Історія України. Повторне видання. 9 клас. Хлібовська (2026)

§ 17. Громадівський рух

• Згадайте, коли й хто створив Кирило-Мефодіївське братство.

• Як ви розумієте значення поняття «національне відродження»?

• Чи пам’ятаєте ви, що центром національно-культурного відродження на початку XIX століття було місто Харків?

Упродовж уроку встановіть взаємозв’язки між ключовими подіями розвитку громадівського руху та суспільно-політичними умовами третьої чверті XIX століття.

1. Зародження громад. Хлопомани

У другій половині XIX століття важливу роль у національному русі почали відігравати громади — напівлегальні національно-культурні об’єднання української інтелігенції. Перша громада виникла в Петербурзі 1859 року. До її складу входила частина кирило-мефодіївців — Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, Микола Костомаров та інші. Вони оселилися в Петербурзі, позаяк повертатися до України їм заборонила влада. Громада друкувала журнал «Основа» (1861-1862 роки), в котрому публікували художні твори, праці з історії, етнографії, публіцистичні статті українською та російською мовами, а в театрах імперської столиці можна було побачити «Наталку Полтавку» та постановки інших українських п’єс. Микола Костомаров започаткував збирання коштів для друку навчальної літератури, а Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш написали українські підручники. 1860 року утворилася Київська громада, до якої увійшли Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Тадей Рильський та інші. Громади виникли в Полтаві, Харкові, Одесі та інших містах.

Громадівський рух — суспільний рух в українських землях, який сприяв розвитку української освіти, культури, науки.

До громад належали переважно викладачі, студенти, літератори та митці, котрі вважали своїм обов’язком культурно-просвітницьку роботу серед населення: створення українських недільних шкіл для дорослих, видання українських підручників, популярної і наукової літератури, друк української преси, постановку українських п’єс, збирання фольклорного та етнографічного матеріалу. Зокрема, перша недільна школа виникла в Києві в 1859 році, а згодом такі школи відкрили і в інших містах України.

Наприкінці 50-х років XIX століття частина нащадків польської або сполонізованої української шляхти Правобережжя намагалася зблизитися з місцевими селянами, усвідомивши, що варто дбати про інтереси того народу, серед якого живеш. Через такі погляди їх почали називати хлопоманами. Це були освічені молоді люди, насамперед студенти Київського університету. Хлопомани приймали православ’я, відмовлялися від підтримки польських студентських організацій, говорили й писали українською мовою, носили народний одяг, відвідували сільську місцевість, де вели селянський спосіб життя. Так хлопомани підкреслювали свою спорідненість із українським народом. Лідером хлопоманів став Володимир Антонович. Провідні позиції займали також брати Тадей і Осип Рильські, Павло Чубинський, Борис Познанський. Згодом хлопомани приєдналися до громадівського руху. Стурбований активною просвітницькою діяльністю громадівців, Олександр II своїм указом ще 1862 року закрив недільні школи, а в 1863 році був опублікований Валуєвський циркуляр. Він забороняв друкувати українською мовою шкільну і релігійну літературу, яка забезпечувала навчання українською мовою. Дозволяв друк українською мовою лише тих книг, що належать до галузі красного письменства (художньої літератури). Валуєвський циркуляр загальмував розвиток громад, призвів до зменшення кількості їхніх учасників.

Хлопомани — представники народницько-культурницької течії, яка виникла на Правобережній Україні наприкінці 1850-х років. Отримала назву з польської мови на означення прихильників селянства. Згодом цю назву перебрали самі її учасники.

1. Які товариства називали громадами?
2. Чим займалися громадівці?
3. Кого і чому називали хлопоманами?

Відлуння минулого

З твору Володимира Антоновича «Моя сповідь»

«По волі долі, я родився на Україні шляхтичем; у дитинстві мав усі звички паничів і довго поділяв усі станові й національні упередження людей, у колі яких виховувався; але коли прийшов для мене час самосвідомості, я оцінив своє становище в краї, я зважив його недоліки, всі наміри суспільства, в котрому доля мене поставила, й побачив, що його становище морально в безвиході, якщо воно не відмовиться від своєї винятковості поглядів, від своїх посягань на край і його нарід... Надіюсь також, що з часом у середовищі польського шляхетського суспільства, котре проживає на Україні, поворот до народу й усвідомлення трудитися на його користь — раніше чи пізніше стане моральною необхідністю не лише окремих осіб — як тепер, а взагалі всіх...»

1. Чому Володимир Антонович вважав, що польський народ знаходиться у становищі моральної кризи?

2. У чому автор убачав головну мету для себе й польської шляхти, що проживала в Україні?

Життєтека

Володимир Антонович

(1834-1908)

Ім’я (повне). Володимир Боніфатійович Антонович.

Народження. Народився в місті Махнівка Київської губернії (нині — Вінницька область) (за іншими даними, дата народження — 1830 рік, місто Чорнобиль).

Походження. За родинною легендою, по лінії матері походив з польського роду князів Любомирських, по лінії батька — з угорського роду Джидаїв. Значний вплив на нього мали твори Михайла Чайковського про козацький період.

Освіта. Рішельєвський ліцей в Одесі. Медичний та історико-філологічний факультети Київського університету.

Особистість та українське національне відродження. Працював головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів при канцелярії генерал-губернатора в Києві, деканом історико-філологічного факультету Київського університету. Водночас був лідером хлопоманівського, а згодом і громадівського рухів, фундатором та головою Історичного товариства Нестора-літописця, автором розвідок «Про походження козацтва», «Київ та його доля і значення з XIV до XVI століття» й інших. Засновник «київської школи» істориків, до якої належав і Михайло Грушевський. Вважав, що всі нещастя України — від неосвіченості українського суспільства. Надавав перевагу просвітницькій та культурницькій діяльності. З власних гонорарів виділяв стипендії гімназистам і студентам.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Володимира Антоновича: історик, етнограф, організатор, хлопоман, педагог.

2. Пожвавлення громадівського руху. Емський указ 1876 року

З початку 70-х років XIX століття знову пожвавився громадівський рух. При цьому він розділився на так звані старі та молоді громади. Представники обох напрямів відновили культурницьку діяльність. Проте старі громадівці вважали її основним засобом досягнення мети, тобто планували відродження України через навчання українців і розвиток їхнього патріотизму. Зі старих громад особливо активну діяльність розгорнула Стара Київська громада. Її лідером став Володимир Антонович. 1873 року за сприяння Київської громади було відкрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Його метою був збір та публікація етнографічних і статистичних матеріалів, що стосувались українських губерній Правобережжя, яке в імперії називали Південно-Західним краєм. Активну участь у його роботі брали історики Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, етнографи Федір Вовк, Павло Чубинський — автор слів Гімну України, Олександр Русов, філолог Павло Житецький, правознавець Олександр Кістяківський та інші. Вони друкували наукові розвідки з етнографії, статистики, економіки, географії краю. 1874 року в Києві ними проведено III археологічний з’їзд, під час якого наукова спільнота ознайомилася з досягненнями українських учених. Київська громада неофіційно співпрацювала з газетою «Київський телеграф», видавала часопис «Киевская старина».

Молоді громадівці, які часто в прямому сенсі були молодшими за віком, вважали, що час переходити до радикальніших дій. Вони не обмежувалися лише культурницькою роботою, а закликали до революційної діяльності — повстань проти влади. На молодих громадівців суттєво впливали погляди Михайла Драгоманова, котрий вважав себе соціалістом. Він переконував, що соціалізм повинен бути демократичним ладом і враховувати національні особливості.

Пожвавлення і радикалізація громадівського руху стривожили імперську владу. 1875 року створено спеціальну комісію, яка сформувала програму боротьби з українофільством. А наступного, 1876 року імператор Олександр II підписав Емський указ, який увів ще більше заборон щодо використання української мови. Після появи Емського указу припинили діяльність Південно-Західний відділ Російського географічного товариства та частина громад.

1. Які течії виникли у громадівському русі?
2. Яких поглядів дотримувалися молоді громадівці?
3. Коли було видано Емський указ? Що він проголошував?

Відлуння минулого

З Емського указу 1876 року

Государ імператор у 18 день минулого травня Височайше наказав:

1. Не допускати ввозу в межі імперії без окремого на те дозволу Головного управління будь-яких книжок, брошур, що видаються за кордоном на малоруському наріччі.

2. Друкування і видання в імперії творів на тому самому наріччі заборонити, за винятком тільки: а) історичних документів і пам’яток; б) творів красного письменства, але з тим, щоб при друку історичних пам’яток безумовно додержуватися правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису ... і щоб досвіл на друкування давати тільки після розгляду рукописів у Головному управлінні.

3. Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів для музикальних нот.

5. Припинити видання газети «Кієвскій телеграф».

11. Негайно вислати з краю із забороною в’їзду Драгоманова і Чубинського як невиправних і позитивно небезпечних у краї агітаторів».

1. Які репресивні заходи щодо української мови запроваджені цим указом?
2. Поміркуйте, чому Михайло Драгоманов і Павло Чубинський визнані небезпечними для імперської влади.
3. Полічіть, скільки років минуло від появи Валуєвського циркуляру до Емського указу.
4. Доведіть, або спростуйте твердження, що зростання українофільства в суспільно-політичному русі в українських землях стало вагомою причиною появи Емського указу.

Її шлях — її сила

Христина Алчевська

(1841-1920)

Христина народилась у дворянській родині. Батько мав деспотичний характер і вважав, що дівчатам освіта не потрібна. Христина з дитинства тягнулася до науки й мріяла стати вчителькою, але через консервативні переконання батька знання здобувала самотужки. Зате для себе вирішила, що прагнутиме «навчити якомога більше жінок грамоти». Ставши дружиною відомого українського підприємця, мецената Олексія Алчевського, переїхала до Харкова. Олексій Алчевський у 1860-ті роки очолював Харківську громаду. Христина була єдиною жінкою в товаристві. Вона заснувала першу недільну школу для жінок, належала до фундаторів Харківського товариства поширення грамотності, першої народної бібліотеки-читальні. Олексій і Христина виховали п’ятеро дітей, які продовжили справу батьків — служили українському народові.

1. У чому проявлялася багатогранність особистості Христини Апчевської?

2. Які риси характеру Христини Алчевської допомогли їй досягнути поставлених цілей? Чи актуальні вони сьогодні?

Життєтека

Михайло Драгоманов

(1841-1895)

Ім’я (повне). Михайло Петрович Драгоманов.

Народження. Народився в місті Гадяч Полтавської губернії (нині — Полтавська область).

Походження. З козацько-старшинського роду.

Освіта. Гадяцьке повітове училище, Полтавська гімназія, Київський університет.

Особистість та українське національне відродження. Був доцентом Київського університету. Активно прилучився до роботи Київської громади та Південно-Західного відділення Російського географічного товариства. Редагував газету «Київський телеграф». Після Емського указу змушений був емігрувати. У Женеві (Швейцарія) заснував українську друкарню, де, за підтримки старої Київської громади, з 1878 року видавав перший український політичний журнал «Громада». Відстоював ідею об’єднання громадян у самостійні утворення, що будуватимуть між собою відносини на федеративних засадах аж до всесвітньої федерації. Виношував ідею розвитку українства шляхом поєднання українських традицій з програмами західних ліберальних і соціалістичних рухів. Є автором праць «Пропащий час — українці під Московським царством, 1654-1876», «Про українських козаків, турків та татар». Був професором історії в Софійському університеті.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Михайла Драгоманова: доцент, редактор, упорядник, громадський діяч, громадівець.

Барвограй ідей

Об’єднайтеся в четвірки. Уявіть, що ви — група журналістів, котрим до рук потрапили архіви Христини Алчевської, а саме: фото недільної школи для жінок та фото заняття в недільній школі. Розгляньте їх. Про що можна дізнатися зі світлин? Пофантазуйте й уявно перенесіться до міста Харків наприкінці XIX століття. Проведіть журналістське розслідування та дізнайтеся про роботу недільної школи Христини Алчевської. Результати своєї роботи зафіксуйте на папері та представте класу.

Недільна школа Христини Алчевської, місто Харків. 1896 рік. Світлина

Заняття в недільній школі. Світлина

3. Братство тарасівців

Наприкінці XIX століття український національний рух політизувався. Виникли перші українські групи з політичними вимогами. З-поміж них — Братство тарасівців. Організацію створили в 1891 році харківські студенти Іван Липа, Микола Байздренко, Михайло Базькевич і студент Київського університету Віталій Боровик. Працюючи під час канікул у комісії з перепису нерухомого майна, в Полтавській губернії, вони відвідали могилу Тараса Шевченка в Каневі й постановили заснувати національну українську таємну організацію. За короткий час її поповнили представники молодої інтелігенції з інших міст України. Ідеологами та лідерами братства були Іван Липа, Михайло Коцюбинський, Микола Міхновський. Братчиків підтримувало подружжя Олександр і Софія Русові — активні на той період учасники громадівського руху.

Програму Братства тарасівців «Profession de foi (символ віри) молодих українців» надрукував галицький часопис «Правда». Вона передбачала боротьбу за визволення українського народу з-під імперського гніту, поширення української мови в родині, державних установах, школі, навчання дітей української грамоти. Тарасівці критикували старше покоління громадівців за надмірне захоплення культурницькою діяльністю, яка, на їхню думку, не привела до поліпшення становища простих людей. Вони визнавали діяльність громадівців корисною, але недостатньою. Погляди тарасівців пропагували Михайло Коцюбинський, зокрема в казці-алегорії «Хо», Борис Грінченко в «Листах з України Наддніпрянської».

Спершу центром руху тарасівців був Харків, де організацією керував Іван Липа, згодом розгорнули діяльність осередки в Києві, Катеринославі (Дніпрі), Лубнах, Одесі, Полтаві, Прилуках, Чернігові. Загальна чисельність братчиків становила близько 100 осіб. Тарасівці діяли серед студентства, шкільної молоді, селян і робітників. Члени гуртка читали лекції з української історії, писали науково-популярні твори, організовували постановки вистав українською мовою, намагалися налагодити постачання з Галичини до Наддніпрянщини українських видань. Братство тарасівців проіснувало до 1898 року. Більшість його учасників зазнали переслідувань із боку імперського уряду. Проте напрямок, який вони задали, продовжився в роботі інших молодіжних організацій.

1. Коли було створено Братство тарасівців?
2. Які ідеї сповідували члени Братства тарасівців?
3. На що була спрямована діяльність членів братства?

Відлуння минулого

З промови «Profession de foi (символ віри молодих українців) Братства тарасівців, надрукованої 1893 року у львівській «Правді»

«Україна під гнітом, і після закону людської психології вона підіймає свій національний прапор. Тим ми як діти України, як сини свого народу є націоналами і передусім дбаємо про те, щоб дати свому народові волю національну. Скоро Україна добуде сю волю, зміст національного прапора сам собою перемінить ся, бо людськість поступає і довічні ідеали чергуються... Для нас, свідомих Українців, є один українсько-руський народ. Україна Австрійська і Україна Російська однак нам рідні, і жодні географічні межі не можуть роз’єднати одного народу і, аби була в нас моральна міць, то ні нас не зможуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї духа розірвати на два шматки не можна, як нічим не можна спинити Дніпрової течії: вона завсіди спиниться у морі, які б перепони не були...»

1. Пригадайте, хто ініціював створення Братства тарасівців.

2. Які цілі ставили перед собою братчики?

3. Поміркуйте, чому Братство тарасівців вважають організацією, яка стала одним із початківців політичного етапу в українському національному русі.

4. Яке положення програми Братства тарасівців свідчить про їхню прихильність до ідеї соборності України?

Учасники Братства тарасівців у Харкові. Світлина. 1891 рік

У той час, коли... на теренах України

у Києві проходив археологічний з’їзд, ...

Тоді... у світі

в Берні (Швейцарія) на міжнародній конференції був заснований Всезагальний (згодом — Всесвітній) поштовий союз.

На лінії часу

Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними. Поміркуйте, чому Російська імперія перешкоджала розвитку українським національним рухам.

Творча майстерня

Напишіть статтю до історичного блогу про громадівський рух. Проведіть дослідження та підготуйте виступ на наукову конференцію на тему: «Вплив імперської політики на розвиток українського руху».

Навчання в дії

Перейдіть за покликанням https://cutt.ly/Xr1TFjYz або за QR-кодом і виконайте інтерактивну вправу.