Історія України. Повторне видання. 9 клас. Хлібовська (2026)

§ 4. Початок українського національного відродження

• Згадайте, коли було ліквідовано полково-сотенний устрій на Слобожанщині й Лівобережжі.

• Як ви розумієте значення понять: «автономія», «фольклор»?

• Чи пам’ятаєте ви, що впродовж XVIII століття Російська імперія здійснювала наступ на автономію Гетьманщини? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку з’ясуйте особливості українського національного відродження на Лівобережжі й Слобожанщині та заповніть таблицю «Українське національне відродження наприкінці XVIII — на початку XIX століття» за такими критеріями: назва регіону, роки, ключові події, діячі, значення.

1. Автономістська ідея

На рубежі XVIII—XIX століть у Лівобережній Україні сформувалась автономістська ідея. Її прихильники прагнули відновити козацьку автономію в межах Російської імперії. Центром автономістського руху стало місто Новгород-Сіверський. Члени Новгород-Сіверського автономістського гуртка поширювали твори, в яких, зокрема, позитивно оцінювали діяльність гетьманів Івана Мазепи та Павла Полуботка. Вони підготували проєкт відновлення козацького війська, але імперський уряд заборонив його здійснити. Тоді автономісти вирішили скористатися загостренням російсько-прусських відносин. 1791 року в місті Берліні Василь Капніст — полтавський землевласник і знаний в імперії поет — зустрівся з прусським канцлером, щоб заручитися підтримкою Пруссії на випадок збройної боротьби з Російською імперією. Проте міністр запропонував повернутися до цього питання, якщо така війна дійсно почнеться. Однак невдовзі стосунки між обома державами нормалізувалися.

Важливу роль у формуванні національної самосвідомості відіграла книга «Історія русів» невідомого автора. В ній розповідається про історичний розвиток України від найдавніших часів до 1769 року. Основна ідея твору — природне, моральне, історичне право кожного народу, зокрема українського, мати власну державу. Автор праці з жалем пише про ліквідацію гетьманства в часи імператриці Катерини II, засуджує кріпацтво, деспотизм, свавілля урядовців, військових, релігійну нетерпимість, прояви невиправданої погорди до чужинців. Особливо захоплювався він козацькою добою, прославляв козацьких ватажків. Найпозитивніший персонаж твору — гетьман Богдан Хмельницький. Значна увага приділена гетьманові Івану Мазепі. Яскравий опис козацтва в «Історії русів» посилив інтерес до української минувшини.

У середовищі тогочасної інтелектуальної еліти модним заняттям було збирання і вивчення фольклору. В 1819 році Микола Цертелєв опублікував у Петербурзі першу збірку українських історичних дум. Український фольклор досліджував випускник Московського університету, перший ректор Київського університету Михайло Максимович, нащадок українських козаків із Черкащини. 1827 року він уклав і опублікував збірку «Малоросійські пісні», згодом «Українські народні пісні», «Збірник українських пісень».

1. У чому сутність ідей автономістів?
2. Які хронологічні межі охоплює «Історія русів»? Яка основна ідея цієї книги?
3. Хто із представників інтелектуальної еліти збирав і публікував український фольклор?

PRO історію

Чи знаєте ви, що...

«Історія русів» — одна з найзагадковіших книжок української історії? Хоча книзі понад двісті років, її авторство досі викликає дискусії серед дослідників. «Історія русів» була написана в 1818 році, але вперше видана через 30 років у Москві. Її надрукував виходець із Полтавщини Осип Бодянський, тодішній професор Московського університету. Друге видання книги побачило світ у 1956 році в Нью-Йорку. Третє видання опублікували в 1991 році в незалежній Україні.

Завдяки цій книзі багато українців та українок почали по-новому осмислювати своє минуле — як героїчне і достойне поваги. Історик Олександр Оглоблин назвав цей твір «декларацією прав української нації та вічною книгою України».

1. Поміркуйте, чому «Історію русів» спочатку поширювали тільки в рукописах і впродовж майже двох століть публікували лише тричі.

2. Висловте думку. Чому історик Олександр Оглоблин назвав «Історію русів» «декларацією прав української нації»?

2. Українське культурне відродження на Слобожанщині

На початку XIX століття визначальним осередком культурного відродження стала Слобожанщина. У 1805 році зусиллями місцевого українського землевласника і громадського діяча Василя Каразіна було відкрито Харківський університет.

Серед професорів університету переважали спочатку іноземці. Вони привнесли з Європи нові інтелектуальні течії, що дали поштовх українському національному відродженню. З-поміж них — романтизм. Його основні риси — інтерес до внутрішнього світу людини, захоплення фольклором і народними традиціями, вивчення історичного минулого. Одним із найважливіших регіональних осередків українського романтизму був харківський гурток. До нього входили випускники університету: філолог Ізмаїл Срезневський, історик Микола Костомаров, поети та етнографи Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, поет Опанас Шпигоцький та інші. Гуртківці обґрунтовували ідею самобутності українського народу, опрацьовували фольклорні та етнографічні матеріали як головне джерел української історії, вважали народ основним суб’єктом історії. Свої фольклорні та історичні дослідження вони публікували в періодичних виданнях «Український вісник» (1816-1819 роки) і «Український журнал» (1823-1825 роки), а літературні твори — у збірках «Український альманах» і «Український збірник».

Важливою умовою культурного відродження стало формування сучасної української мови та літератури. Її зародження знаменував вихід у 1798 році трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського — першого поетичного твору, написаного живою народною мовою. А 1818 року була видрукувана «Граматика малоросійського наріччя» Олексія Павловського, яку вважають першою науковою граматикою сучасної української мови. До неї був доданий словник, що містив українські народні фразеологізми, приказки, хресні імена.

1. Коли і з чиєї ініціативи відкрили Харківський університет?
2. Назвіть основні напрямки діяльності харківського гуртка романтиків.
3. Хто став основоположником нової української літератури?

PRO історію

Чи знаєте ви, що...

Головним ідейним натхненником створення першого університету в Наддніпрянщині став український дворянин Василь Каразін? Ще 1802 року він представив російському імператору проєкт Харківського університету. Офіційне відкриття закладу відбулось у січні 1805 року. Місцеві землевласники виділили під університет 125 десятин землі. Купецтво Харкова пожертвувало 181.008 рублів. Дворяни Слобожанщини внесли до фонду будівництва Харківського університету 400 тис. рублів, а дворяни Катеринославщини — 108.260 рублів.

Головний корпус Харківського університету в XIX столітті (зліва) і сьогодні (справа)

1. Поміркуйте, як приклад створення Харківського університету демонструє взаємозв’язок підприємницької ініціативи та громадянської активності.

2. Дослідіть, як функціонує Харківський національний університет імені Василя Каразіна в умовах російсько-української війни.

Барвограй ідей

Попрацюйте в парах. За схемою складіть усну розповідь про початок українського національного відродження.

3. Кирило-Мефодіївське братство та всеслов’янська федеративна республіка

Політика Російської імперії щодо України викликала активізацію українського національного руху. Із відкриттям у 1834 році Київського університету його центр перемістився до Києва. В січні 1846 року тут виникла перша організація новочасної української інтелігенції — Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Ініціаторами її створення були молоді люди, пов’язані з Київським університетом: професор університету Микола Костомаров, студент останнього курсу Василь Білозерський, чиновник канцелярії київського генерал-губернатора Микола Гулак, письменник, фольклорист Пантелеймон Куліш. Членами товариства були: полтавський поміщик Микола Савич, педагог Дмитро Пильчиков, студенти Київського університету Опанас Маркевич, Олександр Навроцький, Іван Посяда, Георгій Андрузький. Дружні стосунки з братчиками підтримував Тарас Шевченко. Ще близько ста осіб знали про існування товариства, хоча й не належали до нього.

Братство було назване іменами відомих просвітників Кирила і Мефодія. Мета і завдання організації викладені у програмних документах: «Книга буття українського народу» (або «Закон Божий») і Статут Слов’янського братства Святих Кирила і Мефодія. Їхніми авторами вважають Миколу Костомарова та Василя Білозерського. Головним напрямком своєї діяльності Кирило-Мефодіївське товариство задекларувало утвердження державної незалежності України з демократичним ладом. Братчики критикували самодержавство та кріпацтво, а чинний устрій хотіли змінити на федерацію вільних слов’янських народів (за зразком США) з центром у Києві. Україна як «фактично» «незалежна держава», мала стати повноправною учасницею федерації. Свої ідеї члени товариства поширювали за допомогою прокламацій (звернень). Братчики займалися науковою діяльністю, піклувалися про розвиток національної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг, працювали над програмами навчання в початкових школах. Василь Білозерський уклав «Проект про створення в Україні ремісничих шкіл».

У березні 1847 року за доносом одного зі студентів товариство було викрите, а його учасники — засуджені та вислані в різні губернії Російської імперії. Розгром організації завдав відчутних втрат лавам активних діячів українського національного руху, однак знищити остаточно не зміг. Діяльність товариства сприяла розвитку ідей українського національного відродження. Естафету національного руху від козацької старшини перейняла інтелігенція.

1. Які особливості першого етапу українського національного відродження?
2. Чому центр українського національного відродження перемістився в Київ?
3. Яке історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства?

Життєтека

Микола Костомаров

(1817-1885)

Ім’я (повне). Микола Іванович Костомаров.

Народження. Народився у слободі Юрасівка Воронезької губернії.

Походження. Син поміщика та селянки.

Освіта. Навчався в Московському пансіоні, згодом — у Воронезькій гімназії. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Здобув ступінь магістра. З 1864 року — доктор історії.

Особистість та суспільно-політичний рух. Учителював у Харкові та Києві. Від 1846 року викладав історію в Київському університеті. Вважав, що потрібно писати історію народу, а не історію держави. Довів, що хоча між українцями та росіянами багато спільного, але це два різних народи. Автор художніх творів, переважно на історичні теми. Один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства (братства) й автор його програмного документа «Книга буття українського народу». За причетність до братства в 1847-1857 роках відбував заслання в місті Саратов. Згодом продовжив викладацьку діяльність у Петербурзі. Мав високі нагороди та звання в Петербурзькій Академії наук і Київському університеті.

Результати діяльності. Видатний історик, письменник, громадський діяч.

Життєтека

Пантелеймон Куліш

(1819-1897)

Ім’я (повне). Пантелеймон Олександрович Куліш.

Народження. Народився в містечку Вороніж Чернігівської губернії.

Походження. Із козацько-старшинського роду. Зростав у атмосфері залюбленості в українські пісні, легенди, казки.

Освіта. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії, був слухачем лекцій у Київському університеті.

Особистість та суспільно-політичний рух. Учителював у Луцьку, Києві, Рівному, Петербурзі. Автор першого історичного роману українською мовою «Чорна рада». З моменту виникнення Кирило-Мефодіївського товариства (братства) активно долучився до нього, за що відбував заслання в місті Тула. Після звільнення разом з дружиною Ганною Барвінок мешкав у Петербурзі, де заснував альманах «Хата» та редагував журнал «Основа». Розробив український правопис — кулішівку, написав підручник з історії України для учнів старших класів. Підготував до друку (у співавторстві) повний переклад Біблії українською мовою. Посмертне видання значної частини його творів здійснила дружина Ганна Барвінок.

Результати діяльності. Письменник, історик, автор абетки, перекладач, громадсько-політичний діяч.

1. Опрацюйте наведене вище в рубриці «Життєтека». Знайдіть спільне й особливе (відмінне) у житті й діяльності Миколи Костомарова та Пантелеймона Куліша.

2. За допомогою слів-підказок наприкінці кожної рубрики сформулюйте результати діяльності цих особистостей.

Її шлях — її сила

Ганна Барвінок

(Олександра Білозерська-Куліш)

(1828-1911)

Ганна Барвінок — перша українська письменниця, яка писала прозові твори українською мовою. А ще — дивовижна жінка, з життям котрої, наче хрещатий барвінок, переплелися долі кирило-мефодіївців. Василь Білозерський був її братом, Пантелеймон Куліш — чоловіком, а Тарас Шевченко — хорошим другом. Тож арешт рідних для неї братчиків жінка сприйняла дуже боляче: вона втратила ще ненароджену дитину і більше дітей уже не мала. Усю свою любов віддала чоловікові: поруч з ним була в суді у Петербурзі, в місті Тулі на засланні. Пантелеймон Куліш підтримував дружину в її літературних починаннях. Повна збірка оповідань письменниці вийшла друком лише 1901 року. Кожне з них — яскрава й зворушлива замальовка із життя української жінки. Особливо колоритними є оповідання «Восени літом», «Лихо не без добра». У творах «Перемога», «Молодича боротьба» створила постаті вольових жінок. Використовуючи знання сільських звичаїв і фольклору, написала оповідання «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Русалка», драму «Материнська помста». Після смерті чоловіка вона заклала під заставу родинний хутір, щоб видати його твори.

1. Які риси характеру Ганни Барвінок допомогли їй подолати особисті трагедії та продовжувати свою творчу і суспільну діяльність?

2. Поясніть, чому повна збірка оповідань Ганни Барвінок вийшла друком лише 1901 року. Які чинники (історичні, суспільні, особисті) могли впливати на це?

3. Сучасники називали Ганну Барвінок «ідеальною дружиною Куліша». Доведіть або спростуйте це твердження.

Відлуння минулого

Василь Білозерський, учасник Кирило-Мефодіївського товариства, про становище Наддніпрянщини в першій половині XIX століття:

«Прилучена до Росії... (Україна) терпить безліч кривд. Її права позабуто. (Тому Україна має) бажати незалежності й підтримувати в тій думці інші слов’янські народи...».

Із «Книги буття українського народу», програмного документа Кирило-Мефодіївського товариства:

«...і встане Україна із своєї могили і знову озоветься до всіх братів Слов’ян, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа... ні пана, ...ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у Хорутан (Хорватів), ні у Сербів, ні у Болгар». «І буде Україна непідлеглою Республікою в союзі Слов’янськім».

1. На основі джерел обґрунтовано доведіть або спростуйте твердження: «Братчики намагались об’єднати українську національну ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов’янської єдності».

2. Поміркуйте, наскільки реалістичними були ці ідеї для середини XIX століття в умовах Російської імперії.

На лінії часу

Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними. Визначте, які з цих подій прямо або опосередковано вимагали від українських діячів активного використання іноземних мов. Поясніть, для яких цілей (наприклад, дипломатія, освіта, культурний обмін) це було необхідно.

Барвограй ідей

1. Попрацюйте самостійно. Підготуйте довідку про діяльність Кирило-Мефодіївського товариства за критеріями: учасники, мета діяльності, програмні документи, форми діяльності, історичне значення товариства.

2. Висловте припущення. Чому, незважаючи на короткий період існування та розгром, Кирило-Мефодіївське товариство вважають «якісно новим етапом» у розвитку українського національного руху?

3. Розгляньте скульптурне зображення святих Кирила і Мефодія. Чому, на вашу думку, учасники товариства обрали їх своїми покровителями?

Творча майстерня

Попрацюйте в мінігрупах та виконайте завдання 1-2.

1. За схемою складіть розповідь про формування української інтелігенції в першій половині XIX століття. Поміркуйте, яка особистість поєднала осередки інтелігенції Харкова та Києва.

2. Створіть екомакет Харківського або Київського університету із вторинних та/або природних матеріалів. Коли ваш макет буде готовий, підготуйте коротку розповідь за алгоритмом: 1) розповісти про процес створення макета учасниками й учасницями групи, 2) обґрунтувати вибір матеріалів, 3) пояснити, як використання вторинних матеріалів у вашому проєкті демонструє відповідальне ставлення до довкілля.