§ 30. Позитивні та негативні зовнішні економічні ефекти

Зовнішні ефекти можуть виникати в результаті виробництва або споживання якоїсь продукції і здійснювати позитивний чи негативний вплив на економічну діяльність або споживання третіх осіб.

Також можливими є ситуації одночасного зовнішнього впливу на виробників і споживачів. Наприклад, скидання підприємством промислових стоків як побічний наслідок його діяльності призводить до негативних зовнішніх ефектів як у споживачів (у вигляді нанесення шкоди здоров'ю), так і у виробничій сфері (потреба в очисних спорудах для виробничих процесів інших підприємств). Негативні зовнішні ефекти є фактично додатковими суспільними витратами виробництва або споживання товарів, що не входять до витрат підприємств, а «перекладаються» на третіх осіб (експлуатація обмежених ресурсів без компенсації їх повної вартості). Таким чином, підприємства, діяльність яких породжує негативні екстерналії, перекладає частину витрат на інших, а ті, що створюють позитивні екстерналії, беруть на себе частину витрат з реалізації чужих інтересів. В основі цього завжди знаходиться явне чи приховане використання (привласнення) якого-небудь ресурсу без взяття на себе витрат у розмірі його альтернативної вартості (потенційна віддача від кращого з усіх тих варіантів використання ресурсу, які були принципово можливими, але залишилися невикористаними).

Позитивні зовнішні ефекти обертаються недовиробництвом (для тих, хто обумовлює їх своєю діяльністю, результати стають неадекватними затратам), а негативні зовнішні ефекти — перевиробництвом (тенденція до надмірного витрачання ресурсів). Позитивні екстерналії обумовлені відсутністю прав власності, які б дозволяли виробнику блага з позитивним зовнішнім ефектом перешкоджати безкоштовному споживанню блага. До тих пір, поки споживач блага може користуватися ним задарма, він навряд чи буде добровільно відшкодовувати витрати, пов'язані з його виробництвом. Якщо допустити, що виробництво такого блага треба фінансувати за рахунок добровільних внесків, то обсяги його, з макроекономічної точки зору, були б надто малими. У випадку виробництва блага з негативною екстерналією винний у нанесенні шкоди не несе відповідальності за всі наслідки свого виробництва, а особа, яка внаслідок цього постраждала, не може захистити себе від неї (відсутність відповідних прав).

Проблеми, пов'язані з екстерналіями, можуть вирішуватися на основі адекватного встановлення прав і відповідальності учасників економічної діяльності. На практиці це досягається за допомогою законотворчої та контролюючої активності держави.

У розпорядженні економічної політики держави знаходяться різні засоби усунення небажаних наслідків зовнішніх ефектів, використання яких сприяє тому, щоб обсяги виробництва благ з екстерналіями наближалися до ефективних:

1) встановлення прав власності на ресурси і можливість вільного обміну цими правами; 2) колективне надання благ, яким притаманні зовнішні ефекти; 3) заборона або встановлення обмежень на викиди речовин, які забруднюють довкілля (адміністративне регулювання); 4) запровадження коригуючих податків і субсидій.

Мета використання всіх цих інструментів полягає у включенні додаткових суспільних витрат (додаткової суспільної вигоди) від благ із зовнішніми ефектами до приватних внутрішніх витрат (приватних внутрішніх вигод) економічних суб'єктів. У цьому випадку говорять про інтерналізацію екстерналій. Одна з найпростіших можливостей інтерналізації зовнішніх ефектів полягає в об'єднанні виробників і тих, хто отримує зовнішні ефекти, в межах єдиної господарської одиниці. Коли відбувається об'єднання тих, хто завдає шкоди, з тими, хто зазнає збитків, зовнішні ефекти стають внутрішніми. Це створює стимули для оптимізації масштабів відповідних видів діяльності (ефективного внутрішнього використання ресурсів).

Позитивні зовнішні ефекти обернено симетричні негативним екстерналіям: суспільна вартість нижча за приватну, що означає перевищення суспільної вигоди над приватною. Оскільки приватний суб'єкт приймає до уваги лише приватну вартість, то він встановлює рівень виробництва нижче за той, яким він би мав бути, якби враховувалися сприятливі наслідки для третіх осіб (наприклад, студент мав би продовжувати навчання, оскільки підвищення його кваліфікації сприятиме зростанню в майбутньому продуктивності економіки, проте він цього може не бажати, зважаючи на відсутність достатнього обсягу грошей на навчання).

Отже, розбіжності між приватною та суспільною вартістю обґрунтовують втручання держави, яка прагне відновити доброчесну гру «невидимої руки». Це й відбувається через податок або субсидію Піґу. Основна ідея податку Піґу полягає в тому, що економічні суб'єкти, діяльність яких призводить до виникнення зовнішніх витрат, необхідно оподатковувати таким чином, щоб за оптимального, з макроекономічної точки зору, випуску суспільні витрати дорівнювали приватним. Ідея субсидії Піґу — виплата дотацій виробникам, які сприяють появі позитивних зовнішніх ефектів з метою доведення приватної вартості до рівня суспільної.

• Артур Сесіль Піґу (Arthur Cecil Pigou) — англійський економіст, видатний представник Кембриджської неокласичної школи, автор концепції економіки добробуту.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Що таке зовнішні ефекти?

2. Наведіть приклади позитивних зовнішніх ефектів.

3. Наведіть приклади негативних зовнішніх ефектів.

4. Які методи державного регулювання екстерналій Вам відомі?

Вправи для саморозвитку.

Завдання 1. У Швейцарії перед тим, як розпочати будівництво приватного будинку на своїй території, власник майбутньої новобудови повинен зробити її імітаційний каркас таким чином, щоб сусіди змогли уявити собі розміри будинку. Якщо протягом законодавчо встановленого терміну в муніципалітет не надходять листи з обґрунтованими запереченнями сусідів щодо нового будівництва, то власник ділянки може почати спорудження об’єкта.

Чим пояснюється така процедура? Обґрунтуйте, чи доцільно таку практику використовувати в нашій країні.

Завдання 2. Після того, як кілька відомих світових фірм одягу («Н&М», «Adidas», «Marks and Spencer») наприкінці 2012 р. відмовилися від закупівлі бавовни з Узбекистану, протестуючи проти використання дитячої праці на полях, уряд цієї країни офіційно заборонив примусову працю школярів. Оскільки в структурі експорту Узбекистану 45% припадає саме на бавовну, то в країні почастішали випадки примусу освітян, лікарів та інших працівників бюджетної сфери до збирання бавовни безоплатно з жовтня по листопад (важка ручна праця).

Який ефект це характеризує, якщо багато пацієнтів почали скаржитися на те, що неможливо потрапити на прийом до лікарів, оскільки всі вони «на зборі бавовни», а вчителі вимушені платити відкуп по $100-200 із власної зарплати, якщо вони із якихось причин не можуть працювати на полях? Поясніть свою відповідь, користуючись теорією «провалів» ринку та держави.