4.4. Література Іспанії доби Відродження

4.4.1. Жанр лицарського роману

Початком іспанського Відродження вважають 1492 рік, коли було відкрито Америку й завойовано Гранаду.

У тому ж році відбулася ще одна подія, не менш важлива для культури: вийшла в світ перша іспанська граматика.

Як і в інших країнах Європи, іспанські поети, прозаїки, драматурги Ренесансу закладали основи нової національної літератури і національної літературної мови. При цьому вони почували себе і наступниками середньовічних традицій. В Іспанії набув великої популярності жанр лицарського роману, що склався як наслідування французьких середньовічних творів.

Гранада — столиця останнього арабського емірату на Піренейському півострові. Завоювання Гранади ознаменувало завершення Реконкісти — боротьби за повернення християнських земель, захоплених арабами на початку VIII століття.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Так званий «амадісівський» цикл лицарських романів мав успіх не тільки в Іспанії, а й у всій Європі. Його героєм був Амадіс Гальський, принц казкової держави Гаула, який здійснював подвиги заради кохання. Герой циклу — не просто мандрівний лицар, який подвигами прославляє свою Даму, але й ідеальний правитель рідної землі, прекрасний воєначальник і флотоводець.

Розквіт лицарського роману в Іспанії припадає на початок XVI ст. Після «Амадіса» було створено ще близько п’ятдесяти подібних романів.

Хоча цей літературний жанр критикувала з позицій католицького благочестя церква (проте ніколи не забороняла), іспанці зачитувались оповідями, де йшлося про романтичне кохання, героїчні подвиги, волю до перемоги над злом.

Криза ренесансних гуманістичних ідеалів дала знати про себе в Іспанії в середині XVI ст. Тоді в літературі з’являються твори, автори яких відверто скептично ставляться до суспільства й до самої природи людини. Тоді ж героїчний ренесансний міф про лицаря і разом із ним жанр лицарського роману витісняється пасторальним романом.

Пасторальний роман — твір, у якому йдеться про красу сільського життя на лоні природи.