4.3.6. «Ромео і Джульєтта»

Багато хто вважає, що «Ромео і Джульєтта» — це найкраща в світі п’єса про кохання, про любов і ненависть. Характери, сама ситуація й життєві мотиви, наявні в італійській основі сюжету, надають вражаючої правдоподібності печальній повісті про веронських закоханих. Шекспір не єдиний в історії літератури спробував створити власний варіант «вічного» сюжету про Ромео і Джульєтту, але без участі його генія імена Ромео і Джульєтти не були б так добре відомі, не стали б символом любові, «глибокої, як море».

Кадр із фільму «Ромео і Джульєтта». 2013 р.

Трагічна історія закоханих була знана за сто років перед появою твору Шекспіра.

Щоб загострити суть трагедії й розпалити пристрасті, Шекспір удається до деяких змін сюжету, що склався до нього. Він умістив дію в п’ять днів замість дев’яти місяців, як це представлено у всіх попередніх літературних варіантах. Саме за цей короткий проміжок часу герої Шекспіра зустрічаються, знаходять любов і гинуть.

У центрі сюжету трагедії «Ромео і Джульєтта» — історія кохання юних героїв. Жанр художнього твору — трагедія — відповідає усім традиціям літератури доби Відродження: молоде і щире почуття стикається у фатальному конфлікті з багатолітньою ворожнечею двох феодальних родин. Ця ворожнеча — зла доля Ромео і Джульєтти, яка призводить їх до неминучої загибелі.

Вічний (традиційний, бродячий, мандрівний) сюжет — сюжет, який повторюється в різні часи в різних літературах.

Ромео і Джульєтта — це люди нового часу, вони вірять у добро й любов, не сприймають суспільних законів і норм, які роблять людину нещасною. Їхнє глибоке і природне почуття протистоїть законам ворожнечі й насильства у стосунках між людьми, і герої сміливо відкидають і традиції родової помсти, і деспотичну владу батьків, і стару родинну мораль. Особисте щастя, за яке так відважно борються юні герої, — одна із найбільших цінностей у людському суспільстві. Кохання Ромео і Джульєтти духовно збагачує їх, прояснює розум і поглиблює думки, сприяє розвитку внутрішнього світу героїв. І особливо яскраво це показано в образі Джульєтти. На відміну від Ромео, якому вже доводилося закохуватися, юна героїня керується почуттями і волею серця. Шляхетність і порядність, щирість і відвертість Ромео не дозволяють йому сумніватися в жодному своєму вчинку. Вона ж побоюється освідчення Ромео, того, що буде з нею після шлюбу, потім темного сімейного склепу. Вона імпульсивна тоді, коли дізнається про смерть двоюрідного брата Тібальта і в першу чергу звинувачує Ромео. Але вона здатна приборкати емоції, швидко бере себе в руки, соромиться свого миттєвого зрадництва і, керуючись природною безмежною вірою коханому, стає на бік Ромео. Вагання Джульєтти можна пояснити молодим віком, відсутністю життєвого досвіду, ніжністю дівочої натури. Але всі її подальші вчинки засвідчують, що в одну мить із дівчинки Джульєтта перетворилася на серйозну, віддану й відважну молоду жінку, яка, втрачаючи коханого, втрачає і смисл життя.

Томас Френсіс Діксі. Джульєтта

Кадр із фільму «Закоханий Шекспір» (про постановку «Ромео і Джульєтти» в театрі «Глобус»). 1998 р.

Кадр із фільму «Ромео і Джульєтта». 1968 р.

Трагедія сповнена найтоншого ліризму. Особливо зворушливі та яскраві моменти — це перше зізнання Джульєтти з балкона, яке випадково почув Ромео, та прощання закоханих.

Основна ідея п’єси полягає в утвердженні нових моральних цінностей, притаманних людині доби Відродження: у своїх учинках вона керується почуттями, чим і не схожа на традиційне оточення. Ромео відважується потайки одружитися, Джульєтта, вихована і слухняна, відважується піти проти волі батьків і суспільства, аби бути з коханим. Для їхнього кохання немає перешкод: вони не страшаться ні життя з його почуттями, ні смерті.

16 вересня жителі італійської Верони відзначають день народження найзнаменитішої мешканки свого міста — Джульєтти Капулетті, яку закохані всього світу вважають своїм янголом-охоронцем. У Вероні проходять фестивалі й карнавали, присвячені юній героїні. У театрах показують вистави «Ромео і Джульєтта». Цього дня тут нагороджують авторів, які надіслали найзворушливіші поздоровлення шекспірівській героїні. За традицією, закохані залишають Джульєтті романтичні малюнки і послання всіма мовами світу. На її адресу щодня надходять сотні листів від сучасних закоханих.

Попри те, що Ромео і Джульєтта гинуть, вони насправді є переможцями. Не випадково ж трагедія закінчується виходом на сцену родин Монтеккі, Капулетті і князя, примиренням родин і посмертним возз’єднанням Ромео і Джульєтти, хоч і у вигляді золотих статуй. Така кінцівка позбавляє трагедію песимізму, але трагізму не позбавляє. Твір залишає сумне відчуття непомірності і невиправданості втрат.

Крім головних героїв, у трагедії майстерно розроблено ще ряд неповторних і життєво правдивих дійових осіб. Наприклад, запальний Тібальт — людина, яка прагне робити тільки належне, не замислюючись над людським змістом вчинку. Його ставлення до Ромео наперед визначено, воно зумовлене етикетом і поняттям родової честі, згідно з якою не може бути примирення з ворогами ні за яких умов. Він не здатен, як Джульєтта, переступити умовності, звільнитися від старих догм, і тому гине. Тібальт — по-своєму трагічний герой.

Кадр із фільму «Ромео + Джульєтта». 1996 р.

Велике враження справляє друг Ромео — розумний, витончений, дотепний, запальний Меркуціо, який ненавидить усе штучне і протиприродне в житті. Він прекрасно усвідомлює безглуздість ворожнечі, тому, помираючи, проклинає обидві родини.

Але трагедія пройнята оптимістичною вірою в перемогу гуманістичних стосунків між людьми. Велику роль у ній відіграють комедійні сцени, пов’язані з годувальницею Джульєтти і Меркуціо, слугами, молодими друзями Ромео. Їхнє прозаїчне бешкетування, жарти, сварки надають твору неабиякої привабливості.

Сумний кінець п’єси закликає людей замислитися над вічною таємницею любові та припинити ненависть і ворожнечу, які несуть світові тільки руйнування.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєтта» надихала композиторів. Вінченцо Белліні написав оперу «Капулетті й Монтеккі», Гектор Берліоз — симфонічну поему «Ромео і Юлія», Шарль Гуно — оперу «Ромео і Джульєтта», Петро Чайковський — увертюру-фантазію «Ромео і Джульєтта», Сергій Прокофьєв — балет «Ромео і Джульєтта».

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть про сюжет трагедії «Ромео і Джульєтта». Чи є він оригінальним у світовій літературі, чи має певну літературну історію?

2. Порівняйте, чим п’єса «Ромео і Джульєтта» Шекспіра схожа на давньогрецьку трагедію.

3. Читаючи трагедію Шекспіра, укладіть «банк ідей» із ваших очікувань від твору. Проаналізуйте, наскільки вони справдилися. Що було для вас несподіваним і чому?

4. Пригадайте, яка сцена в трагедії справила на вас найбільше враження. Чому?

5. Схарактеризуйте образ Ромео в різних діях трагедії: до зустрічі із Джульєттою; у стані закоханості та під час одруження; після того, як він отримав хибну звістку про смерть дружини. Чи відображається розвиток характеру героя в монологах і діалогах?

6. Перечитайте монолог Джульєтта в кінці IV дії, сцена 3. Чи схожа ця Джульєтта на Джульєтту з IІ дії? Доберіть аргументи й підготуйтеся до дискусії.

7. Обміркуйте, яку роль у трагедії відіграють випадковості.

8. Розкрийте, яку атмосферу створює драматург цими епізодами:

1) збираючись на бал до Капулетті (І, 4), Ромео охоплений передчуттям біди;
2) коли закохані освідчуються одне одному, Джульєтта (II, 2) просить Ромео не присягатися, щоб це не виявилося поганою прикметою;
3) убивши Тібальта, Ромео вигукує: «Доля грає мною!» (IІІ, 1);
4) дивлячись зверху на Ромео, що йде у вигнання, Джульєтта говорить: «Душа моя повна передчуттів похмурих!» (IІІ, 5).

9. Поміркуйте, чому трагедія «Ромео і Джульєтта» хвилює читачів і глядачів чотири століття поспіль.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся в групи й підготуйте повідомлення з презентацією:

• Фільмографія трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта».

• Ілюстратори трагедії «Ромео і Джульєтта».

• «Ромео і Джульєтта» Шекспіра в опері й балеті.

Україна і світ

Перші переклади Шекспіра з’явилися в Україні з XIX ст. Окремі сонети перекладали Пантелеймон Куліш і Михайло Старицький, Іван Франко і Павло Грабовський. У XX ст. сонети перекладали Дмитро Паламарчук, Дмитро Павличко, Святослав Караванський та інші поети. Повне видання сонетів вийшло в еміграції 1958 року в перекладі Ігоря Костецького та 1964 року в Києві в перекладі Дмитра Паламарчука.

Протягом 1920-х років до творчості Шекспіра зверталися режисери Лесь Курбас («Ромео і Джульєтта», 1918-1919 рр.; «Макбет», 1919-1920 рр., 1924 р.), Панас Саксаганський («Отелло», 1926 р.), Гнат Юра («Сон літньої ночі», 1927 р.).

Українська прем’єра «Гамлета» відбулася 1943 року у Львові, потім 1956 року в Харкові. У 1959 році київський театр імені Івана Франка поставив «Короля Ліра».

Сьогодні вистави за творами великого англійця ідуть на сценах багатьох театрів у різних містах України.

Творчість Шекспіра залишила помітний слід і в українській літературі. Шекспір був улюбленим поетом Тараса Шевченка. Відлуння його творів можна зустріти у Івана Франка, Лесі Українки, Максима Рильського та інших митців.

Сцена з вистави «У пошуках короля Ліра». Львів. Театр ім. Лесі Українки

Сцена з вистави «Сон літньої ночі». Київ. Театр на Липках

Діалог культур

Значення творчості Шекспіра для світової культури важко переоцінити. Майже кожний видатний письменник і поет зазнав його впливу. Його твори перекладено майже всіма мовами світу, їх перевидають та ілюструють; до них малюють картини й пишуть музику; за їхніми сюжетами ставлять опери і балети, традиційні й новаторські театральні вистави. Шекспіра наслідують, переосмислюють, модернізують. Ось уже чотириста років людство вглядається в сцени шекспірівських шедеврів і пізнає в них себе.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ