Українська мова. 7 клас. Голуб

§ 10. Дієслова І та II дієвідмін. Букви е, и в особових закінченнях

У тебе в серці теплиться весна (Н. Данилюк)

Сенс життя полягає в тому, щоб зробити щось добре, залишити якийсь добрий слід, стати прикладом для когось...

За І. Дзюбою

Поставте перед собою цілі на цей урок.

1. Прочитайте «дієслова вашого дня». Поясніть, що вони означають. Яких слів із цього переліку потрібно уникати у своєму житті? Чому? Які з них — найкорисніші? А котрі можуть бути позитивними і негативними? Випишіть ті, якими ви прагнете наповнити свій день і своє життя. Проаналізуйте на етапі рефлексії.

Дієслова вашого дня: пізнавати, побадьорішати, поближчати, подружитися, поговорити, погребувати, подейкувати, подорослішати, погарнішати, пожвавішати, пожвавити, позадкувати, поквитатися, каламутити, дивуватися, приховувати, сумувати, тішитися, встигати, відгукнутися, лихословити.

2. Розгляньте схему. Запишіть запитання, відповіді на які є в ній. Розкажіть, користуючись запитаннями, про особливості поділу дієслів на дієвідміни. Наведіть свої приклади.

3. Запишіть «дієслова вашого дня» у формі 2-ї та 3-ї особи однини та множини. Визначте, до якої дієвідміни вони належать.

Зверніть увагу!

У закінченнях дієслів І дієвідміни пишемо букву е (є), а в закінченнях дієслів II дієвідміни — и (ї): живемо, маєш, працюєте; робиш, платите, стоїш.

У 3-й особі однини дієслова І дієвідміни із часткою -ся мають закінчення -еть (-єть): бореться, повертається, змагається, дочекається.

Дієслова II дієвідміни із часткою -ся мають закінчення -ить- (-їть-): стелиться, коїться, тішиться.

4. Об’єднайтеся в п’ять груп. Оберіть одну з п’яти історій, прочитайте її. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.

І. Часто приїжджаю до будинку для людей похилого віку з речами, смаколиками, медикаментами й граю на гітарі. Запала в душу одна самотня бабуся: вона не бачила сина вже кілька років, дуже переживала. Згодом я забрала цю стареньку до себе, адже живу сама, не маю рідних. Бабуся ожила. Доглядаю, лікую її, ходимо на виставки й у магазини. Мене ніхто не розуміє. Але я вже вважаю її рідною.

II. У мене є брошка, звичайнісінька, нічого особливого. Та якось до мене в метро підсідає сімдесятирічна бабуся і просить продати їй прикрасу, пропонує гроші. Я відмовилася, та пані дала мені свій номер телефону й попросила подумати. Цікавлюся у своєї бабусі про походження, дізнаюся, що прикрасу їй колись давно подарували. Телефоную незнайомій жінці й з’ясовую, що ця річ належала її мамі. Продали прикрасу 60 років тому, щоб прогодувати сім’ю. Згодом зустрілися, жінка показала старі світлини. Я просто віддала їй прикрасу.

III. Добра бабця впустила в під’їзд безхатька. Сусіди обурюються: «Сморід!» А я спробував поговорити з ним, з’ясував, що чоловік пережив інсульт, а дружина й пасербиця*, отримавши довіреність, продали його квартиру й утекли до іншої країни. Дав йому грошей на проїзд та їжу, ключі від дачі за містом, якийсь старий одяг. Відтоді в мене на дачі живе охоронець. Скрізь прибрано й відремонтовано. У теплиці та на городі все росте й квітне.

IV. У 90-х ми з мамою і бабусею жили бідно. Мама працювала в лікарні. Під час її чергування привезли побитого хлопця. Коли юнака виписували, він просив кожного дати йому в борг грошей, щоб дістатися додому. З усього колективу лише моя мама зглянулася і дала гроші, не розраховуючи на повернення. Через три місяці ми отримали посилку з продуктами, цукерками й сумою грошей, утричі більшою, ніж мама позичала. Усіх гостинців нам вистачило аж на місяць.

V. Зима 2000-го року, траса «Одеса-Київ». Старенький «запорожець» із грубкою, яка погано працювала. Дуже потрібно додому. Поночіє, гаснуть фари, обмаль бензину. Зупинитися до ранку не можемо: замерзнемо, та й збити можуть, адже ми без світла. Тому повземо зі швидкістю 10-20 км/год. Нам дуже страшно. Та вмить поруч виростає велетенська фура. Вона не обганяє нас, а знижує швидкість, умикає дальнє світло й повзе за нами до самого світанку, освітлюючи нам дорогу й захищаючи нас. Коли розвиднілося, обігнав, поклаксонив і поїхав далі (з інтернету).

Відчуваємо, переживаємо

Знаємо, уміємо, розуміємо

1. Сформулюйте суть проблеми, описаної в тексті. Озвучте її. 2. Спрогнозуйте, як ці історії могли завершитися. 3. Котрий із варіантів ви вважаєте найгуманнішим? Чому? 4. Уявіть себе на місці учасників / учасниць ситуації. Опишіть свої почуття. Як би ви поводилися? 5. Про кого з учасників / учасниць ситуацій можна сказати, що в їхніх серцях теплиться весна? Чому? 6. Яка історія вас найбільше вразила? Чому?

1. Випишіть із тексту десять дієслів, згрупуйте їх за видами. 2. Поставте дієслова недоконаного виду у форму 2-ї особи однини та 3-ї особи множини теперішнього часу. Підкресліть закінчення. 3. Запишіть дієслова доконаного виду в тій же формі майбутнього часу. 4. Поясніть написання виділених слів.

Поміркуйте та розкажіть, чи можна використати знання, які ви сьогодні здобули, поза межами школи. Де саме?

Проаналізуйте свою роботу на уроці за довільною схемою.

5. Виконайте один із варіантів домашнього завдання.

1. Напишіть есе «У нього / неї в серці теплиться весна».

2. Перепишіть слова, замість крапок поставте літери е (є) або и (ї). Поясніть написання.

Бор..шся, горд..мося, шубовсн..ш, бува..мо, чека..ш, ка..шся, див..мося, підв..де, розплута..те, пахн..те, горд..теся, залопот..ш, підхоп..мо, наближа..те, стеж..мо, повір..ш, диву..мося, розбуд..мо, скупа..шся, помир..шся, озира..ться, мовч..мо, дару..ш.

3. З тлумачного словника української мови випишіть п’ятнадцять дієслів, у коренях яких відбувається чергування приголосних звуків під час творення особових форм. Продемонструйте це, записавши дієслова парами (наприклад: ткати — тчеш).