Основи релігійної етики. 5 клас. Кришмарел
Словник
Аналогія — подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями.
Аскет — людина, котра практикує самообмеження заради духовного розвитку, який є можливим лише за умови обмеження базових потреб.
Атеїзм — система поглядів, що заперечує істинність релігійних ідей.
Богослужіння — зовнішній вияв релігійних поглядів людини через здійснення молитов та виконання спеціальних дій, спрямованих на підтримання зв’язку між людиною та сферою божественного.
Буддизм (засновник — Сіддхартха Гаутама Шак’ямуні, який після просвітління отримав ім’я Будда) — релігія, що базується на вірі в можливість людини перервати незліченний колообіг народжень та смертей за допомогою спеціальних вправ для свідомості, які сприяють розумінню справжнього устрою світу.
Ввічливість — уміння шанобливо ставитися до людей, уникати конфліктів, що дає змогу почуватися комфортно в середовищі навіть незнайомих людей та уникати напруження під час взаємодії.
Вдячність — уміння належно оцінити увагу, послугу, добро, зроблене однією людиною для інших. Саме вона підтримує бажання робити добро.
Вегетаріанство — спосіб життя, за якого людина відмовляється від вживання в їжу продуктів тваринного походження.
Вибачення — висловлення жалю з приводу чогось недоброго, що було зроблено; прохання про прощення
Вівтар — основна, найбільш священна частина храму; священне місце, розташоване здебільшого на підвищенні, де здійснюється жертвоприношення (на сьогодні здебільшого — символічне: ароматичними речовинами, їжею тощо). Саме через дії, які відбуваються у вівтарній частині, відновлюється та посилюється зв’язок людини з божественною сферою. Переважно містить предмети, які, на думку віруючих, здатні бути трансляторами божественної сутності.
Відлюдник — людина, котра через релігійні переконання відмовилася від спілкування з іншими людьми і живе віддалено від них.
Віра релігійна — впевненість у правильності певної релігії, знання її основних положень, знання притаманних їй норм поведінки та дотримання їх у повсякденному житті.
Віровчення — пояснення, як влаштовано світ, як і навіщо він був створений, звідки взялася людина, для чого вона живе і як може досягнути щастя.
Господарювання — діяльність людини, яка забезпечує задоволення потреб у їжі, домівці, зручному побуті за допомогою використання природних і духовних ресурсів (землі, рослинного та тваринного світу, здібностей тощо) й надання послуг.
Добро — все позитивне, те, з чим пов’язані надії та мрії людини, уявлення про щастя, свободу, прогрес.
Доброчинності — позитивні характеристики людини: мудрість, помірність, справедливість, відвага. Для більшості людей світу вони неможливі без віри, надії та любові.
Догмат — вихідне релігійне твердження, яке не потребує доведення, має непохитний авторитет, не піддається критиці та вимагає беззастережної віри; на комплексі догматів базується віровчення.
Дружба — відносини між людьми, які базуються на довірі, щирості, спільних інтересах та взаємній підтримці.
Еволюціонізм — людина вважає, що все, що існує, виникло тільки через фізичні та хімічні реакції.
Етика — наука, яка вивчає відносини між людьми з погляду уявлень про добро і зло, визначає норми поведінки в певній групі людей або в суспільстві в цілому.
Етикет — правила поведінки, прийняті в суспільстві за певних обставин, які засвідчують дружність і безпеку взаємин.
Етичні норми формують систему норм поведінки, їх дотримання необхідне для віруючої людини, а покарання за негідні вчинки очікує на людину не лише протягом життя, а й після смерті.
Євхаристія, або причастя, — основа християнського богослужіння, спеціальні дії, під час яких віруючі через хліб і вино долучаються до спокутної жертви Ісуса Христа.
Зло — все негативне, небажане, те, що спричиняє страждання, горе, нещастя. Саме тому воно завжди засуджується. Люди шукають шляхи подолання зла та боротьби з ним.
Зрада — порушення довіри, невиконання обітниці, використання довіреної інформації на шкоду тому, хто її розповів.
Ікона — зображення явищ, подій або учасників священної історії, які вшановуються віруючими як священні. Здебільшого це картини, але можуть бути й скульптурні групи.
Індуїзм — сукупність релігійних вірувань та способу життя населення півострова Індостан та деяких близьких територій, що базуються на вірі в багатьох богів та незліченну кількість народжень і смертей однієї душі, які відбуваються відповідно до вчинків протягом життя.
Інстинкт — неусвідомлена поведінка заради певної мети, здебільшого стосується виживання та пристосування до середовища; вроджена реакція на зовнішні або внутрішні чинники, яка не усвідомлюється і є складно керованою.
Іслам (засновник — пророк Мухаммед, котрий для мусульман є останнім серед пророків) — релігія, в основі якої перебуває віра в єдиного Бога (Аллаха), що є творцем всього існуючого, саме тому слідування його волі є єдино правильним шляхом для людини.
Іудаїзм — релігія євреїв, яка багато в чому є вихідною для формування християнства та ісламу, насамперед це віра в єдиного Бога, який створив світ і людину, та в особливий договір, укладений між Богом та народом євреїв через Мойсея, котрий передав людству настанови Божі, сконцентровані в Десяти заповідях.
Каплиця — спеціальне місце, куди людина може прийти для молитви, але в якому немає вівтаря та не може здійснюватися головна частина християнського богослужіння — євхаристія.
Карма — закон причинно-наслідкового зв’язку, що унеможливлює випадковість. На підставі цього закону будь-які події в житті розглядаються як наслідок попередніх, проте не виключають відповідальності за власний вибір у конкретній ситуації. Карма визначає обставини, за яких відбувається наступне народження, ключові події в житті.
Католицизм — одна з основних конфесій в християнстві, яка після розколу 1054 р. протиставляє себе православ’ю (та іншим конфесіям); має низку догматичних особливостей (основна — філіокве (віра в те, що Святий Дух сходить від Отця та від Сина); віра в чистилище (проміжний стан між раєм і пеклом); непогрішимість папи у справах віри та ін.); має єдиний адміністративний центр — Ватикан (головою є папа римський)).
Конфесія — віросповідання (переважно використовується щодо християнства) певної релігії чи релігійної течії, що має своє віровчення, культ, організацію.
Креаціонізм — вчення, згідно з яким людина вірить в існування Бога, який створив світ і людину.
Культ — дії, спрямовані на підтвердження релігійної віри та поновлення і підтримання зв’язку між людиною та тим, у що вона вірить
Мечеть — місце поклоніння, молитви мусульман, яке передбачає лише релігійно чистий простір; місце зібрання на спільну молитву послідовників ісламу.
Молитва — звернення релігійної людини до об’єкта своєї віри, здебільшого в чітко визначеній словесній формі, з метою попросити про щось, вшанувати, подякувати або просто поспілкуватися.
Монастир — релігійна громада чоловіків чи жінок (суворо окремо), що володіє землями та господарством і живе за єдиним статутом для суворого виконання вимог віровчення релігії, послідовниками якої вони є.
Монотеїзм — віра в одного бога (іудаїзм, християнство, іслам, сикхізм, віра багаї).
Муфтій — духовна особа в ісламі, котра має право ухвалювати рішення з релігійних та релігійно-юридичних питань. У нашій країні очолюють духовні управління мусульман.
Нірвана — стан, коли припинено рух колеса сансари; досягнення його зумовлює припинення ланцюжка народжень і смертей, що веде до відсутності страждань.
Патріарх — голова деяких християнських церков та єпархій.
Пекло — посмертне місце покарання грішників, де вони зазнають мук відповідно до вчинених гріхів. Вчення про пекло є в іудеїв, християн, мусульман та деяких інших релігіях.
Піст — обумовлені віровченням правила вживання їжі та напоїв, утримання від розваг та посилена відмова від пороків протягом певного періоду. Основна мета посту — духовне виховання людини
Подарунок — річ або духовне надбання (вірш, танок тощо), що людина віддає іншій людині у володіння безкоштовно з метою принести задоволення.
Пожертвування — передання людиною іншій людині, громаді чи організації грошей (або якихось предметів — одягу, продуктів харчування тощо) з метою допомогти задовольнити базові потреби.
Порівняння — спосіб пояснення та пізнання навколишньої дійсності, в основі якого перебуває встановлення спільних рис між певними предметами та явищами.
Потреба — внутрішнє спонукання людини до певних дій. Залежить від ситуації і стосується всіх сфер життя людини.
Праведник миру — людина, котра врятувала євреїв під час нацистської окупації, коли відбувалися масові знищення людей за національною ознакою. Ці люди часто ризикували власним життям, навіть гинули самі, але рятували інших людей, відмінних за етнічною та релігійною ознаками.
Православ’я — одна з основних конфесій у християнстві, яка після розколу 1054 р. протиставляє себе католикам (та іншим конфесіям); має низку догматичних особливостей; відсутній єдиний адміністративний центр.
Профанне — буденне, позбавлене священного смислу; розкривається через протиставлення сакральному.
Прощення — припинення образи, гніву та незадоволення, що виникли внаслідок дій іншої людини. Як наслідок, виникає відмова від помсти чи покарання за неправильні дії, а також відмова від переживань щодо цих дій.
Рай — стан вічного досконалого блаженства, де немає часу та смерті. Вчення про рай як протиставлення вічним мукам наявне в релігії іудеїв, християн, мусульман та деяких інших релігіях.
Реінкарнація — вчення про переселення незмінної сутності живої істоти (душі) у нову оболонку після смерті попередньої. Відбувається за законами карми.
Релігія — віра в існування священного, що є могутнішим за людину. Зв’язок із ним можливий через систему ритуальних та культових дій заради забезпечення кращого існування.
Робота — певна діяльність, що відбувається у визначений проміжок часу і спрямована на досягнення конкретного результату, пов’язаного зі створенням того, чого не було.
Родина — група родичів, які тісно спілкуються. Зазвичай родиною називають чоловіка, дружину, їхніх дітей, батьків з обох боків (бабусь та дідусів).
Сакральне — священне; розкривається через протиставлення профанному.
Світське — протилежне релігійному, ґрунтується на громадських цінностях.
Святий — особистість, котра особливо вшановується за благочестя, праведність, молитви за всіх людей, взірець релігійної людини в конкретній традиції
Свято — день урочистості, зазвичай пов’язаний зі значною приємною подією. Відзначення спільного свята зближує людей, дає змогу відчути себе частиною однієї спільноти.
Символ — умовне позначення певного предмета, явища, процесу тощо, яке вказує на одну з головних його характеристик, використовуючи подібність або домовленість.
Синагога — на сьогодні основний інститут іудейської релігії; приміщення, де здійснюються богослужіння іудеїв.
Синто — національна релігія японців, яка базується на вірі не лише у світових богів-творців, а й в існування місцевих духів природи та духів померлих, які безпосередньо впливають на життя людей — камі. Ці духи опікуються певною територією, родиною, сферою життя.
Смерть — зупинка фізичних процесів в організмів, що призводить до зникнення його цілісного існування.
Совість — здатність людини самостійно здійснювати морально-етичний контроль та оцінювання вчинків. Усвідомлення людиною того, що є добром і що — злом, на підставі чого відбувається вибір.
Сором — відчуття соціальної неприйнятності певного вчинку. Обов’язково передбачає спостерігача, реального або уявного, соромно завжди перед кимось. Совість не потребує такого спостерігача.
Соціум — відносини, сформовані конкретними людьми в межах певної суспільної спільноти.
Суспільство — організована сукупність людей, котрі об’єднані певними взаємовідносинами, яка об’єднує всі сфери активності людини (родина, духовне життя, політика, робота тощо).
Таїнство (у християнстві) — обряд культового характеру, здійснення якого надає Божу благодать як необхідну умову для спасіння гріховної душі людини, сприяє вилікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо. Католики та православні визнають сім таїнств: причастя, хрещення, миропомазання, священство, сповідь, маслосвяття (єлеєпомазання) і шлюб. Більшість протестантів ставляться до таїнств раціоналістично.
Теорія — сукупність висновків, які відображають відносини й зв’язки між явищами світу. Якщо людина дотримується положень певної теорії, інші пояснення в цій сфері будуть для неї неприйнятними
Толерантність — поважливе ставлення до відмінної від власної думки; не оцінне ставлення до позиції, що відрізняється від власної; надання права людині сповідувати власні погляди і жити відповідно до них
Українська Греко-Католицька Церква — одна з гілок християнства, яка в 1596 р. відновила повну єдність із Римським Апостольським Престолом. На сьогодні УГКЦ є найбільшою Східною помісною Католицькою Церквою у світі.
Унія — офіційна домовленість із метою об’єднання двох релігійних напрямів у межах однієї релігійної течії та зняття суперечностей між ними (найяскравіший приклад — утворення Української греко-католицької церкви внаслідок підписання Берестейської унії 1596 р.).
Храм — архітектурна споруда для здійснення богослужінь. Переважно в усіх храмах зберігаються священні предмети (вівтар, священні тексти тощо), які й надають приміщенню особливого статусу і сприяють молитовним настроям
Християнство (засновник — Ісус Христос, який для віруючих християн є Месією, Сином Божим, Спасителем людства) — релігія, послідовники якої вірять у Бога як Трійцю (Отець, Син, Святий Дух), творця світу та людини, який через хресну жертву Сина відкрив людям шлях до спасіння з гріховного світу
Церква — загальна назва для всіх храмів християнства; будівля, яка для християн є домівкою Бога. Основне призначення церкви — здійснення богослужінь та релігійних обрядів.
