4.4.2. Мігель де Сервантес

Життя Мігеля де Сервантеса Сааведри (1547-1616) — це сумний пригодницький роман. Народився він 1547 року в містечку поблизу Мадрида в родині збіднілого лікаря шляхетного походження, у якій зберігались лицарські оповіді та спогади про славні подвиги предків. Батько його в пошуках заробітків і рятуючись від кредиторів часто переїжджав із міста до міста, сім’я мандрувала за ним.

Мігель де Сервантес

Мігель відвідував міську школу в Мадриді, брав уроки у відомого педагога-гуманіста Хуана Лопеса де Ойос, навчався в колегії єзуїтів. Уже в школі він пробував свої сили в літературі — писав вірші латиною. Проте бідність завадила продовженню навчання, тож більшу частину своїх знань юнак здобув завдяки самоосвіті.

За протекцією свого вчителя Сервантес вступив на службу до монсеньйора (пізніше кардинала) Хуліо Аквавіва, посла й секретаря папи Пія V, разом із яким переїхав до Італії. Аквавіва взяв талановитого юнака під своє покровительство.

В Італії Сервантес відкрив для себе мистецтво Античності, а також епохи Раннього Відродження. Він захопився італійською історією та культурою, бував у Римі, Болоньї, Венеції, Палермо, де вивчав античних і ренесансних філософів, читав Гомера, Вергілія, Горація, Овідія, Данте, Петрарку. Не випадково в його творах відчутне знання італійської літератури й захоплення Італією.

Після смерті Аквавіви в 1570 році Сервантес потрапив на військову службу. Його було зараховано солдатом до полку іспанської Морської піхоти, що розташовувався в Неаполі. У вересні 1571 року Сервантес заступив на борт галери «Маркіза», яка в жовтні брала участь у знаменитій Лепантській морській битві біля узбережжя Греції, коли іспано-італійські сили розбили турецький флот. Під час цієї битви його було поранено, після чого ліва рука письменника на все життя залишилася паралізованою. Незважаючи на тяжку травму, Сервантес завжди з гордістю згадував про свою участь у битві, бо вірив, що ця подія визначить подальший хід європейської історії.

Коли Мігель зі своїм молодшим братом Родриго 1575 року повертався до Іспанії на галері «Сонце», їх захопили в морі алжирські пірати. П’ять довгих років провів Сервантес у полоні, аж поки у 1580 році його викупили з неволі. Чотири рази він намагався втекти й дивом уникнув страти.

Сервантес повернувся на батьківщину, проте в Іспанії на нього чекали нові злидні. Він вирішив стати письменником, коли йому було 38 років, але комедії його не знайшли постановників, а пасторальний роман «Галатея», який мав успіх, не приніс достатку. На деякий час він повернувся на військову службу, тепер у Португалії, але розчарування в принизливому становищі солдата та інвалідність змусили його назавжди залишити це ремесло.

У 1584 році Сервантес одружився з дівчиною з небагатої дворянської родини й уже за рік, після смерті батька, став на чолі великої сім’ї: дружина, мати, сестри, племінники. Гнаний бідністю, він переїхав до Севільї, де обійняв посаду комісара із закупівлі провізії для флоту — «Непереможної Армади», потім став урядовим збирачем податків. Сервантеса, м’якого з голодними селянами й суворого до монастирів, ледь не відлучили від церкви й кілька разів ув’язнювали. То його звинувачували у перевищенні повноважень, то в розтраті грошей (він 11 років виплачував борг уряду). Потертий плащ, камзол із різнокольоровими ґудзиками, латані черевики, зелені панчохи, заштопані чорним шовком,— вигляд письменника красномовно свідчив, як він жив усі ці роки.

Саме за ґратами тюремної камери Сервантесу явився образ людини, яка втратила розум від читання лицарських романів і вирушила здійснювати подвиги, наслідуючи героїв улюблених книжок.

Перше видання «Дон Кіхота», найзнаменитішого твору Сервантеса, вийшло 1604 року, а друге — за рік, значно більшим тиражем. Роман уже тоді був дуже популярним. Його було видано в Португалії, у Валенсії.

Перше видання «Дон Кіхота». 1604 р.

У 1606 році столицю Іспанії було перенесено до Мадрида. Сюди ж переїхав і Сервантес. Тут він написав авантюрно-сентиментальний роман, збірку «Повчальних новел». Але він все ще мріяв про кар’єру драматурга і видав збірку п’єс «Вісім комедій і вісім інтермедій».

Після виходу першої частини роману Сервантеса захоплені європейські читачі зацікавились особою автора. На всі питання про письменника іспанський цензор Маркес Торрес, який тільки-но підписав до друку другу частину роману, відповів, що Сервантес — «старий солдат, гідальго, бідняк».

Тим часом кількість шанувальників «Дон Кіхота» зростала у всій Європі. Успіх роману був настільки приголомшливим, що якийсь А. Фернандес де Авельянеда (зрозуміло, це був псевдонім) випустив його продовження, де відверто глузував із Сервантеса. Анонімний автор-наслідувач позбавив образ мандрівного гідальго високого лицарства й змалював його безнадійним безумцем, а образ Санчо Панси звів до банальної карикатури.

Обурений Сервантес написав за кілька місяців другу частину «Дон Кіхота», і вона побачила світ у 1615 році. Обидві частини роману разом уперше були опубліковані вже після смерті письменника в 1637 році.

Та, незважаючи на всеєвропейську славу, яку принесли йому художні твори, злиденність і невлаштованість залишались супутницями Сервантеса до кінця його днів. Щоб забезпечити собі безкоштовний похорон, він незадовго до смерті прийняв посвяту в ченці. Іронія долі переслідувала великого письменника й після смерті: могила його довго вважалась загубленою, бо на гробниці в одній із церков не було навіть напису.

Пам’ятник Сервантесу поставлено в Мадриді лише в 1835 році. На п’єдесталі два написи — латиною та іспанською мовою: «Мігелю де Сервантесу Сааведрі, царю іспанських поетів, рік M.D.CCC.XXXV».

Пам'ятник Сервантесу в Мадриді. 1835 р.

Сервантес помер у Мадриді 23 квітня 1616 року. Цього ж дня з життя пішов інший великий письменник і драматург — Вільям Шекспір.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, з якої родини походить Сервантес і яку освіту він отримав.
2. Як вплинула на Сервантеса подорож до Італії?
3. Розкажіть, які риси характеру виявив Сервантес на військовій службі.
4. Поясніть, чому роман про Дон Кіхота приніс Сервантесу всеєвропейську популярність.
5. Поміркуйте, чи можна назвати життя Сервантеса пригодницьким романом. Чи підходить йому епітет сумний?

Зміст