Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

2.3.2. Квінт Горацій Флакк

Молодшим сучасником Вергілія був поет Горацій (65-8 рр. до н. е.). Уперше в римській літературі Горацій поєднав поезію особистого настрою з поезією суспільного змісту. Його творчість віддзеркалює стан римського суспільства в добу переходу від республіки до імперії.

Горацій

Батько Квінта Горація Флакка був рабом. Отримавши свободу, він зумів розбагатіти і дав сину хорошу освіту: той учився спочатку в Римі, а потім в Афінах. У громадянській війні, яка спалахнула після убивства Цезаря в 44 р. до н. е., Горацій прийняв бік республіканців. За два роки після поразки війська республіканців, Горацій повернувся до Рима, де дізнався, що все його майно конфісковано на користь переможців. Залишившись без засобів до існування, він змушений був працювати на посаді писаря при державному казначействі, де переписував закони, протоколи та інші документи.

Та головним у його житті стала поезія. Ранні твори Горація — це збірки віршів «Еподи» і «Сатири». Новаторськими для латинської поезії були його двовірші — дошкульні ямби, у яких поет висловлює занепокоєння життям Риму. Теми «Епод» найрізноманітніші: це нападки на бездарних поетів, політиків-невдах, невірних закоханих.

Федір Бронніков. Горацій читає свої сатири Меценату. XIX ст.

Потім Горацій спробував свої сили в сатирі. Вірші на актуальні теми поет писав гекзаметром. У «Сатирах» він висміював людські недоліки: дратівливість, лінь, запальність, хоча ставився до людських слабкостей із добродушним гумором. У «Сатирах» уперше в ліричній поезії зазвучала авторська позиція.

Горацій також є автором од та послань. Найперше, що вирізняє «Оди», — це розмаїття тем. Тут є вірші про кохання і дружні послання, відгуки на політичні події та гімни богам, філософські роздуми про сенс життя й про смерть, про правду та її витоки, — тобто все, що хвилювало сучасне поетові суспільство. Водночас тематика «Од» має позачасове, вічне значення. Форма віршів вирізняється багатством розмірів, які Горацій запозичував у давніх греків. Саме поєднання тематики з поетичною формою давньогрецької лірики й робить оди Горація неповторними.

Молодим поетом захоплювались, його твори читав і обговорював увесь Рим. Сам знаменитий Вергілій рекомендував його Меценатові, з яким Горацій дружив усе життя. Меценат подарував поетові невеликий маєток неподалік Рима.

Горацій витримав випробування славою, він ніколи не зловживав дружбою з Меценатом, намагався зберігати особисту духовну свободу. Він відмовився від почесної посади секретаря імператора. Одного разу Август навіть образився на поета і спитав, чи той боїться, що нащадки осудять його за те, що він служив імператору. У відповідь Горацій присвятив йому три вірші зі своєї книги пісень.

Ні один античний автор в епоху книгодрукування не видавався стільки, скільки Горацій. Його цінували і в Середні віки, і в часи Відродження, а знаменитий вірш Горація «До Мельпомени» («Пам’ятник») наслідували поети багатьох країн, як і його останній твір «Посланіє».

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Із якої родини походить Горацій? Де і яку поет здобув освіту?
• 2. Розкажіть, які випробування випали Горацію в молоді роки?
• 3. До яких тем звертався Горацій у своїй творчості? Чому твори Горація були популярними у римлян?
• 4. Як Горацій познайомився з Меценатом? Які стосунки їх пов’язували? Які стосунки пов’язували поета з імператором Августом?
• 5. З’ясуйте, чому Горація називають реформатором римської поезії.
• 6. Поміркуйте, що спільного в долях двох найвідоміших поетів Риму — Вергілія й Горація.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Римляни прагнули залишити пам’ять про себе: вони споруджували храми, тріумфальні арки, статуї з мармуру та бронзи. Численні пам’ятники мали увічнювати імператора Августа. У поезії Горація «До Мельпомени», однієї з дев’яти муз — покровительок мистецтв, ідеться про зовсім інший пам’ятник, не з каменю або металу. Ода «До Мельпомени» — це розгорнута метафора, бо пам’ятник поетові — його творчість. Цей пам’ятник переживе століття, він міцніший за мідь, вищий за царські піраміди, йому не страшні дощі й вітри, невпинний літ часу і довгі роки. Поет житиме в серцях людей, його пам’ятатимуть, доки шумить ріка, на берегах якої він народився, поки стоїть Рим і в Капітолії правлять обряди жерці. Свою заслугу Горацій вбачає в тому, що він «перший положив на італійську міру Еллади давній спів», тобто переніс лірику своїх улюблених грецьких поетів на римський ґрунт. Стверджуючи, що поезія не менш важлива річ, ніж подвиги царів і воїнів, поет просить музу Мельпомену увінчати його чоло лавровим вінком від самого бога Аполлона, покровителя мистецтв.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

До Мельпомени

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний,

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець

Ще сходить з дівою в високий Капітолій,

І де шумить Авфід в нестриманій сваволі,

І де казковий Давн ратайський люд судив, —

Скрізь говоритимуть, що простих син батьків

Я перший положив на італійську міру

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру,

І лавром, що зростив святий дельфійський гай,

О, Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

Капітолій — пагорб, де стояли головні римські храми.

Авфід — річка, поблизу якої народився Горацій.

Давн — легендарний цар рутилів, батько Турна.

Дельфійський гай — місце розташування храму бога Аполлона, покровителя мистецтв.

Переклад Миколи Зерова

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Пригадайте, що таке ода.
• 2. Чому поезія, на думку Горація, є витривалішою за мідь?
• 3. Поміркуйте, що зробить поета безсмертним.
• 4. Поясніть, у чому поет вбачає свою заслугу перед мистецтвом.
• 5. Як можна пояснити прохання Горація до музи увінчати його лавровим вінком?
• 6. Чому Горацій звертається у своїй оді до Мельпомени?

Діалог літератур

У XIX ст. оду Горація «Пам’ятник» переспівав класик російської поезії Олександр Пушкін. У XX столітті переспів Пушкіна переклав українською мовою поет-неокласик Максим Рильський. Отакий діалог поетів у віках. Ars longa — мистецтво вічне...

Олександр Пушкін

Exegi monumentum

Я воздвиг пам’ятник (лат.).

Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний,

Тропа народна там навіки пролягла,

Олександрійський стовп, в гордливості незборний,

Йому не досягне чола.

Hi, весь я не умру, я в лірі жити буду,

Від праху утече нетлінний заповіт, —

І славу матиму, допоки серед люду

Лишиться хоч один піїт.

Про мене відголос пройде в Русі великій,

І нарече мене всяк сущий в ній язик,

І гордий внук слов’ян, і фін, і нині дикий

Тунгус, і друг степів калмик.

І довго буду тим я дорогий народу,

Що добрість у серцях піснями викликав,

Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу

І за упалих обставав.

Виконуй божеське, о музо, повеління,

Огуди не страшись, вінця не вимагай,

Спокійна завжди будь на кривди й на хваління

І в спір із дурнем не вступай.

Переклад Максима Рильського

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Римська елегія

Любовна елегія — оригінальний винахід римлян. Тут кожний вірш є частиною книги, яка має постійних персонажів: це поет, його кохана, друзі і покровителі. Римська елегія стала одним з головних взірців для наслідування у європейській любовній ліриці. Меланхолійний Тібулл, пристрасний та іронічний Проперцій, легковжаний Овідій — ці поети до XIX століття постійні персонажі європейської поезії.