Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

4.3.4. Сонети Шекспіра

Вважають, що сонет виник в Італії в XIII—XIV ст., вдосконалювався у творчості Данте Аліг’єрі та Франческо Петрарки. Першим англійським поетом, який використав форму сонета, був Томас Вайт (1503-1542). А розквіту цей жанр досяг наприкінці XVI ст.

У перше десятиліття XVI ст. написав свої сонети і Шекспір. Сонетом у шекспірівську епоху назвали будь-який короткий вірш. У XVII—XVIII ст. цей жанр ліричної поезії майже не використовували. Інтерес до нього відродився на початку XIX ст. в добу романтизму.

Сонет має обов’язкову кількість рядків — чотирнадцять.

Теорія літератури

Англійський сонет — змінений строфічний варіант класичного італійського сонета: три чотиривірші (катрени) і фінальний двовірш (куплет).

Сонети великого поета чітко поділено на дві частини. У першій частині 126 сонетів, які зображують складну і майже ідеальну дружбу ліричного героя з другом. Друга частина від 127 до 152 — сонети, присвячені Смаглявій леді.

Хто був героєм сонетів? Хто був прообразом Смаглявої леді? Шекспірознавці доклали чимало зусиль, щоб об’єднати сонети поета в єдиний сюжетний цикл, проте існує думка, що в них ідеться про багатьох осіб, відображають вони окремі факти життя поета й були написані в різний час і за різних життєвих обставин.

На початку XVII століття в Англії ще не існувало поняття про інтелектуальну власність. Кожний видавець міг видати власним коштом будь-який твір, якщо дістав рукопис. Сонети Шекспіра викрали і надрукували завдяки зусиллям «книжкового пірата» Томаса Торпа без відома автора, сподіваючись на прибуток. Так з'явилося перше видання «Сонетів» Шекспіра 1609 року.

Піратське видання «Сонетів» Шекспіра. 1609 р.

Провідне місце в тематиці сонетів посідає тема дружби. Тим і відрізняються сонети Шекспіра від інших сонетів доби, що в них перевага перед коханням надається дружбі. Дружба в часи Відродження вважалася найвищим почуттям, оскільки була незалежною від примх і забаганок закоханості. І саме таке бачення дружби висловлене в багатьох сонетах Шекспіра.

Усі переживання й хвилювання, пов’язані як з темою кохання, так і з темою дружби, відбуваються не на якійсь умовній життєвій сцені, а в житті ліричного героя. І образ друга, і образ коханої постають у сонетах крізь призму його сприйняття.

Ліричний герой — центральна постать у сонетах Шекспіра. Це образ людини, здатної на глибокі почуття, наділеної силою розуму й цікавістю до життя, людини, яка гостро відчуває всю недосконалість світобудови. У своєму ліричному герої поет розкрив для читачів багатий і складний внутрішній світ людини доби Відродження.

Усі сонети Шекспіра мають одну загальну важливу рису — це напружений драматизм. Кожен із них обов’язково будується на основі гострого конфлікту, який розв’язується у двох останніх рядках. І найбільш цікавою виявляється не сама драма, яку переживає ліричний герой, а те проміння, яке йде від нього й освітлює його надзвичайно багатий і мінливий внутрішній світ.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Сонет 66 — найзнаменитіший сонет Шекспіра. Поет дає тут похмуру оцінку моралі навколишнього суспільства, у якому панують брехня й несправедливість. З особливою силою звучать у сонеті роздуми про недосконалість світу та людських стосунків.

Англійці вважають, що 66-й сонет Шекспіра відкрив усі майбутні теми в літературі.

Сонет можна поділити на три нерівні частини. Перший рядок вражає: ліричний герой кличе смерть. Причини його розпачу й пригніченого стану поступово розкриваються у наступних рядках. Поет переконливо змальовує, що саме жахає ліричного героя й викликає його обурення: у земному житті панують обман і несправедливість, сірість і нікчемність, найвищі чесноти незаслужено забуті, відсунуті на задній план. Це — головна частина сонета. Її побудовано на антитезі — протиставленні високого низькому. Тут протиставляються нездоланні суперечності реального життя, з якими ліричний герой не може змиритися. І єдине, що спроможне дати йому сили, — це любов.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо маєте змогу, прочитайте текст сонета в оригіналі. Ознайомтеся з підрядковим перекладом і прочитайте різні варіанти художнього перекладу сонета Шекспіра.

Сонет 66 (оригінал)

Tired with all these, for restful death I cry, —

As to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimm’d in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honour shamefully misplac’d,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgrac’d,

And strength by limping sway disabled,

And art made tongue-tied by autority,

And folly (doctor-like) controlling skill,

And simple truth miscall’d simplicity,

And captive good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I be gone,

Save that, to die, I leave my love alone.

Сонет 66 (підрядковий переклад)

Втомлений всім, я кличу заспокійливу смерть,

Бачачи гідність, від народження приречену на злиденність,

І пусту нікчемність, що процвітає в радощах,

І найчистішу довіру (віру), яку зневажливо (непорядно) обманули,

І позолочені почесті, що їх ганебно надають,

І цнотливу доброчинність (дівочу честь), жорстоко зневажену,

І справжню досконалість, несправедливо ображену,

І силу, котру затирає негідна влада,

І мистецтво, приречене владою на мовчання

І тупість, що з напучуваннями перевіряє знання,

І чесну правдивість, названу дурістю,

І уярмлене добро в рабстві у переможного зла.

Втомлений цим усім, я хотів би позбутися від усього,

Коли б, помираючи, я не мусив би робити самотнім того, кого люблю (свою любов).

Сонет 66

Не раз я кличу смерть, бо треба бачить в світі,

Як ходить працівник в жебрацькому лахмітті,

А капосне ніщо блищить у пишнім строю,

А вірність щирая, знай, б’ється з клеветою.

Як славу має й честь, огида і облуда,

А чистоту он там сквернить насилля дике,

Як честь ганьбить ось стовпище велике,

А власть над всіма зла, як на очах полуда.

Перед надсилою художество німіє,

А дурень мудрому відмірює права,

І правда спутана, безпомічна дуріє,

А добрий в найми йде, а ледар ужива —

Умер би! Ні, держусь тривогою одною:

Як я умру, й любов моя умре зі мною.

Переклад Івана Франка

Сонет 66

Стомившися, вже смерті я благаю,

Бо скрізь нікчемність в роскоші сама,

І в злиднях честь доходить до одчаю,

І чистій вірності шляхів нема,

І силу неміч забива в кайдани,

І честь дівоча втоптана у бруд,

І почесті не тим, хто гідний шани,

І досконалості ганебний суд,

І злу — добро поставлене в служниці,

І владою уярмлені митці,

І істину вважають за дурниці,

І гине хист в недоума руці;

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов моя.

Переклад Дмитра Паламарчука

Сонет 66

Я кличу смерть — дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

І на мистецтво під п’ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?

Переклад Дмитра Павличка

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Побудова сонета 116 не менш цікава. На початку твору ліричний герой стверджує, що він ніколи не стане перешкоджати справжньому коханню двох сердець, що не згасає в розлуці й цвіте незалежно від обставин. У другій частині поет намагається вичерпно пояснити, що таке істинна любов. Досягти найвищого ефекту йому вдається за рахунок яскравих і витончених порівнянь, узятих із повсякденного життя. Такий прийом робить мову сонетів Великого Барда максимально наближеною до живої розмовної мови.

Остання частина сонета звучить як твердження: якщо ліричний герой помиляється, то ще ніхто на світі не кохав і про це почуття не написано й віршованого рядка.

Особлива напруженість сонета досягається завдяки домінуванню заперечень (не стану, не підкоряється, не страшні тощо). Ліричний герой переконаний у своєму розумінні справжнього почуття, упевнений у власних словах і думках.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Сонет 116

Не буду я чинити перешкоди

Єднанню двох сердець.

То не любов, що розцвіта залежно від нагоди

І на віддаленні згасає знов.

Любов — над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії,

Це — зірка провідна, яку моряк

Благословляє в навісній стихії.

Любов — не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі —

І щік, і уст незайману красу.

Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня — я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

Переклад Дмитра Паламарчука

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

У відомому 130-му сонеті Шекспір повстає проти традиції ідеалізованого зображення жінок, знайомої нам з лірики Данте й Петрарки.

Хто б не був прототипом Смаглявої леді, естетична цінність присвячених їй сонетів незаперечна, вони стали вершиною поетичної творчості Шекспіра.

У сонеті 130 ліричний герой зображує свою милу як реальну земну жінку, порівнюючи її з ідеалом, оспіваним у сонетах доби Відродження: у красуні очі як зорі, вуста як корали; шкіра біла, мов сніг; щоки як троянда; тіло пахне, мов фіалка. Упевнено і навіть з викликом описує поет усю невідповідність своєї коханої загальноприйнятим канонам краси. Він щирий у своїх рядках і ставленні до жінки, на відміну від тих, хто перебільшував принади оспіваних дам. Його мила — не божественне створіння, а звичайна дівчина, та вона нічим не поступається славленим у пустих хвалах красуням.

Існує припущення, що «Смаглява леді сонетів» — це італійка Емілія Бассано, про яку почали говорити не так давно. А можливо, це придворна дама англійської королеви Єлизавети Мері Фіттон — ходили чутки, що Шекспір навіть був у неї закоханий.

Цим відрізняється людина Пізнього Відродження — здатна радіти щастю й бачити земну красу коханої жінки, переживати реальні, а не уявні почуття.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо маєте змогу, прочитайте текст сонета в оригіналі. Прочитайте переклад сонета Шекспіра.

Сонет 130 (оригінал)

Му mistress’ eyes are nothing like the sun;

Coral is far more red than her lips’ red;

If snow be white; why then her breasts are dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damasked, red and white,

But no such roses see I in her cheeks,

And in some perfumes is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know

That music hath a far more pleasing sound;

I grant I never saw a goddess go —

My mistress when she walks treads on the ground.

And yet, by heaven, I think my love as rare

As any she belied with false compare.

Сонет 130

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Переклад Дмитра Паламарчука

«Смаглява леді» Мері Фіттон

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У 1964 році в Києві вийшла повна збірка сонетів Шекспіра в перекладі поета Дмитра Паламарчука (1914-1998). Дмитро Паламарчук почав вивчати мови й узявся за переклади після знайомства з перекладачем Григорієм Кочуром (вони зустрілися в таборі, де Паламарчук відбував 10 років за службу в лавах ОУН—УПА). Французької Паламарчук учився в колишнього німецького посла в Італії, англійської — в онука цукрозаводчика і мецената Терещенка. У табірному бараці, поки заморені тяжкою роботою в’язні спали, він перекладав сонети Шекспіра.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Пригадайте визначення сонета як одного з поетичних жанрів. Простежте, як побудовано англійський сонет Шекспіра порівняно з італійськими сонетами Данте і Петрарки.
  • 2. Поміркуйте, чи впливає на зміст твору його будова, форма.
  • 3. Чий художній переклад найбільше вам подобається?
  • 4. Виділіть у сонетах образи кожного катрена і куплета, з’ясуйте їхнє значення.
  • 5. Визначте, які чесноти оспівує автор. Якою є їхня доля в суспільному житті?
  • 6. Поміркуйте, що спільного та відмінного у почуттях, переживаннях ліричного героя трьох сонетів.
  • 7. Проаналізуйте, які почуття, переживання об’єднують ліричного героя з другом та Смаглявою леді.
  • 8. Вивчіть напам’ять сонет 66 і підготуйте виразне читання в класі.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Знайдіть в Інтернеті новітні переклади сонетів 66, 116 та 130. Поміркуйте, що саме спонукає перекладачів до сьогодні звертатися до творчого опрацювання Шекспірової спадщини. Доберіть аргументи з тексту статті підручника.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся в пари. Обговоріть, чому Шекспір у своїх сонетах свідомо порушує усталену традицію зображення ідеального кохання та ідеальної краси.