Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 8. Бухгалтерські витрати виробництва і дохід підприємства. Механізм ціноутворення на підприємстві

«Скільки буде вироблено фірмою і по якій ціні? На це питання відповісти неможливо поки нічого не відомо про витрати виробництва» (К. де Бенедетті).

Кожного підприємця цікавить питання, скільки необхідно виробляти товару залежно від ціни і витрат на його виробництво. І для виробництва продукції підприємець повинен зробити певні реальні витрати: на оплату праці (заробітну плату); на будівлі та обладнання (інвестиції); на природні ресурси (воду, корисні копалини, що використовуються як сировина та матеріали, пальне та ін.). Такі витрати належать до зовнішніх, що облікуються в бухгалтерській звітності.

Бухгалтерський підхід передбачає врахування лише зовнішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної.

Ці витрати відображаються в бухгалтерському балансі фірми.

Бухгалтерські витрати — це витрати підприємця на придбання ресурсів, які не належать даній фірмі.

Їх ще називають явні, грошові витрати. Поділ бухгалтерських витрат на основні та накладні, прямі та непрямі пов'язаний із необхідністю отримання об'єктивної інформації про рівень витрат (рис. 3.16).

Зокрема, групування витрат за економічними елементами використовують при складанні кошторису витрат на виробництво.

Рис. 3.16. Взаємозв’язок витрат

Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

У практиці дотримуються наступної класифікації витрат на виробництво за економічними елементами:

  • матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);
  • витрати на оплату праці;
  • відрахування на соціальні заходи;
  • амортизація основних засобів та нематеріальних активів;
  • інші операційні витрати.

Зокрема, в елемент «Матеріальні витрати» включають вартість сировини й основних матеріалів, комплектуючих виробів, палива й енергії, та інших матеріалів.

Елемент «Витрати на оплату праці» складається із заробітної плати, премій та заохочень персоналу.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включають відрахування на пенсійне забезпечення, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на інші соціальні заходи.

Склад елемента «Амортизація» визначають сумою нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

Елементи «Інші операційні витрати» складаються з витрат операційної діяльності — це витрати на відрядження, послуги зв'язку, витрати на виплату матеріальної допомоги, плату за розрахунково-касове обслуговування.

Пригадайте!

Амортизація — це перенесення вартості основних засобів на вартість готової продукції, з метою відшкодування їх зношеної частини.

До основних засобів належать будівлі, споруди, машини, устаткування, інше.

Всі витрати на виробництво в кінцевому рахунку включають у собівартість окремих видів продукції (робіт, послуг) або груп продукції.

Собівартість продукції — грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції (рис. 3.17).

Рис. 3.17. Схема формування собівартості продукції

Для забезпечення єдиних принципів формування собівартості продукції і фінансових результатів на підприємствах України незалежно від форм власності рекомендується дотримуватися основних засад планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Калькулювання — обчислення собівартості окремих виробів.

Об’єктом калькулювання є та продукція, собівартість якої обчислюється. У промисловості, зазвичай, застосовують таку номенклатуру основних калькуляційних статей:

  • а) сировина й матеріали;
  • б) паливо й енергія на технологічні потреби;
  • в) основна заробітна плата виробничих робітників;
  • г) витрати на утримання й експлуатацію устаткування;
  • ґ) цехові витрати;
  • д) загальновиробничі витрати;
  • е) втрати від браку;
  • є) невиробничі витрати (заводські їдальні, медпункти тощо).

Усі статті разом утворюють повну собівартість.

Слід зазначити, що калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку підприємства й показує фактичну собівартість виробу.

Отож, витрати виробництва у грошовій формі на одиницю продукції складають собівартість продукції, яку визначають, як відношення сукупних витрат до кількості виробленої продукції, тобто як середні витрати:

де: АС — середні витрати; ТС — загальні витрати; Q — кількість виробленої продукції.

Метод загальної калькуляції передбачає розподіл як змінних, так і постійних витрат на одиницю продукції.

Змінні витрати зазвичай належать до прямих витрат. До них відносять витрати на сировину та основні матеріали, заробітну плату персоналу підприємства, відрахування на соціальні заходи.

Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом. Це накладні витрати. Сюди належать: амортизація та витрати на поточний ремонт, страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища тощо.

Виробничі накладні витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до показника, обраного за базу, на основі ставки розподілу накладних витрат (рис. 3.18):

де: Kнв — коефіцієнт розподілу накладних витрат; НВ — загальна сума накладних витрат; Б — загальна величина базового показника (штук, год, грн).

Рис. 3.18. Бази розподілу витрат

Суму накладних витрат, що припадає на певний вид продукції (НВпр), визначають формулою:

де: Бпр — величина базового показника, що стосується певного виду продукції. Загалом витрати можуть розраховуватися трьома методами.

1. Метод простого підсумування витрат.

2. Кошторисний метод, де розподіл витрат здійснюють пропорційно до показника, обраного за базу (%).

3. Метод розподілу. Цим методом здійснюють розподіл витрат залежно від часу обробки одного виробу і нормативних витрат на одиницю часу.

Але є ще і комбінований метод. Його застосовують у випадках, коли використання кожного з наведених вище методів не забезпечує обґрунтованого обчислення собівартості. При цьому комбінують декілька з описаних методів, тому застосування такого методу доречне у виробництвах, де виготовляють кілька видів основної та супутньої продукції.

Отже, собівартість відображає реальні витрати підприємства на виробництво продукції і дає можливість визначити ефективність його роботи, адже зменшення витрат автоматично збільшує доходи та прибуток підприємця.

Дохід є мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємець приводить у рух усі виробничі фактори: природні ресурси, капітал, працю — для створення і реалізації продукту, з метою отримання доходу у формі прибутку.

Загальний дохід підприємства (загальна виручка) — сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції.

Оскільки кількість проданого товару залежить від попиту на нього, таким чином, загальну виручку розраховують відомою формулою:

де: TR (Total Revenue) — загальний дохід підприємства або виручка підприємства; Р (Price) — ціна; Q (Quanting) — кількість проданої продукції.

Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.

Загальний (валовий) дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи засоби), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Якщо від загального доходу підприємства відняти ще й змінні витрати, то одержують суму чистого доходу підприємства.

Чистий дохід підприємства — це прибуток підприємства. Отже, поняття «дохід» ширше від поняття «прибуток». Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. З бухгалтерської точки зору:

Прибуток — частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Бухгалтерський прибуток — це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами.

Щоб обчислити бухгалтерський прибуток підприємства, потрібно від загального доходу відняти загальні витрати підприємства:

де: TP (Total Profit) — загальний прибуток; TR (Total Revenue) — загальний дохід; ТС (Total Cost) — загальні витрати.

Із загального прибутку сплачують податок на прибуток. Величину, що залишилася, називають чистим прибутком.

Існування двох підходів до виміру витрат підприємства (бухгалтерського та економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.

У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми. Але якщо потрібно проаналізувати стан фірми з огляду її перспективи, а отже, найкращої з альтернатив використання її ресурсів, тоді слід обчислювати економічний прибуток підприємства.

Загалом прибутковість підприємства визначають показником рентабельності, який розглядатимемо більш детально в наступному параграфі.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, він є джерелом оплати податків і економічним стримуванням розвитку підприємства.

Кожного підприємця цікавить питання, скільки необхідно виробляти товару залежно від ціни і витрат на його виробництво. Відповідно розмір витрат і прибутку визначає ціну продукції.

Розглянемо типові структурні елементи цін продукції:

  • 1) оптова ціна підприємства = собівартість + прибуток;
  • 2) оптова ціна реалізації = оптова ціна підприємства + акцизний збір + оптово-збутові надбавки (витрати і прибуток постачально-збутових організацій;
  • 3) роздрібна ціна = оптова ціна реалізації + торговельна надбавка (витрати і прибуток торговельних організацій) + ПДВ.

Ціни формуються в умовах ринку різними методами.

Згідно з методом «середніх витрат плюс прибуток», ціну визначають за формулою:

де: Сб — середні витрати (собівартість); П — величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством.

За методом розрахунку на підставі цільового прибутку ціна жорстко залежить від загального прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу продукції.

де: Cзм — змінні витрати на одиницю продукції (послуги); Cпос — постійні витрати на дану продукцію (послугу) за певний період; Пзаг — загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу продукції (надання послуги) за той самий період; N — обсяг продажу продукції (наданої послуги) в натуральному вимірі.

Метод ціноутворення за рівнем поточних цін полягає в тому, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів.

Встановлення ціни на підставі закритих торгів застосовують з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції.

Ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає встановлення ціни за допомогою продажу товару в різних сегментах ринку.

Отже, аналізуючи витрати виробництва і дохід підприємства, зауважимо, що бухгалтери часто ігнорують неявні витрати, тому бухгалтерський прибуток перевищує економічний прибуток. Але пам'ятаймо, що, з точки зору економіста, бізнес є прибутковим тільки в тих випадках, коли сукупний дохід покриває всі витрати втрачених можливостей, як явні, так і неявні.

Це цікаво!

Структура продажної ціни страв закладів ресторанного господарства має свої особливості. Зокрема, собівартість продукції і кінцеву продажну ціну розраховують за допомогою калькуляційної картки. При цьому одиницею вимірювання обідньої продукції є одна страва. Продажну ціну на обідню продукцію визначають з розрахунку вартості сировини на 100 страв або на 10 кг гарніру чи соусу. Алгоритм складання калькуляції (заповнення калькуляційної карти) такий: (приклад заповнення калькуляційної карти на страву кухні: м’ясо в горщиках):

(Використано інтернет-джерела вільного доступу)

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Визначте економічну сутність бухгалтерських витрат підприємства, їх склад. У чому полягає різниця між економічними та бухгалтерськими витратами?

2. Розкрийте економічну сутність собівартості продукції як економічної категорії. Визначте, які витрати входять до собівартості продукції.

3. За якими ознаками класифікують витрати, які входять до собівартості продукції?

4. Охарактеризуйте методи визначення собівартості продукції.

5. У який спосіб здійснюють калькуляцію собівартості продукції?

6. Як пов’язані витрати з ціною продукції?

7. Яким чином формують ціну за методом «середніх витрат плюс прибуток»? Наведіть приклади.

Творчі завдання.

1. За різними джерелами проаналізуйте напрямки регулювання собівартості на підприємствах різних галузей.

2. Складіть тези відповіді на питання: «Шляхи зниження собівартості продукції в умовах ринкової економіки».

3. За нижче поданими даними та обравши середню ринкову ціну на продукти, визначте собівартість приготування салату «Олів’є» для сім’ї (чотирьох осіб), використовуючи метод калькуляції.

Складові інгредієнти для 4-х порцій салату:

❖ ковбаса «Лікарська» — 500 г.;

❖ цибуля ріпчаста — 1 шт.;

❖ морква — 500 г.;

❖ картопля — 500 г.;

❖ горошок зелений консервований —1 банка (250 г.);

❖ солоні огірки — 5 шт.;

❖ яйця — 5-6 шт.;

❖ майонез — 100 г.

ПРАКТИКУМ-ТРЕНАЖЕР

Працюємо колективно / у групах. Розв’язування задач.

Задача-приклад 1. Сума накладних витрат підприємства за звітний період становить 1760 тис. грн. Прямі витрати на оплату праці за продукцію виду А складають 380 грн; продукцію Б — 430; В — 250. За наведеними даними здійсніть розподіл накладних витрат за видами продукції, якщо за базу розподілу прийнято прямі витрати на оплату праці.

Розв’язання

Для визначення ставки накладних витрат спочатку розраховуємо загальну суму прямих витрат:

380 + 430 + 250 = 1060 грн

Обчислюємо ставку розподілу витрат:

1760 : 1060 = 1,66

Відповідно накладні витрати за видами продукції складають:

380 • 1,660 = 228,9 тис. грн

430 • 1,660 = 259,0 тис. грн

250 • 1,660 = 150,6 тис. грн

Задача-приклад 2. Підприємство виготовляє квіткові горщики та відерка в таких обсягах: горщики — 250 тис. шт., відерка — 70 тис. шт. Собівартість виготовлення одиниці продукції горщиків — 45 грн, відерок — 67 грн. Обчисліть річну собівартість товарної продукції підприємства та виробничу ціну продукції за видами, враховуючи, що прибуток на одиницю продукції складає 15%.

Розв’язання

Річна собівартість товарної продукції підприємства:

Сб = 250 • 45 + 70 • 67 + = 15940 тис. грн

Відпускна ціна продукції, враховуючи ПДВ 20%, складе за видами продукції:

ціна горщиків: 45 • 1,15·• 1,2 = 62,10 грн

ціна відерок: 67 • 1,15·• 1,2 = 92,46 грн

Вправи для саморозвитку.

Задачі для розв’язання

Задача 1. Протягом звітного періоду сума накладних витрат становить 140 тис. грн.

Витрати на основну заробітну плату робітників, зайнятих на виготовленні виробів, становили: А — 26800 грн, Б — 34840 грн, В — 36900 грн. Розподіліть накладні витрати між окремими виробами і визначте суму накладних витрат, що буде включена до собівартості одного виробу, враховуючи, що підприємство протягом року виготовляє 6000 одиниць виробу А, 8700 одиниць виробу Б, 10270 одиниць виробу В.

Визначте гуртову відпускну ціну 0,5 л води за умов, що виробнича собівартість становить 3,94 грн, операційні витрати — 0,80 грн, операційний прибуток— 10%, ПДВ — 20%.

Задача 2. Розрахуйте повну собівартість продукції, якщо витрати на основні матеріали складають 2,6 грн, напівфабрикати — 0,6 грн, паливо та енергію — 0,11 грн, основну заробітну плату робітників — 1,3 грн, додаткову заробітну плату — 0,35 грн, єдиний соціальний внесок — 22%.

Задача 3. Розрахуйте повну собівартість виробництва й суму виручки від реалізації партії напівфабрикатів, виготовлених у заготівельному м'ясному цеху готельного комплексу; визначте прибуток та рентабельність від реалізації цих напівфабрикатів у звітному періоді, використовуючи дані, наведені в таблиці:

№ з/п

Види витрат (складові собівартості)

Сума витрат, тис. грн

Прямі витрати:

1.

Витрати на придбання сировини

400,0

2.

Зворотні відходи

12,0

3.

Оплата праці виробничого персоналу

64,0

4.

Відрахування на соціальні заходи (єдиний соціальний внесок) — 22%

5.

Паливо, пара, електроенергія для виробничих потреб

20,0

6.

Цехові витрати — 4,0% від суми прямих витрат

7.

Цехова собівартість

8.

Адміністративні та інші загальногосподарські витрати — 4,5% від цехової собівартості

9.

Повна собівартість

10.

Торговельна надбавка — 35% від повної собівартості

11.

Націнка — 40%

12.

ПДВ — 20%

13.

Виручка від реалізації (відпускна вартість)

14.

Прибуток від реалізації

15.

Рівень рентабельності, відсоток від повної собівартості (30%)