Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)

§ 23. Османська імперія та утворення нових незалежних держав на Балканах

Подумайте!

У 1908 р. Австро-Угорщина анексувала Боснію й Герцеговину, які формально ще належали Османській імперії. Цю подію у Стамбулі сприйняли як приниження та втрату частини володінь. Турецька преса відреагувала на це карикатурою «Прогрес цивілізації в Боснії та Герцеговині», яка з іронією зобразила європейського офіцера, що «витирає ноги» об килим із написом Bosna. Так художник показав суперечливість європейської політики, яка, проголошуючи ідеї «цивілізації» та «прогресу», часто супроводжувалася підкоренням інших народів. Яку міжнародну ситуацію ілюструє ця карикатура? Як малюнок передає ставлення турецької влади до дій Австро-Угорщини? Про які внутрішні явища в Османській імперії свідчить захоплення її володінь Австро-Угорщиною? Спрогнозуйте, які наслідки могла мати ця подія для відносин між Османською імперією та європейськими державами.

Карикатура «Прогрес цивілізації в Боснії та Герцеговині». 1908 р.

1. Криза Османської імперії. Колись могутня та непереможна Османська імперія, що наводила жах на весь Старий світ, на початку XIX ст. переживала застій і занепад. Російський імператор Микола І назвав цю країну «хворою людиною Європи». Османи володіли неосяжними територіями в Малій Азії, на Балканському півострові, Близькому Сході, в Африці, які дедалі важче було контролювати й захищати від зазіхань інших держав. Промисловий переворот в імперії фактично навіть не почався, феодальні порядки були непорушними, а влада султана - необмеженою. Додавався національний, а ще дужче - релігійний розбрат. Так і не склався єдиний внутрішній ринок, економічна чи фінансова система у розділеній на провінції імперії. Уся економіка була суто аграрною, та й сільське господарство перебувало на вкрай примітивному рівні.

Галатський міст у Стамбулі. 1905 р.

На землі османів зазіхали одночасно чи не всі тогочасні великі капіталістичні держави. Боротьбу європейських держав за османські території в історії назвали східним питанням. До початку Першої світової війни Османська імперія фактично втратила більшу частину своєї території: Франція володіла Алжиром і Тунісом та встановила протекторат над Марокко, Англія окупувала Єгипет і острів Кіпр, до Італії відійшла Лівія.

• Чому Османську імперію називали «хворою людиною Європи»? Які території вона втратила наприкінці XIX — на початку XX ст.? Доберіть із тексту три факти, що відображають кризу імперії.

2. Утворення нових незалежних держав на Балканах. Більшість балканських народів входили до складу Османської і Австро-Угорської імперій. Одні, перебуваючи під владою турецьких султанів, відчули на собі тягар східної деспотії. Хорвати і словенці, як піддані Австро-Угорщини, перебували в дещо кращих умовах для розвитку - їм надавалася культурно-національна й релігійна автономія.

Із послабленням Османської імперії посилилось прагнення балканських народів до звільнення. Ще від XVIII ст. фактично незалежною була Чорногорія (складний гористий рельєф завадив османам покорити цей край). Після Кримської (Східної) війни Молдавія та Волощина перейшли під колективний протекторат великих держав, номінально зберігаючи залежність від турецького султана. Невдовзі вони об’єдналися в одну державу - князівство Румунію (від 1881 р. - королівство), проголосивши незалежність у 1877 р. Сербії вдалося домогтися автономії вже до 1830 р. Боротьба греків привела до офіційного визнання незалежності Греції в 1832 р.

1875 р. християни Боснії і Герцеговини підняли збройне повстання, наступного року в Болгарії теж спалахнув виступ. Турки відповіли крайньою жорстокістю в його придушенні.

Російсько-турецька війна 1877-1878 рр. завершилася поразкою османів. Після перемовин та пошуку компромісу між європейськими державами на Берлінському конгресі 1878 р. було прийнято такі рішення:

Сербія	Чорногорія	Боснія і Герцеговина	Болгарське князівство	Східна Румелія
Незалежність	Незалежність	Автономія (під військовою окупацією Австро-Угорщини)	Самостійне, але неформально залежне від султана	Автономна провінція Османської імперії

У результаті повстання 1885 р. Східна Румелія об’єдналася з Болгарським князівством, що змушені були визнати і європейські монархи, і султан. 1908 р. Болгарія проголосила себе царством, повністю незалежним від Туреччини. Албанія, остання з балканських володінь османів, проголосила незалежність у 1912 р.

Болгарський цар Фердинанд І під час проголошення незалежності Болгарії. 1908 р.

Усі ці молоді держави стали конституційними монархіями. Економіка балканських держав була вкрай відсталою та слабкою, тому залежала від іноземних капіталів. Особливо активну політику і протиборство тут вели Росія та Австро-Угорщина. Поступово різні балканські країни приєднувалися до одного чи іншого табору.

Складність політичного життя полягала ще й в тому, що в різних новоутворених країнах проживали різні за етнічним походженням та віросповіданнями народи. Розквітла ідеологія націоналізму, яка призводила до постійних конфліктів між тепер самостійними балканськими державами.

• Який статус мали балканські народи на початку XX ст.? Які держави утворилися на місці колишніх володінь Османської імперії? Чому після здобуття незалежності становище на Балканах залишалося складним? Як ідеї націоналізму вплинули на розвиток молодих балканських держав?

Україна і світ

Після того, як Російська імперія 1783 р. анексувала Крим, розпочалася багатохвильова еміграція кримських татар до Османської імперії. Її причинами були політичний і соціальний тиск, земельні утиски та війни. Перша хвиля переселення охопила представників знаті, духівництва та ремісників, які оселилися у Добруджі, Болгарії та Малій Азії. Друга хвиля розпочалася після Кримської війни 1853-1856 рр., коли тисячі татар залишили півострів. Османська влада приймала переселенців (мухаджирів), надаючи їм землю й пільги.

Третя хвиля (1860-1890-ті рр.) стала наймасовішою. У Стамбулі створили Комісію у справах мухаджирів (1860 р.), яка допомагала переселенцям облаштуватися в різних регіонах Анатолії, де кримські татари засновували нові поселення. Кримські татари брали участь у господарському, військовому та політичному житті Османської держави, ставши помітною політичною спільнотою імперії. Загалом у 1783-1920 рр. до Османської імперії переселилося близько 1 млн кримських татар, які зберегли свою культуру, релігію та ідентичність.

3. Спроби модернізації Османської імперії. Османські султани розуміли необхідність змін та модернізації. Перші спроби реформ відносять до правління Селіма III (1789-1807), який підтримував європеїзацію в освіті та виробництві. З метою осучаснення війська створив регулярну армію, що викликало невдоволення яничар. Яничарський корпус, а з ним і загрозу військовим та політичним реформам, ліквідували 1826 р.

Була й епоха «танзімату» (впорядкування) - реформ 1839-1870-х рр. Тоді було проголошено громадянські права, проведено реформи землеволодіння й судочинства, введено загальну військову повинність. Проголошено й загальну безкоштовну шкільну освіту, обов’язкову для хлопців 7-11 та дівчат 6-10 років.

Нестача власних коштів для здійснення реформ відкрила двері в Османську імперію західним капіталам, які дуже скоро поставили Порту в залежність. Дійшло до того, що європейські країни встановили свій контроль над турецькою казною, аби повернути свої інвестиції.

Громадянський вимір

У 1876 р. в Османській імперії було ухвалено першу конституцію - одну з найпрогресивніших у мусульманському світі свого часу. Її розробили реформатори на чолі з Мідхатом-пашею, відомим як «батько османського парламентаризму». Конституція обмежувала владу султана і запроваджувала двопалатний парламент: сенат призначався султаном довічно, а палату депутатів обирали на основі високого майнового цензу.

Документ передбачав рівні права для всіх громадян без розрізнення раси чи віросповідання, незалежну судову владу, засновану на цивільному (а не релігійному) праві, а також підтверджував важливість освіти. Уперше всі піддані імперії, незалежно від віросповідання чи походження, були проголошені «османами» та рівними перед законом - спроба створити спільну політичну ідентичність у багатонаціональній державі.

Титульна сторінка конституції 1876 р.

Мідхат-паша. 1872 р.

Султан Абдул-Гамід II (1876-1909), прийнявши конституцію, одразу ж став на шлях ліквідації демократичного режиму. 1878 р. парламент було розпущено. Султан установив режим середньовічної деспотії, який самі турки називали зулюм (гніт, тиранія). За будь-які прояви невдоволення та вільнодумства жорстоко карали, преса зазнавала жорсткої цензури, в офіційних документах обмежували навіть вживання слів «свобода» і «революція». Султанський режим провокував зіткнення між народами, що населяли імперію.

• Які зміни в державному управлінні та суспільстві відбулися під час реформ «танзімату»? Поміркуйте, як ухвалення конституції 1876 р. змінило становище підданих Османської імперії. Як дії султана Абдул-Гаміда II вплинули на розвиток ідей свободи в Османській державі? Висловіть міркування, яку цінність для суспільства має ідея рівності громадян перед законом і відповідальності влади перед народом.

4. Молодотурецька революція 1908 р. Наприкінці XIX ст. імперія переживала занепад, зумовлений поразками у війнах з європейськими країнами, втратами територій, посиленням залежності від іноземного капіталу.

Водночас розквітла національна самосвідомість самих турків. У 1860-1870-ті рр. активізувались реформатори з середовища чиновництва та офіцерів армії, які вимагали створення конституційної монархії, яка є єдино відповідною ісламу, посилаючись при цьому на Коран. На противагу консерваторам-старотуркам членів нових націоналістичних організацій стали називати молодотурками. Вони зазнали жорстоких переслідувань від султанського уряду та змушені були тікати до Європи. Наприкінці 1907 р. в Парижі відбувся з’їзд молодотурків та інших революційних організацій, на якому було ухвалено рішення про підготовку збройного повстання проти султана.

У 1908 р. офіцери-молодотурки Ніязі та Енвер підняли повстання в Македонії, вимагаючи повернення конституційного режиму. Надіслані проти них війська перейшли на бік повсталих і, захопивши Салоніки, молодотурки ультимативно зажадали від султана відновити конституційний режим. Абдул-Гамід II оголосив про скликання парламенту, однак це його не врятувало. 1909 р. султана було усунуто від влади, його місце посів його немолодий та слабохарактерний брат Мехмед V. Реальна влада перейшла до молодотурків, які сформували свій уряд. Ці події отримали назву молодотурецька революція.

Світлина з конгресу молодотурків у Парижі 4-9 лютого 1902 р.

Молодотурки залишалися при владі до 1918 р. За час свого правління вони так і не виконали обіцянок модернізувати країну та звільнити її від залежності від європейських держав. Реально їхній режим мало чим відрізнявся від султанського, особливо у сфері національної політики. У зовнішній політиці молодотурки орієнтувалися на Німеччину, яку й підтримали на початку Першої світової війни.

Подробиці

Після проголошення конституції 1908 р. в Османській імперії вперше за десятиліття було скасовано цензуру. У країні почали масово виходити нові газети й журнали. Якщо до революції діяло лише кілька лояльних до султана видань, то вже восени 1908 р. у Стамбулі їх налічувалося понад 200.

Найвпливовішим друкованим органом стала газета «Танін» («Відображення») - офіційне видання партії молодотурків «Єднання і прогрес». Преса стала головним інструментом формування нової політичної свідомості й закликала до оновлення імперії.

• Що стало причиною виникнення молодотурецького руху? Як відбувалася «молодотурецька революція» 1908 р.? Яких змін вона досягла? Чому політика молодотурків не виправдала очікувань суспільства?

Дізнайтеся!

За правління султана Абдул-Гаміда II національні й релігійні суперечності в імперії особливо загострилися. Християнські громади, насамперед вірмени, зазнавали обмежень у правах і нерівного ставлення порівняно з мусульманами. На тлі економічної кризи та ослаблення центральної влади в 1894-1896 рр. у східних провінціях Османської імперії відбулися масові погроми, під час яких загинули й постраждали сотні тисяч мирних жителів. Ці події стали трагічним наслідком релігійної нетерпимості та політики придушення національних рухів.

Як доля християнських громад в Османській імперії відображає загальні проблеми багатонаціональних держав на межі ХІХ—ХХ ст.? Які дії влади могли б запобігти загостренню релігійних і національних конфліктів у тогочасній імперії? Складіть список рекомендацій (порад), як запобігти релігійній та національній нетерпимості; обговоріть результати своєї роботи у класі.

Діємо творчо

Уявіть себе учасником / учасницею міжнародної конференції, яку на початку XX ст. проводять молоді держави Балкан. Які питання могли б вони обговорювати? Хто з ким, на вашу думку, сперечався б найбільше? До яких спільних висновків могли дійти учасники? Проведіть імітаційну гру, виступаючи в ролях представників і представниць цих держав.

1. Співставте події і дати.

А Ухвалення конституції Османської імперії
Б Молодотурецька революція
В Визнання незалежності Греції
Г Проголошення незалежності Румунії
1 1832 р.
2 1876 р.
3 1877 р.
4 1908 р.

2. Покажіть на карті балканські країни, які звільнилися з-під турецького гніту в останній третині XIX — на початку XX ст.

3. Як вирішувалося «східне питання» в останній третині XIX — на початку XX ст.?

4. Порівняйте османську конституцію 1876 р. з російським маніфестом 17 жовтня 1905 р. Про створення яких органів у них ішлося, які права вони гарантували народу, які наслідки мало ухвалення цих документів?

5. Чому національне питання було одним з найгостріших в Османській імперії як за часів правління султана, так і за доби молодотурків?

6. Чи можна султана Абдул-Гаміда II вважати диктатором у сучасному розумінні цього слова? Свою відповідь аргументуйте, спираючись на факти з тексту параграфа.

Зміст