Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

4.2. Література Італії доби Відродження

4.2.1. Франческо Петрарка

Палко закоханий в античність, Франческо Петрако змінив своє ім’я на Петрарка, бо так воно більше нагадувало давньоримське. Під цим іменем засновник гуманістичної культури епохи Відродження Франческо Петрарка (1304-1374) й увійшов до історії літератури.

Франческо Петрарка

Петрарка народився в італійському містечку Ареццо, де оселився його батько, небагатий нотаріус, друг і однодумець Данте, який через політичні погляди був вигнаний із рідної Флоренції. За кілька років родина перебралась у Пізу, а потім — в Авіньйон, невелике місто на півдні Франції.

Тут Франческо здобув початкову освіту. За бажанням батька після чотирьох років занять із приватним учителем здібний юнак вступив до юридичної школи в Монпельє, а потім вирушив вивчати право до Болонського університету — одного з найкращих на той час університетів у Європі. Проте юристом не став: набагато більше Франческо вабила література. Уже в студентські роки він виявляв схильність до написання віршів. Тому коли помер його батько, двадцятидворічний Петрарка залишив університет і повернувся до Авіньйона.

XIV ст. — тяжкі часи в політичному житті Італії, роздробленої на самостійні міста-держави. Спроби католицької церкви встановити владу над монархами Європи закінчилися драматично — папи римські потрапили в залежність від французьких королів і на сімдесят років змушені були залишити Рим та оселитись в Авіньйоні.

Щоб мати засоби до існування, Франческо прийняв духовний сан. Проте справжнім церковником він теж не став. Петрарка був світським абатом.

У 1330 році Петрарка вступив на службу до кардинала Джованні Колонна, з братом якого він навчався в університеті. Тут Франческо почувався вільно, у своїх творах він згадує кардинала як друга й близьку людину.

Видатні давньоримські письменники стали наставниками та близькими друзями Петрарки. Цицерона він шанобливо називав батьком, а Вергілія — братом. Він писав їм усім дружні листи, немов вони жили десь неподалік в один час із ним.

Служба дала Петрарці змогу придбати невеликий маєток у Воклюзі, долині поблизу Авіньйона. Там він почав писати два твори латиною — епічну поему гекзаметром на зразок Вергілієвої під назвою «Африка» про переможця Ганнібла Сципіона Африканського (війна між Карфагеном і Римом у III ст. до н. е.) та книгу «Про знаменитих людей» — історико-біографічний твір про видатних людей античності. Тоді ж він почав писати ліричні вірші італійською мовою, вірші та листи латиною.

Андреа дель Кастаньо. Петрарка. Фреска. XV ст.

Літературна діяльність, наукові заняття, далекі подорожі та зв’язки з папським двором уславили Петрарку. За право нагородити його титулом найкращого поета змагалися Рим, Париж і Неаполь. Він обрав Рим, і 8 квітня 1341 року за рішенням римського сенату його за давньоримським звичаєм було увінчано лавровим вінком на Капітолійському пагорбі в присутності багатьох римлян.

Поринувши у творчу й наукову працю, Петрарка тривалий час жив у своєму маєтку в мальовничій долині ріки Сорг, зрідка відлучаючись у подорожі. Він досліджував римську античність, промови й листи Цицерона, які сам розшукав.

Водночас Петрарка не поривав зв’язків з рідною Італією, доля якої хвилювала його і яку він мріяв бачити об’єднаною, мирною та могутньою. Під час однієї з подорожей він познайомився з одним із найосвіченіших людей Італії, письменником Джованні Боккаччо, і вони заприятелювали.

Джованні Боккаччо (1313-1375) — письменник італійського Відродження, ім’я якого увічнив «Декамерон» (10-денні розповіді) — збірка зі 100 новел, якими розважають одне одного 10 молодих італійців, жінок і чоловіків, ховаючись у сільському маєтку під час чуми. Джованні Боккаччо утвердив у літературі жанр новели. «Декамерон» перекладений майже всіма мовами світу (український переклад Миколи Лукаша), сюжети з нього переосмислювали багато письменників, а чи не найбільше — поет англійського Відродження Вільям Шекспір.

Старість Петрарка зустрів всесвітньо відомим поетом. Дім в Ареццо, де він народився, став місцем паломництва захоплених шанувальників ще за його життя.

Помер Петрарка за роботою. 19 липня 1374 року його знайшли за письмовим столом. У руці він тримав перо, а голова його лежала на сторінках тому Вергілія.

Літературна спадщина Петрарки величезна. Серед творів Петрарки — трактати, поеми, сонети, канцони, секстини, балади, мадригали тощо.

Твори Петрарки розділяють на дві частини: латиномовні (вони, в основному, мають історичне значення) та італійську поезію.

Петрарка став першим у Європі альпіністом, здійснивши сходження на гірську вершину в Альпах. Він невтомно вишукував у монастирях та церквах античні й середньовічні рукописи. Керуючись пристрасним бажанням багато бачити, він подорожував Францією, Фландрією, Німеччиною, відвідуючи бібліотеки, знайомлячись з історичними місцями та пам'ятками. Бажання пізнати минуле Італії, її класичну культуру спонукало його здійснити поїздку до Риму.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Які риси особистості поета характеризують його як нову людину?
  • 2. Пригадайте, за що і де Петрарку було увінчано лавровим вінком.
  • 3. Поясніть, як вплинуло на творчість Петрарки його захоплення Античністю.
  • 4. Поміркуйте, чим Петрарка вражав уяву сучасників.