Історія України. Повторне видання. 9 клас. Хлібовська (2026)

§ 32. Національний поступ: освіта, наука та суспільні зміни

• Згадайте, які чинники впливали на розвиток культурного життя в першій половині XIX століття.

• Як ви розумієте значення понять: «меценат», «індустріалізація», «урбанізація»?

• Чи пам’ятаєте ви, що у першій половині XIX століття вищу освіту на українських теренах можна було здобути у Львові, Харкові, Києві? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку доберіть факти, які доводять, що під впливом індустріальної революції відбулися значні зміни у свідомості українського суспільства, повсякденному побуті, системі освіти та розвитку науки.

1. Українське суспільство на зламі століть

У другій половині XIX — на початку XX століття на розвиток української культури впливали суперечливі процеси. Незважаючи на політико-адміністративну роз’єднаність земель та імперську політику, потужним позитивним чинником став національний рух інтелігенції, який сприяв об’єднанню українців та їхньої культури від закарпатських долин до басейну Сіверського Донця. Економічні та суспільно-політичні події, такі як індустріалізація, урбанізація, урядові реформи, формування нової соціальної структури населення також змінювали культурний ландшафт. Значну роль у підтримці культури відігравали українські меценати, які фінансували відкриття шкіл, театрів та видання української преси. Серед найвідоміших меценатів цього періоду — подружжя Богдан і Варвара Ханенки, чий внесок у розвиток мистецтва та культурних закладів був неоціненним.

Побут українців значно різнився залежно від соціального статусу. Селянські сім’ї були багатодітними, складалися з кількох поколінь, у них панувала повага до старших. Головою родини був чоловік-землероб, а жінки мали дрібні заробітки від продажу яєць, масла, сала полотна. Дітей змалку залучали до праці, а школу вони відвідували переважно взимку, коли не було роботи на полі. Після скасування кріпацтва та з розвитком промисловості, безземельні селяни масово переїжджали до міст, оселяючись у робітничих селищах. Їхнім житлом часто служили землянки, мазанки або тісні казарми. У міських умовах жінка набувала більшого авторитету, адже нерідко також працювала, щоб прогодувати сім’ю. Заможні банкіри, власники фабрик, заводів та чиновники підкреслювали свій статус модними новинками: шили одяг на замовлення, купували дорогі прикраси та автомобілі. Їхні просторі оселі були оснащені електрикою, телефоном, фортепіано, грамофоном. В їхньому середовищі високо цінувалися знання іноземних мов і вища освіта.

Картина Іллі Рєпіна «Вечорниці». 1881 рік

Дозвілля та розваги також відрізнялися для різних верств населення. У селі центрами громадського життя залишалися церква й корчма, а молодь збиралася на «вулицю» та вечорниці, де співали, жартували, працювали разом і танцювали. Містяни насолоджувалися дозвіллям під впливом європейських традицій: у вихідні дні вони прогулювалися у міських скверах, де підприємці влаштовували народні забави з оркестрами, каруселями та виступами акробатів. Заможні містяни відвідували цукерні, кав’ярні, театри, оперу та кіно. Вечори проводили у салонах, слухаючи музику, танцюючи або граючи в карти. Популярними були перегони на іподромах, катання на човнах влітку та на ковзанах взимку. Модною традицією заможних людей стало відвідування курортів мінеральних вод та термальних джерел. Їздили у міста Трускавець, Миргород, Моршин, а також відпочивали за кордоном, зокрема в Чехії, Франції, Німеччині. Курорти виконували не тільки оздоровчу функцію, а й були своєрідними клубами знайомств аристократичних родин.

1. Чому, попри політичну роз’єднаність та імперську політику, українська культура в другій половині XIX — на початку XX століття активно розвивалася?
2. Порівняйте роль жінки й чоловіка у селянській та робітничій сім’ї.
3. Як відрізнялося дозвілля різних верств населення?

PRO історію

Чи знаєте ви...

що у самому серці Києва знаходиться Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, заснований цим видатним подружжям? Ще під час весільної подорожі до Італії Ханенки розпочали збирати рідкісні мистецькі твори, і за 40 років створили одну з найцінніших приватних колекцій на території тогочасної імперії. Їхня пристрасть охоплювала європейський живопис, східне мистецтво, античні пам’ятки, ікони, а також українське народне мистецтво та археологічні знахідки. За цим захопленням стояла велика мета - донести красу та знання мистецтва до простих людей. Ханенки активно підтримували українську культуру: заснували Ремісничу школу, де викладав Василь Кричевський, відкрили в Лондоні магазин творів українських майстрів та сприяли заснуванню Київського художньо-промислового музею.

Найбільшою їхньою мрією було створити доступний для всіх публічний музей у Києві, про що свідчить заповіт Богдана Ханенка. Після його смерті дружина підписила «Дарчу заяву», якою передала колекцію, будинок і книгозбірню у власність Української Академії Наук. На жаль, частина колекції музею частково була розграбована радянською владою та нацистами під час Другої світової війни.

Історія Варвари та Богдана Ханенків — це свідчення того, як велика мрія та любов до мистецтва можуть залишити по собі спадщину, що служить багатьом поколінням, роблячи доступними світові культурні цінності.

1. «Музей має бути не лише зібранням раритетів та взірців, але, водночас, і школою, і храмом, і священним місцем, куди мусять стікатися всі для вивчення прекрасного і поклоніння красі — щоб потім, у житті, любити і шанувати красу», — стверджував Богдан Ханенко. Яке призначення й покликання музеїв вбачав меценат?

2. Поміркуйте, як історія колекції музею ілюструє крихкість та цінність культурної спадщини. Чому важливо пам'ятати про такі історії, щоб цінувати та оберігати культурні надбання сьогодні?

2. Освітні реформи. Боротьба за створення українського університету

В результаті освітньої реформи 1869 року в Австро-Угорщині початкове навчання для дітей віком від 6 до 14 років стало обов’язковим і його здійснювали переважно рідною мовою. Освітня реформа 1864 року в Російській імперії значно розширила мережу закладів початкової освіти, але лише з російською мовою навчання. Це посилювало асиміляцію українців. Проімперська навчальна література формувала в учнів та студентів лояльність до імперських інтересів. Оскільки культурні та політичні запити українців суперечили політиці імперії, виникла потреба в українізації освіти, особливо на українських землях у складі Російської імперії.

Модернізація призвела до зростання потреби в освічених людях. Вищу освіту можна було здобути в п’яти університетах на українських землях: у Харківському, Київському, Львівському, Одеському (відкритий у 1865 році) та Чернівецькому (заснований у 1875 році). Також почали діяти вищі навчальні заклади для підготовки фахівців у різних галузях промисловості та духовної сфери. Серед них найбільшими були політехнічні інститути у Львові та Києві, а також технологічний та ветеринарний інститути в Харкові. У Російській імперії не існувало навчальних закладів з українською мовою викладання. Проте у Львівському університеті діяла кафедра української мови та літератури, а з 1860-х років — дві українські кафедри на факультеті права. У 1894 році була відкрита кафедра східноєвропейської (фактично української) історії, яку очолив Михайло Грушевський, а в 1900 році — кафедра української літератури під керівництвом Кирила Студинського. У Чернівецькому університеті кафедру української мови та літератури очолював Степан Смаль-Стоцький.

Актуальним на початку XX століття залишалося питання відкриття українського університету у Львові. Вимоги скасувати національні обмеження у Львівському університеті не дали результатів. Тому українські студенти відстоювали ідею створення окремого навчального закладу. На хвилі протистояння між українськими та польськими студентами звичним явищем стали бійки і сутички. В 1910 році дійшло до збройної сутички, в якій загинув український студент Адам Коцко. Українці почали залишати університет. Після тривалих переговорів уряд погодився, щоб не пізніше 1916 року збудувати для українських студентів окремий університет. Однак цьому завадила війна. Втім, українці Галичини, не чекаючи урядових дій, ще 1881 року заснували «Руське Товариство Педагогічне», яке в результаті видання спеціальної літератури та створення приватних навчальних закладів сприяло розвитку національної освіти краю.

1. У чому полягали ключові відмінності освітніх реформ в Австро-Угорській та Російській імперіях?

2. Які навчальні заклади надавали вищу освіту на українських теренах?

3. Як завершилася боротьба за створення українського університету у Львові?

Мовою цифр

Попрацюйте в парах.

Проаналізуйте діаграму та виконайте завдання 1-2.

Рівень письменності серед різних етнічних груп (за переписом населення 1897 року в Російській імперії та переписом населення 1910 року в Австро-Угорській імперії), у % до своєї етнічної групи

1. Порівняйте рівень письменності українців у Російській та Австро-Угорській імперіях. Де були сприятливіші умови для здобуття освіти?

2. Як, на вашу думку, відмінності в доступі до освіти вплинули на розвиток української національної свідомості та формування інтелігенції у Російській та Австро-Угорській імперіях?

3. Наука. Видатні вчені

Українські вчені зробили вагомий внесок у розвиток науки. Наприклад, Ілля Мечников та Микола Гамалія відкрили в Одесі першу в Російській імперії бактеріологічну станцію. Мікробіолог Данило Заболотний розробив ефективні методи боротьби з чумою та холерою. Всесвітньо відомий хірург Володимир Філатов, який працював в Одесі, у 1912 році виконав першу в історії успішну операцію з пересадки рогівки ока. Фізик Іван Пулюй побудував у Європі першу електростанцію, що працювала на змінному струмі. Серед видатних науковців того часу були: Микола Бекетов, який працював у галузі фізичної хімії; Микола Пильчиков — у ядерній фізиці; Олександр Ковалевський — у біології; та Олександр Ляпунов — у математиці. Крім того, український авіаконструктор Ігор Сікорський у 1913 році створив найбільший у світі літак "Ілля Муромець", що встановив кілька світових рекордів.

Нобелівська премія — це міжнародна нагорода, яку щорічно присуджують видатним особистостям за внесок у зміцнення миру та за значні досягнення у літературі й науці, що приносять велику користь людству.

Дослідження у гуманітарних науках, які проводилися в університетах, відігравали ключову роль у консолідації українського суспільства. Засновником київської історичної школи був Володимир Антонович. Його учень, Михайло Грушевський, створив львівську школу істориків і в багатотомній праці «Історія України-Руси» довів спадкоємність української історії від часів Русі. Дослідженням історії Слобідської України займався Дмитро Багалій, а періоди Хмельниччини та Мазепинської доби вивчав Степан Томашівський. Дмитро Яворницький присвятив свою тритомну працю «Історія запорозьких козаків» історії козацтва. Важливий внесок зробила і перша жінка-доктор історичних наук Олександра Єфименко, чия «Історія українського народу» була опублікована російською мовою в Петербурзі.

Агатангел Кримський

1. Дізнайтеся, скількома мовами володів Агатангел Кримський.

2. Які переваги дає знання іноземних мов сьогодні?

Видання чотиритомного «Словника української мови» (1907-1909 роки), укладеного Борисом Грінченком, та «Української граматики», що вийшла під редакцією видатного мовознавця Агатангела Кримського, мали велике значення для науки та піднесення національної свідомості. Ці праці допомогли затвердити українську мову як повноцінну та самобутню. Також активно розвивалася етнографія. Федір Вовк, вивчаючи антропологію, довів, що українці — це окремий антропологічний тип, відмінний від сусідніх слов’ян. Його дослідження стали науковою основою для обґрунтування окремішності українського народу. Володимир Гнатюк разом із Іваном Франком та Федором Вовком редагував важливі видання, зокрема «Етнографічний збірник» та «Матеріали до української етнології», які стали цінним джерелом для вивчення української культури.

1. Назвіть імена українських вчених та галузі науки, в яких вони працювали.
2. Хто розвивав українську історичну науку? Чому важливо вивчати історію?
3. Кого з українських вчених, згаданих у тексті, можна назвати засновниками сучасного мовознавства та етнографії?

Життєтека

Ілля Мечников

(1845-1916)

Ім’я (повне). Ілля Ілліч Мечников.

Народження. Народився в селі Іванівка на Харківщині.

Походження. Батько належав до українсько-румунського шляхетного роду Спетару, що в перекладі означає «зброєносець» (звідси й російське прізвище «Мечников»). Його мати була донькою єврейського письменника.

Освіта. Харківська гімназія, фізико-математичний факультет Харківського університету.

Особистість та українська наука. Ілля Мечников був викладачем у Новоросійському (Одеському) та Петербурзькому університетах. У 1886 році, співпрацюючи з Миколою Гамалією, він заснував в Одесі першу в Російській імперії та другу у світі бактеріологічну станцію, де проводили щеплення від сказу, сибірки та інших вірусів. Він активно вивчав причини холери, черевного тифу і туберкульозу, а також шукав методи боротьби з ними.

Згодом Мечников переїхав до Парижа і до кінця свого життя працював в Інституті Луї Пастера. Саме там він відкрив фагоцитоз — процес, при якому спеціальні клітини організму поглинають і знищують хвороботворні мікроби. На основі цього відкриття він розробив імунну теорію, за яку в 1908 році отримав Нобелівську премію. Мечников став почесним членом Петербурзької академії наук. На його честь названо один з університетів в Одесі.

1. Усно сформулюйте результати діяльності Іллі Мечникова.

2. Як наукова діяльність Іллі Мечникова сприяла розвитку світової медицини та боротьби з інфекційними хворобами?

3. Чи важливо робити щеплення? Запропонуйте власні висновки.

Життєтека

Іван Пулюй

(1845-1918)

Ім’я (повне). Іван Павлович Пульгуй (від 1881 року — Пулюй).

Народження. Народився в містечку Гримайлові на Тернопільщині.

Походження. Батько був греко-католицьким священником.

Освіта. Сільська школа. Тернопільська класична гімназія. Теологічний і філософський факультети Віденського університету. Захистив у Страсбурзькому університеті докторську дисертацію з фізики.

Особистість та українська наука. Удосконалив нитки розжарювання для освітлювальних ламп. Він винайшов спеціальну переносну охоронну лампу, яка стала незамінною для використання в шахтах. Також запропонував власну конструкцію телефонної станції. Ще однією його значною розробкою була перша в Європі електростанція, що виробляла змінний струм. До того ж, він відкрив і пояснив природу радіоактивного випромінювання раніше за німецького фізика Вільяма Конрада Рентгена. Він також досліджував «холодне світіння», яке тепер називають неоновим. З 1884 року і до кінця свого життя Іван Пулюй очолював кафедру фізики Празького політехнічного інституту в Чехії. Будучи дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, він разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким долучився до перекладу Біблії українською мовою. За його ініціативи в Празі було засновано Українську громаду. Вшановуючи його внесок у науку, Національна академія наук України раз на два роки вручає премію імені Івана Пулюя найкращим фізикам країни.

1. Дайте обґрунтовану відповідь. Чи можна стверджувати, що Іван Пулюй був рушієм науково-технічної революції?

2. Як наукова та громадська діяльність Івана Пулюя відображає ідею, що особистість може впливати на розвиток не лише науки, а й культури свого народу?

Її шлях — її сила

Олександра Єфименко

(1848-1918)

Олександра народилася в родині дворян-інтелектуалів, де змалку їй прищепили любов до знань та книги. Проте її дитинство рано обірвалося через трагедію. Після смерті батька та старшого брата 15-річна дівчина змушена була працювати. Спочатку приватно учителювала, а згодом викладала в Архангельському училищі для дівчат та у жіночому відділенні Холмогорського парафіяльного училища. Там вона познайомилася з майбутнім чоловіком Петром Єфименком, засланим за історичні розвідки. Після одруження з «неблагонадійним» Олександра втратила роботу, але знайшла покликання в історії. Подружжя переїхало у Харків, де розгорнуло активну дослідницьку та громадську діяльність.

Олександра Єфименко стала однією з основоположниць жіночого руху в Україні, заснувавши «Товариство трудящих жінок». Вона написала понад 100 історичних досліджень. Росіянка за походженням, вона рішуче засуджувала русифікаторську політику, відстоюючи право українців на мову, культуру та звичаї. Її роботи науково обґрунтували тяглість української історії від часів Київської держави.

Попри смерть двох дочок та чоловіка, Олександра продовжила працювати, викладаючи історію України на Вищих жіночих курсах у Петербурзі. Її обрали членом наукових товариств Москви, Петербурга та Києва. У 1910 році Харківський університет присвоїв Олександрі Єфименко, без вищої освіти, ступінь почесного доктора історії. Вона стала першою жінкою в Російській імперії з таким науковим визнанням.

1. Проаналізуйте. Як особисті труднощі та суспільні перешкоди вплинули на становлення Олександри Єфименко як видатної історичної дослідниці та громадської діячки?

2. Який внесок Олександри Єфименко у розвиток української історичної науки?

PRO історію

Чи знаєте ви...

що прототипом писаря на картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» був історик Дмитро Яворницький? Він настільки захопив художника своїми глибокими знаннями про козацтво та козацьким духом, що художник запросив його позувати. Це неймовірно, коли дослідник сам стає частиною історії, яку вивчає! Значна частина наших знань про запорозьких козаків — це саме його заслуга. Яворницький провів величезну роботу, мандруючи селами, записуючи пісні, думи та перекази від старожилів. Він також збирав старовинні речі, зброю, одяг, що дозволяє нам ніби доторкнутися до тієї епохи завдяки музейним колекціям. Більшу частину життя він присвятив праці в Катеринославі (сучасний Дніпро), де заснував та очолив Музей старожитностей, який нині носить його ім'я і є справжнім скарбом запорозької спадщини. Його монументальна тритомна «Історія запорозьких козаків» і досі залишається однією з найповніших праць про них.

Картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». 1880-1891 роки

Дмитро Яворницький

1. Як діяльність Дмитра Яворницького демонструє важливість особистої ініціативи у збереженні історії для майбутніх поколінь?

2. Які основні цінності простежуються у його діяльності?

3. Чому праця Дмитра Яворницького залишається важливою для нас сьогодні?

На лінії часу

Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

Творча майстерня

Історія науки знає багато імен, і серед них чимало тих, хто має українське коріння. Їхні відкриття збагатили світову скарбницю знань, залишивши помітний слід у розвитку різних галузей.

Об’єднайтеся в міні групи та виконайте завдання 1-2.

1. Проаналізуйте схему «Українські вчені, які підняли вітчизняну науку до світового рівня». Кого з українських вчених зображено на схемі? Назвіть їхні найбільші здобутки.

2. Скориставшись інтернет-ресурсами, підготуйте лепбук «Українські науковці другої половини XIX — початку XX століття: ними пишається Україна, про них знають у світі».

Українські вчені, які підняли вітчизняну науку до світового рівня