього курсу: «У Британії немає ані вічних союзників, ані постійних друзів. Вона має лише постійні інтереси». Керуючись цим правилом, усі англійські уряди, ліберальні й консервативні, уникали укладання міждержавних союзів. Свою мету вони бачили в послабленні політичних суперників та усуненні конкурентів із зовнішніх ринків.

Після поразки Наполеона британці дотримувалися принципу політичної рівноваги, не допускаючи посилення Франції, Росії, Австрії, Пруссії. На противагу їм Велика Британія підтримувала всі революційні рухи в Європі та Латинській Америці. Головна ж діяльність корони була зосереджена на розширенні колоніальної системи. Її промисловості були необхідні дешева сировина, ринки збуту, порти та дороги по всій земній кулі. Британські політики вбачали в розширенні імперії запоруку стабільності та добробуту всередині Сполученого Королівства.

Королева Вікторія проголошується імператрицею Індії. Карикатура 1876 р.

Британське бомбардування Кантона. Художник Е. Годжес. 1841 р.

Найважливішою у Британській колоніальній імперії, «перлиною британської корони», була Індія. Основним знаряддям експансії в першій половині XIX ст. залишалася Ост-Індська компанія. У 1840-х рр. метрополія провела кілька виграшних війн, приєднавши до британських володінь низку індійських князівств, та придушила повстання сипаїв - індійських солдатів на службі в англійців. Після того британський уряд запровадив у Індії пряме правління.

Ганебною сторінкою в історії британського колоніалізму стали Опіумні війни в Китаї, за підсумками яких був захоплений Гонконг, а Китай охопила небувала хвиля наркоманії.

У Новій Зеландії чисельність місцевих жителів - маорі - унаслідок винищувальних війн скоротилася втричі. В Австралії і на острові Тасманія колонізатори відтісняли корінне населення в посушливі райони й цим прирікали на вимирання.

Безжалісно придушуючи найменший опір у колоніях, де основне населення становили корінні жителі, англійський уряд ішов на поступки там, де переважали білі переселенці, - приміром, у Канаді, Австралії та Новій Зеландії. Проте суті колоніального володарювання це не змінювало.

Окрема трагічна історія відносин у Великої Британії склалася з Ірландією. Захоплення цього острова розпочалося ще в XII ст. Після приєднання до Сполученого Королівства в 1801 р. парламент Ірландії було розпущено, майже всі землі захопили англійські лендлорди, ірландці стали безправними орендарями. Великі землевласники постійно збільшували орендну плату, без жалю зганяли дрібних орендарів із землі за несплату, прирікаючи на голодну смерть. Ситуація ускладнювалася релігійним розбратом, адже ірландці залишалися католиками. Через голод і хвороби в Ірландії гинули сотні тисяч селян, не менше емігрували за океан.

Емігранти покидають Ірландію. Художник Г. Е. Дойл. 1868 р.

• Чому в XIX ст. Велика Британія підтримувала всі революційні рухи в Європі та Латинській Америці, але жорстоко придушувала опір у власних колоніях? Як проявилася колоніальна політика Британії в Ірландії? До чого вона призвела?

Україна і світ

З курсу історії середньовіччя ви знаєте, що поряд із зовнішньою (воєнною) колонізацією існувала внутрішня колонізація - освоєння та заселення вільних земель усередині власної країни. Саме такий процес із кінця XVIII ст. відбувався на теренах Південної та Правобережної України після ліквідації Запорозької Січі та приєднання в 1783 р. Кримського півострова до Російської імперії. Уряд роздавав місцеві землі поміщикам, чиновникам та офіцерам, давав дозвіл на поселення переселенцям з інших українських теренів та Росії. Тут знаходили прихисток й іноземні колоністи, частина з яких (бо тут були й німці) втікала від гніту Туреччини (болгари, греки, серби, молдовани), які в майбутні роки сформували унікальний етнічний фон українського Півдня.

У південноукраїнських степових районах швидко розвивалося сільське господарство: вирощування зернових культур, степове тваринництво. Продукти направляли як на внутрішні ринки Російської імперії, так і на експорт. Засновували також промислові підприємства: ливарний завод у Миколаєві (там виготовлялися гармати та ядра), верфі в Миколаєві і Херсоні, де будували військові кораблі і торгові судна. У 1898 р. на Херсонщині було засновано заповідник «Асканія-Нова», де на недоторканих степах у природних умовах існували рідкісні рослини та тварини.

Дізнайтеся!

Скориставшись пошуком в інтернеті, дізнайтеся, у яких галузях економіки Великої Британії XIX ст. найбільше використовували дитячу працю. У яких умовах і на яких підприємствах працювали діти, які права вони мали чи, навпаки, були безправними? Які норми гуманітарного права були порушені?

Діємо творчо

Перші публічні музеї з’явилися в Європі в 1820-ті рр. 1857 р. королева Вікторія в Лондоні урочисто відкрила новий музей декоративно-ужиткового мистецтва. Він був названий на честь правлячої монархині та її чоловіка - принца Альберта. Перейшовши за кодом або посиланням https://cutt.ly/wrIK71zg, перегляньте відео про Музей Вікторії та Альберта — один із найвідвідуваніших у світі — та поділіться враженнями. Чи існують музеї у вашій місцевості? Які експонати там представлено? Зробіть коротенькі презентації про ваш місцевий музей.

1. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) перша парламентська (виборча) реформа; б) створення Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії; в) дозвіл на діяльність тред-юніонів (профспілок); г) Акт про обмеження годин праці підлітків і жінок.
2. Покажіть на карті головні колонії Великої Британії.
3. Чому чартистський рух у Великій Британії не досяг успіху?
4. Порівняйте положення першої та другої парламентських реформ у Великій Британії. Які групи населення виграли від цих реформ?
5. У чому суть колоніальної політики Великої Британії?
6. У загальному колі обговоріть британський зовнішньополітичний принцип: «У Британії немає ані вічних союзників, ані постійних друзів. Вона має лише постійні інтереси». Наскільки він актуальний сьогодні?

Зміст