Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)

§ 4. Консульство та Імперія у Франції

Подумайте!

Назвіть відомі вам імперії, які існували на теренах Європи в стародавні часи, за доби середньовіччя й раннього модерну. Чи можна вважати імперією тільки ту державу, яку очолює правитель із титулом «імператор»? Чи знаєте ви, яка єдина у світі країна до сьогодні зберігає традицію імператорської влади?

1. Наполеон Бонапарт. З початком революції у Франції відбулася така кількість змін, що прихід до влади першого консула Наполеона Бонапарта та встановлення військової диктатури не виглядали доленосними для держави. Однак саме цьому молодому генералу судилося змінити історію не тільки своєї країни, а й усієї Європи.

У своєму правлінні перший консул спирався на підтримку заможної буржуазії, яка отримала назву «нувориші» (франц. - нові багатії). Головною ж опорою Наполеона була армія та поліцейські структури.

Корона імператорів Священної Римської імперії

Бонапарт зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. Він фактично контролював діяльність усіх державних органів. За часів Консульства було скасовано місцеве самоврядування, у департаментах розпоряджалися ставленики першого консула - префекти, а мерів міст і сільських громад призначали чиновниками. При цьому він не зазіхав на основні здобутки революції: знищення феодальних відносин, перерозподіл земельної власності та зміну її характеру.

Реформи в економіці

• Прискорений промисловий переворот
• Поява нових робочих місць
• Створення Французького банку
• Зміцнення грошової одиниці - франка

Щоб закріпити свій престиж серед вірян, у 1801 р. Наполеон уклав договір із Папою Пієм VII, за яким католицтво проголошувалося «релігією більшості французів». Натомість Папа визнав нових власників земель, конфіскованих у церкви.

У 1802 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали довічними, він здобув право затверджувати мирні договори й призначати собі наступника. Це вже був крок до монархії. 18 травня 1804 р. Сенат проголосив Наполеона «імператором французів». Нова конституція 1804 р. затверджувала спадкову монархію.

1 франк із зображенням Наполеона

Наполеон на імператорському троні. Художник Ж. О. Д. Енгр. 1806 р.

Папа Римський Пій VII особисто прибув до Парижа, щоб коронувати нового імператора в Соборі Паризької Богоматері у грудні 1804 р. Для церемонії виготовили дві золоті корони, одна з яких нагадувала лавровий вінок Цезаря, інша - утрачену під час революції корону імператора Карла Великого. Наступного року Наполеона було короновано як короля Італії, яку він блискавично завоював у ході революційних війн. Бонапарт сам поклав собі на голову залізну корону лангобардів, що колись належала Карлу Великому. У такий спосіб Наполеон прагнув заявити про себе як про нащадка славетного імператора.

• На кого спирався перший консул Наполеон Бонапарт у своїй політиці? Які реформи в економіці та адміністративній сфері було проведено Наполеоном Бонапартом? Як змінився статус Наполеона за Конституцією 1804 р.?

2. Кодекси Наполеона. Зміцнюючи державу та особисту владу, Наполеон розумів важливість введення єдиного для всієї країни законодавства. Найкращі юристи країни взялися узагальнювати чинні та вводити нові норми права, які б регулювали майнові, сімейні, спадкові та інші правовідносини. Так було розроблено Торговельний і Кримінальний кодекси - систематизовані зведення правил і законів у певній сфері. Кримінальний кодекс зафіксував рівність усіх громадян перед законом. Ним були введені такі звичні для нас сьогодні поняття, як «гласність», «судочинство», «звинувачення за співучасть у злочині», «суд присяжних», «презумпція невинуватості», «неупередженість суддів».

Найбільше значення мало ухвалення Кодексу цивільного права, який згодом стали називати Кодексом Наполеона (1804 р.). Помітними у цьому документі є чіткість, простота та логічність викладу. Разом із тим багато хто критикував його за громіздкість. Цей збірник законів ліквідовував становий поділ суспільства та дворянські привілеї, стверджував принцип громадянського рівноправ’я, особистої недоторканності, стояв на сторожі приватної власності й законодавчо закріплював свободу підприємництва. Кодекс закріпив права на володіння майном, здобутим під час Французької революції. Водночас цей основоположний акт залишав жінок фактично безправними. Після заміжжя їм не дозволялося володіти майном, самостійно виховувати дітей у випадку розлучення, виступати свідками в суді та багато іншого. Кодекс Наполеона зі змінами та доповненнями і сьогодні лежить в основі законодавства десятків країн світу.

Перше вручення Ордена Почесного легіону. Ж.-Б. Дебре. 1812 р.

Документ

Прочитайте уривок з Кодексу Наполеона. Як ви вважаєте, які суспільні верстви Франції були особливо зацікавлені в його ухваленні?

Власність - це право повною мірою користуватися речами за власним розсудом так, щоб це користування не заборонялося законом і регламентом.

Ніхто не може бути змушений поступитися своєю власністю, якщо це не відбувається з причини суспільної користі та за справедливу й попередню винагороду. Власність на майно, як рухоме, так і нерухоме, дає право на все, що це майно виробляє, а також на те, що природно або штучно поєднується в цьому майні. Це право називається «правом приєднання».

• Які нові положення були введені у Кримінальний кодекс, прийнятий за правління Наполеона? Як ви розумієте статтю Кодексу Наполеона про «право приєднання»? Чому, попри проголошення рівності, Кодекс Наполеона залишив жінок фактично безправними? У чому значення Кодексу Наполеона для сучасного права?

Громадянський вимір

Прийняття Кодексу Наполеона стало переломним моментом у розвитку правової культури в Європі. Закон уперше закріпив уніфіковані правила, обов’язки для всіх громадян і перетворив право на засіб упорядкування суспільного життя. Правові норми дедалі більше почали сприймати не як волю правителя, а як основу взаємної відповідальності громадян і держави. Саме така правова основа стала підґрунтям для формування цінностей громадянського суспільства в наступні століття.

3. Наполеонівські війни. Дорогу до імператорського трону Наполеону проклали його воєнні успіхи - італійський похід та розгром Австрії, приєднання Бельгії, кампанія в Єгипті. У його плани входило підкорення якомога більше європейських теренів. На молодого рішучого імператора ополчилися королівські двори майже всієї Європи, але він і сам прагнув війни.

Громадянський вимір

Ідея «Levee en masse» стала основою армії Наполеона. Він спирався на принцип загальної військової повинності, за яким громадянин був не підданим короля, а борцем за державу. Так сформувався новий стандарт громадянської участі - служіння не монарху, а спільній національній справі, за державу і народ. Це стало кроком до формування патріотизму як громадянської цінності.

«Levee en masse» - ідея «громадянина - захисника свободи», закріплена в Декреті Національного конвенту 23 серпня 1793 р.

Проти Франції виступили армії Австрії та Росії, дрібні середземноморські та німецькі держави. Англія ввела морську блокаду. Вирішальна битва між військами союзників та Наполеоном відбулася у грудні 1805 р. біля містечка Аустерліц у Чехії і завершилася розгромом Росії та Австрії. Наступного року Наполеон розбив прусське військо та повністю вивів Пруссію з війни. Знаменною подією та наслідком наполеонівських війн став розпад Священної Римської імперії. Останній імператор Франц II Габсбург зрікся влади в серпні 1806 р., а на колишніх землях імперії постали нові державні утворення.

На завойованих землях Бонапарт призначав правителів з-поміж своїх братів або маршалів. Тепер він сам оголосив континентальну блокаду Англії, заборонивши всім союзним і залежним від Франції державам торгувати з нею. Втративши надію на військове вторгнення в Англію, Наполеон вирішив «задушити» її економічно, закривши для неї європейські ринки.

Після військових поразок Росія в 1807 р. змушена була укласти з Францією Тільзітський мир та приєднатися до континентальної блокади. В Іспанії, яка не підкорилася Наполеону, вирувала партизанська війна.

Такі тривалі війни виснажували сили Франції. Щорічні набори до армії викликали невдоволення народу, що зростало, а високі податки на її утримання - обурення буржуазії.

Здавалося, в Європі в Наполеона не залишилося суперників. У 1812 р. імператор Франції з 600-тисячною багатонаціональною армією вирушив у похід на Росію. Головнокомандувач російської армії М. Кутузов вступив у бій із французами на підступах до Москви біля села Бородіно. Російські війська змогли утримати поле бою і завдати французам значних втрат, але Кутузов вирішив відступити й залишити Москву без бою. Французькі війська заволоділи містом, де відразу розпочалися грабунки й зайнялися пожежі. Однак підписувати мирний договір росіяни відмовились.

Наполеон в палаючій Москві. Художник А. Адам. 1841 р.

З часом у французькій армії падав бойовий дух, почалися голод та втечі. Прийшла зима із лютими, незвичними для європейців морозами. Наполеон чи не вперше змушений був відступати. Залишки колись величної армії він покинув на своїх генералів і повернувся до Парижа.

Зібравши нову армію, Наполеон знову вступив у бій. У жовтні 1813 р. на території Німеччини під Лейпцигом відбулася чотириденна «битва народів». У ній французькій армії протистояли війська Росії, Пруссії, Австрії і Швеції. Наполеона було розгромлено і, втративши половину армії та майже всю артилерію, він відступив.

Після того як союзники, не зустрівши опору, увійшли до Парижу, під тиском власного оточення Наполеон зрікся престолу. На вимогу антинаполеонівської коаліції королем Франції проголосили брата страченого Людовіка XVI, який вступив на престол під іменем Людовіка XVIII.

Після зречення в палаці Фонтенбло. Художник П. Деларош. 1845 р.

У 1815 р. Наполеону Бонапарту вдалося тріумфально повернутися до влади, однак протримався він при ній рівно 100 днів. 18 червня 1815 р. під містечком Ватерлоо поблизу Брюсселя англо-прусські війська остаточно розгромили наполеонівську армію. Полонений імператор вдруге зрікся престолу, після чого його вислали до Південної Атлантики на острів Святої Єлени, де він і помер у 1821 р. У 1840 р. прах імператора перевезли до Парижа та помістили у величний саркофаг із червоного граніту в Будинку інвалідів.

Будинок інвалідів у Парижі. Сучасна світлина

• Які причини війн між Францією та іншими країнами Європи? Як французи вшановують пам’ять імператора Бонапарта після його смерті?

Україна і світ

Наполеонівські війни зачепили й українські землі. У 1812 р. французькі війська підійшли до кордонів Російської імперії і захопили західні території Волинської губернії. Суспільна думка щодо наслідків вторгнення розділилася. Невелика частина інтелігенції, на яку значний вплив справили ідеї французького Просвітництва та Французька революція, бачила шанс на здобуття Україною автономії та прогресивні перетворення. Інші зберігали лояльність до Росії, побоюючись відродження Речі Посполитої та не бажаючи втратити своїх станових привілеїв. Були сподівання й на відродження козацького стану. На заклик уряду про формування народного ополчення лише на Лівобережжі було сформовано 15 козацьких кінних полків, які, однак, після завершення закордонних походів російської армії було розформовано.

4. Віденський конгрес. Після першого зречення Наполеона його було вислано на острів Ельба в Середземному морі. Однак минула велич імператора вселяла побоювання у європейських монархів. Вони дедалі більше усвідомлювали важливість спільного опору виникаючим загрозам. У 1814 р. у Відні, столиці Австрійської імперії, зібрався конгрес (конференція) держав - учасниць війни з Наполеоном.

Переможці прагнули закріпити здобуту перевагу, захистити Європу від можливості реставрації бонапартистського режиму, відновити втрачені станові привілеї дворянства й абсолютистські режими, а найбільше - перекроїти на свою користь карту Європи.

Учасники Віденського конгресу. Художник Ж.-Б. Ізабе. 1815 р.

Найважливіші рішення на конгресі ухвалювали представники Австрії, Росії, Англії та Пруссії. Скориставшись незгодами між учорашніми союзниками, рівної участі в нарадах домігся й міністр закордонних справ Франції Шарль Моріс Талейран. У розпал суперечок та чвар під час конгресу до Парижа блискавично повернувся Наполеон, однак після стоденного правління був остаточно розбитий.

Основні рішення Віденського конгресу

(18 вересня 1814 - 9 червня 1815 рр.)

• Франція повернулася до своїх дореволюційних кордонів.
• Австрія повернула втрачені території (Ломбардію та Венецію і польську частину Галичини).
• Пруссія здобула частину Саксонії, Рейнську область, Вестфалію, західні польські землі.
• Англія отримала Мальту та колишні голландські і французькі колонії (Цейлон і Капську область на півдні Африки).
• Південні Нідерланди (майбутня Бельгія) і Голландія утворили королівство Нідерланди.
• Росія отримала частину Варшавського герцогства та закріпила свої права на Фінляндію і Бессарабію.

Віденський конгрес затвердив принцип рівноваги сил у Європі, що мав не дозволити жодній з держав домінувати на континенті. Так склалася нова - Віденська - система міжнародних відносин.

• Які цілі переслідували учасники Віденського конгресу? У чому полягав принцип рівноваги сил, затверджений у Відні, і як він міг вплинути на майбутнє Європи? Створіть інфографіку чи схему про держави - учасниці Віденського конгресу, їхні територіальні здобутки та вигоди.

5. Священний союз. Події 1815 р. показали монархам Європи, яку небезпеку для них може становити Франція в разі відновлення бонапартистського режиму. Ще більше їх лякала можливість розгортання на континенті революційних і національно-визвольних рухів. За ініціативи російського імператора Олександра І у вересні 1815 р. монархи Росії, Австрії і Пруссії утворили Священний союз. Його головною метою стала боротьба проти загрози виникнення революцій і визвольних рухів. Водночас він мав гарантувати збереження політичної рівноваги в Європі, «законні» права монархів і співробітництво всього християнського світу. Ключовою в політиці Союзу була ідея про колективну безпеку: якщо в одній із країн-учасниць спалахне революція, то інші країни мають допомогти її приборкати.

Головну роль у створенні Союзу відігравали австрійський канцлер Меттерніх й Олександр І. Поступово до об’єднання прилучилися всі європейські правителі, крім Папи Римського, султана Османської імперії та короля Англії (хоча країна відігравала помітну роль у рішеннях Союзу).

У 20-ті роки XIX ст., коли Європою прокотилася хвиля революцій і повстань, Священний союз став знаряддям придушення визвольного руху. За його рішенням революційну хвилю в Іспанії приборкала армія французьких Бурбонів, а в Італії - австрійські війська. У 1821 р. черговий конгрес Союзу відмовився підтримати боротьбу Греції за незалежність, полегшивши Османській імперії розправу над грецькими патріотами. Із часом між головними учасниками Союзу почали загострюватися протиріччя, і на середину 30-х років XIX ст. він фактично перестав існувати.

• З якою метою було створено Священний союз? Яку діяльність провадив Священний союз у 20-х рр. XIX ст.?

Діємо творчо

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/WrIH9MHo або кодом, перегляньте відео. Завдяки яким заслугам Наполеон Бонапарт вважається найвидатнішим правителем та полководцем XIX ст.? Чому, на вашу думку, Наполеон залишається національним героєм Франції попри те, що в його війнах загинули сотні тисяч французів?

Дізнайтеся!

У 1992 р. засновано економічний та політичний союз країн Європи - Європейський Союз. Скориставшись додатковими джерелами інформації, дізнайтеся більше про цю організацію. Чи можна вважати, що Віденський конгрес та утворення Священного союзу були передвісниками виникнення в XX ст. Європейського Союзу?

• 1. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) «битва народів» під Лейпцигом; б) створення Священного союзу; в) прийняття Кодексу Наполеона.
• 2. Покажіть на карті територіальні зміни в Європі за результатами Віденського конгресу.
• 3. Чому європейські монархи ополчилися проти Наполеона, хоча він за Конституцією 1804 р. став «імператором французів»?
• 4. Проаналізуйте економічні реформи, здійснені Наполеоном Бонапартом на посаді першого консула. У чиїх інтересах були ці перетворення?
• 5. У чому виявлялось безправне становище жінок у відповідності до Кодексу Наполеона?
• 6. У загальному колі обговоріть фразу Наполеона: «Моя справжня слава не в десятках виграних битв, а в тому, що буде жити вічно, - а це мій Цивільний кодекс».