Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)

§ 17. Франко-прусська війна та її наслідки

Подумайте!

У французькому місті Седан у 1897 р. встановлено меморіал на пам’ять про мешканців департаменту Арденни, які загинули у франко-прусській війні 1870-1871 рр. Цей пам’ятник присвячено не перемозі французів, а їхній поразці. На ньому зображено жінку - Францію, яка вінчає лавром умираючого солдата, і викарбувано напис «Безстрашний, він був переможений численними ворогами». Чому французи вирішили увічнити поразку? Який зміст вони вклали в цей пам’ятник? Чи може народ, зазнавши поразки, зберегти почуття гідності й віру у власну силу? Чому? Як ви думаєте, що чекало Францію після поразки у війні?

Меморіал франко-прусської війни. Седан, Франція. Сучасна світлина

1. Франко-прусська війна. З кінця 1860-х рр. загострилися протиріччя між Францією та Північнонімецьким союзом. Обидві держави прагнули «маленької переможної війни». Для Наполеона III це означало б піднесення міжнародного авторитету Франції та зміцнення його влади, адже на той час зростало загальне невдоволення урядом імперії та програшними війнами, буржуазія вимагала розширення своїх прав і можливості впливати на політику, поширювався страйковий рух.

Бісмарк, канцлер Північнонімецького союзу, сподівався у разі перемоги захопити не лише прикордонні території Франції, але й досягти остаточного об’єднання німецьких держав на чолі з Пруссією.

19 липня 1870 р. Франція оголосила Пруссії війну, однак французи виявилися до неї не готовими. У Парижі навіть не знали точної кількості своїх солдатів та боєприпасів, в армії панував хаос. Що ж до Пруссії, то вона, навпаки, була повністю готова до ведення війни. Вирішальна битва відбулася 2 вересня біля містечка Седан - французька армія капітулювала, імператор Наполеон III здався в полон.

Полонений Наполеон III і О. фон Бісмарк. Художник В. Кампгаузен. 1878 р.

Звістка про «седанську катастрофу» сколихнула Францію. Парижани знову вийшли на вулиці, тепер - з вимогами повалення імперії. 4 вересня 1870 р. було встановлено Третю республіку у Франції. Був сформований уряд Національної оборони. На перший план політичного життя виходить історик і досвідчений політик Адольф Тьєр.

До кінця 1870 р. німці окупували третину території Франції і встановили там жорстокий окупаційний режим. Столиця держави, Париж, була в облозі, становище в місті було катастрофічним. У країні розгорнувся рух опору окупантам.

Батальйони Національної гвардії, що боронили Париж під час облоги, не визнавали ганебного миру й побоювалися за долю республіки. Після зняття блокади Тьєр спробував роззброїти та розпустити бійців. У Парижі в черговий раз спалахнуло стихійне повстання. У березні 1871 р. гвардійці захопили місто та утворили власний уряд - комуну. Вони щиро вірили, що ціною героїчних зусиль за короткий час у Франції, а потім у всьому світі можна встановити «царство свободи». Між комунарами та урядом Тьєра почалася громадянська війна, але сили були надто нерівні. Паризька комуна проіснувала два місяці, після розгрому десятки тисяч її захисників були вбиті, ув’язнені або відправлені на каторгу. Пам’ять про ці події французи бережуть і досі.

10 травня 1871 р. у Франкфурті-на-Майні було підписано мирний договір, який став для французів страшним ударом та національною ганьбою. Франція віддавала німцям багаті й економічно розвинуті провінції Ельзас і Лотарингію і зобов’язувалася сплатити 5 млрд франків контрибуцій.

Солдат Національної гвардії. 1870 р.

• Чому між Францією та Північнонімецьким союзом зросла напруга наприкінці 1860-х рр.? Які цілі мали Франція та Пруссія, розпочинаючи війну? Чим зумовлена поразка Франції у війні 1870-1871 рр.? Які події спричинили революцію у Франції та проголошення Третьої республіки? Чому умови Франкфуртського миру французи сприйняли як національну ганьбу? Яких змін прагнули учасники Паризької комуни?

2. Третя республіка у Франції. Поразка у франко-прусській війні послабила Францію, вплинула на її міжнародний престиж, завдала болючого удару по гідності й патріотичним почуттям французів. Важкі умови Франкфуртського миру викликали у країні прагнення до воєнного реваншу.

Словник

Реванш - відплата за поразку, невдачу чи програш.

Фактично ще кілька років республікою правили монархісти, яких підтримували великі власники та католицька церква. У 1875 р. було ухвалено нову конституцію. Уже перші парламентські вибори, що відбулися на підставі конституції, принесли перемогу республіканцям.

Жорж Буланже - лідер реваншистсько-антиреспубліканського руху. 1880-ті рр.

У країні відбулася низка демократичних перетворень.

1880 р. - ухвалено закон про свободу зборів і друку, а згодом відновили місцеве самоврядування.
Введено загальну безкоштовну середню освіту.
1884 р. - ухвалено закон, який забороняв розглядати в парламенті питання про можливість заміни республіканської форми правління.
1900 р. - встановлено 10-годинний робочий день на підприємствах. Пізніше було введено один вихідний на тиждень та виплату пенсій.
1905 р. - законом церкву відділено від держави з припиненням виплати їй бюджетних коштів.

Нащадкам колись панівних у Франції династій було заборонено обиратися на посади президента та сенаторів. У країні діяло багато політичних партій різних спрямувань, тому всі сформовані уряди були нетривкими й не проіснували більше ніж 3 роки.

Документ

Із закону про організацію державної влади. 25 лютого 1875 р.

Законодавча влада здійснюється двома зборами: палатою депутатів і сенатом. Президент республіки обирається загальним голосуванням згідно з умовами, визначеними виборчим законом...

Президент республіки має право ініціювати закони поряд із членами обох палат. Він оприлюднює закони, ухвалені обома палатами, стежить за їх виконанням.

Має право помилування; амністію може бути даровано тільки законом. Він керує збройними силами. Призначає на всі цивільні й військові посади. Він головує на національних торжествах; представники й посли іноземних держав акредитуються при ньому...

Президент республіки несе відповідальність тільки у випадку державної зради.

У 80-90-х роках XIX ст. країна пережила низку політичних криз. Основним засобом боротьби монархістів проти республіканців стали політичні скандали та провокації. У 1887 р. президент Греві пішов у відставку після звинувачень його зятя в корупції. У 1888 р. скандалом обернулося банкрутство акціонерного товариства, створеного для будівництва Панамського каналу. Тоді у грошових махінаціях та підкупах викрили понад 100 депутатів, сенаторів і навіть міністрів.

Громадянський вимір

Найглибша політична криза, що вразила Францію і ледве не призвела до громадянської війни, була пов’язана зі «справою Дрейфуса» 1894 р. По звинуваченню у шпіонажі на користь Німеччини було заарештовано капітана Альфреда Дрейфуса, республіканця та вихідця із заможної єврейської родини. Франція розкололася на два табори - прихильників і противників Дрейфуса. Для прихильників капітана його ім’я стало символом порушення громадянських прав та виклику правосуддю. Доходило до вуличних сутичок, активізувалися радикальні угрупування. Політики розуміли, що зі «справою Дрейфуса» треба покінчити якнайшвидше, щоб запобігти подальшій конфронтації у суспільстві. У 1899 р. Дрейфуса помилували, а через сім років вирок у його справі скасували остаточно. Політична криза закінчилася поразкою сил реакції, після якої вони вже не наважувалися на відкритий виступ проти демократії і республіканського ладу у Франції. Кампанія проти Дрейфуса на багато років уперед посилила антисемітські настрої в армії, суспільстві і пресі.

Обкладинка французької газети «Ле Петіт». Випуск від 20 січня 1895 р.

• Які демократичні перетворення були проведені у Франції в останній третині XIX — на початку XX ст.? Які повноваження мав президент республіки відповідно до конституції 1875 р.? Чому «справа Дрейфуса» стала випробуванням для французького суспільства? Поміркуйте, як коротко передати суть події та реакцію суспільства. Складіть сенсаційний газетний заголовок про «справу Дрейфуса». Що допомогло Франції зберегти демократичний лад попри політичні скандали й протистояння?

3. Економічний розвиток. Поразка Франції у війні проти Пруссії значно вплинула на її економічний розвиток у наступні роки. Необхідність виплати величезних контрибуцій, втрата Ельзасу і Лотарингії, багатих залізною рудою провінцій, уповільнили економічне зростання. Франція стала помітно відставати від передових індустріальних країн - США, Великої Британії та Німеччини.

Американська карикатура на суперечку щодо Ельзасу та Лотарингії. Художник У. Кепплер. 1898 р.

Промисловий розвиток гальмувало також застаріле устаткування підприємств. Франція залишалась аграрно-індустріальною країною, 40 % її населення було зайняте в сільському господарстві. Водночас селяни не могли купувати сучасної техніки й добрив, а врожайність була однією з найнижчих у Європі.

Продовжувала переважати легка промисловість, було чимало дрібних і середніх підприємств, а Париж і Ліон залишалися центрами мануфактурного виробництва. Це можна пояснити традиційними для Франції ремеслами з виготовлення предметів розкоші (тканин, косметики, ювелірних виробів).

Франція мала значний грошовий капітал, проте для буржуазії вигіднішим було вивозити капітал за кордон у формі державних позик, ніж інвестувати в національну економіку. На початок XX ст. Франція щорічно надавала іншим країнам значні кредити, поступово перетворюючись на європейського лихваря. Закордонні інвестиції давали не тільки прибуток, але й політичних союзників.

Україна і світ

Найвищою точкою Парижа є пагорб Монмартр. Нині тут височіє один із символів міста - базиліка Сакре-Кер, зведена на згадку про полеглих у франко-прусській війні. Наприкінці XIX ст. тут жили і творили видатні художники, і до сьогодні це район творчої богеми, туристів, поціновувачів мистецтва.

«Київським Монмартром» називають Андріївський узвіз - одну з найсамобутніших вулиць столиці, місце зустрічі художників, скульпторів, музикантів і творчих особистостей. Свій сучасний вигляд узвіз набув на зламі ХІХ—ХХ ст., тоді відбувалася його забудова. Перлиною вулиці є Андріївська церква, збудована в 1744-1754 рр. за проєктом архітектора Растреллі. Андріївський узвіз з’єднує старий київський Поділ із центральною частиною міста та є однією з найпопулярніших локацій для місцевих жителів і гостей столиці.

Базиліка Сакре-Кер у Парижі. Сучасна світлина

Андріївська церква в Києві. Сучасна світлина

• Що гальмувало економічний розвиток Франції наприкінці XIX — на початку XX ст.? Чому Францію на початку XX ст. називали «європейським лихварем»? Яку вулицю в Києві називають «київським Монмартром» і як це пов’язано з історією Франції? Скористайтеся додатком Google Maps і знайдіть її на карті.

4. Французькі колонії. На кінець XIX ст. Франція стала другою, після Великої Британії, колоніальною імперією світу. Після відчутного удару, завданого поразкою від Пруссії, французи стали розширювати колоніальну мережу, що мало на меті відновити престиж країни. У 1881 р. було захоплено Туніс, дещо пізніше - Марокко, величезні території Сахари, Західної та Екваторіальної Африки, Мадагаскар, острови Полінезії.

Іншим стратегічним напрямом колонізації була Південно-Східна Азія. У 1880-х рр. французи почали наступ на В’єтнам, а потім на Камбоджу і Лаос. Засновувалися французькі концесії в Китаї.

Французька торгова факторія на острові Горе біля узбережжя Сенегалу. Художник Е. О. Ново. 1846 р.

Традиційно колонії були постачальниками сировини та ринками збуту вироблених у метрополії товарів. Водночас тут поширювалася французька мова, діяли католицькі місії, що мали на меті «цивілізувати» місцеве населення, але народи за межами метрополії так і не стали повноцінними громадянами.

• З якою метою Франція створювала колоніальну мережу? У яких регіонах світу переважали французькі колонії? Які наслідки мала колоніальна політика Франції для народів, що опинилися під її владою? Як колоніальна політика впливала на міжнародний авторитет Франції наприкінці XIX ст.?

Дізнайтеся!

Резиденція генерал-губернатора у Французькому Індокитаї була символом влади метрополії над підкореними народами. Звідси керували величезними територіями Південно-Східної Азії, ухвалювали рішення про податки, торгівлю та освіту. Роздивіться світлину цієї будівлі (початок XX ст.). Скористайтеся інтернетом, щоб з’ясувати, які сучасні країни входили до складу Французького Індокитаю та в якому місті нині розташована ця резиденція.

Резиденція генерал-губернатора Французького Індокитаю. Початок XX ст.

Діємо творчо

У 1890-х роках Францію приголомшив Панамський скандал - масштабна корупційна афера, у яку були втягнуті політики, міністри й депутати. У цей час журналіст і політик Жорж Клемансо, відомий на прізвисько «Тигр», став одним із небагатьох, хто відкрито виступив проти зловживань при владі. Попри втрату посад і популярності, він залишився вірним своїм принципам, захищаючи порядність і доброчесність у політиці. Визначте, які риси характеру проявилися у вчинках Клемансо. Чи можна вважати його позицію прикладом політичної доброчесності? Поміркуйте, чи залишаються такі риси актуальними для сучасної людини й політика.

1. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) ухвалення конституції Третьої республіки; б) захоплення Тунісу; в) утворення Паризької комуни; г) підписання мирного договору у Франкфурті-на-Майні.
2. Покажіть на карті колоніальні володіння Франції в Африці.
3. Чому французькі підприємці воліли вкладати гроші в інші країни, а не розвивати власне виробництво?
4. Проаналізуйте повноваження президента Франції за конституцією Третьої республіки і порівняйте їх з повноваженнями президента США.
5. Чому прихильники Дрейфуса вважали, що організована проти нього справа порушувала громадянські права та була викликом правосуддю?
6. Обговоріть у загальному колі, які суспільні настрої панували у Франції після поразки у війні з Пруссією. До яких наслідків це могло привести?

Зміст