Історія України. Повторне видання. 9 клас. Хлібовська (2026)

§ 3. Соціально-економічний розвиток

• Згадайте, коли й у якій країні почалась індустріальна (промислова) революція.

• Як ви розумієте значення понять: «панщина», «кріпацтво»?

• Чи пам’ятаєте ви, що в останній третині XVIII століття почалось активне економічне освоєння Півдня України? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку визначте переваги та/або ризики інтенсивного й екстенсивного розвитку господарства.

1. Становище у сільському господарстві. Соціальні протести

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття в структурі економіки Наддніпрянщини переважало сільське господарство в якому була зайнята більшість населення. Кріпосницька система, котра визначала розвиток аграрного сектору, переживала кризу. Багато поміщицьких господарств розорювалося через застарілі методи господарювання та неефективне використання прибутків. Більшість землевласників через необізнаність, небажання витрачати кошти на нові знаряддя праці й традиційність поглядів підвищували прибутки, примушуючи кріпаків більше працювати та нерідко відбирали в селян землю. В Російській імперії діяв закон, який обмежував панщину трьома днями, однак поміщики запровадили уроки — обсяг робіт, що землевласник визначав на один день, але реально селянин міг виконати його лише за два-три дні, та місячину — щоденну панщину за місячну норму харчів для селянина, котрий втратив земельний наділ. Щоб зекономити державні кошти на утримання армії, в 1817 році були створені військові поселення. Частину державних селян Слобідської, Центральної та Південної України перетворили на військових поселенців і змусили одночасно нести військову службу й виконувати сільськогосподарські роботи. Життя селян-воїнів було розписано погодинно. А важка польова праця почергово змінювалася не легшою військовою муштрою. Такий спосіб господарювання називають екстенсивним.

Частина поміщиків намагалися покращити свої господарства якісно. Вони використовували працю вільнонайманих робітників; сільськогосподарські машини: сіялки, віялки, молотарки; застосовували добрива; вирощували технічні культури: тютюн, льон, цукрові буряки, які слугували сировиною для промисловості. Такий спосіб розвитку господарства називають інтенсивним. Одним із яскравих представників землевласників-раціоналізаторів був Василь Каразін. У своєму маєтку в селі Кручик на Харківщині він створив дослідне поле, метеорологічну станцію. Засноване ним Філотехнічне товариство поширювало передові методи господарювання.

Збільшення панщини, фізичні покарання, безправність — усе це викликало невдоволення в селян. Тому вони вдавалися до різних форм соціального протесту: подавали скарги до державних установ, відмовлялися виконувати повинності, масово втікали, підпалювали поміщицькі маєтки, чинили збройний спротив землевласникам, місцевій адміністрації і навіть урядовим військам. Усі ці форми боротьби проявлялися, зазвичай, у взаємозв’язку. Найтривалішим був селянський опір на Поділлі в 1813-1835 роках. Очолював його селянин-кріпак Устим Кармалюк. Повстанці переховувалися в лісах. За увесь час протестів на Поділлі в них узяли участь близько 20 тисяч осіб. Зменшенню їхньої активності слугувала загибель у 1835 році Устима Кармалюка. Проти незадовільних умов життя і праці виступали військові поселенці. Особливо значними були повстання військових поселенців на Слобожанщині: 1819 рік — у Чугуєві, 1829 рік — у Шебелинській слободі. Виступи селян проти нав’язаного їм статусу військових поселенців траплялися часто і тривали до 1857 року, коли імперський уряд скасував військові поселення.

1. Поясніть значення понять: «уроки», «місячина», «військові поселення».
2. Що таке інтенсивний спосіб господарювання? Хто й чому до нього вдавався?
3. Які форми протесту проти панського свавілля здійснювали селяни?

PRO історію

Чи знаєте ви, що...

селянський ватажок Устим Кармалюк — одна з найсуперечливіших історичних постатей, адже його образ досі викликає дискусії серед істориків? Для одних він — народний герой, український Робін Гуд, що боровся за права селян. Інші ж бачать його як «соціального розбійника» — людину, чий протест був швидше хаотичним і мав кримінальні риси. Фольклористи досліджували Кармалюка як легендарного героя, що існує в народних піснях та переказах, перетворившись на символ опору. Дехто навіть вважає його борцем за національне визволення. Кожен з цих підходів має свої докази, але й піддається критиці за однобокість. Попри всі ці розбіжності, Устим Кармалюк залишається знаковою постаттю в українській історії та культурі.

Картина Василя Тропініна «Подільський селянин» (ймовірно, Устим Кармалюк)

1. Який із представлених поглядів на Устима Кармалюка особисто вам здається найбільш правдоподібним і чому? Свою думку обґрунтуйте, використовуючи інформацію з тексту рубрики, параграфа, додаткових джерел.
2. Чому, на вашу думку, важко однозначно оцінити таку історичну постать, як Устим Кармалюк?
3. За допомогою інтернет-ресурсів дізнайтесь, які пам’ятки, топоніми, культурні надбання пов’язані з іменем Устима Кармалюка.

Мовою цифр

Кількість в Україні селян-кріпаків у кінці XVIII — на початку XIX століття відповідно до V та VI ревізій в Російській імперії (у відсотках до загальної кількості селян певного регіону)

Проаналізуйте діаграму та виконайте завдання 1-2.

1. З’ясуйте, в яких регіонах України кріпаків було найбільше, а в яких — найменше. Висловте припущення, чим це зумовлено.

2. Простежте, як змінилася кількість селян-кріпаків на початку XIX століття порівняно з кінцем XVIII століття. Поміркуйте, що на це вплинуло.

2. Початок промислової (індустріальної) революції

Сукупність підприємств, на яких виробляють знаряддя праці, добувають і обробляють сировину, виготовляють з неї частину предметів споживання, називають промисловістю або індустрією (в перекладі з латинської мови — «старанність», «діяльність»). До 30-х років XIX століття більшість промислових підприємств становили мануфактури, базовані на ручній праці головно селян-кріпаків, та ремісничі цехи. Кустарними промислами (доморобством) — варінням селітри, виробництвом будівельних матеріалів, ткацтвом, обробкою шкіри, миловарінням — займалися здебільшого мешканці сіл.

У 1830-х роках в українських землях розпочалась індустріальна (промислова) революція, найперше в харчовій (виробництво цукру, олії, борошна) та легкій промисловості (виробництво скла, свічок, сукна, мила). З її початком створювали фабрики і заводи, тобто підприємства, в яких ручну працю було частково замінено спеціальними пристроями — машинами. Згодом поширили використання парових машин. Вони виробляли енергію, що приводила в дію верстати. Зросла чисельність промислових підприємств. На фабриках і заводах люди працювали, зазвичай, за мізерну плату, але то вже були особисто вільні наймані робітники, а не кріпаки.

Індустріальна (промислова) революція — перехід від ручної праці до машинного виробництва.

Провідне місце у промисловості українських земель належало цукроварінню, яке розвивали здебільшого на Правобережжі, де були ґрунти, сприятливі для вирощування цукрових буряків. Саме в цій галузі сформувалися українські промислові династії — Яхненки, Харитоненки, Симиренки. Новий якісний розвиток отримала сукнярська галузь, у якій використовували парові машини. Регіонами сукнарства стали Поділля і Чернігівщина. На Криворіжжі та Донецькому кряжі започаткували металургійну і вугледобувну промисловості, оскільки там відкрили великі поклади залізної руди й кам’яного вугілля. А в містах Кременчуці, Луганську, Києві, Катеринославі (Дніпрі), Ромнах, Шостці, Харкові розвивали машинобудування. На заводах виготовляли віялки, гідравлічні преси, парові котли, а також забезпечували потреби армії і флоту. Промислова революція спричинила появу нових соціальних верств — підприємців і найманих робітників — та сприяла зростанню міст і міського населення.

1. Що становило більшість промислових підприємств в Україні до 1830-х років?
2. До яких змін призвела індустріальна революція на українських землях?
3. Які галузі промисловості розвивали на теренах України найактивніше?

3. Нова модель соціально-економічного розвитку Півдня України. Торгівля

Особливо динамічні зміни відбувалися на Півдні України. Люди активно заселяли степи з родючими ґрунтами. Російські та українські поміщики переселили сюди частину своїх кріпаків і намагалися запроваджувати звичні для них порядки, однак кріпаків на Півдні України було порівняно мало — близько 25 %, отож було небагато і господарств, заснованих на підневільній праці. Натомість іноземці (німці, болгари та інші), яких російський уряд закликав сюди переселитися, й українці (колишні козаки, відставні солдати, кріпаки-втікачі), котрих запросили землевласники, заселяли край на пільгових умовах, а подекуди і самочинно. Вони працювали на землі або особисто, або використовували найманих робітників, продовжуючи традиції хутірської системи господарювання. На великих масивах південноукраїнських степів вирощували зернові культури, насамперед озиму пшеницю на експорт. Розвивали степове тваринництво. Його продукти реалізовували на внутрішніх ринках Російської імперії та експортували до країн Західної Європи.

Південні портові міста — Одеса й Миколаїв, Херсон і Маріуполь, промислові — Олександрівськ (нині — Запоріжжя) та Нікополь — потребували багато робочих рук. Тож вигідне розташування приморських міст як осередків торгівлі або виникнення промислових міст біля джерел сировини (покладів корисних копалин) співпало в часі з прибуттям у Південну Україну значної кількості вільних людей. Відтак міста отримували достатньо робочої сили й активно розвивались. У цьому регіоні України утвердилася нова модель соціально-економічного розвитку, яка ґрунтувалася на вільнонайманій праці.

Зростання попиту на сільськогосподарську і промислову продукцію та сировину стимулювало подальший розвиток товарного виробництва та збільшення обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Зовнішню торгівлю становили імпорт (ввезення товарів) та експорт (вивезення товарів). Оптову зовнішню (міжнародну) торгівлю найактивніше здійснювали через причорноморські порти. Завдяки активній міжнародній торгівлі найбільшим містом краю стала портова Одеса. У 1817-1859 роках Одеса була відкритим вільним портом (порто-франко). Роздрібну торгівлю здійснювали на базарах і в крамницях. Водночас місцем, де не лише займалися роздрібною торгівлею, а й укладали контракти (угоди) на регіональну і міжнародну торгівлю, залишалися традиційні для українських земель ярмарки. Їх у різний час проводили в тому чи іншому місті. Найбільшим був Контрактовий ярмарок у Києві — щороку в січні. Однією з форм внутрішньої суходільної торгівлі залишався чумацький промисел — перевезення товарів на возах, запряжених здебільшого волами, і торгівля тими товарами.

Порто-франко — в перекладі з італійської «вільна гавань». Торговельний режим, за якого дозволено ввозити, зберігати та вивозити товари без сплати мит і податків.

Барвограй ідей

1. Розгляньте картину. Який настрій вона передає? Що розповідає про життя і діяльність чумаків?

2. Поміркуйте, чому діяльність чумаків була важливою для розвитку торгівлі.

3. Висловте припущення, що б втратило суспільство та економіка без чумаків.

Картина Сергія Васильківського «Чумацький Ромоданівський шлях». 1901-1908 роки

Чумакування було давнім купецьким, торговельно-візницьким промислом українців на території Великого Степу, яким займалися різні верстви населення. Чумаки транспортували різноманітні товари: сіль, цукор, рибу, фрукти, зерно, а також торгували ними з метою отримання прибутку. Подорожували чумаки валками — гуртом з кількох десятків возів. Чумакуванням займалися селяни, козаки, жителі міст і представники інших соціальних груп. Зазвичай стати самостійними чумаками могли лише заможні жителі, бо, крім пари волів, треба було мати ще добре обладнаний і пристосований до тривалого перебування в дорозі віз, а також певну суму грошей для купівлі солі чи риби.

Чумакування — традиційне заняття українців у XVI—XIX століттях, пов'язане з перевезенням і торгівлею товарами (переважно сіллю) волами на возах на далекі відстані.

1. Яким був соціальний і національний склад населення Півдня України?
2. На чому ґрунтувалася нова модель соціально-економічного розвитку Південної України?
3. Як пов’язані поняття «порто-франко» і «міжнародна торгівля», «ярмарки» і «чумацький промисел»?

Барвограй ідей

Об’єднайтеся в трійки. Попрацюйте з картою «Господарство українських земель наприкінці XVIII — першій половині XIX століття» та виконайте завдання 1-6.

1. Назвіть перші промислові центри на українських землях.
2. Визначте регіони, де видобували корисні копалини і які саме. До яких екологічних наслідків призвів видобуток корисних копалин у наш час?
3. Дізнайтесь особливості сільськогосподарської та / або промислової спеціалізації регіону, де ви зараз мешкаєте, в той час.
4. Дослідіть, що впливало на економічну спеціалізацію регіонів.
5. Поміркуйте, які ресурси могли приносити найбільші прибутки і кому: державі, поміщикам, підприємцям чи селянам.
6. Спрогнозуйте, як би ви вкладали гроші наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття, маючи вибір: у землю, промисловість чи торгівлю? Чому?

Господарство українських земель наприкінці XVIII — першій половині XIX століття

На лінії часу

Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними. Поміркуйте, чому індустріальна (промислова) революція в українських землях почалася значно пізніше, ніж у Європі.

Барвограй ідей

Скориставшись схемою, складіть розповідь про розвиток торгівлі в українських землях наприкінці XVIII — на початку XIX століття.

Творча майстерня

У першій половині XIX століття в українських землях з’явились особливі постаті — українські підприємці. Вони не просто прагнули прибутку, а й змінювали світ довкола себе: будували фабрики, відкривали школи, підтримували митців. Хто вони, ці люди? Як їм вдавалося досягти успіху в умовах, коли Україна не мала власної державності? Що спонукало їх займатися не лише підприємництвом, а й ставати меценатами?

Щоб відповісти на ці та інші запитання, об’єднайтеся в групи та підготуйте дослідницький проєкт «Українські підприємці: секрети бізнесового успіху і соціальна відповідальність». Дослідження ви можете здійснити орієнтовно за такими напрямками: історичний контекст життя й праці підприємців; образ українського підприємця в умовах першої половини XIX століття; основні галузі підприємництва; історії успішних підприємців; чинники успіху українських підприємців; зв’язок між бізнесом і громадським життям. Результати свого дослідження оформте у вигляді презентації, стенду, відеоролика, інсценізації, лепбука тощо.

У той час, коли... на теренах України

на Поділлі почався селянський спротив під проводом Устима Кармалюка, ...

Тоді... у світі

під Лейпцигом відбулася найбільша битва в історії до початку Першої світової війни — Битва народів.

Навчання в дії

Перейдіть за покликанням https://cutt.ly/Sr1RdZRA або за QR-кодом і виконайте інтерактивну вправу.