Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)
Розділ І. Європа в час Французької революції та наполеонівських війн
§ 3. Французька революція кінця XVIII ст.
Подумайте!
Роздивіться карикатуру. Кого на ній зображено? Як ці постаті пов’язані зі станами французького суспільства? Як художник за допомогою образів і композиції передає соціальну нерівність у Франції наприкінці XVIII ст.? Поміркуйте, чому селянин зображений зігнутим, а інші сидять на ньому. Чому така суспільна система могла спричинити соціальний конфлікт? Чим загрожувала нерівність для стабільності держави?
1. Криза «старого порядку» (французьке суспільство наприкінці XVIII ст.). Наприкінці XVIII ст., коли Європою ширився капіталізм і набирав обертів промисловий переворот, Франція продовжувала жити при «старому порядку» з його незмінною феодально-абсолютистською системою - необмеженою владою короля, розгалуженим бюрократичним апаратом, становою нерівністю, що зумовило гостру політичну, економічну та соціальну кризу.
Карикатура на те, як третій стан несе на собі два перші стани. Кінець XVIII ст.
Причини кризи «старого порядку» та передумови Французької революції
|
Занепад економіки |
Франція вела безперервні війни, що підривало її економіку та збільшувало державний борг. Пишний королівський двір витрачав величезні кошти з казни. Французькі мануфактури не витримували конкуренції з доступними та якісними англійськими товарами і змушені були масово закриватися. Сільське господарство практично не розвивалося. Селяни були лише користувачами земель, які належали дворянам та церкві. Неврожайні роки остаточно підірвали господарства. |
|
Громадянська і станова нерівність |
Верхівку суспільства посідали аристократи і дворяни (перший стан) й вище духовенство (другий стан). Вони були звільнені від сплати податків і могли обіймати вищі посади в державі. Водночас третій стан (заможні буржуа, купці, банкіри, власники мануфактур, ремісники, селяни) складав 96 % населення, але політично був майже безправним. Увесь фінансовий тягар лежав на плечах саме третього стану. |
Чинний порядок підважували й ідеї Просвітництва, які поширювалися Францією завдяки вченням Руссо, Монтеск’є і Вольтера. Просвітники критикували абсолютну монархію й закликали до рівності і свобод.
Певні сподівання на поліпшення становища покладалися на молодого короля Людовіка XVI (1774-1792). У 1789 р., з метою схвалення нових позик і податків, уперше з 1614 р. було скликано Генеральні штати - парламент із представників трьох станів з різних областей країни. Традиційно під час голосування кожен стан мав один голос. І хоча представників від третього стану було вдвічі більше, їхній голос завжди поступався двом голосам від дворян і духівництва.
Король Франції Людовік XVI. Художник А.-Ф. Каллє. 1778 р.
Людовік XVI розраховував, що Генеральні штати підтримають його пропозицію щодо чергових позик і запровадження податків. Почувши вимоги короля і розуміючи, що надія на реформи марна, представники третього стану проголосили себе Національними, а згодом - Установчими зборами і заявили про намір установити в країні новий лад та ухвалити конституцію. До них доєдналося чимало духівництва і дворян.
Відкриття Генеральних штатів 5 травня 1789 р. Художник О. Кудер. 1839 р.
У відповідь король наказав стягнути до столиці війська, які переважно складалися з іноземних найманців. На сторону народу перейшли королівські полки. У Парижі спалахнуло повстання. Озброєний натовп та гвардійці захопили арсенал вогнепальної зброї та королівську в’язницю - Бастилію, яка була для французів символом королівського деспотизму. 14 липня 1789 р., день, коли пала Бастилія, став початком Французької революції. Сьогодні цей день є національним святом Франції.
• Які причини зумовили кризу «старого порядку» у Франції наприкінці XVIII ст.? Що таке Генеральні штати? Чому третій стан був у нерівному становищі? Якою була реакція короля на початок реформ? Які події стали початком Французької революції?
2. Початок революції: від конституційної монархії до республіки. Події в Парижі стали сигналом до революційного вибуху по всій країні. У містах замість органів королівської влади повсталі створювали органи місцевого самоврядування (муніципалітети). Під страхом селянських розправ тисячі дворян залишали Францію. Установчі збори перебрали на себе всю повноту влади.
26 серпня 1789 р. Установчі збори ухвалили Декларацію прав людини і громадянина. Вона спиралася на обґрунтоване просвітниками положення про природні права людини, під якими розумілися «свобода, власність, безпека і спротив пригніченню». Єдиним джерелом влади проголошувалася воля народу, делегована виборним представникам. Було скасовано поділ суспільства на стани, громадяни отримали рівність перед законом. Остання стаття проголошувала приватну власність «недоторканною і священною».
Декларація прав людини. Художник Ж.-Ж.-Ф. Ле Барб’є. 1789 р.
Декларація прав людини і громадянина заклала основи правової держави у Франції - такої держави, у якій відносини між громадянами і державою ґрунтуються на основі законів, а не традицій чи права сили. Положення Декларації сьогодні містяться майже в усіх конституціях демократичних держав.
Проте невдовзі депутати порушили принцип громадянського рівноправ’я, який самі й декларували. Буржуа не наважилися надати право голосу найбіднішим верствам населення, бо вважали, що ті не здатні свідомо брати участь у державному житті. Виборчі права надавали лише тим французам, які платили державні податки. Жінки не отримали права голосу й ще довго боролися за свої громадянські права.
Громадянський вибір
Революція спричинила надзвичайне піднесення громадянської активності, утворення різноманітних політичних клубів, товариств, газет. Найпопулярнішим із них було Товариство друзів конституції, більш відоме як Якобінський клуб, оскільки його засідання проводилися в монастирі Святого Якова. Ці клуби стали прообразами сучасних політичних партій. З того часу бере початок традиційний поділ політиків на «правих» (консерваторів) та «лівих» (радикалів, прибічників соціальної справедливості). У залі засідань Установчих зборів депутати різних поглядів займали місця відповідно на правій та лівій стороні.
Велика буржуазія, яка керувала в Установчих зборах, проводила вигідну для себе політику. У 1789-1791 рр. запроваджено єдину систему оподаткування, скасовано внутрішні мита та державну монополію на продаж хліба. Важливою віхою революції став закон, який дозволяв конфіскувати церковну власність на користь держави. Церква втрачала право реєструвати акти цивільного стану населення (шлюби, народження, смерті). Священники ставали державними службовцями, які отримували за свою роботу заробітну плату. Було здійснено адміністративну реформу (країну поділено на департаменти).
У вересні 1791 р. Установчі збори ухвалили конституцію Франції. Країна ставала конституційною монархією, владу короля обмежувала конституція та парламент - Законодавчі збори. Поступово першість у парламенті здобули депутати з числа середньої буржуазії, які виступали за глибші політичні та економічні зміни. Їх називали жирондистами, за назвою одного з приморських департаментів Франції - Жиронди.
Водночас у Франції поглиблювалась економічна криза, зростали ціни, збільшувалася кількість безробітних. Народ голодував, і у великих містах почастішали виступи бідноти. До складного внутрішнього становища додалася війна з Австрією та Пруссією, які вимагали скасувати конституцію і поновити необмежену владу монарха.
22 вересня 1792 р. Францію було проголошено республікою. У новому парламенті - Конвенті - перемогу над жирондистами здобула група монтаньярів (від франц. гора) з числа членів Якобінського клубу. Їх очолили відомий публіцист Жан-Поль Марат та один з найвизначніших діячів революції, палкий республіканець Максиміліан Робесп’єр. Саме під тиском монтаньярів короля Людовіка XVI було засуджено до смертної кари, згодом його участь розділила дружина - королева Марія-Антуанетта та лідери жирондистів.
Французька республіка перебувала в полі пильної уваги європейських монархів. Після страти Людовіка XVI до антифранцузької коаліції Австрії та Пруссії долучилися Англія, Іспанія, Росія, італійські та малі німецькі держави. Загроза вторгнення противника, сили якого значно перевищували французькі, ще більше загострила ситуацію.
Портрет Максиміліана Робесп’єра. Невідомий художник. Близько 1792 р.
Королева Марія-Антуанетта. Художниця Е.-Л. Віже-Лебрен. 1788 р.
• Які ідеї закладено в Декларації прав людини і громадянина? Чому цей документ вважають основою правової держави? Чому Установчі збори не надали виборчих прав бідноті й жінкам? Як це суперечило проголошеним принципам рівності? Які події та внутрішні й зовнішні загрози привели до падіння монархії й проголошення Франції республікою в 1792 р.?
Документ
Прочитайте уривок з Декларації прав людини і громадянина (1789 р.) Які права в документі вважаються природними і невід’ємними? Як ви розумієте зміст статті 4? Наведіть приклад, коли свобода однієї людини може обмежуватись заради свободи іншої. У чому полягало історичне значення Декларації для Франції та світу? Як її ідеї вплинули на подальший розвиток прав людини? Напишіть есе, у якому поясніть, чому поняття свободи та рівності були революційними для XVIII ст. Наведіть приклад із сучасності, який показує, що ці ідеї залишаються актуальними.
Стаття 1. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними у правах; суспільні відмінності можуть ґрунтуватися лише на основі загальної користі.
Стаття 2. Метою кожного політичного об’єднання є збереження природних і невід’ємних прав людини; цими правами є свобода, власність, безпека й опір гнобленню.
Стаття 3. Джерело всього суверенітету бере свій початок в нації; жодна група, жодна особа не може здійснювати владу, яка прямо не випливає з нього.
Стаття 4. Свобода полягає у праві робити все, що не шкодить іншому: тобто дотримання природних прав кожної людини обмежується лише тими межами, які забезпечують іншим членам суспільства користування тими самими правами. Ці межі може бути визначено лише законом.
3. Якобінська диктатура і режим Директорії. Скориставшись народним невдоволенням, 2 червня 1793 р. якобінці здійснили державний переворот. Вони встановили в країні диктатуру - режим не обмеженої законодавством влади, інструментом здійснення якої був терор.
Словник
Якобінський терор - політика залякування суперників через насилля, масові арешти, страти. За різними даними, загалом у Франції було страчено від 17 до 50 тис. людей.
Попри воєнні успіхи і навіть перехід території Бельгії під контроль французьких революційних військ, против терору зростав серед усіх верств. Виникали чвари й у рядах самих якобінців. 9 термідора II року Республіки (або ж 27 липня 1794 р., адже після повалення монархії назви місяців у Франції були змінені, а літочислення велося від початку революції) Робесп’єра під час виступу в Конвенті заарештували, а наступного дня стратили з його соратниками. В історію ця подія увійшла як Термідоріанський переворот.
Політика якобінської диктатури
- Відміна феодальних повинностей без жодної компенсації колишнім власникам (французькі селяни першими в Європі безкоштовно отримали землю).
- Запровадження загальної військової повинності (армія зросла до 800 тис.). Збільшення виробництва зброї та амуніції. Франції вдалося відкинути загарбників за межі країни.
- Запровадження граничних цін на продукти харчування та максимум заробітної плати.
- Відміна рабства в колоніях (утілено не всюди).
Дев’яте термідора. Художник Р. Монвуазен. 1837 р.
Якобінську диктатуру було повалено. У серпні 1795 р. термідоріанський Конвент ухвалив нову конституцію та самовільно, без виборів, захопив дві третини місць у новому парламенті.
Період Директорії став часом стрімкого збагачення нової французької буржуазії - багатих промисловців, купців і фінансистів, які наживалися на спекуляціях землею, цінними паперами й постачанні армії. Нова влада дедалі більше асоціювалася з корупцією та спекуляціями.
Підняли голову прибічники відновлення монархії, які прагнули повернення «старого порядку» на чолі з братом покійного короля Людовіка XVI - Людовіком XVIII. Народне невдоволення вилилося в серію масштабних повстань у Парижі. Тривала війна з Англією та Австрією. За такої ситуації буржуазія потребувала сильного лідера, здатного захистити її інтереси. Такою особистістю став молодий генерал родом з Корсики Наполеон Бонапарт, який уславився переможними битвами під час французьких революційних війн.
Наполеон в Раді п’ятисот. Художник Ф. Бушо. 1840 р.
Серед владної верхівки виник план державного перевороту. 18 брюмера VIII року Республіки (9 листопада 1799 р.), спираючись на відданих солдатів, Наполеон фактично розігнав Раду п’ятисот, скасував режим Директорії і змусив колишніх депутатів ухвалити закон про передачу влади трьом консулам (правителям), двоє з яких фактично жодної ролі не відігравали. Повновладним правителем Франції із званням першого консула став 30-річний генерал Бонапарт.
• Які зміни запровадили якобінці в період своєї диктатури? Що з цього вважається досягненням, а що - викликало найбільше незадоволення? Чому повалення якобінського режиму отримало назву Термідоріанський переворот? У чому полягали його наслідки для подальшого перебігу революції? Як соціально-економічна ситуація у Франції за часів Директорії сприяла приходу Наполеона до влади?
Подробиці
Під час воєнного вторгнення у Францію Австрії та Пруссії країну охопило могутнє патріотичне піднесення. На заклик Законодавчих зборів до Парижу з’їжджалися тисячі добровольців, аби боронити свою батьківщину. Їх гімном (сьогодні це державний гімн Франції) стала «Марсельєза» - революційна пісня, що закликала до збройної боротьби з тиранією.
Руже де Ліль уперше виконує «Марсельєзу». Художник І. Пільс. 1849 р.
4. Історичне значення Французької революції. Як відомо, Французька революція розділила модерну добу на два періоди, що свідчить про її значущість для світової історії. Гаслом революції став лозунг Робесп’єра «Свобода, рівність, братерство». І хоча країна була залита кров’ю, можна стверджувати, що ідеї французьких просвітників, зокрема Жан-Жака Руссо, були втілені в життя.
Результатом революції стало постання докорінно нової держави. Усіх громадян було зрівняно в правах, замість провінцій з’явилися великі департаменти, що посприяло економічному розвитку. Виникло розуміння належності до єдиної французької нації, що спонукало розвиток єдиної французької мови без регіональних діалектів, з’явився принцип виборності органів влади та посадових осіб.
Французька революція стала визначальною для історії Франції, а закладені нею цінності й нині живуть у суспільстві. Такі принципи, як рівність перед законом, свобода, суверенітет, виборність, лежать в основі політичних систем усіх країн західного зразка. Нові ідейні течії, які з’являтимуться в XIX ст., політичні та юридичні терміни й поняття, які ми вживаємо щодня, беруть свій початок з подій 1789 р. Французька революція стала зразком та поштовхом до інших революцій, що спалахували по світу в ХІХ—ХХ ст.
Плакат з лозунгом «Свобода, рівність, братерство або смерть». 1793 р.
• Які ключові зміни в суспільному й державному устрої Франції відбулися внаслідок Французької революції? Чому саме гасло «Свобода, рівність, братерство» стало символом Французької революції? Чи можна вважати його актуальним сьогодні? Наведіть приклади, як Французька революція вплинула на розвиток ідей, понять, політичних процесів у ХІХ—ХХ ст.
Україна і світ
Події Французької революції мали вплив і на українські землі. У Львові її ідеями захоплювалася університетська професура й студентство. На Полтавщині поширювалися публіцистичні твори французьких авторів. Прихильником революційних ідей був Петро Капніст, який, повернувшись із Парижа, заснував «республіку» у своєму маєтку в селі Турбайці Хорольського повіту на Полтавщині. У 1792 р. громадський діяч Олександр Паліцин заснував гурток, який перекладав твори французьких мислителів. Натхнений ідеями Французької революції, Василь Каразін розробляв проєкти суспільно-політичних перетворень у Російській імперії, до складу якої належала й частина українських земель.
Дізнайтеся!
Використавши додаткові джерела інформації, дізнайтеся більше про депутата зборів Жана Жозе Муньє та маркіза Жильбера де Лафаєта, які запропонували прийняти Декларацію прав людини і громадянина. Чому вони наполягали на прийнятті окремого документу, який затверджував би головні права й свободи людини?
Діємо творчо
Після повалення Якобінської диктатури терор обернувся проти своїх учорашніх прибічників. Від ножа гільйотини - породження Французької революції — загинули Робесп’єр та десятки інших якобінців. Із цього приводу існує вислів, який приписують революціонеру, журналісту та адвокату Камілю Демуллену: «Революція, як свиня, пожирає своїх дітей». Обговоріть у парах цю фразу. Чи можна так сказати, наприклад, про індустріальну революцію? Кого можна назвати «дітьми» революції?
1. Установіть хронологічну послідовність подій: а) проголошення у Франції республіки; 2) прийняття закону про передачу влади трьом консулам; 3) встановлення якобінської диктатури.
2. Покажіть на карті країни, які утворили антифранцузьку коаліцію після повалення у Франції монархії.
3. Чому французька буржуазія в період Директорії потребувала сильного правителя?
4. Порівняйте причини, перебіг і наслідки Англійської та Французької революцій, заповнивши таблицю.
|
Англійська революція |
Французька революція |
5. Як, на вашу думку, перша стаття Декларації: «Люди народжуються і залишаються вільними і рівними у правах» поєднувалась з відсутністю виборчого права для жінок?
6. Обговоріть у загальному колі наслідки революції для Франції та всього світу, зокрема України.
