Зарубіжна література. 9 клас. Ісаєва

Микола Васильович Гоголь

(1809—1852)

• Розкажіть, що вам відомо про М. Гоголя.

• Пригадайте, де народився письменник. Підготуйте повідомлення на тему «М. Гоголь і Україна».

• Які з прочитаних творів письменника вам запам’яталися найбільше й чому?

Земля України, це вона вигодувала, викохала Гоголя, і то не лише фізично, а — що куди важливіше — духовно, з дитинства наділивши його красою своєї поезії, буянням пісенної творчості, епічною величавістю дум, фантастикою казок, переказами й легендами, дивовижно щедрою барвистою образністю — всіма багатющими плодами народного духу.

Олесь Гончар, український письменник

Слава й гордість української землі

Твори Миколи Васильовича Гоголя вивчають у школі, його книжки перевидають, успішно екранізують і ставлять на сценах провідних театрів. Він залишив після себе десятки безсмертних творів і стільки ж таємниць, які й досі не розкриті. Спробуймо і ми з вами створити свій портрет цього геніального художника слова...

Славу українського й російського народів несе в собі ця дивовижна людина, «найзагадковіша фігура в літературі», як його називали, — Микола Васильович Гоголь.

Ще в Ніжині, під час навчання в Гімназії вищих наук, Гоголь дедалі більше думає про високе призначення людини, осмислює свою місію в цьому світі. Він подумки готує себе до широкої громадської діяльності, що дала б йому змогу зробити дещо велике «для спільного блага». Своєму дядькові Петру Косаровському він напише про це так: «Ще із самих часів минулого, із самих років майже нерозуміння я горів незгасимими ревнощами зробити життя своє потрібним для блага держави, я кипів принести хоча б маленьку користь».

М. Гоголь мріє про життя в Петербурзі й «служіння державі», оновленню якої, на його думку, допоможуть справедливі закони. У грудні 1828 р., після закінчення Ніжинської гімназії, разом зі своїм другом та однокласником, майбутнім директором училищ Полтавської губернії, Олександром Данилевським і слугою Якимом, Гоголь приїжджає до Петербурга.

Марки України, присвячені М. В. Гоголю

Водночас там його очікувало розчарування: шляхетна мрія натрапила на жорстоку реальність. Микола Гоголь не зміг знайти пристойної служби, а його спроба вступити до театру актором безжально провалилася. Він змушений був задовольнитися місцем переписувача паперів в одному з департаментів Міністерства внутрішніх справ. Знадобилося зовсім небагато часу, щоб назавжди втратити бажання зробити кар’єру чиновника. Він починає шукати інші обрії для застосування своїх талантів.

Серед холоду й незатишку петербурзького життя думки його часто линули до рідної України. У його маленькій найманій квартирі щотижня збиралися товариші з Ніжинської гімназії, з якими він зберігав дружні стосунки: тут вони говорили про дорогу Україну, співали народних пісень і пригощали одне одного національними стравами. Рідні з дитинства образи та картини знаходили своє відображення в перших літературних спробах М. Гоголя. А ще приятелі розповідали анекдоти із життя літературного й чиновницького світу, створювали гумористичні куплети, зачитувалися новими волелюбними віршами. Сам же Микола Гоголь декламував надзвичайно гарно й виразно. Захоплюючись талантом Пушкіна, він прагнув поділитися з однодумцями кожною новинкою, що виходила з-під пера великого поета.

Не дивно, що в М. Гоголя дедалі частіше з’являлася думка про письменницьку діяльність. 1830 р. в часописі «Вітчизняні записки» з’являється перша повість Гоголя «Басаврюк», яка згодом була перероблена у «Вечори на хуторі біля Диканьки». Письменник зближується з відомими літераторами того часу — Антоном Дельвігом, Василем Жуковським, Петром Плетньовим. Під впливом пушкінського «Бориса Годунова» він дає обітницю вірності мистецтву. «Великий! Над цим вічним творінням твоїм присягаюся!» — ці слова визначили подальший сенс життя М. Гоголя.

У травні 1831 р. в нього були готові повісті, що склали перший том «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

І хоча Північна Пальміра, як ще називають Петербург, у багатьох аспектах розчарувала М. Гоголя, проте саме тут відбулася зустріч, про яку він мріяв, зустріч, що докорінно змінила все його подальше життя: 20 травня 1831 р. на вечорі в поета та критика П. Плетньова він познайомився з О. Пушкіним. Відомий у другій половині XIX ст. автор історичних романів Григорій Данилевський згадував: «Пушкін одразу оцінив обдарованість Гоголя, його дивовижний м’який гумор, спостережливість, абсолютно очевидні артистичні здібності й майстерність оповідача. З перших днів знайомства Пушкін почав пильно стежити за розвитком письменницького таланту Гоголя, усіляко підбадьорюючи та заохочуючи його».

Віддаючи належне неоціненному значенню дружби з Пушкіним для його творчості, Гоголь писав: «Коли я творив, я бачив перед собою тільки Пушкіна... Мені дороге було його вічне й незаперечне слово...»

1835 р. з’являється нова збірка творів письменника — «Миргород». Перед читачами знову постають рідні гоголівські місця. «Миргород» — це своєрідний синівський дар Гоголя землі своїх пращурів. Але на відміну від казкової, мрійливої атмосфери «Вечорів...», у центрі нового гоголівського збірника героїчне міститься поряд із буденним, велике з мізерним, а минуле — з дійсністю. Тому до збірки ввійшли, на перший погляд, цілковито різні повісті, наприклад, «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» і «Вій».

Майже водночас із «Миргородом» була надрукована збірка «Арабески», до якої, крім статей історичного змісту, М. Гоголь умістив повісті «Невський проспект», «Портрет» і «Нотатки божевільного». Ці твори, а також опубліковані пізніше повісті «Ніс» і «Шинель» склали «петербурзький цикл», оскільки основним місцем дії в них є саме Петербург. Головний мотив цих творів — це біль за людину, боротьба за її гідність. Доля простої людини, яка опинилася сам на сам перед страшним і повним суперечностей життям — ось те питання, що хвилювало письменника.

Однією з характерних рис геніальної особистості М. Гоголя був гумор. Можливо, саме тому серед інших творів він пише і блискучі комедії. Так, практично паралельно з петербурзькими повістями в період 1833-1836 рр. ним були написані комедії «Одруження» (рос. — «Женитьба»), «Гравці» та безсмертний «Ревізор». Гоголівські комедії суттєво відрізнялися від традиційних для російської літератури творів цього жанру. М. Гоголь збільшує сатиричний масштаб зображення дійсності, рішуче відмовляється від ролі позитивного героя, а любовну зав’язку вважає застарілою, замінює її на «загальну», тобто таку, яка б стосувалася різних прошарків свідомості людини.

1836 р. на сцені Олександринського театру Петербурга відбулася прем’єра «Ревізора» М. Гоголя. Він завойовує славу першого драматурга Росії, хоча враження глядачів були діаметрально протилежні: в одних комедія викликала неабияке захоплення, а в інших — палке обурення. Письменник важко переживав докори критиків, особливо образливі для нього були звинувачення в «наклепі на Росію». У тому ж році він виїжджає за кордон і весь свій час віддає роботі над новим твором — поемою «Мертві душі».

Титульна сторінка першого видання поеми (1846)

За кордоном він отримує звістку про смерть О. Пушкіна. Це приголомшило Гоголя. «Не могло бути гіршої звістки з Росії», — так відреагував письменник на це страшне повідомлення. До кінця життя він не зміг змиритися з такою втратою. Адже не стало друга, кумира й наставника.

У Гоголя було своє бачення світу, своє ставлення до дійсності. Микола Васильович вважав, що доля приготувала для нього особливу місію: вказати людству шлях до очищення й оновлення.

М. Гоголь залишив нам свій художній світ. І якщо ми хочемо осягнути «таїну Гоголя», то вчитаймося в його твори...

  • 1. Розкажіть про життя й творчість М. Гоголя в Петербурзі.
  • 2. Розкрийте роль О. Пушкіна в житті й творчості М. Гоголя.
  • 3. Прокоментуйте назву статті й епіграф до неї.
  • 4. Запропонуйте свій варіант назви статті й епіграфа для сайту, присвяченого М. Гоголю.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

«Гоголь — це ідеальний образ генія», — так висловився український письменник Олесь Гончар. Спадщина М. Гоголя знайшла своє відображення у творчості багатьох українських митців: Пантелеймона Куліша й Івана Карпенка-Карого, Євгена Гребінки й Івана Нечуя-Левицького, а також багатьох інших. «Наш безсмертний Гоголь! [...] Перед Гоголем потрібно благоговіти як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей!» — так говорив про свого відомого земляка Тарас Шевченко. Видатний філософ і літературознавець Дмитро Чижевський називав Гоголя яскравим представником української школи в російській літературі. А славетна Ліна Костенко присвятила йому такі рядки:

І сум, і жаль, і висновки повчальні.

І слово, непосильне для пера,

Душа пройшла всі стадії печалі,

Тепер уже сміятися пора.

Ярослав Гладкий. Гоголь у Києві (2004)

До вивчення повісті

«ШИНЕЛЬ»

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Намалюйте чи словесно опишіть, що ви відчули й побачили, читаючи цей твір.
  • 2. У робочій редакції 1839 р. твір мав назву «Повість про чиновника, що краде шинелі». Як ви думаєте, чому письменник змінив назву твору? Який з варіантів назви вам здається доречнішим і чому?
  • 3. Визначте тему та головні проблеми повісті.
  • 4. Схарактеризуйте головного героя. Висловте своє ставлення до Акакія Акакійовича. Простежте за текстом, як автор ставиться до свого героя.
  • 5. Підготуйте цитатний матеріал на тему «Трагедія “маленької людини” в повісті М. Гоголя “Шинель”».
  • 6. Розкрийте роль образу значної особи у творі.
  • 7. У чому, на вашу думку, полягає головна ідея повісті? Аргументуйте свою відповідь.
  • 8. Поясніть роль фантастичних елементів у творі.
  • 9. Розкрийте символічне значення фіналу повісті.
  • 10. Проаналізуйте особливості сюжету та композиції твору.
  • 11. Підготуйте повідомлення на тему «Образ міста в повісті “Шинель”».
  • 12. Прокоментуйте таке твердження російського дослідника гоголівської творчості І. Золотуського: «...сама шинель у повісті не предмет гардероба, а щось живе, дружина, подруга Акакія Акакійовича, створіння, що гріє його не тільки в прямому, а й у переносному значенні. Вона не ображає його, і тому він готовий віддати їй усі свої почуття, усю свою любов. Усе, що переносив він раніше на переписування, весь невичерпний запас бажання розділити з кимось свою самотність, він віддав після появи шинелі їй, і перетворення Акакія Акакійовича в повісті, його радість і звільнення пов’язані з нею».
  • 13. Письмово закінчіть таке речення: «Читаючи повість М. Гоголя “Шинель”, я замислився/замислилася над ...».
  • 14. Уважно розгляньте ілюстрації до твору — Сави Бродського (1), Бориса Кустодієва (2) і Натана Альтмана (3). Порівняйте їх із прочитаним твором.

  • 15. У парах складіть режисерський коментар до екранізації повісті «Шинель» або буктрейлер за прочитаним твором (за бажанням).

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Повість М. Гоголя «Шинель» вплинула на подальший розвиток світової літератури. За визначенням французького публіциста Ежена Вогюе, з гоголівської «Шинелі» вийшла вся російська література.

Водночас не тільки письменники російської літератури вважали Гоголя своїм учителем. Відомий японський письменник Акутагава Рюноске у своєму оповіданні «Бататова каша», опублікованому 1916 р., використав сюжет гоголівської «Шинелі». У літературній критиці першим на це звернув увагу відомий письменник-фантаст Аркадій Стругацький у статті «Три відкриття Рюноске Акутагави». Як і в повісті М. Гоголя, основу оповідання Акутагави склав анекдот. У Μ. Гоголя — про чиновника, який загубив шинель, а в японського письменника — про самурая, який усе життя мрія в удосталь наїстися бататової каші. Героя Акутагави можна назвати своєрідним «літературним братом» Акакія Акакійовича. А чому — це ми вам і пропонуємо дослідити, зіставивши повість Миколи Гоголя й оповідання Рюноске Акутагави.

Мистецькі передзвони

Повість М. Гоголя «Шинель» має багато кіноверсій. Першою екранізацією твору став фільм режисерів Григорія Козинцева й Леоніда Трауберга, що вийшов на екрани ще 1926 р. Підзаголовок фільму «Кіноповість у манері Гоголя» підкреслював, що це не стільки фільм за повістю М. Гоголя, скільки стилізація в манері письменника. У цій екранізації головна увага була приділена містико-романтичним мотивам повісті. Режисери зосередилися на пошуках кінематографічних рішень створення містичної атмосфери твору.

1952 р. італійський режисер Альберто Латтуада запропонував свою інтерпретацію «Шинелі» М. Гоголя. Однойменний фільм у багатьох аспектах далеко відійшов від тексту твору. Так, режисер переносить дію у провінційну Італію 30-х років ХХ ст. Акакій Акакійович стає Карміне де Карміне — чиновником, що обіймає найнижчу посаду в канцелярії маленького містечка.

Найвдалішою й найбільш наближеною до тексту стала екранізація повісті режисера Олексія Баталова, яка вийшла 1959 р. Головну роль у фільмі виконав відомий актор і режисер Ролан Биков. Завдяки спільним зусиллям усієї знімальної групи вдалося переконливо показати, як самотня маленька людина стає заручником мрії про річ, здатну, на її думку, повністю змінити її жалюгідне існування.

Постери кіноверсій повісті «Шинель»

До вивчення комедії

«РЕВІЗОР»

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА

ПРО СЮЖЕТ «РЕВІЗОРА»

Відомо, що сюжет «Ревізора» Миколі Гоголю підказав Олександр Пушкін. Микола Васильович писав, що Пушкін розповідав йому про Павла Свіньєва, який, приїхавши до Бессарабії, видавав себе за важливого петербурзького чиновника, і лише тоді, коли він почав брати клопотання в арештантів, був викритий. Крім того, Пушкін розповів Гоголю, як 1833 р., коли він збирав матеріали з історії повстання Пугачова, місцеве населення його прийняло за таємного ревізора, який мав проінспектувати губернську адміністрацію.

Цікаво, що 1827 р. відомий український письменник Григорій Квітка-Основ’яненко написав комедію зі схожим сюжетом «Приїжджий із столиці, або Метушня у повітовому місті». Справді, комедії М. Гоголя та Г. Квітки-Основ’яненка дуже подібні за сюжетом й образною системою. Ця схожість зумовлена тим, що обидва письменники в основу своїх творів поклали відомий анекдот про вдаваного ревізора. Недруги Гоголя намагалися використати факт схожості його п’єси й комедії Квітки-Основ’яненка для того, щоб применшити роль «Ревізора» в житті суспільства. Сам же Г. Квітка-Основ’яненко був неприємно вражений, що його сприймають як суперника Гоголя. Він високо оцінював «Ревізора», на чому неодноразово наголошував у листах.

Як зазначає українська дослідниця В. Мацапура, «новаторський характер гоголівської комедії “Ревізор” по-справжньому усвідомлюється в порівнянні з творами, близькими за тематикою й мотивною організацією. До таких творів належить насамперед “Приїжджий із столиці” Квітки-Основ’яненка. Порівняльний аналіз двох комедій підкреслює самобутність створеного Гоголем шедевра, значення його художніх відкриттів, а також те, що кожен з авторів по-своєму підійшов до висвітлення традиційного сюжету про вдаваного ревізора».

Комедія була написана М. Гоголем 1836 р., а копітка робота над удосконаленням тексту тривала до 1842 р.

«У “Ревізорі”, — наголошував письменник, — я вирішив зібрати в одну купу все погане у Росії, що я тільки знав, усі несправедливості, що відбуваються в тих місцях і в тих випадках, де більш за все вимагається від людини справедливості, й один раз посміятися з усього».

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Поділіться своїми враженнями від прочитаного.
  • 2. Уважно перечитайте «Уваги для акторів». Які характеристики дає М. Гоголь своїм персонажам?
  • 3. Де й коли відбуваються дії в «Ревізорі»?
  • 4. Поясніть, чому новина про можливий приїзд ревізора викликає таке хвилювання й тривогу в чиновників.
  • 5. У який спосіб городничий вирішує познайомитися з важливою персоною з Петербурга? Як ви вважаєте, чому він неофіційно, приватно вирушає до готелю?
  • 6. Які поради дає городничий чиновникам містечка? Про що свідчать ці поради?
  • 7. Розкажіть, чому приїзд ревізора з Петербурга такий небезпечний для чиновників і городничого.
  • 8. Простежте за текстом, як авторські ремарки допомагають розкрити душевний стан персонажів.
  • 9. Кого з героїв комедії ви вважаєте головними персонажами? Поясніть свою думку.
  • 10. Як ви вважаєте, чому на відміну від інших персонажів комедії у Хлестакова немає «реплік у сторону»? Аргументуйте свою думку.
  • 11. Яке місце посідає Хлестаков у суспільстві? Схарактеризуйте його посаду, матеріальний статок, рівень освіченості.
  • 12. Яким чином Хлестакову вдалося справити враження суворого ревізора? Підтвердіть свою відповідь прикладами з тексту.
  • 13. Підготуйте характеристику образу городничого (які портретні деталі допомагають нам уявити цього персонажа; що входить у його обов’язки та в який спосіб він використовує своє службове становище; на чому засновані його стосунки із чиновниками й мешканцями містечка; обґрунтуйте, чому городничий так боявся приїзду ревізора).
  • 14. Прокоментуйте твердження М. Гоголя: «Усякий хоч на хвильку, якщо не на декілька хвилин, був чи є Хлестаковим».
  • 15. Поміркуйте, що спільного між городничим і Хлестаковим. Аргументуйте свою відповідь.
  • 16. На конкретних прикладах проілюструйте використання прийомів комічного й сатиричного в комедії М. Гоголя.
  • 17. Розкрийте сенс німої сцени комедії. А як би ви її поставили, якби були режисером?

Малюнок М. В. Гоголя. «Німа сцена»(1836)

18. У групах підготуйте одне із завдань (на вибір):

  • афішу до сучасної вистави «Ревізор»;
  • мотиватор/демотиватор за твором;
  • ескізи костюмів та декорацій для сучасної постановки п’єси;
  • інсценізацію окремих сцен твору.

Мистецькі передзвони

Комедія М. Гоголя «Ревізор» і сьогодні з успіхом ставиться в театрах різних міст світу. Але сценічна доля п’єси склалася не одразу. Домогтися дозволу на її постановку вдалося лише після того, як російський поет В. Жуковський зумів переконати безпосередньо імператора Росії, що «в комедії немає нічого неблагонадійного, що це тільки весела насмішка над поганими провінційними чиновниками». Перша постановка «Ревізора» на сцені відбулася 19 квітня 1836 р. в Петербурзі. Цар залишився незадоволеним виставою. Кажуть, що, виходячи з театральної ложі, він сказав: «Ну і п’єска! Усім перепало, а мені найбільше».

Крім того, достеменно відомо, що й сам Гоголь був дуже незадоволений постановкою. По-різному сприйняли п’єсу Гоголя сучасники. «Дурний фарс, брудний анекдот!» — кричали деякі. «Комедія посягає на уряд, автор — бунтівник, якого доцільно було б заслати до Сибіру!» — обурювалися інші.

Цікавими є кілька фактів, пов’язаних із впливом комедії на сучасне Гоголю суспільство. Так, на першій виставі «Ревізора» в російському місті Перм поліція, якій здалося, що п’єса саме її звинувачує у злочинних діях, вимагала припинити виставу. От уже точно, як кажуть: «На злодієві шапка горить!» А в Ростові-на-Дону місцевий городничий назвав виставу «пасквілем на керівництво», вимагав припинити дійство, а акторів погрожував посадити за ґрати.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Перекладати твори М. Гоголя почали ще за життя письменника. В історію українського перекладознавства увійшли зроблені в різні часи переклади гоголівських творів Івана Франка, Михайла Кропивницького, Миколи Садовського, Остапа Вишні, Антіна Хуторяна, Василя Шкляра та інших.

Привертає увагу той факт, що 1934 р. в м. Харкові вийшла друком поема М. Гоголя «Мертві душі» українською мовою. Але імені перекладача в цьому виданні зазначено не було. Тільки через кілька десятиліть стало відомо, що це Григорій Косинка, український письменник, жертва сталінських репресій, розстріляний 1934 р., творчість якого повернулася до своїх читачів тільки після набуття Україною незалежності.

Літературні нотатки подорожнього

У кожної людини є місце, яке навічно входить у його свідомість і життя. Для юнака Гоголя таким місцем став Ніжин.

Ніжин, у якому минула юність Гоголя, підживлював його творчу уяву цікавими деталями життя, які обростали яскравими сценами й образами, що привертають увагу читачів.

Ім’ям письменника названо в Ніжині вулицю, площу, сквер, університет, бібліотеку, школу. У місті є два пам’ятники Гоголю, діє літературний музей письменника.

Ніжин сьогодні сприймається у світі насамперед як місто Гоголя, яке не тільки пам’ятає великого письменника, а й робить усе, щоб його спадщина глибоко вивчалася й поширювалася.

За Григорієм Самойленком, українським літературознавцем

Скульптор Пармен Забіла. Пам'ятник М. В. Гоголю в Ніжині (1881)

Цитата для душі від Миколи Гоголя

• Часто крізь видимий світу сміх ллються невидимі світу сльози.

• Поріднитися душею, а не кров’ю, може лише людина.

• У письменника тільки один учитель: самі читачі.

• У кожнім слові безодня простору.

• Бути у світі й нічим не позначити свого існування — це здається мені жахливим.

Мистецькі передзвони

На честь Миколи Гоголя в Україні названо відомий фестиваль сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST. Цей щорічний міжнародний фестиваль об’єднав у єдиному інтерактивному просторі різні види мистецтва — музику, танець, театр, сценографію, живопис, дизайн, кіно тощо. Ідея створення такого мультикультурного фестивалю належить режисеру Владиславу Троїцькому. ГОГОЛЬFEST прагне стати обличчям України, як відомий кінофестиваль у Каннах став обличчям Франції. Організатори фестивалю для участі в його заходах запрошують відомих у всьому світі представників мистецтва.

Путівник фестивалю (2015)

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

«Важко сказати, як діляться письменники на геніальних і негеніальних. Я скільки писав про Гоголя, завжди уникав терміна геніальний. Але можна сказати, що це абсолютно оригінальне бачення, він був на один поверх глибший, ніж усі письменники його часу. І сьогодні ми сприймаємо тільки поверхові сюжети, образи, жарти, а не завжди вміємо побачити глибинний хід його бачення світу. Якщо вже можна говорити про геніальних письменників, то до геніїв один з перших належить Гоголь».

Мирослав Попович, український філософ

«Гоголь — справжній поет у прозі. Його образи, його метафори — це чиста поезія. У нього немає взагалі якихось пустих речень, фраз, над кожним словом він думав, як над поетичним словом. Вражає те, що у величезному прозовому творі кожне слово настільки важливе, як у короткій поезії. Це колосальний письменник і унікальний талант».

Іван Малкович, український поет і видавець

«Гоголь — це безодня, а в безодню завжди зазирнути хочеться».

Владислав Троїцький, український режисер, організатор фестивалю «ГОГОЛЬFEST»

Володимир Слєпченко. Микола Гоголь (із серії «Обрані долею») (2012)

Підсумовуємо вивчене

  • 1. Прокоментуйте висловлювання Олеся Гончара: «Гоголь — це синтез двох культур. І цим він унікальний. Можливо, тільки в античності геній міг так об’єднати в собі різні дві стихії...»
  • 2. Використовуючи матеріали підручника та інші джерела, підготуйте запитання до літературної вікторини на тему «Микола Гоголь у житті й творчості».
  • 3. На прикладі повісті «Шинель» розкрийте особливості зображення М. Гоголем «маленької людини».
  • 4. Розкрийте сенс назви твору «Шинель».
  • 5. У класі проведіть дискусію на тему «Чи потрібно твори Миколи Гоголя “Шинель” і “Ревізор” включати до сучасної шкільної програми?».
  • 6. Розкажіть історію створення комедії «Ревізор».
  • 7. Поясніть, чому п’єса М. Гоголя має таку назву.
  • 8. Хто з героїв комедії запам’ятався вам найбільше й чому?
  • 9. Обґрунтуйте, хто є головним героєм твору «Ревізор».
  • 10. Розкрийте смисл епіграфа до комедії М. Гоголя.
  • 11. Поясніть, як ви розумієте поняття «хлестаковщина». Чи трапляється таке явище в сучасному суспільстві? Аргументуйте свою позицію.
  • 12. На конкретних прикладах поясніть роль авторських ремарок у «Ревізорі».
  • 13. Уважно ознайомтеся й підтвердіть чи спростуйте думки, наведені в рубриці «Зі скарбниці літературно-критичної думки».
  • 14. Прокоментуйте, як ви розумієте живописний портрет В. Слєпченка «Микола Гоголь».
  • 15. Які «цитати для душі» від Миколи Гоголя змусили вас замислитися?
  • 16. За прочитаним твором М. Гоголя (на ваш вибір) підготуйте інформаційний пост для соцмережі, або матеріал для літературного сайту, або замітку для читацького блогу з поясненням, чому варто чи не варто прочитати цей твір.
  • 17. Запропонуйте свій ескіз дудла, присвяченого М. В. Гоголю.

Дудл до 200-річчя від дня народження М. В. Гоголя

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ У РОЗДІЛІ

  • 1. Розкажіть про передумови розквіту реалізму в літературі XIX ст.
  • 2. Схарактеризуйте основні естетичні принципи реалізму як художнього напряму в літературі.
  • 3. Підготуйтеся до рольової гри «Інтерв’ю з письменником». Які запитання ви поставили б Оноре де Бальзаку?
  • 4. Український літературознавець Д. Затонський стверджував: «У Бальзака кожен знаходить своє. Одним імпонує повнота та злагодженість картини світу, яку він малює. Інших хвилюють готичні таємниці, вписані в цю об’єктивну картину, її рембрандтівські світлотіні. Треті захоплюються колоритними характерами, які створює уява письменника, характерами, піднесеними над дійсністю і в своїй величі, і в своїй ницості». А ви знайшли щось «своє» у творчості Бальзака? Аргументуйте свою думку.
  • 5. На прикладі повісті «Гобсек» розкрийте роль портрета й опису помешкання персонажа для розкриття його характеру.
  • 6. Доведіть, що п’єса М. Гоголя «Ревізор» за жанром — комедія.
  • 7. Підтвердіть чи спростуйте твердження літературознавця М. Храпченка: «...Майже кожна епоха створює своїх Хлестакових... наш час не є винятком. В іншому вигляді, в іншому вбранні герої Гоголя — люди схожі на них, близькі їм, — існують».
  • 8. Поясніть, як ви розумієте твердження російського письменника Ф. Достоєвського: «Усі ми вийшли з гоголівської “Шинелі"».
  • 9. Проаналізуйте особливості психологізму в прочитаних творах.
  • 10. Порівняйте особливості втілення теми грошей та їхнього згубного впливу на людину й суспільство у прочитаних творах О. де Бальзака та М. В. Гоголя. Виявіть, що об’єднує ці твори й у чому їхня своєрідність.
  • 11. На вибір у групах підготуйте мультимедійну презентацію / літературну карту / макет сайту на тему «Україна в житті й творчості Оноре де Бальзака та / або Миколи Гоголя».
  • 12. Прокоментуйте шмуцтитул до цього розділу (його назву, епіграфи, оформлення).
  • 13. Обґрунтуйте, що об’єднує твори, представлені у цьому розділі.