Підручник з Художньої культури. 10 клас. Климова

§ 2. Образотворче мистецтво Київської Русі

Історія художньої культури України неможлива без такої яскравої сторінки, як доба Київської Русі. Вона має велике значення, адже впродовж існування цієї держави було закладено основу української культури. Окрім слов’янських традицій, творчість давньоруських митців зазнала значного впливу культур сусідніх народів, зокрема провідної ранньосередньовічної християнської держави — Візантії. Особливо це помітно в архітектурі, монументальному живописі й іконописі Київської Русі.

Архітектурні пам'ятки Київської Русі

Містобудування. Серцем давньоруського міста часів Київської Русі був дитинець — огороджена ровом і захищена фортифікаційною стіною територія, на якій розташовувались княжа резиденція, двори знаті, церковного владики, монастирі, храми. Вхід у дитинець здійснювався крізь брами сторожових башт. Дороги, що вели до брам дитинця, часто ставали основою торговельно-ремісницьких районів, де мешкали прості городяни.

Які міста сучасної України були культурними центрами Київської Русі? Наведіть приклади найвідоміших історико-архітектурних комплексів.

Прикладом давньоруської фортифікаційної архітектури є славнозвісні Золоті ворота з Києві, зведені за часів князювання Ярослава Мудрого. Вони виконували роль головного парадного в’їзду в столицю Київської Русі, що вів крізь захисний вал міста, і являли собою масивну цегельну вежу з брамою. Над проїздом стояла невелика церква Благовіщення, яка свідчила про сповідування мешканцями міста християнської віри. Золоті ворота були зруйновані ордами Батия під час осади Києва. Кілька століть велична пам’ятка простояла в руїнах. Нині її реконструйовано за літописними свідченнями, старовинними рисунками та результатами досліджень подібних споруд в інших давньоруських містах.

В. Васнєцов. Княжий двір

Золоті ворота. Київ

Зодчество. Історія давньоруського архітектурного мистецтва бере початок від дерев’яного будівництва давніх слов’ян. У Київській Русі існували багаті традиції дерев’яного зодчества ще задовго до того, як на її території з’явилися перші муровані споруди. На жаль, жодна архітектурна пам’ятка тих часів не дійшла до нас. Проте розкопки стародавніх міст виявили численні залишки зрубних будівель, а також різні конструктивні деталі (карнизи, лиштви, гребені, одвірки тощо), що вказують на багатий декор і надзвичайну красу княжих, боярських та купецьких хоромів.

В. Верещагін. Закладання підмурівка Десятинної церкви

Десятинна церква (реконструкція)

Прийняття Київською Руссю християнства зумовило перехід від дерев’яного до кам’яного й цегельного будівництва, представленого переважно храмовими спорудами. Розвиток зодчества того часу можна умовно поділити на певні періоди, протягом яких воно пройшло шлях від наслідування й переосмислення традицій візантійського мистецтва до створення власних самобутніх архітектурних шкіл.

Для зведення перших кам’яних християнських храмів запрошували найкращих майстрів Візантії. Основним будівельним матеріалом служили камінь і плінфа^*. Про вплив візантійського мистецтва свідчать хрестоподібне планування (так званий «грецький хрест»), наявність галерей, п’ятикупольна система будівель і чергування рядів каміння та плінфи в кладці стін. Зразками архітектури, в яких найбільше простежується візантійських стиль, були Десятинна церква в Києві і Спасо-Преображенський собор у Чернігові.

^* Плінфа — широка пласка цегла, що застосовувалась як будівельний матеріал для візантійських і давньоруських храмів.

Найбільшого розквіту монументальна архітектура Київської Русі досягла в першій половині XI ст., за часів правління Ярослава Мудрого. Перлиною архітектурного мистецтва того часу є Софія Київська — найвеличніший храм, який і нині належить до визначних пам’яток світової архітектури. Софійський собор у Києві належить до поширених у візантійській архітектурі п’ятинефних хрестово-купольних храмів, але він є яскравим свідченням того, що майстри прагнули до створення власного стилю. Багатоглав’я, пірамідальність композиції, оригінальна кладка стін, шоломоподібна форма бань — ось те нове, що привнесли зодчі в побудову Софії Київської, спираючись на традиції дерев’яної давньоруської архітектури. Композиційне рішення Софії Київської відіграло велику роль у формуванні національних рис українського архітектурного мистецтва.

Первісне архітектурне рішення Софії Київської мало певну символіку. Центральний високий купол храму символізував Христа — Голову Церкви. Дванадцять менших бань собору асоціювалися з апостолами, четверо з яких — євангелісти Лука, Іоанн, Матвій та Марко, які сприяли поширенню християнства по всіх сторонах світу.

Новий етап розвитку архітектури Київської Русі припав на другу половину XI — першу половину XII ст. Будівлі цього періоду вже помітно відрізняються від тих, що були зведені раніше. На зміну пишним храмам, яким були притаманні складна динамічна композиція, багатоглав’я та галереї, прийшли прості будівлі з чітко окресленими лініями фасадів, лаконічним декором, увінчані однією масивною банею. Архітектура набула ознак романського стилю, що виявився в зовнішньому оформленні споруд.

Борисоглібський собор. Чернігів

П'ятницька церква. Чернігів

Зодчі поступово перейшли на місцеві будівельні матеріали й розробили нові технологічні прийоми, відмінні від візантійських. Майстри кожного регіону Київської Русі створювали власний стиль, сформувалися навіть окремі архітектурні школи: київсько-чернігівська, галицька.

Спасо-Преображенський собор. Чернігів

Церква св. Пантелеймона, Івано-Франківська обл.

Найстаріша архітектурна школа Русі — київсько-чернігівська. Багато архітектурних форм, винайдених її майстрами, стали канонічними для наступних храмів в інших містах. Київські й чернігівські храми зводили з цегли, стіни затирали вапном, зовнішнє оздоблення виконували за допомогою рельєфної цегляної кладки. Особливістю чернігівських будівель були багаті різьблення в декорі фасадів, у яких мотиви давньоруської архітектури перегукуються зі слов’янськими. Серед найвизначніших пам’яток київсько-чернігівської архітектури можна назвати Свято-Успенський та Борисоглібський собори.

Архітектура галицької школи зазнала значного впливу романського стилю західноєвропейського мистецтва. На відміну від київських та чернігівських майстрів, галицькі зодчі для будування широко застосовували місцевий природний матеріал — камінь. Суворі храми мали статичну урівноважену композицію з однією великою банею та спокійним ритмом закомар^*. Особливою окрасою цих будівель було вишукане кам’яне різьблення. Самобутність архітектури галицької школи виявилася в спорудженні церкви святого Пантелеймона — єдиного зразка галицького зодчества, що зберігся до нашого часу.

^* Закомара — в архітектурі Київської Русі напівкругле завершення частини зовнішньої стіни будівлі.

Монументальний живопис Київської Русі

Як і в західноєвропейському Середньовіччі, архітектура Київської Русі була головним видом мистецтва, якому підпорядковувалися інші. Серед видів образотворчого мистецтва перше місце належить монументальному живопису, який також постав на основі візантійських традицій. Константинопольські митці, оздоблюючи собори, використовували два види техніки монументального живопису: мозаїку і фреску. Потім прийоми й технологію візантійських художників перейняли та вдосконалили місцеві митці.

Мозаїка «Богоматір Оранта». Собор Софії Київської

Давньоруський мозаїчний живопис X—XII ст. може бути поділений на два види: високохудожні мозаїки підлоги, що фрагментарно збереглися до нашого часу в деяких храмах епохи Київської Русі, і мозаїчний настінний живопис, яким оздоблювали найважливіші в символічному плані й найбільш освітлені частини храмів — центральний купол, вівтар.

Надзвичайно високий рівень технічної та художньої майстерності київських митців у галузі мозаїчного живопису служив зразком для західноєвропейських майстрів. Палітра смальт^*, якими були набрані мозаїчні підлоги й оформлені інтер’єри чернігівських, київських, переяславських храмів, відрізнялася надзвичайним кольоровим розмаїттям. Так, під час створення мозаїк собору Софії Київської майстри застосували близько 180 відтінків різних кольорів.

^* Смальта — кольорове непрозоре скло у вигляді кубиків або пластинок, призначене для створення мозаїки.

Про надзвичайно високий художній рівень мозаїчного мистецтва на теренах України свідчать ансамблі мозаїк Софії Київської, фрагменти мозаїк Золотоверхого собору Михайлівського монастиря, Десятинної церкви, Успенського собору Києво-Печерської лаври, Михайлівського собору Видубицького монастиря.

Фрагмент мозаїки підлоги Десятинної церкви. Київ

Мозаїка «Причащання апостолів». Золотоверхий Михайлівський собор. Київ

Оскільки мозаїка належить до складних і дорогих технік монументального живопису, великої популярності в Київській Русі набув фресковий живопис. Відомими є цикли настінних розписів Софії Київської, які зображують сюжети Євангелія, Старого Заповіту, а також святого Георгія та архангела Михаїла — покровителів княжого роду. Унікальними пам’ятками фрескового живопису є розписи на стінах веж, де розташовані сходи, якими піднімалися князь із дружиною та почтом. Тут представлені сцени світського життя Київської Русі. Так, на південній стіні собору зберігся колективний портрет родини князя Ярослава Мудрого — його дружини Ірини й доньок Єлизавети, Анастасії та Анни. Цей витвір — найдавніший зразок портретного жанру українського живопису: костюми жінок зображені досить точно, обличчя, попри умовність, передають індивідуальні риси.

Чому середньовічні храмові мозаїки називають «Євангелієм для неписьменних»?

Фреска «Дружина й доньки Ярослава Мудрого». Софія Київська

Фреска Спасо-Преображенського собору. Чернігів

Фрески епохи Київської Русі відрізняються суворістю наслідування традицій візантійського живопису й урочистою монументальністю.

Іконопис Київської Русі

Становлення іконопису Київської Русі відбулося в другій половині XI — на початку XII ст. До цього ікони були переважно візантійські та грецькі. Разом із поширенням будівництва храмів виникла давньоруська школа іконопису. Її засновником уважають митрополита Іларіона. У Києво-Печерському патерику згадується про перших відомих іконописців Київської Русі — Алімпія та Григорія. Про останнього розповідали, що йому допомагають янголи: він міг за кілька годин написати й позолотити образ (зазвичай на це витрачали кілька тижнів).

Преподобні іконописці Алімпій та Григорій

Давні майстри дотримувалися суворого іконописного канону. Його поява пов’язана з переказами про те, що перші ікони або з’явились самі по собі («Спас Нерукотворний»), або були написані художниками, які особисто знали чи пам’ятали святих (за повір’ям, ікона Володимирської Божої Матері була написана євангелістом Лукою). Отже, православна церква ніколи не допускала писання ікон за уявою чи з натури.

Іконописні зображення створювалися за певними суворими правилами. Умовність письма мала чітко відмежовувати божественний («горній») світ від земного («дольного») і підкреслювати в ликах Христа, Богоматері та святих їхню неземну сутність. Для цього фігури зображалися пласкими й нерухомими, застосовувалася зворотна перспектива, були неможливими будь-які часові прояви (пора року чи доби). Умовний золотий фон ікон символізував божественне світло, фігури не мали тіней, адже «в Царстві Божому» їх немає. Щоб чітко дотримуватися канону, іконописці користувались як зразком візантійськими іконами або словесним описом кожного іконописного сюжету.

Твори якого виду мистецтва в середньовічній Західній Європі виконували роль ікон? У чому їхня особливість?

Ікони XI—XII ст., створені Алімпієм та Георгієм, не збереглися, але літописи свідчать, що ці творіння вивозили в різні міста Київської Русі, де вони служили канонічним зразком для інших іконописців.

Володимирська ікона Божої Матері. XII ст.

Архангел Гавриїл. Візантія

Ікона «Богоматір Велика Панагія». XII ст.

Книжкова мініатюра Київської Русі

Поширення писемності й поява книг зумовили виникнення в Київській Русі такого виду живопису, як книжкова мініатюра. Перші твори оригінальної писемності, що дійшли до нас, з'явилися в епоху правління князя Ярослава Мудрого та його синів Ізяслава і Святослава. Проте, на жаль, більшість із них відомі за списками^*, здійсненими пізніше, або за фрагментами. Серед найвизначніших пам’яток давньоруської літератури — Остромирове Євангеліє, «Ізборник^** Святослава», «Слово про закон і благодать», «Руська Правда» і, звичайно, «Повість минулих літ».

^* Список книги — графічний і мовний варіанти текстів, створені переписувачем книги з метою наближення тексту оригіналу до рідної мови чи діалекту.

^** Ізборник — зібрання різноманітних повістей, притч, повчань, мудрих висловів тощо.

Книжкові мініатюри: а) Остромирове Євангеліє; б) Часослов герцога Берійського

Заставка Мстиславового Євангелія

Невід’ємними елементами художнього оформлення майже кожного літературного твору були заставки або мініатюри (сюжетні зображення, розміщені на початку книги чи її розділу), буквиці (великі орнаментовані кольорові літери на початку тексту), також рукописи часто прикрашалися кінцівками й візерунками на полях.

Значення заставок у рукописних книгах дуже велике: вони мали налаштувати читача на зміст тексту, створити певний філософсько-естетичний настрій. Окрім цього, заставки застосовувалися для позначення структури книги. Книжковим мініатюрам властиві надзвичайна вишуканість, яскраве орнаментальне оздоблення навколо фігур та велика кількість позолоти, що наближає це мистецтво до ювелірного й робить його схожим на вироби перегородчастих емалей.

Буквиці Остромирового Євангелія

Орнаментування рукописних книг із плином часу змінювалося. На початку XI ст. в декоративному оформленні книжок панував візантійський орнамент. Його характерною особливістю є рамка, що складається з простих геометричних форм — прямокутників, кругів, квадратів, трикутників, арок тощо. Фон заставок зазвичай золотили, у кольоровому рішенні перевагу віддавали червоному, синьому та зеленому. Буквиці часто зображували у формі птахів, фантастичних тварин.

Прикладом середньовічного книжкового живопису в Україні можуть служити прекрасні заставки й буквиці Остромирового Євангелія та «Ізборника Святослава» — найдавніших рукописних творів, що збереглися до нашого часу.

Рукописні книги в Київській Русі часто виготовлялися на замовлення, були призначені для подарунка, приношення в скарбницю церкви і являли собою визначні зразки мистецтва.

Роздивіться сторінки Остромирового Євангелія й Часослова герцога Берійського, оформленого видатними французькими художниками братами Люмбергами. Порівняйте ці зразки середньовічної книжкової мініатюри. У яких художніх елементах відображені особливості західноєвропейської і давньоукраїнської культур?

Сторінка «Ізборника Святослава». Родина Ярослава Мудрого

Архітектура й витвори образотворчого мистецтва часів Київської Русі відзначаються художньою довершеністю й майстерністю виконання. Більшість із них сучасні дослідники визначають як геніальні творіння. Нетлінність давньоукраїнських шедеврів — неспростовний доказ духовної єдності України сучасної та України княжої.

• На основі якої культури розвинулось мистецтво Київської Русі? Як це позначилось на архітектурі?

• Які види монументального живопису були провідними в Київській Русі? У чому їхня художня особливість?

• Назвіть імена найвидатніших іконописців часів Київської Русі. Як їхні твори позначилися на формуванні стилю православного іконопису? Чим давньоруська книжкова мініатюра подібна до іконопису? Яку роль відігравали в книзі заставка та буквиці?

• Підготуйте доповідь за темами «Архітектурний літопис Київської Русі», «Нетлінна краса мозаїк Софії Київської», «Видатні іконописці Київської Русі» (за вибором).

• Намалюйте ескіз буквиці, узявши за основу художні прийоми київських книгописців.

• Робота в групах: дослідивши за реконструкціями архітектуру найвизначніших храмів княжого Києва, створіть фрагмент діорами «Київ — духовний центр України-Русі».