Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 1. 5 клас. Хворостяний

Тема 4.2. Дивуюся й дивую

ПРЯМЕ І ПЕРЕНОСНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА. ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА. ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРСОНАЖІВ. ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ. ЕПІТЕТ. ГІПЕРБОЛА

Багатозначні слова називають предмети, ознаки, дії, у чомусь подібні між собою. Багатозначні слова можуть мати пряме та переносне значення.

Пряме значення — це властиве слову звичайне (основне) значення.

Переносне значення — образна назва ознаки предмета, явища, дії. Переносним значення називають тому, що мовець / мовиця свідомо може переносити назву одного предмета (ознаки, явища) на інші, бо вони чимось подібні одне до одного.

1. Розглянь схему. Поясни, чому слова, які вживають у переносному значенні, є багатозначними.

2. Знайди та прочитай описи зовнішності (портрети) тіток Джеймса. Випиши словосполучення іменника з прикметником у таблицю. Як ти визначаєш, у якому (прямому чи переносному) значенні вжито ці слова?

Пряме значення	Переносне значення
Шкварка

Шпичка

3. Як ти гадаєш, прикметники, які вжито в переносному значенні, належать до однозначних чи багатозначних слів?

4. Запиши слова, які вживають у переносному значенні.

Весела дівчинка — веселе сонечко.

Заячий хвіст — заяче серце.

Літній день — літні люди.

Холодний дощ — холодний погляд.

Ведмежа послуга — ведмежий хвіст.

М’який диван — м’який характер.

Гарячий чай — гарячий чоловік.

Залізний характер — залізні двері.

5. Випиши з художнього тексту 5 словосполучень, у яких слова вжито в переносному значенні.

Уживання слів у переносному значенні робить мовлення образним, поетичним. Найчастіше слова у переносному значенні вживають у художньому стилі мовлення.

Слова, ужиті в переносному значенні, які в художньому творі служать для характеристики певного явища чи персонажа, називають художніми засобами, або тропами.

Художні засоби допомагають створювати художні образи на основі переносного значення слова та непередбачуваного поєднання слів. Це епітет, порівняння, метафора, персоніфікація, гіпербола тощо.

Епітет — художнє означення.

Як знайти епітет у літературному творі?

Знайди прикметник і визнач, яку ознаку він виражає: якщо прикметник ужито в прямому значенні — це не епітет, якщо прикметник вжито в переносному значенні (ознака незвична) — це епітет.

6. Подумай, чи є епітетами прикметники у словосполученнях: «старими пошарпаними лавровими кущами», «звабливий заборонений світ», «піщаний пляж», «величезний лютий носоріг».

7. Прочитай уривок повісті-казки.

Роальд Дал

ДЖЕЙМС І ГІГАНТСЬКИЙ ПЕРСИК

За редакцією Івана Малковича

(Уривок, скорочено, частина 3)

• Про що ти дізнався / дізналася з попереднього уривка? Що тепер будуть робити Джеймс та його тітоньки? Доведи свою думку, прочитавши слова з попередніх уривків.

Голодний і холодний Джеймс стояв самотньо на подвір’ї і не знав, що й робити. Не чутно було ані звуку, і все навкруги завмерло.

Щось станеться, подумав він, зараз щось станеться зі мною ще дивніше, ніж досі. Він був у цьому впевнений. Відчував, як це щось наближалося.

Майже не тямлячи, що він робить, мовби його притягав якийсь потужний магніт, Джеймс Генрі Троттер поволі рушив до гігантського персика. Він переліз через паркан і зупинився перед ним, дивлячись на його велетенські опуклі форми. Простяг руку і легенько торкнувся до нього кінчиком пальця. Персик був м’який, теплий і ледь волохатий, мов кошеня. Джеймс підступив ще ближче й помітив трохи збоку й трохи знизу, біля самісінької землі, отвір у шкірці персика.

Це був доволі великий отвір, діра, що її могла видовбати якась тварина завбільшки, скажімо, з лисицю.

Джеймс опустився навколішки й засунув у діру голову й плечі.

А тоді й незчувся, як заліз усередину. Поліз далі. Це не просто діра, схвильовано подумав він. Це тунель!

У тунелі було волого й тьмяно, а все довкола було просякнуте гіркувато-солодким запахом свіжого персика.

Тут він помітив маленькі дверцята, вирізьблені в цій кісточці. Штовхнув їх. Вони відчинилися. Він заповз у дверцята й навіть не встиг роздивитися, куди потрапив, як почув чийсь голос:

— Дивіться, хто тут!

Джеймс завмер, а його обличчя зблідло від жаху.

Він озирнувся, сподіваючись застрибнути назад у тунель, але дверцята зникли. Джеймс обвів кімнату своїми наляканими очима.

На нього пильно дивилися якісь істоти, що сиділи на кріслах або напівлежали на дивані.

• Як ти гадаєш, які істоти були всередині персика? Чому? Як істоти відреагують на появу хлопчика? Що буде далі?

Істоти? Чи то були комахи? Але ж комахи зазвичай маленькі, правда? Скажімо, коник-стрибунець — це ж комашка. А що б ви сказали, якби побачили такого коника, але завбільшки із собаку? Завбільшки з великого собаку! Чи ви б тоді назвали його комашкою?

Отож прямісінько навпроти Джеймса сидів Старий-Зелений-Коник завбільшки як великий пес. А біля Старого-Зеленого-Коника сидів величезний Павучисько. А біля Павучиська сиділа гігантська Зозулька-Сонечко, що мала дев’ять чорних крапочок на своїх яскраво-червоних крильцях. І кожен із цієї трійці сидів у розкішному кріслі. А на дивані неподалік напівлежали, зручно скрутившись, Стоніжка і Дощовий Черв’як. На підлозі в протилежному кутку лежала якась товста біла гусінь, подібна до Шовкуна. Однак вона міцно спала, й ніхто не звертав на неї уваги.

Усі ці істоти були не менші за Джеймса, і в цьому химерному зеленкуватому світлі, що сіялося звідкілясь зі стелі, усі вони мали доволі моторошний вигляд.

— Ми всі голодні як вовки! — сказала Стоніжка. — Хочемо їсти!

Чотири пари чорних круглих очей втупилися в Джеймса.

Усі замовкли... запала довга тиша. Павучиха (бо виявилося, що то павук жіночої статі) роззявила рота й акуратно облизала вуста довгим чорним язичком.

Бідолашний Джеймс тулився спиною до стіни, тремтів зі страху і був такий переляканий, що нічого не зміг відповісти.

• Як ти думаєш, що відчув Джеймс? Чому? Що може бути далі?

— Що з тобою? — поцікавився Старий-Зелений-Коник. — Ти маєш дуже хворобливий вигляд!

— О Господи, який бідолаха! — вигукнула Зозулька. — Він, мабуть, думає, що ми збираємося з’їсти його!

Усі вибухнули реготом.

— Оце так! — сміялися вони. — Яка жахлива думка!

— Тобі не треба боятися, — лагідно пояснила Зозулька. — Нам би й на думку таке не спало. Ти ж тепер такий, як ми, хіба ти цього не знав? Ти член нашої команди. Ми всі в одному човні.

— Джеймсе, — звернулася до нього Стоніжка. — Тебе ж звати Джеймс, правда? Ну от, Джеймсе, чи ти хоч раз у житті бачив таку дивовижну велетенську Стоніжку, як я?

— Ніколи в житті, — зізнався Джеймс. — А як вам це вдалося?

— Дуже непросто, — відповіла Стоніжка. — Послухай, що сталося. Я порпалася собі в саду під старим персиковим деревом, і раптом у мене під носом почала звиватися якась кумедна мала зелена штучка. Вона була яскраво-зелена, неймовірно гарна й нагадувала крихітний камінчик або кристалик...

Коник, Зозулька-Сонечко, Стоніжка, Черв’як і Павучиха розповіли Джеймсу, як проковтнули зелені штучки та виросли. Потім всі втомилися і лягли спати.

Нарешті його зморив міцний сон.

— Рушаємо! — зарепетував хтось. — Нарешті рушаємо!

Джеймс рвучко прокинувся й роззирнувся. Усі істоти вже покинули свої гамаки й збуджено гасали по кімнаті. Раптом долівка здригнулася, мовби від землетрусу.

— Почалося! — крикнув Старий-Зелений-Коник, підстрибуючи від хвилювання. — Тримайтеся міцно!

— Що сталося? — вигукнув Джеймс, зіскакуючи з гамака. — Що відбувається?

— Якщо ти ще цього не знаєш, — мовила Зозулька, — то ми зараз назавжди покинемо верхівку цього бридкого пагорба, на якому ми так довго жили. Ми покотимося всередині цього гігантського чудового персика у напрямку країни... країни... країни...

— Якої країни? — не втримався Джеймс.

— Немає значення, — відповіла Зозулька. — Бо немає нічого гіршого за цей нещасний пагорб і тих твоїх злючих тіток... Увесь цей сад росте на стрімкому схилі гори. А персик цей ще й досі не покотився донизу лише тому, що своїм хвостиком-стеблинкою він пов’язаний із деревом. Але варто цей хвостик перерізати, як ми зірвемося з місця! Саме в цю мить наша Стоніжка, чиї щелепи гострі, як бритва, сидить угорі на персику й перегризає цей хвостик.

А саме в цей час тітка Шкварка й тітка Шпичка вишикувалися перед ворітьми, тримаючи в руках по пачці квитків, а вдалині вже було видно юрбу перших ранкових відвідувачів, які дряпалися вгору, щоб побачити гігантський персик.

— Нині ми заробимо море грошей, — зраділа тітка Шпичка. — Поглянь, скільки народу!

— Цікаво, що сталося вчора з нашим дурноверхим малявчиком? — сказала тітка Шкварка. — Він так і не повернувся, га?

— Пожди, пожди, я ще до нього доберуся, — пригрозила тітка Шпичка, розмахуючи ціпком. — Дам йому такої прочуханки, що йому вже ніколи не закортить тинятися ночами. Ой, матінко! Що то за страшний гуркіт?

Обидві жінки озирнулися.

А це, звісно ж, гуркотів гігантський персик, що проламав огорожу й котився садом, набираючи швидкість, прямісінько до того місця, де стовбичили тітка Шкварка й тітка Шпичка.

Тітки аж зойкнули. Заверещали. Кинулися навтікача. Запанікували. Почали навзаєм плутатися між ногами. Відштовхували одна одну, думаючи лише про власний рятунок. Дебела тітка Шкварка перечепилася об принесену із собою коробку для грошей і хряпнулася долілиць на землю. Тітка Шпичка спіткнулася об тітку Шкварку й гепнулася на неї зверху. Вони лежали на землі, борсалися, дряпалися, лементували й намагалися звестися на ноги, та не встигли цього зробити, бо величезний персик тут-таки накотився на них.

Персик був м’який, теплий і ледь волохатий, мов кошеня.

Порівняння — художній засіб, у якому одне явище пояснюють через зіставлення з іншим на основі схожості.

Як знайти порівняння в тексті?

Знайди слова як, ніби, наче, неначе, нібито, які вказують на те, що щось із чимось порівнюють.

Так і закінчилася ця подорож. Але життя наших мандрівців на цьому не скінчилося. Усі вони розбагатіли й досягли успіху у своїй новій країні.

Стоніжка стала віцепрезидентом з торгівлі у величезній взуттєвій фірмі.

Черв’яка, що мав чудову рожеву шкіру, найняла одна компанія, що виготовляла жіночі креми для обличчя, — рекламувати її вироби по телебаченню.

Шовкопряд і пані Павучиха навчилися виробляти замість шовку нейлон, заснували удвох фабрику й почали випускати канати для канатохідців.

Світлячка-Хробачка стала освітлювати зсередини смолоскип на статуї Свободи, і завдяки цьому місто заощаджувало щороку величезні кошти на електроенергію.

Старий-Зелений-Коник став музикантом Нью-Йоркського симфонічного оркестру, і його виконання викликало шалене захоплення у слухачів.

Зозулька, яка все своє життя боялася, що її будинок згорить, а діти загинуть у полум’ї, одружилася з начальником пожежного департаменту і прожила з ним довге й щасливе життя.

А величезну персикову кісточку виставили на найпочеснішому місці в Центральному парку, і вона стала одним із найславетніших монументів. Хоча це був не тільки славетний монумент. Це був також славетний будинок. І в цьому славетному будинку мешкала славетна людина — сам ДЖЕЙМС ГЕНРІ ТРОТТЕР.

• Що ти відчуваєш після прочитання повісті-казки?

• Схарактеризуй персонажів за схемою.

• Вибірковий переказ. Вибери один з уривків повісті. Перекажи його від імені одного з персонажів. Чим можуть відрізнятися розповіді?

• Знайди епізоди, які найбільше тебе вразили. Перекажи їх.

8. Запиши синоніми до слова гігантський. Поясни свій вибір.

Великий, маленький, величезний, велетенський, велетень.

СИНОНІМИ. ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА. ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРСОНАЖІВ. ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ. ПОРІВНЯННЯ

9. Прочитай казку «Снігова королева» Ганса Кристіана Андерсена.

Ганс Кристіан Андерсен

СНІГОВА КОРОЛЕВА

Казка

(Скорочено)

ОПОВІДАННЯ ПЕРШЕ: ДЗЕРКАЛО ТА СКАЛКИ

• Скалка — це відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого. Як ти думаєш, про що йтиметься в першій історії казки?

Ну так, починаємо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії, — ми знатимемо більше, ніж зараз.

Так ось, жив один лихий троль. Якось він був у дуже хорошому настрої, тому що зробив собі дивне дзеркало. Це дзеркало мало незвичайну властивість — усе хороше й прекрасне зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне й погане виступало чіткіше і здавалося ще гіршим.

Чудові краєвиди виглядали в ньому вареним шпинатом, а найкращі люди — потворами, або здавалося, що вони стоять на головах і в них нема животів. Обличчя робилися такі перекривлені, що їх не можна було пізнати, а якщо в кого було ластовиння — воно розпливалося на весь ніс або рот.

— Це надзвичайно весело! — сказав чорт.

Коли людині спадало щось хороше на думку, у дзеркалі з’являлася жахлива гримаса, і троль реготав, радіючи з цієї вигадки.

Усі, хто відвідував школу троля, розповідали скрізь про дзеркало, як про якесь чудо. «Лише тепер можна побачити, — казали вони, — якими є насправді весь світ і всі люди».

Вони всюди бігали із цим дзеркалом, і, нарешті, не залишилося жодної країни, жодної людини, що не відбилися б спотвореними в дзеркалі. Тоді учні троля захотіли полетіти на небо й там повеселитися. Чим вище вони підносилися, тим більше дзеркало кривилося; вони ледве тримали його. Вони підносилися вище та вище, і раптом дзеркало так затремтіло від жахливої гримаси, що вирвалося з рук, упало на землю й розбилося на тисячу мільйонів, більйонів і ще більше скалок. І ці скалки наробили ще більше нещастя, ніж дзеркало. Деякі з них, завбільшки як піщинка, літали скрізь по світу і, якщо потрапляли в око людині, то вона бачила все навиворіт або тільки погане, бо кожна скалочка мала ту ж силу, як і ціле дзеркало. Деяким людям крихітна скалочка дзеркала потрапляла в серце, — і це було найжахливіше: серце перетворювалося на маленьку крижинку. Одні скалки були такі великі, що їх можна було вставляти у вікна, але крізь ці шибки не варто було дивитись на своїх друзів. Інші скалки йшли на окуляри, і біда була тій людині, яка надівала їх, щоб краще бачити і мати вірну думку про те, що є перед очима. Троль сміявся так, що от-от міг луснути, і радів, наче його приємно лоскотали.

А по світу літало ще багато скалок дзеркала.

Слухаймо ж далі!

Переклад Оксани Іваненко

• Що ти відчуваєш після прочитання тексту? Чому?

Троль у скандинавській міфології — це надприродна істота, звичайно ворожа людям. Це потворний карлик або велетень — сварливе створіння, яке завдає людям шкоди.

• Як ти вважаєш: слово «троль» — однозначне чи багатозначне? Якщо багатозначне, склади кілька речень, у яких би це слово було вжито в різних значеннях. Запиши свої речення в зошит.

Текст для мене	Текст для тексту	Текст для світу
Чи ти коли-небудь розбивав / розбивала дзеркало? Чому це могло бути небезпечним для тебе? Яка небезпека чекала тих, хто пораниться об скалку чарівного дзеркала? Наведи приклади з тексту. Чи буває в тебе відчуття, що ти дивишся на світ наче крізь окуляри зі скельцями дзеркала троля? У яких випадках?	У яких казках також є чарівне дзеркало? Порівняй їх. Чим вони схожі? Чим відрізняються?	Чи ти зустрічався / зустрічалася в інтернеті з тролями? Хто це такі? Що вони роблять? Чому казка розпочинається з історії про дзеркало? Як ця історія може продовжуватися далі?