4.3.5. Драматичні твори Шекспіра

Усесвітню славу принесли Шекспіру його драматичні твори: історичні хроніки, трагедії й комедії. Тут він сягнув такої висоти, що його твори й сьогодні, як і мистецтво стародавніх греків, хвилюють нас і багато в чому є взірцем.

Історичні хроніки Шекспіра описують події кінця XIV і XV століття — війни Білої та Червоної троянди, під час якої загинула мало не вся старовинна знать королівства. Хроніки — це єдина велична епопея. Щоб ясніше відчути її єдність, слід перечитувати хроніки в тому порядку, у якому їх написав Шекспір: «Генріх VI», «Річард III», «Річард II», «Генріх IV», «Генріх V». Основна політична тема епопеї — консолідація країни під владою монарха, який бореться, з одного боку, проти реакційних феодалів-лордів («Генріх IV»), а з другого — проти зовнішнього ворога («Генріх V»). Вінчає епопею торжество Генріха V, якого Шекспір малює ідеальним монархом.

Ніколас Хілліард. Молода людина, яка потискає «руку з неба». 1588 р. Існує версія, що це портрет Шекспіра

У хроніках Шекспіра історія постає як драма величезних зусиль, що найчастіше завершуються нічим. Моральною ідеєю, що пронизує їх, є думка про марність прагнення до влади: звеличення не приносить щастя людській душі.

Шекспір писав різні за настроєм комедії. Це блискучі, ліричні, дотепні, життєрадісні: «Комедія помилок», «Два веронці», «Приборкання норовливої», «Марні зусилля кохання», «Сон літньої ночі», «Віндзорські жартівниці». А такі п’єси, як «Кінець діло хвалить» і «Міра за міру», називаються комедіями лише за традицією, це скоріше драми зі щасливим фіналом. У «Троїлі й Крессиді» замість добродушного гумору звучить майже сатира, а у фіналі торжествує брехня. У «Венеційському купці» створений геніальним драматургом образ Шейлока такий глибокий, що дає можливість сценічного втілення його як постаті трагічної, і хоч фінал тут оптимістичний, п’єса втратила типові риси комедії. Такі п’єси, як «Цимбелін», «Зимова казка» і «Буря», що мають щасливий кінець, але сповнені гострих драматичних зіткнень, взагалі важко піддаються жанровому визначенню.

Як найвидатнішого драматурга світу, Шекспіра прославили так звані «великі трагедії»: «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Отелло», «Король Лір» і «Макбет».

Зміст