Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)

§ 19. Велика Британія в останній третині ХІХ — на початку ХХ ст.

Подумайте!

Символом британського колоніалізму можна вважати політичного діяча та бізнесмена, засновника найбільшої у світі алмазодобувної компанії і затятого шовініста Сесіля Джона Родса. Він казав: «Імперія... є питанням шлунку. Якщо ви не хочете громадянської війни, ви маєте стати імперіалістами». Подумайте, як розширення колоніальної системи та експлуатація колоній мали відвертати спалахи всередині метрополії. Як ви вважаєте, чому «Весна народів» обійшла стороною Велику Британію? Схарактеризуйте колоніальну політику Британії часів королеви Вікторії.

Карикатура британського журналу Punch. Художник Е. Л. Самборн. 10 грудня 1892 р.

1. Втрата Британією промислової першості. Кінець XIX - початок XX ст., період швидкого економічного піднесення США і Німеччини, обернувся для Англії втратою монопольних позицій у світовій промисловості й торгівлі. На початок XX ст. англійська індустрія посідала вже не перше, а третє місце у світі. Велика Британія більше не була «майстернею світу».

Головна причина відставання країни полягала у славнозвісному британському консерватизмі. Технічна база підприємств і фабрик застарівала, власники виробництв не бажали вкладати кошти в їх модернізацію, переходити з парового двигуна на бензин та електроенергію. Банки воліли вкладати капітали в інші країни, з дешевою сировиною і робочою силою, а не в національну економіку. Прибутки від таких інвестицій були вп’ятеро вищими за торговельні. Нові галузі - хімічна, металургійна, автомобільна - значно відставали в розвитку порівняно з тим, як це було в США та Німеччині. До того ж Британія традиційно дотримувалася безмитної торгівлі, тоді як інші держави вдавалися до політики протекціонізму. Величезний ринок збуту в колоніях продовжував забезпечувати як британських виробників, так і панівну еліту.

На вулицях Лондона. 1890-ті рр.

Лондонський омнібус. 1865 р.

У Великій Британії виникають великі монопольні об’єднання, при цьому значну роль продовжують відігравати сімейні підприємства. Те саме стосувалося й аграрної сфери - величезні земельні угіддя належали родовій аристократії. Незаможні фермери, що брали землю в оренду, не витримували конкуренції дешевих продуктів з-за кордону (наприклад, американського зерна). Збільшився відтік населення із села до міста.

Водночас деякі галузі англійської індустрії були лише почасти зачеплені іноземною конкуренцією. Британські кораблі, як і раніше, не мали собі рівних за морехідними якостями. Велика Британія зберігала провідну роль у світовій посередницькій торгівлі, а Лондон, як і раніше, вважався міжнародним фінансовим центром.

• Поясніть, чому наприкінці XIX ст. англійська промисловість почала втрачати світову першість. Назвіть галузі, у яких Велика Британія зберегла провідні позиції у світовій економіці. Визначте сильні і слабкі сторони економіки Великої Британії наприкінці XIX ст. Обговоріть у парах чи групах, чи можна пояснити економічне відставання Британії її консерватизмом. Наведіть приклади з тексту.

2. Внутрішня політика лібералів і консерваторів. Відмінністю політичного розвитку Великої Британії у «вікторіанську епоху» стала демократизація шляхом мирних реформ, а не в результаті революцій. Традиційною залишалася парламентська монархія та наявність у політичному житті двох ключових партій.

Торі	Віги
Консервативна партія	Ліберальна партія
Лідер - Бенджамін Дізраелі	Лідер - Вільям Гладстон
Земельна аристократія, велика промислова й торговельна буржуазія	Середня буржуазія, міське населення

Вільям Гладстон. 1892 р.

Бенджамін Дізраелі. 1873 р.

Членів верхньої палати парламенту - палати лордів - призначала монарша особа, а нижньої - палати громад - обирали на виборах із членів політичних партій. Навіть після проведених реформ та ліквідації «гнилих містечок» кількість виборців залишалася мізерною через високий майновий ценз (жінки Великої Британії не мали виборчих прав до кінця Першої світової війни). У 1872 р. уряд Гладстона запровадив таємне голосування на виборах, а 1884 р. провів третю парламентську реформу. Унаслідок скорочення майнового цензу чисельність виборців-чоловіків у країні зросла до 58 %, але це все одно становило лише 13 % від загальної кількості населення. 1911 р. сталася ще одна історична подія - було скасовано право палати лордів накладати вето на рішення палати громад.

Акт про парламент, який позбавив палату лордів права вето на рішення палати громад. Художник С. Бегг. 1911 р.

Гнучкий соціальний курс та агресивна зовнішня політика торі залучали на їхній бік дедалі більше виборців. Водночас позиції лібералів слабшали. У партії назрівала криза, яка незабаром призвела до її розколу у зв’язку з новим загостренням ірландської проблеми.

«Зелений острів» - Ірландія - у XIX ст. був у становищі британської колонії, де майже вся земля належала англійським лордам. Ситуація загострювалася релігійним розбратом (ірландці - переважно католики). «Картопляний голод» 1845-1849 рр. (неврожай основного продукту харчування) забрав життя близько мільйона ірландців, ще стільки ж назавжди покинули країну.

На острові почастішали випадки свавільного захоплення земель, підпалу садиб, псування майна. Рух опору йшов під гаслом «Ірландська земля - ірландському народу». Якщо англієць брав в оренду ферму, попередній хазяїн якої розорився, то з таким новим орендарем ніхто не бажав мати справ, висловлюючи в такий спосіб свою зневагу і протест. Ця тактика отримала назву «бойкоту» за ім’ям капітана Бойкота, який змушений був повернутися до рідної Англії.

Одночасно в Ірландії активізувався і національний рух, що набув форми боротьби за гомруль (самоврядування) країни. Ірландці, обрані до палати громад, співробітничали з лібералами, сподіваючись на їхню підтримку в цьому питанні. У 1886 р. ліберальний уряд Гладстона спробував надати гомруль бунтівному острову, але парламент не підтримав закон. Ця подія значно послабила ліберальну партію і посилила консерваторів, які на 17 безперервних років прийшли до влади.

В. Гладстон під час дебатів щодо гомруля. 1886 р.

Громадянський вимір

Набирав обертів профспілковий рух. Керівники тред-юніонів вважали за необхідне мати своє представництво в парламенті. У 1900 р. вони заснували Комітет робочого представництва, який у 1906 р. трансформувався в Британську лейбористську партію (англ. - «трудову»). Уже на перших парламентських виборах 1906 р. вона здобула 29 парламентських місць і стала союзником лібералів у палаті громад. У XX ст. ліберальна партія втратила позиції, їй на зміну прийшла лейбористська. Так до сьогодні діє традиційна двопалатна система у Великій Британії.

• Які верстви населення були базою для двох політичних партій Великої Британії? У чому суть ірландської проблеми? Як було створено лейбористську партію?

3. Посилення колоніальної експансії. Напередодні Першої світової війни Британська імперія розкинулася на території площею 35 млн км² (1/5 земної суші), яку населяло 400 млн людей (1/4 населення світу).

Наявність колоніальних володінь з неосяжними ринками збуту товарів, дешевою робочою силою і сировиною дозволяла метрополії одержувати надвисокі прибутки, а до того ж - підвищувати зарплати британським працівникам, уникаючи напруженості в суспільстві.

В умовах загострення конкуренції на світовому ринку англійська буржуазія зробила ставку на розширення колоніальних володінь. З кінця XIX ст. англійський капітал у дедалі більших розмірах вивозили до колоній, вкладали в експлуатацію їхніх сировинних та аграрних ресурсів, будівництво залізниць, розвиток колоніальної торгівлі.

Подробиці

У 1870-ті рр. тривала англо-афганська війна, яку британці вважали переможною для себе, адже встановили протекторат над Афганістаном. При цьому реальної влади над місцевими пуштунами вони так і не здобули. Учасником цієї війни був відомий літературний персонаж - доктор Ватсон, герой оповідань про Шерлока Холмса.

Британські солдати в Афганістані. 1878 р.

У Північній Африці Британія окупувала Єгипет, установивши контроль над Суецьким каналом, і захопила Судан. В Азії британці окупували Верхню Бірму і Малайський півострів, зміцнили свої позиції в Китаї. В Азії та Африці британські інтереси часто стикалися з французькими, але сторони навчилися домовлятися. З Німеччиною такі сутички ставали лише гострішими, оскільки остання прагнула переділити уже поділені території. Суперництво Британії з Російською імперією на Сході отримало назву «Велика гра». Дійшовши порозуміння, країни розподілили сфери впливу в Центральній Азії та Персії та стали на шлях утворення воєнного союзу.

Британські колонії мали різні права та становище у складі імперії.

«Білі» колонії	Острівні колонії	«Кольорові» колонії
Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.	Цейлон, Ямайка, Мальта та ін.	Індія, Африка, Азія
Отримували статус домініонів (самоврядних).	Приблизно рівна частина місцевого і британського населення.	Місцеве населення не мало самоврядування та вважалося нижчим за колонізаторів, які начебто прагнули принести цивілізацію і розвиток.

• Як колоніальні володіння впливали на добробут і стабільність у Великій Британії? Чому британські підприємці вважали вигіднішим інвестувати в колонії, а не в національну економіку? Порівняйте становище колоній. Як різниця у правах відображає расистські уявлення того часу?

4. Ліберальні реформи Девіда Ллойд Джорджа. У 1901 р. померла королева Вікторія. Правителька стала символом цілої доби, її образ асоціювався з величчю і могутністю імперії. Вона уособлювала для англійців міцність і сталість Великої Британії, вірність її традиціям.

На парламентських виборах 1906 р. консервативна партія зазнала нищівної поразки й до влади знову прийшли ліберали, які значно змінилися від часів В. Гладстона. Від колишньої доктрини державного невтручання в економіку і трудові відносини ліберали зберегли лише відданість фрітрейду (безмитна торгівля). Під час виборчої кампанії на перший план у партії вийшли прибічники реформ на чолі з одним з найталановитіших політиків тогочасної Англії Девідом Ллойд Джорджем.

Девід Ллойд Джордж. 1918 р.

Ллойд Джордж став ідеологом і провідником ліберальних реформ, проведених у країні на початку XX ст. Важливого значення він надавав проведенню соціальних реформ, адже від голосів робітників-виборців тепер залежало майбутнє його партії.

Соціальні реформи уряду Ллойд Джорджа

Також за наполягання Ллойд Джорджа було ухвалено закони про обов’язкову початкову освіту, безкоштовне харчування у шкільних їдальнях для дітей із незаможних сімей. Усі ці реформи, а також переоснащення армії, вимагали бюджетних видатків, тому Ллойд Джордж як міністр фінансів задумав збільшити оподаткування найзаможніших британців. Такий проєкт отримав назву «народний бюджет» і пройшов багато перепон на шляху до прийняття парламентом у 1910 р.

Україна і світ

В Україні в останній третині XIX ст. збільшувалася кількість підприємств, а відтак - стрімко зростала чисельність робітників. Показовим було те, що велику частину робітництва становили поляки, євреї та росіяни. Трудового законодавства ще не існувало, як і безпечних умов праці, соціальних гарантій (лікарняних, відпусток, пенсій). Робітники почали активно відстоювати свої права, перетворившись на кінець XIX ст. на помітну силу в суспільно-політичному житті. Протягом 60-70-х років XIX ст. на українських землях у складі Російської імперії відбулось 72 робітничі страйки: виступали будівельники Харкова, портові робітники Миколаєва, залізничники Київської губернії та Донбасу. У 1875 р. в Одесі утворилася перша в Україні робітнича організація - Південноросійський союз робітників, яка нараховувала до 200 учасників. Посиленню робітничого руху сприяло поширення ідеології марксизму, яка закликала робітників до організованої боротьби з чинним економічним і політичним порядком.

• Як змінилися цілі та програма ліберальної партії на початку XX ст.? Які соціальні реформи започаткував Девід Ллойд Джордж і якою була їхня мета? Чому фінансування цих реформ викликало опір заможних верств суспільства? Порівняйте становище робітників у Великій Британії та в Україні в цей період. Які методи боротьби вони використовували?

Дізнайтеся!

У 1867 р. ухвалено Акт про Британську Північну Америку, який об’єднав кілька британських колоній у Домініон Канади. Цей статус надав країні самоврядування у внутрішніх справах, але зовнішня політика й оборона залишалися під контролем Лондона. Протягом останньої третини XIX ст. Канада зміцнювала економіку, розвивала залізничне сполучення, заселяла західні провінції, утверджувала парламентаризм і поступово формувала власну національну ідентичність. Скориставшись додатковими джерелами інформації, дізнайтеся, у чому полягали зміни статусу Канади порівняно з іншими колоніями Британської імперії. Які риси свідчили про її перехід від колонії до самоврядної держави? Чому Канада стала прикладом мирного шляху до незалежності? Коли і чому українці почали переселятися до Канади? У чому особливості української діаспори?

Діємо творчо

У 1899 р. англійський письменник Редьярд Кіплінг опублікував у журналі McClure’s Magazine поему «The White Man’s Burden» («Тягар білої людини»), присвячену захопленню США Філіппінських островів. У ній він закликав «білі народи» нести «цивілізацію» іншим, подаючи колоніалізм як моральний обов’язок і жертву заради прогресу. Вислів швидко став символом ідеології імперської зверхності та виправдання колоніального панування. Художник В. Гіллам у своїй карикатурі «Тягар білої людини» (1899) іронічно показав цю ідею, зобразивши, як колонізатори «тягнуть» народи до цивілізації, приховуючи за цим власну вигоду й зверхність. У чому різниця між поглядами на колоніалізм Р. Кіплінга та В. Гіллама? Як кожен із них розкриває зміст вислову «тягар білої людини»? Які дискримінаційні прояви відображені в поемі Кіплінга та в колоніальній ідеології того часу? Сформулюйте власне ставлення до ідеї «тягаря білої людини». Чи можна виправдати колоніалізм «цивілізаторською місією»?

Тягар білої людини. Художник В. Гіллам. 1899 р.

1. Співставте події і дати.

А Встановлення мінімального розміру заробітної плати
Б Утворення лейбористської партії
В Проведення третьої парламентської реформи
Г Завершення «вікторіанської» доби
1 1884 р.
2 1901 р.
3 1906 р.
4 1909 р.

2. Покажіть на карті британські колонії в Азії.

3. З якими державами Велика Британія суперничала в колоніальному питанні? Як вона намагалася врегулювати ці суперечності?

4. Порівняйте соціальні реформи у Великій Британії та Німецькій імперії за допомогою Т-таблиці. Визначте, у чому полягала схожість і відмінність підходів двох держав до розв’язання соціальних проблем.

5. Чому жінки у Великій Британії не мали виборчих прав на початку XX ст., тоді як у домініонах (Австралії, Новій Зеландії) ці права вже існували?

6. Обговоріть, як сталість традицій у Великій Британії впливала на повсякденне життя людей.