Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)

§ 18. Німецька імперія

Подумайте!

У 1890 р. канцлер Отто фон Бісмарк подав у відставку. Ця подія стала переломним моментом в історії Німецької імперії та викликала широку реакцію в суспільстві. Роздивіться карикатуру. Які деталі вказують на те, що йдеться про канцлера Бісмарка? Як ви розумієте символіку образу «лоцмана»? Чому саме так художник зобразив відставку канцлера? Спрогнозуйте, які наслідки для Німецької імперії могла мати відставка Отто фон Бісмарка.

1. Об’єднання Німеччини. Процес об’єднання Німеччини, який розпочався під час «Весни народів» і в роки війн з Данією та Австрією, завершила перемога Пруссії у франко-прусській війні. 18 січня 1871 р. у французькому Версалі було проголошено про заснування Німецької імперії. Це стало торжеством для всіх німців та крайнім приниженням для французів. На чолі імперії, до складу якої увійшли 22 монархії та 3 вільні міста, стояв прусський король, а тепер імператор Вільгельм І (1871-1888). Політичну систему країни було визначено імперською конституцією, ухваленою у квітні 1871 р.

Карикатура «Лоцман залишає корабель». 1890 р.

Проголошення Вільгельма І імператором. Художник А. фон Вернер. 1885 р.

Берлін. Листівка кінця 1890-х рр.

За конституцією кайзером міг бути тільки король Пруссії. Він призначав канцлера, командував армією і флотом, видавав закони, оголошував війну та укладав мир та й загалом міг не ухвалювати рішень парламенту.

Конституцію 1871 р. важко назвати демократичною, але вона мала й прогресивні риси. Хоча титулів і станових привілеїв дворянства не скасували, конституція гарантувала всім німцям, незалежно від походження, рівне право обіймати державні посади, володіти власністю і вести підприємницьку діяльність.

• За яких умов було проголошено Німецьку імперію? Які повноваження за конституцією мав німецький кайзер? Які риси політичного устрою визначила конституція 1871 р.? Поясніть, у чому полягала її суперечливість. Випишіть у дві колонки авторитарні та демократичні риси устрою Німецької імперії.

2. Економічне піднесення країни. В останній третині XIX — на початку XX ст. німецька економіка зробила потужний крок уперед. Уже в 70-х роках XIX ст. Німеччина за промисловим розвитком випередила Францію, а на початку XX ст., залишивши позаду Англію, вийшла на перше місце в Європі та стала другою (після США) індустріальною державою світу.

Уряд прагнув зміцнити єдність новоствореної імперії, посилюючи її економіку. Було введено єдину валюту та створено Імперський банк. Держава інвестувала в будівництво залізниць, вуглевидобуток, важку металургію та оборонний комплекс.

Німецькі підприємці успішно впроваджували новітні досягнення науки й техніки, передові технології. Вугільні басейни та залізна руда з приєднаних Ельзасу і Лотарингії забезпечували потреби промисловості, а на мільярдні французькі контрибуції було зведено сотні підприємств.

Хімічні фабрики BASF. Художник Р. Штілер. 1881 р.

Будівництво локомотива. Художник Π. Ф. Маєрхайм. 1872 р.

На початок XX ст. в Німеччині існувало близько 600 могутніх монопольних об’єднань. Зокрема, у вугільній промисловості панував Рейн-Вестфальський вугільний синдикат, в електротехнічній - фірми АЕГ, «Сіменс-Шуккерт» і «Сіменс-Гальське». Безумовне лідерство на ринку озброєнь Німеччини на початку XX ст. належало концерну відомого «гарматного короля» А. Круппа, а найбільшим акціонером цього підприємства був власне кайзер.

Капіталізм утвердився і в аграрній сфері. Зберігалося чимало великих маєтків, де використовували найману працю безземельних селян. Невеликій кількості поміщиків належало більше землі, ніж мільйонам селян. Таке поєднання капіталістичного ладу з феодальними пережитками отримало назву «прусського шляху».

Громадянський вимір

Одним із перших кроків уряду після об’єднання держави стало впровадження єдиної валюти - німецької марки (1873 р.). Раніше на землях, що увійшли до імперії, діяли десятки місцевих грошових систем, що ускладнювало торгівлю, пересування товарів і навіть повсякдення людей. Запровадження спільних грошей спростило розрахунки між регіонами, зробило заробітки та ціни зрозумілими для всіх громадян і сприяло розвитку внутрішнього ринку та економічній єдності країни.

Для регулювання грошового обігу було створено Імперський банк (Reichsbank), який забезпечував фінансову стабільність держави. Так держава продемонструвала, що економічна політика може безпосередньо впливати на добробут громадян і зміцнювати їхню довіру до влади.

Монета номіналом 1 німецька марка. 1875 р.

Будівля Рейхсбанку в Берліні. Художник П. Шпіндлер. 1896 р.

• Які заходи запроваджував імперський уряд для зміцнення єдності країни? Як захоплення Ельзасу і Лотарингії сприяло розвитку німецької економіки? У яких галузях промисловості було створено найпотужніші монополії? Що таке «прусський шлях» розвитку сільського господарства?

3. Внутрішня політика Німецької імперії. Справжнім правителем держави за часів імператора Вільгельма І був «залізний канцлер», хрещений батько імперії - Отто фон Бісмарк.

Об’єднавши Німеччину «залізом і кров’ю», він тепер спрямував усі зусилля на зміцнення держави та її вихід на провідні позиції у світі. Бісмарк відмовився від застарілого принципу державного невтручання в економіку та вдався до політики протекціонізму. Він зумів провести через рейхстаг закон, який захищав німецьку промисловість і сільське господарство ввізними митами на закордонні товари.

Крайню нетерпимість Бісмарк проявляв до будь-яких опозиційних рухів чи навіть протилежних до його поглядів. Він почав наступ на католицьку церкву, невдоволену підтримкою імператором протестантів. Заходи Бісмарка було спрямовано проти засилля духівництва у сфері культури, тому вони й дістали назву культуркампф («боротьба за культуру»). Удару було завдано по автономному становищу церкви, її впливу на політичне життя. Особливу тривогу в канцлера викликали соціалісти. Скориставшись спробою замаху на імператора, у 1878 р. Бісмарк провів «винятковий закон проти соціалістів», яким фактично поставив партію поза законом.

Бісмарк і Вільгельм І. Художник К. Зіментрот. 1887 р.

Карикатура «Між Берліном і Римом». 1875 р.

Одним з провідних напрямів політики Бісмарка стало зміцнення військової могутності імперії. Він домігся того, що військове відомство було фактично звільнено від парламентського контролю і можна було безперешкодно збільшувати витрати на військові потреби.

• Що передбачала політика протекціонізму Бісмарка? Що вона мала на меті? Поясніть зміст політики «культуркампф». Як Бісмарк намагався зміцнити військовий потенціал країни?

4. Перехід Німеччини до «світової політики». Після смерті Вільгельма І трон перейшов до його онука - Вільгельма II (1888-1918). Він був дуже своєрідною людиною, вважаючи себе «государем милістю Божою». Сучасників спантеличували часті зміни планів і політичних курсів нового імператора. Німці називали Вільгельма II то Незбагненним, то Мандрівним.

Імператор не волів терпіти поряд із собою всесильного канцлера, хоча і глибоко поважав його. Водночас його не влаштовувала обережна зовнішня політика Бісмарка, який прагнув уникнути створення антинімецьких союзів, його пріоритетом було не допустити зближення Росії з Францією або Великою Британією. У 1890 р. Бісмарк подав у відставку.

З приходом до влади Вільгельма II відбувся перехід Німеччини від континентальної до так званої «світової політики». Її головною метою було створення німецької «світової імперії». До колоніальної експансії Німеччина прийшла пізніше за інші великі держави. Імперське керівництво вперше порушило питання про переділ уже поділеного європейськими державами світу. Кайзера у цьому підтримувала промислова буржуазія.

Імператор Вільгельм II. 1905 р.

Бурхливий розвиток промисловості, яка переросла можливості внутрішнього ринку, змушував панівні кола Німеччини шукати «нових вільних місць» для збуту товарів. У 1884 р. була заснована її перша колонія - Німецька Південно-Західна Африка. Згодом до неї додалися Того, Камерун, Німецька Східна Африка, частина острова Нова Гвінея.

Посилилося німецьке проникнення в Китай, район Марокко в Північній Африці, Океанію. Важливим напрямом німецької зовнішньої політики став Близький Схід. У 1899 р. кайзер домігся від турецького султана згоди на будівництво трансконтинентальної залізниці, яка мала з’єднати Берлін, Басру та Багдад (ще її називали 3 Б), після чого розпочалось активне проникнення німецького капіталу в регіон.

Школа в німецькій місії в Того. 1899 р.

Німецький колоніст у Того. Близько 1885 р.

Просування німців на Схід і неприховані територіальні претензії Німеччини призвели до різкого загострення її відносин з найбільшою колоніальною державою світу - Великою Британією. Економічне, політичне й колоніальне суперництво двох країн доповнилося гонкою військово-морського озброєння.

Плекаючи загарбницькі плани й готуючись до війни за переділ світу, панівні кола імперії згуртовували свої сили. За п’ять років, що передували початку Першої світової війни, військові витрати Німеччини збільшилися на 33 % і становили половину всього державного бюджету. У 1913 р. її армія нараховувала 666 тис. вояків, а флот складався з 232 нових військових кораблів. Що ж до союзників, то Німеччина могла розраховувати тільки на порівняно слабкі й відсталі Австро-Угорщину й Османську імперію.

• Поясніть, чому відставка Бісмарка стала поворотним моментом у зовнішній політиці Німеччини. Що означала проголошена Вільгельмом II «світова політика» і як вона змінила місце Німеччини у світі? Які території стали головними напрямами німецької колоніальної експансії наприкінці XIX ст.? Поміркуйте, як змагання за «переділ світу» вплинуло на відносини між європейськими державами.

Подробиці

1883 р. бременський купець Людеріц уклав угоду з племенем готтентотів, згідно з якою вони передавали йому територію площею 50 тис. км² на південно-західному узбережжі Африки. Після звернення Людеріца Бісмарк особисто погодився взяти цю землю під захист імперії. У майбутньому ця схема повторювалася ще багато разів: приватні особи організовували експедиції, під час яких «купували» в місцевого населення за зброю, прикраси, хатнє начиння величезні земельні ділянки, а імперія встановлювала над ними свій протекторат.

Затока Людеріца - перше колоніальне володіння Німецької імперії. Близько 1900 р.

Україна і світ

Наприкінці XVIII ст. розпочалося масове переселення німців на українські терени. Поштовхом до цього стали маніфести Катерини II (1762 і 1763 рр.), які пропонували вигідні умови для освоєння новоприєднаних до Російської імперії земель та гарантували переселенцям свободу релігії та звичаїв, звільнення від сплати податків і виконання повинностей на термін від 10 до 30 років. Основні колонії виникли в Херсонській, Катеринославській, Бессарабській і Таврійській губерніях, а також на Волині. До середини XIX ст. тут існувало понад 250 поселень, а на початок Першої світової війни їх кількість наближалася до тисячі. Німецькі колоністи швидко розвивали сільське господарство, застосовуючи передові технології, займалися землеробством, тваринництвом, садівництвом, а також ремеслами й торгівлею. Вони засновували школи, лікарні, кооперативи, підтримували активне культурне життя та видавали власні підручники, газети («Одеська німецька газета», «Німецька хроніка»), наукову і художню літературу.

Лютеранська кірха Святого Павла в Одесі. Пам’ятка XIX ст. Сучасна світлина

Дізнайтеся!

Попри обмежений парламентаризм, конституція 1871 р. передбачала загальне, пряме й таємне голосування на виборах до рейхстагу для всіх чоловіків, які досягли 25 років. Це означало, що понад 80 % дорослого чоловічого населення мали виборче право - надзвичайно прогресивний показник для того часу. Хоч вибори й були загальними, однак голоси не були рівними за вагою. У маленькому окрузі з 10 тис. виборців депутат мав той самий мандат, що й у промисловому Рурі, де голосували понад 400 тис. осіб. Це давало перевагу сільським консервативним виборцям над міськими робітниками. Обчисліть, у скільки разів «ціннішим» був голос виборця з малого округу. Поміркуйте, чому така різниця давала перевагу сільським виборцям. Як ви вважаєте, чи можна таку систему назвати справедливою? Обґрунтуйте відповідь.

Діємо творчо

У 1890 р. відставка канцлера Отто фон Бісмарка відкрила для імператора Вільгельма II шлях до самостійного управління державою. Новий кайзер прагнув утвердити Німеччину як велику світову державу. Уявіть, що ви - імператор Вільгельм II у перші дні після відставки Бісмарка. Зробіть короткий запис у щоденнику, у якому поділіться планами щодо майбутнього Німецької імперії. Окресліть, яким ви бачите місце Німеччини у світі. Завершіть роздум відповіддю на запитання, чи можна досягти величі держави без війни.

• 1. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) заснування першої німецької колонії в Африці; б) ухвалення конституції Німецької імперії; в) ухвалення «виняткового закону проти соціалістів»; г) початок будівництва трансконтинентальної залізниці Берлін - Басра - Багдад.
• 2. Покажіть на карті території, які стали німецькими колоніями наприкінці XIX ст.
• 3. Чим було зумовлене ініційоване Бісмарком ухвалення закону проти соціалістів?
• 4. Порівняйте повноваження німецького кайзера з повноваженнями французького президента у відповідності до конституцій обох країн.
• 5. Які права вдалося отримати німецьким трудящим в останній третині XIX ст.?
• 6. Одним із наслідків політики, що провадилася в об’єднаній Німеччині, стало поширення шовінізму - ідеології, в основі якої лежить переконання про винятковість та перевагу одного народу (нації) над іншими. Поясніть, чим відрізняється шовінізм від націоналізму. У якому суспільстві могла поширитися така ідейна течія? Як вона вплинула на колоніальну політику Німеччини?