Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 1. 5 клас. Хворостяний

Тема 1.3. Ціную індивідуальність

МІФИ ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ

1. Прочитай міф. Виконай завдання.

• Чому в багатьох країнах були свої міфи про створення світу? Як ти гадаєш, про що йтиметься в давньогрецьких міфах?

Ґжеґож Касдепке

МІФИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Міф

Добре мати велику сім’ю, проте навіть у найкращих родинах трапляються часом непорозуміння. А вже в родині грецьких богів сварки вибухали раз у раз — особливо на початку існування світу! Зрештою, воно й не дивно — часи були неспокійні, скрізь панував безлад, невідомо, хто є хто і що є що. Усе потребувало впорядкування. Ну, а всім відомо, що під час великого прибирання завжди знайдеться якась причина посваритися. Хіба, прибираючи свою кімнату, ви не сварилися з батьками? А тепер поміркуйте лишень — вам довелося б прибирати в цілому світі! Жах!

Перш ніж боги заходилися порядкувати, світ треба було створити. Бо спочатку не було нічого! Чи то пак — спочатку не було нічого, крім страшенного безладу. І з цього безладу — ні сіло ні впало — виринула Гея, мати-земля. Певне, її неабияк здивувало власне існування: не було її, не було — і раптом маєш! Та все ж вона вирішила подумати про те іншим разом — поки що на це просто бракувало часу! Бо Гея, як і будь-яка мати, не могла стерпіти безладу, що панував навколо. Отож, засукавши рукави, узялася до роботи.

Гея

Спершу вона створила Урана — тобто зоряне небо, яке відтоді мало оточувати й захищати матінку-землю. Тоді Понта — широке море, яке обгорнуло її хвилястою периною. Тепер, коли їх було троє, Геї зробилося веселіше, адже три голови — це таки не одна! Особливо богиня вподобала Урана; невдовзі потому вони побралися й жили довго й щасливо. Мали дванадцятьох дітей, що їх пізніше назвали титанами: шістьох дівчаток і шістьох хлопчиків. Серед них був такий собі Кронос, наймолодший із титанів — дуже важлива персона, у чому ви невдовзі самі переконаєтеся. Народилося в Геї та Урана також чимало дивовижних морських божеств, а ще таких, котрі мешкають на берегах морів та океанів. Крім того, на світ з’явилися жахливі сторукі трійнята. А ще Гея народила трьох циклопів — велетенських потвор, які сягали хмар, і кожен мав лише одне око якраз посеред лоба.

Уран

Отож ви самі бачите, що була це ду-у-уже немала сімейка. Коли не забувати про те, що й титани невдовзі дочекалися дітей, то неважко зрозуміти, що в Геї були добрячі проблеми з підрахунком усіх своїх онуків та правнуків.

На жаль, подружнє життя Геї та Урана почало псуватися. Дедалі частіше між ними вибухали сварки, особливо відтоді, як сторукі трійнята розгулялися світом, лякаючи всіх гарчанням, пересуваючи гори й вихлюпуючи воду з океанів.

— Я більше цього не терпітиму! — гримів Уран.

— Ну, що ти, вони ж іще діти... — захищала її Гея.

Проте, коли трійнята пригрозили, що повстануть проти батька, розгніваний Уран скинув їх на самісіньке дно Тартару, країни темряви й смерті, а тоді завалив вхід до неї величезними скелями. Утекти звідти було неможливо.

— Як ти міг?! — скрикнула Гея.

— А що, було чекати, доки вони позбавлять мене трону? — гаркнув Уран.

І про всяк випадок скинув до Тартару ще й циклопів — чомусь ці одноокі потвори не подобалися йому із самого початку.

Цього вже Геї виявилося забагато! Вона скликала всіх титанів і поскаржилася на чоловікову жорстокість. Кронос, материн улюбленець, припав вухом до землі й почув стогони своїх братів.

— Батько збожеволів! Його слід позбавити влади, причому якомога швидше! Іще тієї самої ночі наймолодший із титанів прокрався до спальні Урана й поранив його отриманим від матері серпом. Ослаблого бога було тепер неважко подолати, тож після нетривалої боротьби Кронос штовхнув батька у прірву Тартару. Та почув те, чого не зміг забути більше ніколи:

— Проклинаю тебе, сину! — репетував Уран. — Тебе також колись твій син позбавить престолу! От побачиш!

Та наразі ніщо не свідчило про те, що батькове прокляття здійсниться. За згодою Геї та решти титанів Кронос почав правити світом. Слід сказати, що правив він мудро й справедливо, отож на землі настали щасливі дні. Ніде не було воєн, злочинів, хвороб... Природа, яка занепала за часів жорстокого Урана, почала буйно розвиватися, бо ж про неї дбайливо піклувалися численні божества — великі й маленькі.

Здавалося, що таке щастя триватиме вічно, та, на жаль...

Кронос не міг забути про батькове прокляття.

— Тепер моя черга, — часто повторював він своїй дружині, Реї. — Наступним у Тартарі буду я.

Рея

Але щоб Уранове пророцтво не здійснилося, він вирішив усіх своїх дітей ковтати відразу після народження!

Рея була в розпачі!

Заплакана, пішла вона до матері-землі прохати допомоги й заступництва. Проте Гея добре знала, що на її сина не вплинуть жодні слова, бо ж влада позбавляє розуму навіть богів! А Реї так хотілося мати нащадків. Зрештою, вона відчувала, що невдовзі народить наступну дитину — невже й ця потрапить до черева її похмурого чоловіка?!

Тому жінки разом дещо вигадали.

• Про що ти дізнався / дізналася? Що тебе найбільше вразило? Як ти вважаєш, що буде далі?

Коли дитина мала вже з’явитися на світ, Рея загорнула в пелюшки камінь, завбільшки як немовля, і тоді простягла його Кроносові, мовляв, оце і є наш новий синок.

Гам! — і Кронос поглинув каменюку. Він навіть не здивувався, що дитя таке тверде й важке — у ті часи народжувалися химерні створіння, а вже в родинах богів то й поготів, тому й не дивно, що Кронос не здогадався про підступ.

Кронос

Зраділа Рея, швиденько вивезла дитину на острів, що називався Крит. Саме тут, захований у печері серед скель, мав зростати її коханий син.

— Догляньте його, гаразд? — попрохала вона гірських німф. — Його звуть Зевсом.

— Зевс... — прошепотіли німфи. І відчули, як їх охоплює тремтіння. Адже давнє пророцтво попереджало, що саме таким буде ім’я майбутнього володаря світу, бога над богами, царя Олімпу...

Зевс!

Та поки що Зевс мало чим відрізняється від решти дітлахів. Пісяє в штани, щовечора сперечається, бо не хоче йти спати, нишпорить у пошуках солодкого. Він був страшенно втішний, і гірські німфи невдовзі по-справжньому полюбили цього нестерпного малюка. Зрештою, його неможливо було не любити. Хлопчик вештався по всьому острову, збирав квіти й ганявся за метеликами. Згори над ним стежила його мати, Рея. А тут, унизу, від малюка ані на крок не відступали німфи й добрі духи. Та позаяк Рея і досі побоювалася свого підозріливого чоловіка, вона попрохала дев’ятьох жерців, аби ті весь час танцювали неподалік печери, де ріс її синок. Танцюючи, вони мали голосно співати й гучно бити в барабани — усе для того, аби заглушити плач чи сміх Зевса.

Зевс

Минали роки.

Зевс підростав. І безтурботно ходив собі луками, супроводжуваний його улюбленою козою Амальтеєю, яка всі ці роки годувала його своїм молоком.

Яка ж це була незвичайна коза!

Вірна, мов пес, розумна, наче дельфін, чуйна, наче сокіл. Амальтея стала повірницею Зевсових мрій, його найближчим другом, найтерплячішою слухачкою. Вона не відступала від нього навіть на крок.

Якось Амальтея, зачепившись рогом об скелю, зламала його. Зевс підняв ріг із землі, наповнив його медом, фруктами, горіхами.

— Навіщо? — здивувалася Рея.

— Побачиш... — буркнув Зевс.

Без зайвих розпитувань Рея підсипала до Кроносового супу якогось порошку. Кронос з’їв одну ложку, другу, третю і раптом...

— Що це за гидота?! — гаркнув він, хапаючись за черево. І, перш ніж він устиг добігти до вбиральні, його знудило, і він — сором сказати — виблював.

І тут — увага — сталася несподіванка! Бо Кронос виблював не тільки суп, а й камінь, загорнений у пелюшку, і всіх дітлахів, що їх він проковтнув раніше. Усі вони були вже дорослими, і всі сердилися на батька.

— Хапайте його! — наказав Зевс.

І почалася страхітлива боротьба. На боці Кроноса стали всі титани, на боці Зевса, окрім Реї, його брати й сестри, а ще звільнені з полону Тартару сторукі близнюки й циклопи! Яка ж то була битва! Десять років минуло, перш ніж боги виснажилися. Усе важче було їм розмахувати мечами. І лише невтомний Зевс так само завзято й енергійно вражав супротивників блискавицями. Найдовше захищався Кронос, та врешті й він був шубовснув у провалля Тартару, а падаючи, пригадав собі прокляття власного батька, Урана. Нічого не вдієш, доля...

Олімп

Відтоді світом мав правити Зевс. Разом зі своїми братами й сестрами він оселився на вершині гори Олімп і звідти керував усіма й усім. Звісно, мир запанував не відразу, траплялося, що боги й далі воювали між собою. Та це нічого не змінило, бо саме Зевс мав бути володарем цього світу!

Переклад із польської Божени Антоняк

• Чому відбулася битва між титанами й богами? Чому Кронос поглинав своїх дітей? Чому Зевс став правити світом?

2. Перекажи уривок тексту, який тобі сподобався найбільше.

3. Знайдіть у тексті та прочитайте діалог (у парі). Подумайте, чому ви обрали саме цей діалог.

4. Випиши з тексту словосполучення з власними назвами — іменами богів.

5. Чому виникали міфи про створення світу?

6. Прочитай. Про які міфи йдеться в тексті?

За давніх часів люди сприймали міфи як правдиві розповіді про те, що було колись. Але минали століття, міфи поступово перетворювалися на бабусині казки, і вже тільки малі діти вірили в їхню правдивість, їх починали тлумачити не в прямому, а в переносному розумінні. Міфом ми тепер називаємо щось нереальне, вигадане, таке, що не відповідає дійсності, неправдиве. Тож щоб не потрапити під вплив таких сучасних міфів, варто не приймати все на віру, а намагатися перевіряти сумнівну інформацію, знаходити всьому наукове пояснення, аналізувати й порівнювати джерела походження інформації, консультуватися з фахівцями тощо.

З інтернет-джерел

7. Знайди в інтернеті приклади сучасних міфів.

8. Випиши з тексту 5 займенників, 4 прислівники і 3 слова, які належать до службових частин мови в накреслену тобою таблицю.

9. Устав, де потрібно, апостроф. Запиши слова в зошит.

Пам..ятник, подвір..я, л..юстра, р..юкзак, в..юн, м..який, м..ясний, рум..яний, духм..яний, моркв..яний, сі..ється, в..ється, п..ю, хом..як, св..ято, в..янути, зів..ялий.

10. Запиши слова правильно, поясни правопис.

Різдв’яний, підїзд, червяк, мавп’ячий, дитясла, р’юкзак, мясо.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ПЕРЕКАЗ

11. Порівняй слова. Що в них спільного? Чим вони відрізняються?

Казати — переказати, казання — переказ.

Переказ — усна народна розповідь про реальні чи можливі події минулого.

Переказ — твір усної народної творчості. Народні оповідання про визначні історичні події та їх героїв, а також про заснування поселень, виникнення назв річок, гір, озер тощо. Популярними в Україні були перекази про запорожців, гайдамаків, опришків (наприклад, про Олексу Довбуша в Карпатах), про різноманітні «закляті» скарби тощо.

ПЕРЕКАЗ
Люди передавали перекази з уст в уста від покоління до покоління	В основі переказів часто лежать якісь факти, достовірна інформація	Відсутність казково-фантастичних елементів	Відсутність повчальності й прихованого змісту	Стосується події, особи чи місця, а тому здебільшого невеликий за обсягом

12. Розрізняй факти і судження!

Судження — це думка. Її виражають розповідними реченнями. Вона може бути як істинною, так і хибною.

13. Запиши речення в зошит. Познач істинні судження +, хибні -.

• 1. Запорожці перевіряли хлопців, чи годяться вони бути запорожцями.
• 2. Хлопець мав продемонструвати, як він стріляє з рушниці.
• 3. Хлопець варив кашу.
• 4. Хлопець боровся з найдужчим запорожцем.

14. Прочитай народний переказ та перевір, чи справдилися твої передбачення.

ПРИЙОМ У ЗАПОРОЖЦІ

Народний переказ

• Чи приймали тебе коли-небудь у якусь компанію? Пригадай, як це було. Що ти відчував / відчувала в цій ситуації?

Запорожці як підмовлять було до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини*, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу:

— Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла, а ми підемо косити. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган да й клич нас, а ми почуємо да й прийдемо.

* Гетьманщина — українська козацька держава, яка існувала в XVII—XVIII ст. На чолі держави стояв виборний гетьман.

От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати. А вони й чують, але не озиваються. То він гукав, гукав да й давай плакати:

— От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче б було дома сидіти при батькові да при матері. А то ще перекипить каша, то прийдуть да битимуть, вражі сини! Ой бідна ж моя головонька! Чого мене понесло між сії запорожці!

То вони, лежачи в траві, вислухають усе та й кажуть:

— Ні, се не наш!

А далі вернуться до куреня, дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу да й скажуть:

— Їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!

А як же которий удасться розторопний і догадливий, то, вийшовши на могилу, кликне разів зо два:

— Гей, панове-молодці! Ідіть кашу їсти!

Да як не озиваються, то він:

— Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти. — Да ще перед відходом ударить на могилі гопака: «Ой тут мені погуляти на просторі!» Да затягнувши на весь степ козацьку пісню, і піде собі до куреня, і давай уплітати тую кашу.

То запорожці, лежачи в траві, і кажуть:

— Оце наш!

Да побравши коси, ідуть до куреня.

А він:

— Де вас у біса носило, панове? Гукав, гукав, аж горло розболілось; да щоб каша не перекипала, то я почав сам їсти.

То запорожці споглянуть один на одного да й скажуть йому:

— Ну, чуро*, уставай! Годі тобі буть хлопцем. Тепер ти рівний козак.

І приймають у товариство.

* Чура (джура) — у XVI—XVIII ст. — зброєносець у козацької старшини; тут — козак.

• Чому козаки влаштовували новоприбулим випробовування? Чому обирали того, хто не журиться? Чому кожний запорожець повинен був уміти кашу зварити?

ВИДИ ПЕРЕКАЗІВ

Чи любиш ти вчити вірші напам’ять? Скільки часу тобі знадобиться, щоб вивчити й переказати казку дослівно? А стародавні оповідачі повинні були знати багато переказів і легенд напам’ять, бо тоді ще не було писемності й записати розповіді було неможливо. Поки люди не почали записувати свої історії, оповідачі запам’ятовували їх, аби декламувати й навчати наступні покоління. Ці усні оповіді існували сотні років до того, як їх уперше записали.

У школі або й у повсякденному житті ти можеш переказувати тексти. Тобі потрібно усно або письмово викласти своїми словами те, що ти чув / чула або читав / читала.

Види переказів

Докладні	Стислі	Вибіркові	Творчі
Перекажи почуте або прочитане якнайближче до оригіналу	Узагальни почуте або прочитане й розкажи чи запиши тільки найважливіше	Перекажи або запиши лише найголовніше, те, що цікавить тебе або когось іншого	Не просто усно чи письмово переказуй почуте або прочитане, а ще й додай щось своє — оригінальне

15. Завдання на вибір.

• 1. Прочитай текст в особах. Правильно інтонуй речення відповідно до характеристик персонажів.
• 2. Перебудуй переказ так, щоб вийшла п’єса. Запиши дійових осіб, ремарки, репліки. Зіграй виставу з друзями.
• 3. Перекажи текст двома способами. Наприклад, вибірково і творчо.

Якщо ти спишеш текст і підпишеш своїм ім’ям, — це буде плагіат.

Плагіат (від лат. — викрадач) — привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід тощо, а також використання у своїх працях чужого твору без покликання на автора / авторку.