Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Ладиченко (2026)

§ 10. «Весна народів» 1848-1849 рр. у Західній і Центральній Європі

Подумайте!

Розгляньте карикатури на с. 67, на яких зображено втечу канцлера Австрійської імперії Клеменса фон Меттерніха з Відня в 1848 р. Як художник передає ставлення суспільства до Меттерніха? Які деталі та символи дозволяють зрозуміти не лише образ особи, а й політичну ситуацію в імперії? Поясніть, чому карикатури можна розглядати не тільки як сатиру на людину, а й як метафору епохи. Спрогнозуйте розвиток подій в Австрійській імперії, які могли привести до втечі канцлера Меттерніха.

1. Революція в Німеччині. У 1848-1849 рр. революційна хвиля охопила не лише Францію, а й Австрійську імперію, роздроблені німецькі та італійські землі. До революцій призвели неврожаї та голод 1840-х рр., які змусили розорених селян шукати кращої долі в містах. Світова промислова криза, що розгорілася 1847 р., довела до краю невдоволення робітників. Дедалі голосніше лунали заклики до змін з боку буржуазії, яка вимагала політичної влади.

Карикатура «Кожна конституція вимагає фізичних вправ». Художник А. Зампіс. 1848 р.

Карикатура на втечу Меттерніха в березні 1848 р.

Словник

«Весна народів» - революційні виступи 1848-1849 рр. у країнах Західної і Центральної Європи. Повстанці вимагали політичних реформ, громадянського рівноправ’я, демократичних прав і свобод, подекуди - національного самовизначення.

У цей час Німеччина являла собою союз десятків незалежних монархій і вільних міст. За лідерство в Німецькому союзі змагалися Австрія та Пруссія. Хоча формально в об’єднанні діяв представницький орган - бундестаг, його рішення не поширювалися на всіх членів союзу.

Під впливом Лютневої революції у Франції у березні 1848 р. почалося повстання в Берліні, столиці Пруссії. На вулиці вийшли представники майже всіх верств населення. Під їхнім тиском король Фрідріх-Вільгельм IV пообіцяв ухвалити конституцію і скликати парламент. Було сформовано ліберальний уряд. У травні 1848 р. у Франкфурті-на-Майні розпочав роботу перший загальнонімецький парламент - Національні збори. Більшість його депутатів становила ліберальна буржуазія та інтелігенція, які відстоювали ідею об’єднання німецьких земель навколо Пруссії.

У березні 1849 р. парламент ухвалив конституцію, за якою німецькі держави об’єднувалися в єдину імперію на чолі зі спадковим монархом та двопалатним парламентом (рейхстагом). Конституція, в основі якої лежала Декларація прав людини і громадянина, проголошувала громадянські права і свободи, рівність перед законом, скасовувала феодальні порядки та станові привілеї. При цьому, однак, від поземельних повинностей селяни мали відкуповуватися самостійно. Проте монархи німецьких держав не погодилися визнати владу центральних органів, які створювалися на основі конституції. Прусський король відмовився від імператорської корони.

Силами прусської армії народні виступи було придушено, а Національні збори розігнано. Тож, попри певну демократизацію суспільного життя, об’єднати Німеччину революційним шляхом не вдалося.

На берлінських барикадах, березень 1848 р. Невідомий художник

Франкфуртські національні збори. Художник Л. фон Елліотт. 1848 р.

• Які економічні, соціальні і політичні чинники привели до революцій 1848-1849 рр. у Європі? З’ясуйте, з яких адміністративних одиниць складався Німецький союз в 40-х рр. XIX ст. Визначте головне питання, яке мали розв’язати франкфуртські Національні збори.

2. Революційні події в Італії. Як і Німеччина, роздробленою залишалася й Італія. Наполеону Бонапарту вдалося ненадовго об’єднати розрізнені італійські землі, однак рішенням Віденського конгресу країну було розділено на 8 королівств і герцогств, а Ломбардо-Венеційську область на півночі приєднано до Австрії.

Полум’я революції загорілося на острові Сицилія, який входив до складу Неаполітанського королівства, і звідси розійшлося всією Європою. У січні 1848 р. під гаслами здобуття незалежності розпочалося повстання в сицилійському Палермо. Неаполітанський король Фердинанд II був змушений «дарувати» країні конституцію, відповідно до якої Сицилія здобувала обмежену автономію, формувався двопалатний парламент.

Невдовзі революційний рух, у якому переплелися боротьба за звільнення від австрійського панування, прагнення демократичних перетворень і об’єднання Італії в одну державу, перекинувся на Неаполь, а далі - на Апеннінський півострів. Навесні 1848 р. в усіх частинах Італії, крім підавстрійських, ухвалено конституції та сформовано ліберальні уряди. У березні 1848 р. проголосила республіку Венеція, згодом - Мілан. На хвилі патріотичного піднесення король П’ємонту Карл Альберт під гаслом об’єднання країни оголосив Австрії війну, однак зазнав поразки. Дещо довше трималися оборонці Мілана та Венеції, однак улітку й вони капітулювали.

Наприкінці 1848 - на початку 1849 р. відбулося повстання в Римі, у результаті чого скасовано владу Папи Римського і проголошено республіку. Започатковано демократичні реформи: націоналізовано майно католицьких монастирів, школу відокремлено від церкви, запроваджено прибутковий податок тощо.

На заклик Папи Римського проти Римської республіки виступили війська Австрії, Франції, Іспанії та Неаполітанського королівства. У червні 1849 р. почалася облога міста, а вже наступного місяця Римська республіка пала.

Після придушення революції ліберальні осередки залишилися лише в Сардинському королівстві (П’ємонті). Із часом звідти поширився рух за об’єднання Італії. Події 1848-1849 рр. пробудили інтерес італійців до власної культури і традицій.

• Назвіть головні напрями революційного руху в Італії 1848-1849 рр. Які демократичні реформи були здійснені в Римській республіці? Уявіть себе журналістом або журналісткою революційної Італії. Напишіть коротке гасло або новину від імені повстанців у Венеції чи Мілані. Додайте повідомлення про демократичні реформи Римської республіки. Завершіть номер газети короткою заміткою про наслідки революційних подій.

3. Революція в Австрійській імперії. Суспільно-політичне становище в Австрійській імперії наприкінці 1840-х рр. визначали такі обставини: абсолютизм при фактичному правлінні канцлера фон Меттерніха, економічна і промислова відсталість, національні проблеми. Усе це призвело до затяжної кризи й революційної ситуації.

13 березня 1848 р. у Відні почалося повстання. На барикади вийшли робітники, ремісники, студенти, які вимагали прийняття конституції та відставки Меттерніха. Імператор Фердинанд І пообіцяв скликати парламенти всіх провінцій імперії для розробки конституції. Канцлеру довелося залишити пост і втекти до Англії.

До травня 1848 р. уряд підготував проєкт конституції, який передбачав створення в Австрії двопалатного парламенту. Однак виборче право обмежувалося високим майновим цензом, а імператор міг накладати вето на всі його ухвали. Австрійський парламент - рейхстаг - розпочав роботу в липні 1848 р., ключову роль у ньому відігравали австрійські депутати. Було ухвалено закон про скасування кріпацтва й панщини, але оброк та земельні ділянки підлягали викупу.

Революція поступово згасала. 1 листопада 1848 р. після запеклого штурму урядові війська захопили повсталу столицю. На початку грудня імператор Фердинанд І зрікся престолу на користь 18-річного небожа. Новий імператор Франц-Йосиф І (1848-1916) розпочав правління з розпуску парламенту. У березні наступного року він «дарував» Австрії нову конституцію, але через два роки її скасували.

Імператор Франц-Йосиф І. 1910 р.

Владу непокоїла бунтівна Угорщина, де ще в березні 1848 р. розпочалося повстання на чолі з поетом Шандором Петефі. Угорці домоглися створити власний уряд і парламент, ухвалити закони про фінансову й військову самостійність країни, відмінити кріпацтво й податкові привілеї дворянства. При цьому питання національних прав підвладних Угорщині народів не порушувалося. Угорці завдали кількох нищівних ударів урядовим військам. Допомогу Францу-Йосифу І надав російський імператор Микола І, відправивши 200-тисячне військо. Попри запеклий опір, у серпні 1849 р. угорська армія капітулювала. Керівників повстання стратили, багато учасників революції зазнали репресій.

Відкриття роботи парламенту Угорщини в 1848 р. Художник Й. Боршош. 1848 р.

Шандор Петефі. Художник Ш. Орлай Петрич. 1840-ві рр.

• Складіть перелік проблем, які свідчили про кризу в Австрійській імперії напередодні революції. Які з них були спільними для всієї Європи, а які - характерними лише для імперії? Яких змін домоглися угорці під час революції 1848-1849 рр.? Як завершилася революція в Австрійській імперії та якими були її наслідки для народів, які її населяли?

5. Національні рухи слов’янських народів. Після наполеонівських війн утворене на території Варшавського герцогства Царство Польське було приєднано до Росії, за Пруссією зберігалися Сілезія та Помор’я, за Австрією - Західна Галичина і Краків. Поступово під впливом поширення ідей націоналізму і лібералізму в середовищі патріотично налаштованої шляхти, містян та інтелігенції визрівали плани відновлення польської державності, поштовхом до чого була революція в Німеччині.

Продовженням «Весни народів» стало Великопольське повстання, яке вибухнуло в березні 1848 р. в м. Познань. Завдяки вдалій організації повстанцям вдалося здобути низку перемог над прусським військом, однак зрештою їм довелося капітулювати.

Визвольний рух у Чехії та Словаччині в XIX ст. очолила інтелігенція та національна буржуазія. У Празі в березні 1848 р. почалося збройне повстання. Проте через розбрат у лавах повсталих за кілька місяців виступ придушили австрійські війська. Водночас «Весна народів» прискорила розвиток капіталізму і промисловості (вугільної, харчової, порцелянової, текстильної) на чеських землях. У Словаччині на протести масово виходили селяни й ремісники, що прискорило проведення аграрної реформи.

Чимало слов’янського населення проживало й на теренах угорської частини Австрійської імперії - у Сербській Воєводині, Хорватії, Славонії, на Закарпатті. Ці народи мали культурну автономію та свободу віросповідання, а от фінанси перебували в руках угорського дворянства, що викликало загальне невдоволення. Тут уряд уміло використовував національні рухи на противагу угорському підйому.

Із послабленням Османської імперії зросло прагнення південнослов’янських народів до визволення. Наприкінці XVIII ст. фактично незалежною стала Чорногорія, з початку XIX ст. розгортається національно-визвольна боротьба в Сербії, яка не без допомоги Росії здобула автономію в 1830 р. Особливо важким залишалося становище Болгарії, де у відповідь на постійні повстання турецькі війська знищували цілі міста й села.

Україна і світ

Більшість населення Галичини у складі Австрійської імперії становили селяни, переважно - українці. Рівень їх життя був украй низьким, що спричиняло неодноразові повстання. Найбільшим із них був виступ галицьких селян узимку 1846 р. Тоді повсталі розгромили сотні польських садиб, часто не шкодуючи власників та управителів.

Революція 1848 р. в Австрійській імперії не обійшла Галичину стороною. 2 травня у Львові створено Головну руську раду - політичну організацію галицьких українців (русинів). У маніфесті від 10 травня 1848 р. Головна руська рада заявила про єдність усього 15-мільйонного українського народу у складі Австрійської імперії і підтримала національні прагнення всіх поневолених народів. За кілька днів у місті був піднятий синьо-жовтий прапор. Того ж року відбувся перший з’їзд русинських учених і письменників, були здійснені спроби створити військові формування. Після відновлення абсолютистської монархії Головна руська рада поступово згорнула свою діяльність, а в 1851 р. була розпущена.

• Схарактеризуйте становище слов’янських народів у складі Австрійської імперії. Чому слов’янські національні рухи австрійська влада використовувала проти угорського підйому? Як розвивався український національний рух в Галичині в період «Весни народів»?

Громадянський вимір

Поява 1848 р. у Львові газети «Зоря Галицька» стала знаковим моментом: це було перше українськомовне періодичне видання в Австрійській імперії. Газета виходила як друкований орган Головної руської ради й уже в першому номері заявила, що галицькі українці є частиною великого українського народу. Видання стало не лише інструментом інформування, а й засобом захисту права на національну ідентичність. Це перегукується із сучасним принципом свободи преси - правом кожного народу та кожної громади мати доступ до інформації рідною мовою й відкрито висловлювати свої інтереси.

Дізнайтеся!

Використовуючи додаткові джерела інформації або інтернет, довідайтеся, як події «Весни народів» утілено у творах світової літератури, мистецтва або кінематографа. Підготуйте презентацію за результатами своєї пошукової роботи і презентуйте її у класі.

Діємо творчо

Завітавши до бібліотеки або скориставшись пошуком в інтернеті, прочитайте уривки з поезій Шандора Петефі «До свободи» та Тараса Шевченка «Заповіт». Визначте спільні мотиви, що звучать у творах обох поетів. Поясніть, чому Петефі в Угорщині та Шевченко в Україні стали символами боротьби за свободу. Доберіть короткий вислів, який міг би об’єднати двох поетів.

• 1. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) початок роботи австрійського парламенту; б) проголошення республіки у Венеції; в) повстання на Сицилії; г) Національні збори у Франкфурті-на-Майні, парламент ухвалив конституцію. Поясніть, яка з них, на вашу думку, найбільше вплинула на подальший перебіг революцій.
• 2. Покажіть на карті центри революційного руху 1848-1849 рр. в європейських країнах. У яких регіонах боротьба була найактивнішою?
• 3. За Російською імперією XIX ст. закріпилася назва «жандарм Європи». Як ви розумієте цей вислів? Доберіть приклади з подій 1848-1849 рр., які підтверджують або спростовують цю характеристику.
• 4. Порівняйте зміст конституцій та реформ, прийнятих у період «Весни народів» у Німеччині, Австрійській імперії та Римській республіці.
• 5. Яка ідейна течія була провідною під час революційних подій 1848-1849 рр. і в чому вона проявлялася? Наведіть конкретні факти, що засвідчують її вплив у різних країнах.
• 6. Назвіть приклади з перебігу подій «Весни народів» 1848-1849 рр., які можуть бути корисними для сучасних суспільств. Поясніть, чому саме цей досвід варто враховувати сьогодні.