Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)

Розділ IV. Міжнародні відносини (друга половина XIX — початок XX ст.)

§ 27. Міжнародні відносини наприкінці XIX ст.

Подумайте!

Роздивіться карикатуру «Війна і капіталізм» (Німеччина, 1899 р.). На ній зображено зв’язок між війною та економічними інтересами великих держав. Поміркуйте, яку політичну ситуацію утілив художник. Яке ставлення він виявив до колоніальної політики європейських країн? Чому колоніальні конфлікти називали «війнами за ринки»? Як ця тема пов’язана із зовнішньою політикою провідних держав наприкінці XIX ст.?

Війна і капіталізм. Німецька карикатура на англо-бурську війну. 1899 р.

1. Утворення Троїстого союзу. Після об’єднання Італії та Німеччини на початку 1870-х рр. на політичній карті з’явилися дві нові великі держави, що стрімко розвивалися і впливали на баланс сил у Європі. Перемога Німеччини над Францією у франко-прусській війні та приєднання важливих і багатих регіонів Ельзасу і Лотарингії поглиблювали протиріччя між державами, сприяли поширенню серед французів реваншистських настроїв.

Німецька імперія збільшувала свою економічну, промислову та військову міць, розпочала політику колоніальних загарбань. Це неминуче вело до конфлікту великих країн, де на боці Франції і Великої Британії стояла Російська імперія. Їхні інтереси в різних точках світу перетиналися з німецькими.

За таких умов провідні країни розпочали мілітаризацію та пошук потенційних прибічників для створення військово-політичних союзів.

Словник

Мілітаризація - політика нарощування державою своєї військової могутності.

Військово-політичний союз (блок) - об’єднання кількох держав для досягнення спільних цілей, зокрема військовими засобами.

Відкинувши колишні протиріччя, у 1879 р. Німеччина уклала союз із Австро-Угорщиною. За секретним договором країни зобов’язувалися допомогти одна одній у разі нападу Росії на одну з них. Якщо ж під час воєнного конфлікту між Німеччиною і Францією Росія стала б допомагати Франції, Німеччина здобула б австрійську підтримку і війна набула б європейського масштабу.

Гонка військово-морських озброєнь. Карикатура. 1909 р.

Використавши італо-французьке колоніальне суперництво, Бісмарку вдалося залучити до коаліції Італію. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали секретний союзний договір про взаємодопомогу у війні проти Франції. Він передбачав спільний виступ союзників у разі нападу на одного з них двох або більше будь-яких європейських країн. Так у 1882 р. виник Троїстий союз - військово-політичний блок, який започаткував розкол Європи на ворогуючі угруповання. Спритно граючи на суперечностях європейських держав, Троїстому союзу невдовзі вдалося залучити на свій бік Румунію та Іспанію.

• З якими причинами була пов’язана зміна балансу сил у Європі наприкінці XIX — на початку XX ст.? Чому саме в цей період розпочалася мілітаризація провідних країн континенту? Як і з якою метою було укладено Троїстий союз? Проаналізуйте, як створення Троїстого союзу відображало цілі та засоби зовнішньої політики Німеччини.

Україна і світ

Яскравою ознакою мілітаризації наприкінці XIX ст. став стрімкий розвиток військової промисловості та технічних інновацій, покликаних забезпечити армію новітньою технікою. У цей час з’явилися винахідники, чиї відкриття, створені задля поступу науки й виробництва, нерідко ставали частиною воєнного суперництва між державами. Серед них - українець Микола Бенардос (1842-1905), уродженець Херсонщини, який винайшов спосіб дугового електрозварювання металів. Після публічних демонстрацій у Парижі (1881) та патентування винаходу в Петербурзі (1882) його технологія привернула увагу інженерів у провідних країнах Європи. Вона давала змогу зміцнювати металеві конструкції, економити метал і згодом стала основою для нових технологій у суднобудуванні та військовій промисловості. Винахід Бенардоса став частиною науково-технічного прогресу, що живив гонку озброєнь, а його життєвий шлях засвідчив внесок українців у світову історію.

2. Утворення Антанти. Тривалі перемовини французів та росіян закінчилися укладанням в 1893 р. міждержавного союзу. Велика Британія традиційно дотримувалася політики «блискучої ізоляції», уміло граючи на протиріччях інших. Інтереси Великої Британії та Росії перетиналися на Балканах, а Франція була традиційним недругом британців, з яким велися запеклі війни ще з часів середньовіччя. Тепер між ними йшла боротьба за колоніальні володіння по всьому світу. У свою чергу Франція була найбільшим кредитором Російської імперії.

Французький та британський школярі тиснуть руки. 1912 р.

Однак потенційна загроза для Великої Британії від Німецької імперії переважувала французьку. Дуже швидко німцям вдалося розбудувати власний військово-морський флот та відібрати у Великої Британії звання як «майстерні світу», так і «володарки морів». Німці посилювали проникнення на світові ринки, зазіхали на володіння в Африці, Океанії, на Далекому Сході. Значно посилилися їхні позиції в Туреччині. Утворення Троїстого союзу прискорило зближення решти великих держав - Франції, Великої Британії і Росії.

У 1904 р., після врегулювання взаємних колоніальних претензій в Африці, Англія уклала військово-політичну угоду із Францією, що дістала назву «Антанта» (від франц. - сердечна згода). У 1907 р. Антанта стала потрійною: Росія підписала з Англією конвенцію про поділ сфер впливу в Ірані, Афганістані й Тибеті та приєдналася до англо-французького союзу. Тож у результаті угод 1904-1907 рр. остаточно оформився військово-політичний блок трьох держав - Антанта, який протистояв країнам Троїстого союзу.

Російський плакат «Згода» - алегорія на країни Антанти. 1914 р.

Документ

З конвенції між Росією і Англією у справах Персії, Афганістану і Тибету, укладеної в Санкт-Петербурзі 18/31 серпня 1907 р.

І. Велика Британія зобов’язується не домагатися для самої себе і не підтримувати на користь британських підданих, так само і на користь підданих третіх держав, будь-яких концесій політичного або торгового характеру... по той бік лінії, що йде від Касрі-Шіріна через Ісфаган, Ієзд, Хакк і закінчується в точці на перському кордоні при перетині кордонів російського і афганського, і не чинити опір, ні безпосередньо, ні опосередковано, вимогам подібних концесій у цій області, які підтримуються російським урядом...

II. Росія зі свого боку зобов’язується не домагатися для самої себе і не підтримувати на користь російських підданих, так само як і на користь підданих третіх держав, яких-небудь концесій політичного або торгового характеру... по той бік лінії, що йде від афганського кордону через Газік, Бірджанд, Керман і закінчується в Бендер-Аббасі, і не чинить опору, ні безпосередньо, ні опосередковано, вимогам подібних концесій у цій області, які підтримуються британським урядом...

• Які протиріччя існували між Великою Британією, Францією та Росією наприкінці XIX ст.? Що сприяло їх подоланню на початку XX ст? Які території було визначено сферами впливу за англо-російською конвенцією 1907 р.? Якби ви мали можливість підтримати одну зі сторін у боротьбі за вплив у Європі, кого б ви обрали - країни Троїстого союзу чи їхніх суперників - і чому? Які цінності або політичні ідеї могли б вплинути на ваш вибір?

3. Початок боротьби за колоніальний переділ світу. В останні роки XIX ст. на карті світу залишалося все менше регіонів, які не були б колонізовані великими європейськими країнами. Так, наприклад, більше ніж 90 % Африканського континенту фактично належало найбільшим колоніальним державам: Великій Британії, Франції, Німеччині, Бельгії, Італії, Португалії, Іспанії. Колонії були джерелом не лише дешевої сировини, але й тисяч солдатів для участі в потенційних війнах.

Подальший розвиток економіки провідних держав та збагачення їхніх еліт залежали від того, чи вдасться знайти нові ринки збуту та чи принесуть прибутки капіталовкладення в колонії. Завдяки новим технологіям виготовити вдавалося вже більше товарів, ніж їх могли купити. Кризи перевиробництва відбувалися все частіше. За таких умов загострилася боротьба як за вільні території, так і за ті, які вже були чиїмись колоніями. Ті держави, які вважали себе обділеними при колоніальному розподілі світу, почали боротьбу за його переділ.

Одним із перших конфліктів за переділ колоніального світу вважають іспано-американську війну 1898 р., у якій США захопили майже всі іспанські володіння на Карибах, «викупили» права на Філіппіни, здобули право тримати війська і споруджувати військові бази на Кубі.

Черговою війною за переділ світу стала англо-бурська війна, розв’язана Великою Британією. Ще в 70-х роках XIX ст. британці здійснили невдалу спробу захопити багаті золотом і алмазами території республік Трансвааль й Оранжева у Південній Африці, населені бурами - нащадками голландських колонізаторів.

Бурські ополченці. 1900 р.

Мирні переговори про завершення війни. 1902 р.

У 1899 р. британці вирішили взяти реванш. Бури чинили запеклий опір, що змусило Британію направити на Південь Африки 250-тисячну армію. Бури заручилися підтримкою Німеччини та інших суперників Британської імперії, їм симпатизувала громадська думка багатьох країн світу. Але сили були надто нерівними. У 1902 р. війна закінчилася поразкою бурів. Оранжева республіка й Трансвааль стали британськими володіннями. Згодом на їхній основі було створено домініон - Південно-Африканський Союз (пізніше Південно-Африканська Республіка).

Словник

Домініон - колонія, яка отримала право на самоуправління у складі Британської імперії і визнавала своїм главою англійського короля чи королеву.

Подробиці

Під час англо-бурської війни (1899-1902) британська армія вперше створила мережу концентраційних таборів, куди примусово відправляли жінок, дітей і африканців. Умови були жахливі - голод, хвороби, антисанітарія. За різними підрахунками, загинуло понад 26 тис. бурів і близько 14 тис. африканців. Сам термін «концентраційний табір» (від лат. concentrare - збирати в одному місці) британці ввели в 1900 р. для позначення місць примусового утримання. Європейська громадськість дізналася про ці події завдяки журналістці Емілі Гобхаус, яка першою повідомила правду про табори. Її звіт викликав хвилю обурення й пацифістських протестів у Великій Британії та Франції. Цей трагічний досвід став поштовхом до обговорення на міжнародному рівні прав цивільного населення під час війн і вплинув на підготовку Гаазьких конвенцій 1907 р.

Табір для інтернованих у Блумфонтейні

Мешканці табору для інтернованих у роки англо-бурської війни

• Чому на початку XX ст. посилилася боротьба за переділ світу? Які економічні та політичні причини це зумовили? Які наслідки для Південної Африки мала англо-бурська війна? Як вона вплинула на міжнародні відносини? Чому колоніальні війни отримали широку підтримку серед урядів, але викликали протест у частини громадськості?

Громадянський вимір

На межі ХІХ—ХХ ст. держави усвідомили, що збільшення озброєння та колоніальні конфлікти ведуть людство до великої війни. За ініціативи російського імператора Миколи II у 1899 р. у місті Гаага (Нідерланди) відбулася конференція, у якій узяли участь 26 держав. Її головною метою було визначити правила ведення війн і навчитися вирішувати міжнародні суперечки мирним шляхом. У 1907 р. держави зустрілися на другій Гаазькій конференції. Там ухвалили Конвенцію (IV) про закони та звичаї сухопутної війни. Вона закріпила міжнародні правила поведінки під час війни: заборону жорстокого поводження з пораненими й військовополоненими, захист цивільного населення, вимогу гуманного ставлення до мирних жителів на окупованих територіях. Пізніше ці норми стали основою Женевських конвенцій про захист жертв війни та заклали підвалини сучасного міжнародного гуманітарного права.

Дізнайтеся!

Одночасно з мілітаристськими настроями в суспільстві лунали заклики до миру та взаєморозуміння. Альфред Нобель, винахідник динаміту, заповів свої статки на створення щорічних премій тим, хто приніс людству найбільшу користь. Серед них - Нобелівська премія миру, яку в 1905 р. отримала австрійська письменниця Берта фон Зутнер, авторка роману «Геть зброю!».

Поясніть, чому діяльність Альфреда Нобеля і Берти фон Зутнер можна вважати проявом громадянської відповідальності. Уявіть, що ви входите до журі Нобелівської премії миру. Кого б ви номінували сьогодні й за які вчинки? Обговоріть у класі, чому в умовах мілітаризму важливо підтримувати ідеї миру й гуманізму.

Берта фон Зутнер. 1906 р.

Діємо творчо

Наприкінці XIX — на початку XX ст. більшість європейських монархів були пов’язані родинними зв’язками. Король Великої Британії Едуард VII, німецький кайзер Вільгельм II та російський імператор Микола II — онуки або правнуки королеви Вікторії, яку називали «бабусею Європи». Династичні шлюби мали зміцнювати мир між державами, проте реальні інтереси переважили родинні зв’язки. Кожна імперія прагнула утвердити свій вплив у світі, і навіть споріднені монархи дедалі частіше сприймали одне одного як суперників, а не союзників. Уявіть, що відбулася зустріч трьох монархів - Едуарда VII, Вільгельма II та Миколи II. Напишіть короткий діалог, у якому вони обговорюють проблеми Європи. Поміркуйте, що кожен із них вважав головним засобом зміцнення своєї держави. Чому родинні зв’язки вже не могли зупинити політичного суперництва? Який аргумент міг би переконати їх співпрацювати, а не змагатися?

• 1. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) іспано-американська війна; б) створення Троїстого союзу; в) підписання між Росією та Англією конвенції про поділ сфер впливу в Ірані, Афганістані й Тибеті; г) завершення англо-бурської війни.
• 2. Покажіть на карті країни, які входили до Троїстого союзу та Антанти. Поміркуйте, як географічне положення кожного блоку могло вплинути на їхню зовнішню політику.
• 3. Поясніть, які соціальні верстви європейських держав підтримували колоніальну політику і чому. Чи існували групи, які виступали проти колоніальних війн?
• 4. Проаналізуйте конвенцію, підписану Англією та Росією у 1907 р. Чому цей документ вважають проявом імперської політики?
• 5. Політика мілітаризації готувала європейські народи до війни. Які права громадян при цьому порушувалися? Наведіть приклади.
• 6. Обговоріть у загальному колі, чому Велика Британія відмовилася від політики «блискучої ізоляції». Які переваги та ризики принесло їй приєднання до Антанти?