Антологія. Фантастика й реальність у шкільному курсі літератури. 7 клас. Качак

Література національних меншин

Кримськотатарська література

• Мамут Дібаг. Концерт
• Аюдаг (казка)

Молдовська література

• Іон Ватаману. Мама Марія

Польська література

• Марія Домбровська. Марцін Козера
• Мацей Войтишко. Бромба та інші

Російська література

• Рувім Фраєрман. Дикий собака динго, або Повість про перше кохання

Румунська література

• Іммануель Вайсглас. Круки
• Тудор Аргезі. Псалом

Угорська література

• Гашпар Хельтаї. Байки (Фабули)
• Кальман Міксат. Два студенти-жебраки

Кримськотатарська література

Мамут Дібаг

1905—1942

Кримськотатарський прозаїк, драматург. Народився в Бахчисараї. Працював у редакціях газет і журналів. На війну пішов добровольцем; загинув у бою за Севастополь.

Оповідання «Концерт» — зворушлива розповідь про свято душі, яке подарували селянам юні музиканти.

Концерт

Ереджеп і Марія сіли на пофарбовану в зелений колір лавку із залізними ніжками, прилаштовану під стіною. У класі звучала музика. Гості, уважно вслухаючись, не впізнавали в ній знайомої мелодії.

Незабаром двері відчинилися, й звідти вийшов пухкенький дідок із сріблястим волоссям. Він спритно вчепив на ніс окуляри, які звисали на чорній мотузці, зачепленій за вуха, і підійшов до гостей.

— Ви, здається, когось шукаєте? — спитав.

Марія тут же звелася на ноги й відповіла:

— Тут навчається наша дочка Фатма Кокче, ми приїхали до неї.

Дідок, зрадівши, зняв окуляри і поклав до кишені жилетки, немов промовляючи: «О, тепер я вас упізнав».

— Фатма Кокче — це моя учениця... ходімо, покажу. Я сам вам покажу, — кивнув головою й пішов.

Подружжя Кокче поспішило за сивочолим енергійним дідком. Він пересік майданчик двору і, наблизившись до будинку з терасою, постукав у двері, на яких у рамці, що мала форму ромба, під склом виднілася цифра «14».

— Фатма, я привів гостей — виходь, зустрічай! — покликав голосно.

Фатма, відчинивши двері, побачила батька з матір’ю і, виблискуючи білосніжними зубами, вигукнула:

— Вай, ласкаво просимо! — кинулася матері на шию.

— Ми приїхали, щоб купити тобі піаніно, дочко. Йдемо і разом виберемо, — статечно мовив батько.

Фатма радісно обняла й поцілувала його. А сивочолий дідок, ніби не зрозумівши почутого, здивовано глянув на Ереджепа, чи не жартує він, й начепив окуляри. Фатма взяла дідка під руку й сказала з повагою:

— Мій учитель, професор Платон Павлович, — і знову білосніжно всміхнулася.

Ереджеп і Марія кивнули головами, висловлюючи професорові свою повагу. Тим часом до них підійшли кучерява скрипалька Зейнеп і худий довготелесий віолончеліст Андрій. Після привітань вони з Фатмою зайшли в чотирнадцяту кімнату збиратися в дорогу. Їх чекала відповідальна справа, адже вони — троє найкращих учнів професора — погодилися, на його прохання, організувати концерт у колгоспі. Фатма заходилася складати у валізу речі, Зейнеп і Андрій шукали ноти. Після обіду всі розмістилися на підводі, половину якої займало піаніно, і вирушили в дорогу.

Час у дорозі пролетів швидко. Уже сховалося за горизонтом сонце і навколо почало темніти. Нарешті в’їхали в село й звернули з кам’яної дороги в провулок. Біля клубу підвода зупинилася, її одразу оточила сільська молодь, з цікавістю розглядаючи нове піаніно. Після веселого знайомства хлопці взяли піаніно, ніби велику порожню коробку, й легко занесли в будинок. Їздовий, кульгавий хлопець, поспішив розпрягати коней. Тим часом почали збиратися люди — молоді, дорослі й похилого віку. Чотирикутна кімната, де було встановлено піаніно, була заповнена, що ніде й голці впасти.

II

Листоноша, якого затиснули в кут, попросив хрипким голосом:

— Фатма, давай зіграй вже щось, а ми послухаємо.

За ним й інші люди, набравшись сміливості, загомоніли:

— Грай, Фатма, зіграй, що вмієш. Чекаємо.

Фатма усміхнулася, подивилася на своїх товаришів, потім підійшла до піаніно і почала грати вальс Шопена. Селяни чули цю мелодію вперше, але вона настільки зачарувала їх, що вони сиділи незворушно й не відводили очей від пальців Фатми, які торкалися клавішів. Коли звучання вальсу стихло, всі зааплодували.

— Молодець, Фатма! — хвалили її.

Фатма зраділа, що люди так зацікавлено слухали класичну музику, і грала ще з більшим натхненням. Знову пролунали оплески. Літня жіночка, яка сиділа біля вікна, попросила тихим голосом:

— Фатма, зіграй ще раз оту мелодію, яку ти грала першою, мені вона дуже сподобалася.

Серед оплесків і багатоголосся її ніхто не почув.

Кучерява Зейнеп дістала скрипку, торкнулася пальцями струн, трішки підкрутила одне вушко, взяла смичок — і кімнату заполонила ніжна солодка мелодія.

У кімнату якимось чином протиснулося ще з десятеро людей. Там уже не було місця ні сісти, ні стати. Хтось із тих, що були в кімнаті поруч, сказав:

— Цей концерт потрібно було робити в клубі, тут дуже тісно.

Марія увійшла в кімнату з наповненим водою графином й оголосила:

— Завтра ввечері концерт буде в клубі, і будуть звучати ще кращі мелодії.

Андрій зняв з віолончелі каштановий парусиновий чохол, і бабусі, які бачили цей інструмент уперше, вигукнули здивовано:

— Ва-а-а-й, що це за така велика скрипка?

Андрій опустив голову до шиї віолончелі, пробіг пальцями по її товстих струнах і заграв. Знову в кімнаті звучала музика. А люди продовжували сходитися, що і в сусідній кімнаті стало тісно. Раптом високий чоловік, звівшись навшпиньки, глянув через голови тих, хто стояв у дверях, і вигукнув:

— А що це за інструмент?

І всі почали його вгамовувати:

— Т-с-с-с, тихо, це — віолончель, ти що, не знаєш?

Троє молодих музикантів зіграли багато мелодій різних композиторів і «Кримські наспіви» Спендіарова. Було вже дуже пізно. Музиканти, обмінявшись поглядами й пошепки порадившись, кивнули в бік Фатми, яка від імені їх усіх сказала:

— Зараз ми зіграємо мелодію Чайковського «Баркарола». Якщо ви не втомилися, слухайте.

— Ні, ні, ми не втомилися. Грайте, ми послухаємо.

Фатма знову сіла за піаніно. Зейнеп і Андрій взяли свої інструменти і приготувалися. Будинок затих, немов там нікого не було. Знову солодко зазвучали скрипка, віолончель і піаніно. У відкриті вікна дув прохолодний і тихий вітерець.

Переклад Таміли Сеітяг’яєвої.

Велиулаева А., Алиева Л. Къырымтатар эдебияты. 7 сыныф. Симферополь : Крымучпедгиз, 1993. 192 с.

Запитання та завдання

• 1. Відтворіть правильну послідовність епізодів оповідання.
• 2. За покликанням, закодованим у QR-коді, прослухайте композицію, про яку йдеться у творі, — вальс Шопена.

• 3. Знайдіть вірші, в яких згадується музика Шопена чи інших композиторів-класиків.
• 4. Зробіть пост у соцмережах «Музика у моєму житті».
• 5. Яка музика ілюструвала б ваше враження від прочитаного твору? Чому?

Тобі буде цікаво! Мамут Дібаг — автор оповідань «Концерт», «Слідами гостя», «Бджоли», «Ферат», «Кам'яна невістка», п’єси «Таємне сватання».