Зарубіжна література. 9 клас. Ісаєва

Оноре де Бальзак

(1799—1850)

Життя його було коротким, але насиченим; у ньому було більше праць, ніж днів. Бальзак був одним з перших серед великих, одним із найкращих серед обранців.

Віктор Гюго, французький письменник

Наполеон французької літератури

Його вважали смішним і дивним, тому йому присвячували численні карикатури. Його переслідували кредитори й цькувала преса, тому він говорив: «Я наче загнана тварина». Але його працездатність і жага до творчості, його нестримна фантазія й непідробна життєрадісність усупереч усім обставинам не змогли залишити байдужими навіть найзавзятіших його критиків. У його творах можна відшукати безліч невідповідностей, адже часом він не встигав навіть перечитати написане, але, незважаючи на це, сучасники назвали його «маршалом літератури», а майже всі біографи порівнювали його з Наполеоном. Таким він був, таким залишився в пам’яті багатьох поколінь... Всесвітньо відомий французький письменник — Оноре де Бальзак...

«Головні події мого життя — мої твори», — говорив про себе Бальзак. Він народився у французькому місті Турі 20 травня 1799 р. Первинне прізвище Бальса батько майбутнього письменника, за походженням селянин, вирішив змінити, розпочавши кар’єру чиновника. Так просте прізвище перетворилося на шляхетне Бальзак. А аристократичну частку «де» 1830 р. майбутній письменник додав уже сам, не маючи на це жодних правових підстав.

У неповні дев’ять років його віддали на навчання до Вандомського колежу. Це був навчальний заклад із майже монастирськими правилами. За ті шість років, які Бальзак прожив там, він жодного разу не був у своїй родині. Не дуже завзятого до навчання майбутнього письменника не раз закривали в карцері на цілий тиждень, били, а директор не втомлювався повторювати, що єдиною особливою рисою Опоре є те, що в нього немає нічого особливого. Для того щоб хоч якось відволіктися від принижень, Бальзак захопився читанням. І оскільки бібліотека в колежі була велика, читання стало його пристрастю. А в дванадцять років він уже сам почав писати. Його парта була постійно завалена паперами, і дуже швидко серед однокласників він завоював репутацію письменника.

Можливо, уже в колежі Бальзак вирішив, що стане літератором і підкорить увесь світ. Але родина сподівалася, що він піде шляхом батька і стане нотаріусом. Без особливого ентузіазму Бальзак вивчав право, але, спробувавши попрацювати в судейських конторах, рішуче відмовляється від цього наміру. Йому вдається вмовити батька, і вони укладають угоду: за два роки Опоре має або виявити свій письменницький хист, або зректися своїх літературних планів.

Бальзак починає працювати над формуванням своїх творчих принципів. Під впливом історичних романів відомого англійського письменника Вальтера Скотта 1819 р. він пише історичну драму «Кромвель», яка, на жаль, не приносить йому довгоочікуваної слави. Коли Бальзак збирає родину, щоб прочитати свій шедевр, усі одностайно оголошують йому, що трагедія нікуди не годиться. «Кромвеля» читає й давній друг сім’ї, викладач ліцею. «Єдине, що я можу вам порадити, мій юний друже, — назавжди залиште думку про літературу», — винесе він свій вердикт. Ці слова дадуть підстави батькові Бальзака більше ніколи фінансово не підтримувати сина.

Еміль Деверов. Портрет Бальзака у 25-річному віці (1824)

Для того щоб знайти гроші й взятися за серйозну справу, Бальзак занурюється в ділове життя. Він здійснює невдалу спробу зайнятися видавничою справою, після якої все життя віддаватиме борги, які з роками лише зростатимуть.

У період з 1819 по 1824 р. під різними псевдонімами Бальзак видає декілька гостросюжетних романів, які не стали помітним явищем у літературному житті Франції. Але це не зупинило письменника, — він продовжує невтомно працювати. Зачинившися в одному зі своїх будинків, у яких він ховався від кредиторів, закривши штори, щоб не знати, чи день, чи ніч на вулиці, він пише сторінку за сторінкою...

Прорив у літературній кар’єрі Бальзака відбувається лише 1829 р. після публікації роману «Шуани, або Бретань 1799 року». Це була перша книжка, яка вийшла під його власним ім’ям. Твір, присвячений Великій французькій революції, розповідав про контрреволюціонерів-партизанів.

«Проза і поезія XIX ст.» (карикатура на Бальзака й Ламартіна)

Бальзак продовжує писати. Він працює по вісімнадцять-двадцять годин на добу. Дні змінювалися на ночі, ночі — на дні, від задумів він переходив до написання й навпаки. Дійсність, що його оточувала, надавала письменнику величезний матеріал для спостережень, роздумів і висновків, які він описував у своїх творах. Остаточно слава до Бальзака приходить з появою роману «Шагренева шкіра», надрукованого 1831 р.

30-40-ті роки — період творчої зрілості письменника. З’являються такі його твори, як «Євгенія Гранде», «Батько Горіо», остаточна редакція повісті «Гобсек», перша частина роману «Утрачені ілюзії» та інші. Письменник вважає, що кожний твір має не тільки стати історією життя однієї людини, а й розкривати проблеми багатьох. Він бере на себе завдання дослідити життя суспільства, стати істориком, який відображає філософію свого часу.

У ці ж роки до письменника приходить справжнє кохання. 1832 р. він отримує дивного листа з підписом «Іноземка». Це польська поміщиця Евеліна Ганська, перебуваючи під враженням від творів письменника, вирішила висловити своє захоплення. А за першим листом надійшов другий і третій... Таке листування тривало майже рік, поки жінка не запропонувала зустрітися у Швейцарії. Так вони познайомилися, потоваришували і з часом покохали одне одного. Проте об’єднати свої долі закохані змогли лише незадовго до смерті Бальзака.

Бальзак і Евеліна Ганська (сучасний колаж)

1842 р. в письменника виникає задум об’єднати в єдине ціле все, що вже було написане й ще буде. «Привітайте мене! Адже я тільки-но раптово виявився генієм», — оголосив Бальзак, звернувшись до своєї сестри Лоре Сюрвіль. Він був у захваті від своєї ідеї об’єднати всі твори, створити єдиний спільний план і присвятити цьому своє життя.

Так виник задум «Людської комедії». Коментуючи його, Бальзак формулює головне завдання своєї творчості: представити повний опис усіх вад і доброчинностей, усіляких пристрастей і суперечностей людського характеру.

Спільна назва для всіх творів виникла за аналогією з «Божественною комедією» Данте. Письменницька іронія, закладена в назві, підкреслює всю фальшивість норм сучасного суспільства.

Оноре де Бальзак (з дагеротипу Louis-Auguste Bisson, 1842)

У своїх творах письменник особливу увагу приділяє предметному світу речей, що оточують героїв. На думку романіста, це допомагає розкрити психологію персонажів, адже за станом речей ми можемо багато що зрозуміти і про тих, кому вони належать.

Над циклом романів «Людська комедія», що нараховує 98 творів, письменник працював до кінця свого життя.

«Наполеон французької літератури» помер у Парижі 18 серпня 1850 р. У «Промові на похоронах Бальзака» Віктор Гюго скаже: «Він досліджує душу, серце, мозок, безодню, яку носить кожний у собі».

  • 1. Поясніть, чому стаття про письменника має таку назву.
  • 2. Що із прочитаного нарису життя та творчості Бальзака вразило вас найбільше й чому?
  • 3. Розкажіть, як сам письменник пояснював ідею об’єднати в одне ціле свої твори.
  • 4. За допомогою рубрики «Українські стежини зарубіжної літератури» й інших додаткових джерел підготуйте мультимедійну презентацію або повідомлення на тему «Оноре де Бальзак і Україна».

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Село Верхівня Ружинського району Житомирської області відоме далеко за межами України. Увагу мешканців і гостей цієї місцевості привертає двоповерховий маєток з білими колонами, розташований у глибині старовинного парку. Колись цей будинок, як і вся Верхівня, належав польським поміщикам Ганським.

На меморіальній дошці біля входу в маєток написано: «У цьому будинку в 1847-1850 рр. жив великий французький письменник Оноре де Бальзак». З квітня 1959 р. тут діє музей Бальзака, експозиції якого розповідають про історію кохання Бальзака та Евеліни Ганської, а також про час перебування письменника в Україні.

Маєток Ганських у Верхівні (сучасна світлина)

«...Я побачив малий Лувр, грецьку святиню, позолочену призахідним сонцем», — писав письменник, прибувши 1847 р. у Верхівню. Вдруге він приїхав до Верхівні у вересні 1848 р. й був там до кінця 1849 р. А під час третього візиту письменника закохані одружилися. Вінчання Бальзака й Ганської відбулося 14 березня 1850 р. в костьолі Святої Варвари міста Бердичева Житомирської області.

Меморіальна дошка Бальзакові у Верхівні

Свою версію історії кохання Бальзака й Евеліни Ганської виклав у романі «Помилка Оноре де Бальзака» український письменник Натан Рибак.

Крім Верхівні й Бердичева, у 1847, 1848 і 1850 рр. письменник відвідував Київ. Він був у захваті від цього міста, називав його «північним Римом» і навіть написав нарис «Лист про Київ».

Є ще одне місце в Україні, яке підкорило серце Бальзака. Це селище Вишнівець Тернопільської області. Тут у маєтку князів Вишневецьких восени 1848 р., прямуючи до Верхівні, письменник пробув чотири дні.

Мистецькі передзвони

Своє художнє бачення життя й творчості Оноре де Бальзака запропонував французький письменник Андре Моруа у творі «Прометей, або Життя Бальзака».

Ця книга написана на основі величезного біографічного матеріалу й розкриває процеси створення образів «Людської комедії», показує зв’язок конфліктів й епізодів епопеї з фактами життя самого Бальзака.

Порівняння з Прометеем читачі твору Андре Моруа оцінюють по-різному. За однією з версій, Бальзак — це своєрідний викрадач божественного вогню, що вдихнув іскру життя у велику кількість персонажів, народжених його уявою. Прочитавши твір Андре Моруа, ви зможете зіставити його з відомими вам фактами життя і творчості Бальзака, а також запропонувати свою інтерпретацію назви цієї книжки.

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА

ПРО ЦИКЛ РОМАНІВ «ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ»

До синтезу, до єдності задуму та його втілення Бальзак тяжів мало не із самого початку як історик суспільства і як художник. Уже перше видання «Сцен приватного життя» було задумане як цикл; а з 1831 р. зріють плани ще ширшої циклізації. У 1834-1836 рр. вони реалізуються у формі дванадцятитомного зібрання «Етюдів про звичаї XIX століття». Але в ті ж роки виникла ідея видання значно ширшого, аніж те, яке Бальзак здійснював. Назва цього видання — «Соціальні етюди». Нарешті, в 1840-1841 рр. (у двох листах до Ганської) визначилася остаточна назва праці, якій Бальзак, по суті, присвятив усе своє творче життя — «Людська комедія». У знаменитій передмові до неї письменник виклав й обґрунтував структуру своєї гігантської епопеї: перша частина — «Етюди про звичаї», друга — «Філософські етюди», третя — «Аналітичні етюди».

«Філософські етюди» не стали тим, чим хотів їх бачити автор; «Аналітичні етюди» (за винятком «Фізіології шлюбу») написані не були. Отже, «Людська комедія» — це і справді передусім «Етюди про звичаї». [...]

«Етюди про звичаї» — це не тільки дивовижна енциклопедичність, а ще й безприкладна цілісність, органічна внутрішня взаємодія всього в них зібраного. «Кожна книжка автора, — писав про себе Бальзак, — усього лише розділ грандіозного роману про Суспільство». Суспільство єдине, і вже саме це здатне об’єднати присвячену йому хроніку. [...]

Сюжети окремих романів, повістей, оповідань, які складають «Людську комедію», відходять на задній план, а на передній виходить нескінченний, як саме життя, рух — різноспрямований, хаотичний і водночас закономірний, рух, на шляху якого щось уривається і знову зчеплюється, рух, який відхиляється вбік, упирається в глухі кути і знову потрапляє в колію. [...]

Бальзак постійно обмірковував свої книги, дбаючи насамперед про завершеність цілого. Він у цьому розумінні працював як учений, як історик. Але виступаючи в ролі творця, не менше, ніж на думку чи план, він покладався на саме життя, на його матеріал і на ті закони художності, які передбачають саморозвиток твору мистецтва. «Людська комедія» — плід такого саморозвитку. Це не применшує її величі, скоріше її примножує.

За Дмитром Затонським, українським літературознавцем

ДІЗНАЄМОСЬ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ

Серед тих, хто стояв біля витоків розбудови шкільного курсу зарубіжної літератури, який з’явився в Україні одразу після набуття державою Незалежності, був відомий український учений-літературознавець Дмитро Володимирович ЗАТОНСЬКИЙ (1922-2009). Доктор філологічних наук, професор, академік Національної академії наук України, член Європейської академії наук і мистецтв (Австрія), автор 12 монографій та сотень статей, що видавалися майже всіма європейськими та навіть китайською мовами, Дмитро Затонський чимало зробив для становлення і розвитку шкільного предмета «Зарубіжна література», зокрема брав участь у створенні підручників, хрестоматій, посібників для учителів та учнів.

Яскраві й ґрунтовні праці дослідника, присвячені творчості О. де Бальзака, Й.-В. Ґете, В. Шекспіра, М. Сервантеса та ін., й сьогодні не втрачають своєї актуальності.

2005 року академікові Дмитру Затонському було присуджено найвищу нагороду Німеччини в гуманітарній царині — медаль Й.-В. Ґете.

До вивчення повісті

«ГОБСЕК»

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Розкажіть, які враження справила на вас прочитана повість. Про що, можливо, змусила замислитися?
  • 2. За яких обставин ми дізнаємося історію про лихваря? Поміркуйте, з якою метою розказує її пан Дервіль.
  • 3. Що означає прізвище головного героя? Чи можна стверджувати, що автор використовує «промовисте прізвище»? Свою відповідь підтвердіть прикладами з тексту.
  • 4. Чи погоджуєтеся ви з думкою дослідників, що композиційно повість Бальзака є «розповіддю в розповіді»? Аргументуйте свою відповідь.
  • 5. Знайдіть і зачитайте портретне зображення головного героя. Проаналізуйте роль художньої деталі у створенні характеристики образу Гобсека.
  • 6. Ознайомтеся з історією створення повісті, наведеною в рубриці «У творчій майстерні письменника». Подумайте, чому задум письменника змінився, про що це може свідчити. А як би ви назвали цю повість? Обґрунтуйте свою відповідь.
  • 7. У парах або мікрогрупах обговоріть, що дає підстави Гобсеку вважати, що він «володіє світом».
  • 8. Знайдіть у тексті й зачитайте, як пан Дервіль оцінює Гобсека. Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою? Поясніть свою думку.
  • 9. Слухаючи сповідь Гобсека, Дервіль із жахом запитує себе: «Невже все зводиться до грошей?» А як ви вважаєте? Свою відповідь аргументуйте.
  • 10. На конкретних прикладах розкрийте роль художньої деталі у створенні образу головного героя.
  • 11. Простежте за текстом, як проблема згубної влади грошей вирішується на прикладах образів графині де Ресто та Максима де Трая.
  • 12. З якими відомими вам образами світової літератури перегукується образ бальзаківського лихваря? Обґрунтуйте свою відповідь.
  • 13. Порівняйте образи Гобсека й Калитки з комедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч». Що об’єднує цих персонажів і в чому їхня своєрідність?
  • 14. Підготуйтеся до дискусії на тему «Чи насправді “у золоті зосереджені всі сили людства”?».

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА

ПРО ІСТОРІЮ СТВОРЕННЯ ПОВІСТІ «ГОБСЕК»

Повість «Гобсек» мала три редакції. 1830 р. з’явився перший її варіант. Спочатку твір друкувався розділами, назви яких («Лихвар», «Адвокат», «Смерть чоловіка») підкреслюють значення для письменника головних дійових осіб — Гобсека, Дервіля та графині де Ресто, свідчать про драматичний розвиток сюжету твору, що розкриває епізоди певної сімейної драми. У цій редакції повість мала позитивну розв’язку: Гобсек віддав свій спадок Ернесту де Ресто, такий необхідний йому для одруження, а його мати добилася для лихваря дворянського звання. 1830 р. вийшли «Сцени приватного життя», куди ця історія була включена під назвою «Небезпеки безпуття».

1835 р. під достатньо доброзичливою назвою «Папаша Гобсек» з’явився новий варіант твору. У цій редакції графиня де Ресто виступила перед читачами як дочка головного героя бальзаківського роману «Батько Горіо». Завдяки цій деталі два твори «Гобсек» і «Батько Горіо» сприймалися як два варіанти однієї оповіді про владу золота та його жертви. Закінчувалася ця редакція твору виразним описом жахливої комори помираючого Гобсека.

У тому ж 1835 р. з’являється третій, остаточний варіант історії про «людину-вексель». У ньому міститься розповідь про минуле лихваря, про те, як він збирав свій капітал. Лаконічна назва «Гобсек» підкреслює роль головного героя в житті інших персонажів.

Шарль Таміз’є. Ілюстрація до повісті «Гобсек» (XIX ст.)

Юрій Гершкович. Ілюстрація до повісті «Гобсек» (XX ст.)

Равіль Акмаєв. Гобсек (XXІ ст.)

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

В Україні творчість Бальзака стає відомою ще за життя письменника завдяки російським перекладам, які почали з’являтися в журналах й окремими виданнями з 30-х років ХІХ століття. З нею був обізнаний Тарас Шевченко, про це свідчать згадки про бальзаківські твори в його повістях. Для Івана Франка творець «Людської комедії» був одним з найвидатніших представників реалістичної традиції у французькій і європейській літературі, і саме так він його характеризує у своїх статтях. Творчість Бальзака викликала зацікавленість і в інших українських письменників-реалістів другої половини ХІХ — початку XX ст., від Марка Вовчка до Михайла Коцюбинського. Переклади творів Бальзака українською мовою починають з’являтися з останньої третини ХІХ ст.

Але широке входження Бальзака в українську культуру відбувається вже за радянських часів. Він належить до тих зарубіжних письменників-класиків, яких багато перекладали українською мовою у 20-30-х роках.

За Дмитром Наливайком, українським літературознавцем

До таємниць мистецтва слова

ІНТЕР’ЄР У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ. ПОНЯТТЯ ПРО ПСИХОЛОГІЗМ

У художньому творі для розкриття його історичного колориту або зображення епохи, у якій живе та діє персонаж, чи з метою глибшого розкриття характеру літературного героя важлива роль відводиться зображенню інтер’єру.

Інтер’єр у художньому творі (від фр. interieur і лат. interior — «внутрішній») — це опис внутрішніх приміщень і предметів, які безпосередньо оточують персонажа.

Найважливіша функція інтер’єру — підкреслити ті чи інші специфічні риси, смаки, захоплення, звичаї та уподобання персонажа. Таким чином, інтер’єр є опосередкованим засобом характеристики персонажа.

Так, наприклад, опис помешкання Гобсека в однойменній повісті Оноре де Бальзака дає нам змогу не тільки побачити умови життя персонажа, розкрити його уподобання та захоплення, а й взагалі краще зрозуміти його внутрішній світ.

Докладне і глибоке зображення у творі внутрішнього світу персонажа, його почуттів, думок, переживань, бажань, настроїв тощо називається психологізмом.

Психологізм (грец. psych — «душа»; лат. lohos — «слово») — індивідуалізоване відтворення внутрішнього стану персонажа в літературному творі.

Форми і прийоми психологізму в літературному творі різноманітні. За їх допомогою виявляється творча індивідуальність письменників, їхня майстерність.

  • 1. Розкрийте поняття «інтер’єр». На прикладі повісті «Гобсек» проілюструйте роль опису помешкання персонажа для розкриття його внутрішнього стану.
  • 2. Поясніть, як ви розумієте, що таке психологізм у художнього творі.

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Ще за життя Бальзака в літературній критиці його твори час від часу порівнюють із шедеврами Вільяма Шекспіра. Так, наприклад, у дні святкування 300-річчя від дня народження видатного англійського драматурга французький письменник і критик Ф. Барбе д’Оревільї стверджував: «Мене не звинуватять у бажанні принизити чесноти Шекспіра... Я достатньою мірою засвідчую свою пошану цьому величезному генію... Але і в нас [...] є також свій Шекспір... І ми його назвемо сміливо — Бальзак!»

Цікавим є той факт, що пік культу Шекспіра у Франції припадає на 1820-ті роки, і саме в ці роки розпочинає свою письменницьку кар’єру Бальзак.

Уже майже 200 років проблема взаємозв’язків творчості Бальзака й Шекспіра перебуває в полі зору дослідників літератури. І хто знає, можливо, саме ви зможете дати відповідь на це питання.

Літературні нотатки подорожнього

Якщо вам доведеться перебувати в Парижі, то знайдіть можливість відвідати будинок № 47 на вулиці Рейнуар. Ця досить скромна будівля на високому пагорбі — дім-музей Оноре де Бальзака. Під псевдонімом пан Бреноль письменник жив у цьому будинку (у той час паризького передмістя Пассі) з 1840 до 1847 р.

Кажуть, що за будинком можна точно зрозуміти характер його хазяїна. Пересвідчитися у правильності цих слів можна, відвідавши музей Бальзака. Цей будинок не вражає уяву пишними інтер’єрами. У ньому все просто і продумано. Здається, що все підпорядковано тільки одному — праці. Бальзак, який майже постійно страждав від безгрошів’я, ховався в цьому будинку від настирливих кредиторів. Тому це приміщення мало суттєву особливість: два виходи, один з яких, парадний, виходив на вулицю Рейнуар, а інший — таємний — у непримітний провулок. Сусіди й не підозрювали, що дивакуватий хазяїн цього будинку, якого дуже рідко можна було зустріти на вулиці, насправді — відомий письменник, автор «Людської комедії» й «Шагреневої шкіри».

Музей Бальзака має декілька кімнат. Але головним його надбанням є повністю збережений кабінет письменника. У ньому ми можемо побачити портрети, рукописи, перші видання творів. А ще відомий бальзаківський кавник, адже відомо, що, коли письменника відвідувала муза, він пив багато міцної кави.

Сьогодні дім-музей Бальзака є національним надбанням Франції.

У музеї Бальзака в Парижі

ДІЗНАЄМОСЬ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ

Він любив шокувати публіку. І йому це добре вдавалося робити. Так, у 24 роки на суд членів комісії Паризького салону — однієї з найпрестижніших виставок Франції — він приніс роботу «Людина зі зламаним носом», у якій ніс був зламаний так природно, що деякі дами ледь не знепритомніли. Так міг учинити тільки він, видатний французький скульптор — Франсуа Огюст Рене РОДЕН (1840-1917).

На честь автора «Мислителя» й «Поцілунка», скульптурної групи «Громадяни Кале», пам’ятників Віктору Гюго й Оноре де Бальзаку був названий кратер на Меркурії. Більшість своїх творів він заповідав французькому народові.

Огюст Роден. Оноре де Бальзак (1898)

Одна з фінальних робіт Родена — скульптура Оноре де Бальзака, поява якої спричинила справжній скандал у французькому суспільстві. Чотири роки скульптор шукав образ, який би повністю задовольняв його уявлення про великого романіста. Труднощі полягали в тому, що Роден ніколи не бачив Бальзака. У нього були лише літературні описи зовнішності письменника, його прижиттєві портрети різних років і карикатури. На основі цих матеріалів у майстра склалася модель реального Бальзака. Так з’явився роденівський Бальзак — скульптура, яка зображає письменника з високо піднятою головою, що увінчує його велике тіло, сховане під просторим і довгим плащем. Ця робота Родена стала певною пластичною матеріалізацією письменницької праці. Спільнота літераторів, яка замовила скульптору цей пам’ятник, не сприйняла задум майстра й відмовилася від свого замовлення, не знайшовши портретної схожості з письменником. Роден виступив на свій захист у пресі: «Якщо істина має померти — наступні покоління розламають на шматки мого Бальзака. Якщо істина не підлягає загибелі — я вам пророчу, що моя статуя здійснить свій шлях...»

Слова майстра збулися. Бронзовий пам’ятник Бальзаку, схожий на скелю, 1939 р. був установлений у Парижі на перехресті бульварів Распай і Монпарнас.

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

«Усі його книжки утворюють одну книгу, книгу живу, блискучу й глибоку, в якій рухається і діє вся наша сучасність, утілена в цілком реальних образах, на яких лежить печать розгубленості й жаху. Дивовижна книга, яку її автор назвав комедією й міг би назвати історією... книга, створена завдяки спостереженням і фантазіям, де щедро і правдиво показано все найпотаємніше, міщанське, вульгарне, нице й де часом несподівано, з-під грубо розірваної оболонки реальних подій, виступають найпохмуріші, найтрагічніші ідеї».

Віктор Гюго, французький письменник

«Він описував цей світ, але не засуджував його. Йому докоряли за це, а його мовчання розцінювали як знак згоди. Але він інстинктивно відчував, що занадто вивершені судження автора знижують цінність твору. Роль мистецтв полягає в тому, щоб створити неупереджену картину. Якщо письменник повчає або гудить, твір втрачає свою красу, якщо ж автор перебуває на певній відстані, виступає в ролі нібито незацікавленого спостерігача, читач мимохідь проймається хвилюванням і сприймає твір як непідробну правду життя. Мораліст повинен уміло ховатися під плащем історика».

Андре Моруа, французький письменник

«Гроші в Бальзака — це не тільки економічна сила, а й матеріалізоване вираження особистої вигоди й хижого егоїзму, гірших нахилів і пристрастей людини, які не стримуються, а, навпаки, стимулюються буржуазним суспільством. У своїй «Людській комедії» письменник послідовно крок за кроком показує, як згубно діє ця сила на суспільні звичаї, сімейні відносини, мораль, політику, правосуддя, на різні сфери соціального й приватного життя».

Дмитро Наливайко, український літературознавець

Марка України, присвячена 200-річчю від дня народження Оноре де Бальзака

Цитата для душі від Оноре де Бальзака

• Ваше серце — це скарб; утратите його — і ви злидень.

• Усе у свій час приходить до тих, хто вміє чекати.

• Якщо батьків топтатимуть ногами — батьківщина загине.

• Ниці духом потребують деспотизму, аби полоскотати собі нерви, а великі — прагнуть рівності, аби діяти серцем.

• Він — обертається навколо неї. Вона — дарує йому світ. Це і є любов.

Підсумовуємо вивчене

1. Підготуйте розгорнуту відповідь на тему «Життя і творчість автора “Людської комедії”».

2. Поясніть, як ви розумієте вислів Бальзака: «Самим істориком мало бути французьке Суспільство, мені залишилося лише бути його секретарем».

3. Розкажіть, що вам відомо про історію задуму «Людської комедії».

4. Які життєві принципи сповідував головний герой повісті «Гобсек»? Свою відповідь підтвердіть цитатами з твору. Висловіть своє ставлення до філософії лихваря.

5. Розкрийте поняття «психологізм» на прикладі прочитаної повісті.

6. Самостійно підготуйте повідомлення на тему «Образ лихваря у світовій літературі».

7. Прокоментуйте висловлювання, наведені в рубриці «Зі скарбниці літературно-критичної думки».

8. Напишіть творчу роботу на одну з тем:

• «“Людина-вексель” у повісті “Гобсек”»;

• «Майстерність художньої деталі в повісті “Гобсек”».

9. У групах підготуйте рекламний проект для радіо або телебачення за прочитаним твором.

10. Порівняйте представлені на сторінках підручника ілюстрації до повісті «Гобсек», створені в різні часи.

11. Які «цитати для душі» від Оноре де Бальзака вам захотілося взяти на озброєння й чому?

12. Підтвердіть чи спростуйте твердження французького письменника Андре Моруа про те, що Бальзака «вивчали й будуть досліджувати в майбутньому, як вивчають і досліджують світ, тому що він і є цілий світ».