Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

4.2.2. «Канцоньєре»

Головна перлина італомовної спадщини Петрарки — збірка сонетів «Канцоньєре» («Книга пісень»). Роботу над нею Петрарка розпочав ще у 1330-ті роки, а закінчив незадовго до смерті.

«Канцоньєре» — поетична історія нерозділеного кохання Петрарки до Лаури, його лірична сповідь.

Завдяки творчості Петрарки в європейській літературі утвердився поетичний жанр сонета.

Історія створення збірки

Коли Франческо було двадцять три роки, він зустрів у церкві жінку, у яку закохався на все життя й оспівав у поезіях під іменем Лаури. Ми знаємо про Лауру мало: за свідченням самого поета, він зустрів її в авіньйонській церкві у Страсну П’ятницу (день розп’яття Христа) і покохав із першого погляду. Лаура померла молодою під час епідемії чуми, проте Петрарка залишився вірним її пам’яті до кінця своїх днів.

Мері Стілман. Перша зустріч Петрарки й Лаури. XІX ст.

«Книга пісень» складається з двох частин: «На життя Мадонни Лаури» (263 вірші) і «На смерть Мадонни Лаури» (103 вірші).

Уже в першому, вступному сонеті розкрито головну тему «Книги пісень». Це — чиста, висока, поривчаста, проте несмілива й нерозділена любов. Тут поет висловлює надію на те, що його сповідь зустріне розуміння й співчуття читачів.

Будуючи свою книгу, Петрарка намагався дотримуватися хронології життєвих подій. Проте ні в першій, ні в другій частині книги з образом Лаури та з коханням до неї не відбувається особливих змін. Поет розповідає про своє нерозділене почуття, а сама Лаура не менш реальна, кохана й прекрасна в розділі «На смерть донни Лаури», ніж у поезіях, написаних за її життя.

Ім'я Лаура сповнене для Петрарки багатьма смислами: «Лаура» — лавр, тобто дерево слави; звучить воно і як вітерець, у ньому чується звук золота і навіть біг часу. У самому імені Лаури земна любов переплітається із земною славою (лавр), земним уявленням про вищу цінність (золото) і чарівністю природи (вітерець). Петрарка підніс людську красу, порівнявши її з усім прекрасним на землі й на небі.

У збірці «Книга пісень» усього 366 віршів: триста сімнадцять сонетів, двадцять дев’ять канцон, а решта — балади й мадригали.

Теорія літератури

Балада — невеликий за розміром сюжетний поетичний твір, маленька поема. У Петрарки балада складається з трьох строф по вісім або десять рядків і чотирирядкової заключної напівстрофи.

Канцона — пісня про кохання, складається з п’яти-семи строф і заключної строфи — коди.

Мадригал — невеликий (від двох до дванадцяти рядків) ліричний вірш на тему кохання.

Після того, як Лаура померла, у серці поета оселився глибокий сум: «Журбою стали довгі дні мої». Та він внутрішнім зором наче бачить Лауру, краса якої не тьмяніє з роками: «Ти дивишся на мене з темноти...»

Хоч Лаура й виникає у спогадах Петрарки як прекрасне видіння, для нього вона не божество, а змальована в традиціях ренесансного стилю земна жінка. Велика сила кохання і творчої уяви поета стирає межі між минулим і сьогоденням, реальним та ідеальним, життям і смертю.

Петрарка закохується в Лауру. На задньому плані Амур з луком. Ренесансна мініатюра

Петрарка не описує в «Канцоньєре» своїх зустрічей із Лаурою. Те, що вона не відповіла йому взаємністю, він пояснює її благочестям й навіть у глибині душі схвалює. Реальна Лаура, яку кохав поет, була заміжньою жінкою, і він лише зрідка бачив її в церкві або на вулиці. Та Петрарка переконаний, що любов до неї — найпрекрасніше, що судилося йому пережити. Кохання осяяло для нього світ, наповнило сенсом життя:

Я вами дихаю, для вас палаю,

Я народивсь для вашого єства,

Без вас мені нема й не треба раю...

Переклад Дмитра Павличка

Образ Лаури

Образ Лаури отримує життя через призму сприйняття поета. Реалістичних рис героїні збірки надає не тільки опис деталей зовнішності: зелений колір сукні, золотаве волосся, красива рука тощо. Читач сприймає її такою, якою її бачить закоханий Петрарка.

У своїх сонетах Петрарка звеличує жіночу душу, показує її шляхетний вплив на людську особистість. Хоча у віршах наявні елементи ідеалізації героїні, та Лаура залишається реальною жінкою, яка викликає у поета безмежне захоплення.

Лаура. Малюнок XV ст.

Новаторство Петрарки

Новаторський характер сонетів Петрарки виявляється в тому, що об’єктом поклоніння та провідною зорею в житті поета стала не Мадонна, як було прийнято у його сучасників, а Лаура — земна звичайна жінка. І мову для її оспівування поет обрав живу, народну італійську, а не церковну латину.

У «Книзі пісень» Петрарка створив безсмертний образ коханої. Та на її сторінках постає ще один образ — ліричний герой, від імені якого ведеться розповідь. Саме йому належить центральне місце у збірці, бо його думки й почуття розкриваються тут перед читачем, викликаючи захоплення та співпереживання.

Ліричний герой — особа, від імені якої ведеться лірична розповідь, з думками й почуттями якої знайомиться читач.

Дотепер любов Франческо Петрарки до Лаури залишається еталоном для закоханих.

У творах різної тематики в «Канцоньєре» постає образ ренесансної людини, яка ще не до кінця відійшла від середньовічного уявлення про гріховність земного життя, та в якій уже формується нова система найвищих моральних цінностей і яка цілком пов’язана з радощами й болями реального світу.

«Канцоньєре» містить не тільки любовну лірику, це перша в літературі різнотемна лірична збірка. Тут є твори на теми філософські, моральні й навіть політичні. Одним із кращих віршів збірки є патріотична канцона «Італія моя», у якій Петрарка висловлює свою любов до вітчизни.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. «Книгу пісень» називають ліричною сповіддю Петрарки. Доведіть правильність чи хибність цієї думки.
• 2. Розкажіть про будову збірки.
• 3. Розкрийте, яким постає у збірці образ Лаури.
• 4. Схарактеризуйте образ ліричного героя збірки.
• 5. Поміркуйте, у чому полягала новизна оспівування кохання у творах Франческо Петрарки.
• 6. Поясніть, у чому поет випередив своїх сучасників.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

У 61 сонеті поет описує почуття, які він пережив, коли вперше побачив свою кохану. Благословляє цей час, день і рік, бо саме тоді він полюбив прекрасну Лауру, дізнався, що таке любов. Також він благословляє власні вірші, бо вони дають йому змогу висловити в них свої почуття. Основна думка сонета — радість та благословення кохання. Разом із тим кохання — це не тільки «неподільна радість», а й «солодкий біль», «серця рани». Проте ліричний герой приймає це й не відмовляється від кохання.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Прочитайте і порівняйте переклади сонета Петрарки.

Сонет 61

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де постеріг я ті сяйливі очі,

Що зав’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

Солодкий біль спечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани

І вимовлене пошепки ім’я

Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в’яне, —

Й ти, неподільна радосте моя!

Переклад Дмитра Павличка

Сонет 61

Благословляю день той, місяць, рік,

Ту пору, і годину, і хвилину,

Прекрасну ту, куди прийшов, країну

І узи ті, що лютий зір прирік.

Благословляю туги перший блік,

З яким я стрів мою любов єдину,

І лук, і стріли, що від них я гину,

Бо біль від ран до серця вже проник.

Благословенна незліченна тьма

Тих слів, що задля донни я розвіяв,

І прагнення, і сльози, і зітхання,

Благословенне це моє писання, —

Завжди на славу їй, — і думки вияв,

Що місця в нім для іншої — нема.

Переклад Ігоря Качуровського

Лаура. Мініатюра XVI ст.

Сонет 61

Благословенні місяць, день і рік,

Пора, година, край, містина мила,

Коли краса її очей сп’янила

Мене, і став я бранцем їх повік.

Благословенні: біль, що в душу вник,

Що об’явилась ним Ерота сила,

Лук і стріла, що серце проразила,

І рана, що пройшла в його тайник.

Благословенні всі рази, коли я

Ім’я моєї пані називав,

Мої зітхання, порив, плач і мрія.

Благословенні і рядки, що склав

Я їй на честь і мисль моя: до неї

Вона іде, до неї однієї.

Переклад Михайла Ореста

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Розкрийте настрій сонета.
• 2. Поясніть, як у сонеті відобразилися суперечливі погляди Петрарки на кохання.
• 3. Розкажіть, які художні засоби використані в сонеті. Наведіть приклади.
• 4. Поміркуйте, яким змальовано в сонеті ліричного героя.
• 5. Визначте, який варіант перекладу сонета вам подобається найбільше, та проаналізуйте, чому.
• 6. Вивчіть напам'ять сонет 61 і візьміть участь у конкурсі на краще читання.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Тисячі років люди намагаються знайти відповідь на запитання: що таке кохання? Чи існує воно насправді? Сонет 132 Франческо Петрарки не дає на нього відповіді. Це — лише спроба зрозуміти, що переживає людина, охоплена палким почуттям. Рядки сонета розкривають перед нами картину страждань ліричного героя, який згоряє від кохання.

У першій строфі сонета поет ставить вічні запитання: що таке любов — добро чи зло? Якщо добро, то чому в ній «скорбота нищівна»? Якщо зло — чому такі солодкі її муки?

У другій строфі на початку поет ставить запитання до себе. Якщо він хоче горіти в полум’ї почуття, то не личить жалітися — «бідкатись негоже». Якщо ж ні, тим більше даремно скаржитись. Він звертається до жорстокої любові оксиморонами — «живлюща смерте», «втіхо навісна», ставлячи риторичне запитання: хто допоможе здолати її тягар?

Далі, у третій строфі, поет ставить собі запитання про те, чия воля володарює над ним: чужа чи власна? У безмежному морі власних почуттів він почувається, мов хисткий човен без керма.

Не допоможе впоратися з почуттями й мудрість, на те вони й почуття. Ліричний герой сам уже не знає, чого прагне: солодкі муки любові змушують його палати в стужу та тремтіти в спеку. Та чи хоче він насправді позбутися свого почуття, болючого, проте прекрасного? Запитання риторичне.

Оксиморон (лат. oxymoron від грецьк. οξύμωρον — «дотепне дурне») — літературно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом понять: гіркий мед, крижана посмішка, холодне полум'я.

Риторичне запитання — запитання, яке не потребує відповіді, бо вона очевидна.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Читаючи сонет, зверніть увагу на блискучий переклад Григорія Кочура.

Сонет 132

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона?

Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.

Зло? — Але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю,

В човні хисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма —

Чого я хочу — й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

Переклад Григорія Кочура

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Проаналізуйте, яким є настрій ліричного героя сонета 132.
• 2. Розгляньте, якими поетичними засобами поет його створює.
• 3. Визначте, що символізує в поезії іменник «тягар».
• 4. Поясніть, як ви розумієте образ хисткого човна.
• 5. Поміркуйте, з якою метою поет використовує прийом запитання — відповідь. Чи можна ці запитання назвати риторичними?
• 6. Розкажіть, які почуття викликав у вас цей сонет. Спробуйте пояснити, чому.
• 7. Уявіть, що перед вами альбом, пензлі, фарби. Які кольори ви використали б, щоб передати враження від прочитаних сонетів Петрарки?
• 8. Поміркуйте, чи можна передати почуття від прочитаних сонетів за допомогою музики. Якою ви уявляєте цю музику? Спробуйте описати.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Прослухайте запис музичного твору композитора Ференца Ліста «Сонети Петрарки». Чи є зв’язок між поезією і музикою? Поясніть свою думку.