Українська мова. 8 клас. Голуб (2025)

§ 64. Читацький відгук

Читання збагачує та навчає думати

Цілевизначення

Слова дня: корті́ти, нудьгува́ти, розважа́тися, ла́гідний.

1. Дайте відповіді на запитання.

Чи любите ви читати книжки? Чим для вас є читання? Що означає словосполучення відгук читача? Кому й навіщо потрібні відгуки? Чи користувалися ви відгуками інших людей про ту чи ту книжку?

2. Прочитайте текст. Чи асоціюється у вас дитинство з книжками? Якщо «так», то з якими саме? Чи поділяєте ви думку автора, що «читати набагато цікавіше, ніж розважатися»? А як щодо користі читання та розваг? Чи пам’ятаєте ви першу книжку, яку прочитали?

Усе дитинство я тільки й чув: «Біжи пограйся в саду!» Ніхто не вважав, що читання — це щось нездорове (моя родина не була настільки вульгарною), так казали для того, щоб урізноманітнити мої заняття. У мене воно було одне — читання. Час від часу я грався, щоб догодити батькам. І під люблячим поглядом мами, нудьгуючи, вів машинку по намальованій крейдою доріжці. Думаю, я був дитиною, яка не терпіла обов’язків, особливо одного — обов’язку розважатися. Читаючи, я розважався більше, ніж граючись, а про спорт годі й казати. Ось, цілком певно, ще одна причина любити читання. Читати набагато цікавіше, ніж розважатися... (Ш. Данціг).

3. Прочитайте відгук письменниці про книжку О. Лущевської «Леонтович від А до Я» (художнє оформлення X. Валько). Що, на вашу думку, означає «лагідна... книжка»? Як це — «розповідати екологічно»? Чим цікавий цей відгук? Чи містить він інтригу? Наскільки це важливо? Яку з книжок серії «Від А до Я» ви читали? Чи обов’язково відгук має бути чітко структурований, щоб зацікавити читача книжкою?

Лагідна в усіх можливих хороших сенсах книжка про Леонтовича від Оксани Лущевської та Христини Валько. Хороший приклад того, як важку історію розповідати екологічно, водночас підштовхуючи читачів до спільнодумання та подальших відкриттів і Леонтовичевого світу, й української музики загалом.

І ще це привід укотре нагадати, що вся ВСЛівська серія біографій «Від А до Я» дуже класна та важлива (К. Міхаліцина).

Відгук — це текст, у якому оцінюють прочитану книжку, висловлюють ставлення до неї.

Мета відгуку — описати свої почуття та думки, що виникли в процесі та після прочитання твору, а також рекомендувати її іншим читачам. Структура відгуку у формі міркування може мати такі складники: теза (думка читача про книжку); докази на підтвердження цієї думки; висновок (загальна оцінка книжки); рекомендації (кому варто прочитати цю книжку).

Відгук також можна писати у вільному стилі, без заданих рамок. Однак є ризик утратити логіку викладу думок. Щоб убезпечити себе від цього, доцільно скласти план.

1. Хто автор / авторка книжки? Що вам відомо про нього / неї? Які твори його / її ви читали раніше?
2. Як називається книжка? Чи привернула вона вашу увагу?
3. Про що ця книжка? Де й коли відбуваються події, описані в ній?
4. Що викликало у вас найсильніші емоції?
5. Чим здивувала / збагатила / зацікавила, чого навчила вас книжка?
6. Чи наштовхнуло прочитання книжки на якісь роздуми, висновки?
7. Яку думку (ідею) утверджує автор / авторка?
8. Чи сподобалася вам книжка? Чому? Чим саме?
9. Чи виникло бажання прочитати інші книжки автора / авторки?
10. Кому радите прочитати її?

4. Прочитайте тексти відгуків. Чи досягнули вони мети? Чи зацікавили автори відгуків цими книжками вас? Чи містять тексти елементи інтриги? Зачитайте їх. Наскільки це важливо для відгуків?

І. Хочете прочитати історію про Україну майбутнього, де є школа зореплавства, космічні та міжгалактичні польоти й пригоди, де діти будуть літати на уроки на реактивних наплічниках? Тоді нова книжка Володимира Аренєва точно для вас! Читачі побувають разом із головними героями повісті на величезному космічному кораблі десь серед неозорого й безкінечного Всесвіту та зроблять сміливу спробу протистояти небезпечному й загадковому Чужинцю... А ще відпочинуть, пограють у поттербол, переховуватимуться від Сауронового Ока, літунів і повучів...

Історія, яка, крім фантастичного, має ще й соціальний складник і ставить перед підлітками запитання: де вони, межі людяності? Що визначає саме поняття «людина»? Чи можна нехтувати основними моральними цінностями, чи ціна та мета виправдовують засоби її досягнення? Потужна, яскраво змальована історія, після прочитання якої закохуєшся в науку та прагнеш розгадати всі таємниці нашої безкінечної Галактики... (В. Дудник про книжку В. Аренєва «Сапієнси»).

II. У моїх руках книжка, яку написала мама, що проходить через найважче з можливих випробувань — пошуки сина.

Цією публікацією я просто хочу її підтримати й нагадати про біль, що з ним живуть тисячі матерів, таких, як пані Олена. Вони віддали на боротьбу за Україну найдорожче — своїх дітей. Вони чекають, вони втрачають, вони плачуть. Мабуть, неможливо висушити ці сльози. Але так хочеться це зробити — бодай на хвилину забрати їхній біль.

Це не просто книжка про сина, якого досі шукає мама. Це книжка саме про війну. Про її справжнє обличчя. Щосекунди війна приносить біль, який відчувається в кожному слові цієї розповіді. Ця книжка наскрізь у материнських сльозах.

Ця книжка про справжніх — справжніх воїнів, справжніх друзів, справжніх українців, які боронять Україну. І саме завдяки справжнім вона в нас є.

А ще ця книжка про материнську любов. Сини й доньки мають знати про неї. Це не просто почуття — це постійний душевний зв’язок і відповідальність перед собою за свою дитину.

Вона назавжди мама... Навіть коли син залишився лише в її спогадах і серці. Вона продовжує бути мамою... Для неї він завжди дитина. На кожній сторінці. У кожному слові. У самому серці. Адже вона Мама.

Бережіть своїх мам! (В. Залужний про книжку О. Чернінької «Лемберг: мамцю, ну не плач»).

III. Книжка Олени Чернінької — це розповідь мами про сина, який пропав безвісти біля Бахмута в ніч із 19 на 20 травня 2023 року.

«Лемберґ: мамцю, ну не плач» — найзворушливіший текст, який мені доводилося читати у своєму житті.

Ніхто з нас точно не знає, що з нами буде цієї ночі, завтрашнього ранку чи вечора. Війна забирає в нас найрідніших, коханих, близьких і далеких. Тих, хто ще вчора був біля нас. Тих, хто дарував нам щастя. Але війна ніколи не зможе вбити нашу пам’ять.

Дякую Олені Чернінькій за книжку! (С. Руденко).

• Підготуйте по п’ять запитань щодо правопису й відмінювання слів, ужитих у текстах.

Пригадайте книжку, яку ви недавно прочитали. Напишіть відгук про неї, щоб зацікавити однокласників та однокласниць. Поділіться враженнями від уроку.

5. Виконайте один із варіантів домашнього завдання.