Історія України. Повторне видання. 9 клас. Хлібовська (2026)

§ 12. Повсякденне життя. Становище жінки

• Згадайте, хто зазнавав дискримінації (правових обмежень) в Австрійській і Російській імперіях.

• Як ви розумієте значення понять: «побут», «дозвілля»?

• Чи пам’ятаєте ви, що населення українських земель сповідувало християнство, іудаїзм, іслам? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку з’ясуйте особливості повсякденного життя українців та українок наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття. Яким суспільним групам доводилося долати різні виклики та обмеження?

1. Побут мешканців України

Життя людини наприкінці XVIII — на початку XIX століття й надалі великою мірою залежало від природно-географічних умов. Ці умови впливали на заняття населення, а рід занять — землеробство, скотарство, промисли — визначав особливості харчування. Із пшениці й жита пекли хліб, з ячменю, вівса, гречки, гарбуза варили каші, засмачені лляною чи конопляною олією. Ліпили вареники й галушки, які споживали з молоком і сметаною. З буряків, капусти, цибулі, моркви варили борщі. «Другим хлібом» стала завезена у XVIII столітті картопля. На Півдні почали вирощувати баклажани, перець, помідори, кукурудзу. Збагаченню організму природними вітамінами сприяли яблука, груші, вишні, сливи, черешні, горіхи, абрикоси, персики, виноград, кавуни. Якщо поруч села чи міста знаходилася водойма, то риба завжди була на столі. М’ясо селяни споживали лише на великі свята. Натомість у меню заможних містян і поміщиків воно було завжди, зокрема і впольована дичина. Пили квас, кисіль, молоко, узвар, чай. Чумацький промисел сприяв доступності солі, що подовжила термін зберігання засолених продуктів.

Сільська хата в кожному регіоні мала свої особливості. Як правило, це були дерев’яні хати-мазанки із солом’яною стріхою. Хата складалася з сіней, комори та кімнати. Сіни відділяли житлову частину від нежитлової. Із сіней драбиною піднімалися на горище, де сушили горіхи, лікарські трави, гриби, фрукти, а також сіно. У коморі зберігали зерно в засіках, домашні заготовки з діжках, інколи — одяг у скринях. У кімнаті обов’язково були лави, стіл, стелаж із посудом, скриня з одягом та піч, якою обігрівали оселю. Кімната виконувала кілька функцій: тут готували й споживали їжу, спали, пряли, ткали, вишивали. В кожній українській хаті були ікони. Міські дерев’яні одноповерхові будинки нагадували селянські хати, та й жителі міста часто займалися городництвом і тримали худобу. Заможні містяни почали зводити цегляні будинки на кілька поверхів. Такі будинки мали багато кімнат, у тому числі для слуг, та господарські приміщення. Кімнати обставляли меблями, виготовленими на замовлення місцевими чи європейськими майстрами. Неодмінними атрибутами заможних осель були картини, годинники, гобелени, дзеркала. Поміщики володіли великими маєтками, які складалися з палацу й парку. Оскільки більші міста були адміністративними і торговельними центрами, то головні вулиці і майдани там почали викладати бруківкою, а для освітлення використовували гасові ліхтарі.

Одяг селян і містян був переважно домотканий, оздоблений вишивкою. Багатство узорів і кольорів у вишивці одягу свідчило про статус того, хто його носив. Найбагатші містяни, поміщики та їхні сім’ї почали наслідувати європейську моду. Жінки полюбляли високі заквітчані зачіски, пишні плаття з корсетами, туфлі різних кольорів, у якості аксесуарів — сумочку та парасольку. Чоловіки носили білу сорочку, зав’язану бантом, штани в клітинку чи смужку, фрак, жилет.

1. Що визначало особливості харчування українців й українок?
2. Чим відрізнялося житло селян, містян, поміщиків?
3. Які особливості одягу представників різних соціальних станів?

Відлуння минулого

Домінік П’єр Де ля Фліз (французький лікар на царській службі в Київській губернії) про їжу селян:

«Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка пшеничний... Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем улітку та з іншими овочами. Зрідка ... їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. ... споживають багато картоплі, ... а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки. ... Під час постів, яких селяни суворо дотримуються, вони заправляють їжу олією з коноплі, ріпи або льону. Заможніші мають солону або сушену рибу... Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхньої їжі. За винятком води, тут нема інших напоїв, окрім горілки, пива і зрідка меду...»

Микола Гоголь (український письменник) про їжу поміщиків:

«...нічого не згадуватиму про мнішки (картопляно-сирні пиріжки) в сметані, ні про утрібку (страва з пташиних нутрощів), яку подавали до борщу, ні про індичку зі сливами та родзинками, ні про ту страву, яка виглядом нагадувала чоботи, намочені в квасі, ні про соус ... який подавали весь охоплений винним полум’ям. ... дуже сподобалася риба, приготована з хроном».

Тарас Шевченко (український письменник та художник) про частування поміщиків на балу:

«Бал був увінчаний найрозкішнішою вечерею... і буквально був залитий шампанським усіх найменувань».

1. Як ці фрагменти з творів сучасників розкривають особливості харчування та соціальний контраст у повсякденному житті українських селян і поміщиків XIX століття?

2. На основі етнографічних описів Домініка П’єра Де ля Фліза, творів Миколи Гоголя і Тараса Шевченка складіть раціон харчування селянства та поміщиків.

Барвограй ідей

Попрацюйте в парах. Розгляньте зображення та виконайте завдання 1-4.

1. Опишіть інтер’єр селянського будинку. Зверніть увагу на меблі, предмети побуту, оздоблення, джерела світла тощо.

2. Опишіть інтер’єр дворянського будинку. Які елементи свідчать про статус власників, які предмети є ключовими для розуміння їхнього способу життя?

3. Порівняйте розміри та загальне облаштування селянської та дворянської садиб. Які відмінності у масштабах, архітектурі та прилеглих територіях ви помітили?

4. Зробіть висновок. Які основні відмінності у повсякденному житті різних соціальних верств відображаються в їхніх помешканнях?

Інтер’єр оселі на Поділлі (реконструкція)

Чайна зала в Качанівській садибі. Олексій Волосков (реконструкція)

Садиба Григорія Тарновського в Качанівці. Сучасний вигляд

Селянське подвір’я. Тарас Шевченко

Барвограй ідей

Попрацюйте в парах. Розгляньте зображення та виконайте завдання 1-4.

1. Назвіть основні риси одягу селянства, містянства та дворянства, ґрунтуючись на зображеннях.

2. Які елементи вбрання вказують на наслідування європейських модних тенденцій, а які — на збереження унікальних українських традицій?

3. Як одяг різних соціальних груп підкреслював їхній статус та повсякденний спосіб життя?

4. Чи можна за одягом дітей визначити їхню приналежність до селянства, містянства чи дворянства?

Картина Федора Солнцева «Селяни Київської губернії»

Картина Федора Солнцева «Містяни Житомира»

Сімейний портрет Миколи і Варвари Рєпніних

2. Духовне життя і дозвілля

Духовне життя суспільства було тісно пов’язане з церквою. Проте її діяльність залежала від панівної влади. Заходами російської адміністрації в Наддніпрянській Україні було витіснено будь-які релігійні конфесії, крім російської православної церкви. Священники православної церкви у Наддніпрянщині наголошували, що влада царя — від Бога, що запорукою існування імперії є наявність самодержавства. Після приєднання Кримського ханства російська влада жорстоко повелася з мусульманським населенням та їхніми релігійними святинями. В суспільстві розпалювались антиєврейські настрої, а синагоги закривали. В 1839 році імперська влада ліквідувала греко-католицьку церкву на Правобережжі. Австрійська влада була більш толерантною в релігійному питанні. Ще в результаті Йосифінських реформ представників різних релігійних конфесій зрівняли у правах. Щоправда, православні парафії на Буковині стали живильним ґрунтом для поширення москвофільства. Натомість у Галичині греко-католицька церква стала осердям національного відродження. Так чи так, обов’язковою ознакою доброчесності було регулярне відвідування храму. В молитві знаходили духовне зцілення. Після богослужіння люди залишалися, щоб обмінятися новинами. В церкві здійснювали хрестини, вінчання, молилися за одужання хворих і упокій померлих. Священники користувалися повагою й авторитетом.

Улюбленим місцем відпочинку селян, а подекуди містян була корчма (шинок). Вона зазвичай розташовувалася в центрі села чи містечка, тому притягала до себе багато відвідувачів. Зранку перед роботою чоловіки заходили в корчму за тютюном. Сюди ж приходили і після роботи, щоб провести час із товаришами і попліткувати. В неділю і святкові дні тут відпочивали з троїстими музиками всією громадою. Корчма знаходилася навпроти церкви, тож весілля, хрестини й поминки завершувалися в ній. Подорожній завжди міг тут смачно поїсти, відпочити з дороги. Корчмарями найчастіше були євреї, оскільки законодавство накладало на них обмеження щодо різних видів робіт, за винятком торгівлі. Шинкарі займалися також лихварством — надавали гроші в позику під заставу майна. Дозвілля заможних містян і поміщиків дещо відрізнялося. Дворяни-поміщики у своїх маєтках влаштовували концерти й пишні бали, виступи кріпосних театрів, відвідували оперу. Захоплювалися полюванням із собаками мисливських порід. Грали в карти та в більярд.

Спасо-Преображенська церква у Мошнах. Рисунок Домініка П’єра Де ля Фліза

Картина Володимира Маковського «Ярмарок у Полтаві»

Картина Івана Соколова «Біля шинку»

Важливою подією в житті села чи міста було проведення ярмарку. Вони в XIX столітті тривали в основному один день, третина ярмарків — від двох днів до тижня, зрідка — до одного місяця. Найбільше їх на рік проводили в Полтавській і Харківській губерніях. Оскільки ярмарки організовували напередодні великих релігійних свят, тож називали їх відповідно: Покровський, Хрещенський, Стрітенський, Троїцький тощо. Ярмаркувати їхали святково вбрані, з гарним настроєм. Торгували на них з різних регіонів, тож тут часто знайомилися, запрошували один одного на родинні чи храмові свята. Ігри, забави, танці, виступи мандрівних артистів, змагання кобзарів і лірників — далеко не повний перелік того, що можна було побачити на ярмарку. Поруч із традиційним вертепом, п’єсою чи інтермедією відбувалися виступи фокусників, акробатів, канатохідців, дресированих тварин.

1. Які особливості релігійної політики російської та австрійської влади?
2. Як проводили дозвілля селяни, містяни, поміщики?
3. Доведіть чи спростуйте твердження: «Ярмарок — свято праці і спілкування».

Творча майстерня

Об’єднайтеся в четвірки та виконайте завдання 1-2.

1. Проаналізуйте ілюстрації з 2 пункту параграфа (церква, ярмарок, шинок). Які сторони суспільного життя та взаємодії різних соціальних груп відображають ці громадські місця?

2. Підготуйте проєкт «Повсякденне життя і побут українців очима сучасників (кінець XVIII — перша половина XIX століття)», використовуючи історичні джерела та твори живопису. Для виконання проєкту: 1) оберіть для дослідження один з ключових аспектів побуту: житло, одяг, харчування, дозвілля; 2) скориставшись інтернетом, знайдіть відповідні описи в спогадах чи листах сучасників; 3) відшукайте відповідні темі картини художників; 4) систематизуйте зібрані дані, порівняйте інформацію з різних джерел і підготуйте презентацію своїх висновків; 5) презентуйте результати свого дослідження у вигляді лепбука, відеоролика, віртуальної екскурсії, музейної експозиції.

3. Становище жінки

На початку XIX століття панівне становище в політиці, економіці і навіть культурі й надалі зберігалося за чоловіками. Разом з тим, у родині поважне й почесне становище займала жінка: до матері шанобливо ставилися діти, у дружини питав пораду чоловік. Традиційно жінці приписували виконання низки робіт у кількох господарських сферах: обробка городу, прибирання в оселі і на подвір’ї, догляд та годування худоби, приготування їжі, ткання полотна і вишивання, збирання дикорослих ягід, грибів, плодів. Чоловіки вкрай рідко виконували таку роботу, вважаючи це недостойним, принизливим заняттям. У родинах вищих станів вихованням дітей займалися спеціально навчені люди — гувернантки, няні та інші, а домашні справи виконувала переважно прислуга.

Оскільки українські землі входили до складу Австрійської та Російської імперій, то правове становище жінки визначало цивільне законодавство цих держав. Норми цивільного права визнавали чоловіка главою родини. Це давало йому правові підстави визначати місце проживання сім’ї, передавати дружині своє прізвище та права свого стану, мати визначальне право опіки та влади над дітьми, бути представником інтересів сім’ї перед державними і громадськими органами, в суді. Водночас, кожна повнолітня (самотня чи заміжня) жінка мала право особистого звернення до суду про порушення майнових прав, завдання моральної чи фізичної шкоди. Жінка також користувалася правом на приватну власність, зокрема на весь посаг (частину сімейного майна, яке надавалося дочці при одруженні), який вона принесла в новостворену сім’ю. Перебуваючи у шлюбі, жінка могла набувати нової власності, насамперед, на рухоме майно. Передумовою успішності жінки традиційно вважали одруження. У шлюбі, вважалося, вона реалізовувала себе як дружина, господиня, мати.

У першій половині XIX століття українські жінки не мали доступу до освіти, навіть початкової. Переважна більшість із них залишалися неписьменними, хоча деякі навчалися вдома. У цей час у Наддніпрянщині з’явились Інститути шляхетних дівчат. Це були навчально-виховні заклади закритого типу. На їхнє утримання виділяли кошти місцеві дворяни. Тут навчали танцям, музиці, гарним манерам, іноземним мовам з винятковою метою — щоб виховати з дівчат «гарних дружин і корисних матерів родин». Відсутність належної освіти в жінок унеможливила їхню професійну діяльність. Перша жіноча гімназія з’явилася в Києві лише в 1860 році. Відтоді можемо спостерігати перелом у ставленні до жінок та надання їм більшого обсягу прав.

1. Наведіть приклади стереотипів у ставленні до жінок.
2. Який правовий статус жінок визначали імперські закони?
3. Які заклади надавали освіту жінкам?

Її шлях — її сила

Варвара Рєпніна

(1808-1891)

Онука гетьмана Кирила Розумовського. Благодійниця та фундаторка жіночої освіти на Полтавщині. Коли малоросійським генерал-губернатором був її батько Микола Рєпнін-Волконський, Варвара відкривала лікарні, притулки, пансіони, школи. Важливою сторінкою в її благодійній діяльності стало заснування в Полтаві Інституту шляхетних дівчат у 1818 році. Спочатку тут навчалося п’ятнадцять дівчат дворянського походження (по одній від повіту) віком від 8 до 13,5 років. Курс навчання тривав шість років та розподілявся на три класи. Обов’язковими були такі дисципліни: Закон Божий, російська мова та література, історія і географія, арифметика, природа; іноземні мови — німецька, французька; малювання, музика, спів, танці, рукоділля, домашнє господарство. Після закінчення вихованки отримували атестат, а кращі з них — ще й бант, браслет чи золоту брошку. Випускниці набували право працювати виховательками дворянських і купецьких дітей.

1. Доведіть чи спростуйте твердження: «Відкриття Інститутів шляхетних дівчат — перший крок до здобуття жінками освітніх прав».

Барвограй ідей

Життя жінок у XIX столітті часто обмежувалося родиною та домашніми обов’язками, а доступ до освіти, професійної діяльності чи участі в суспільному житті був суттєво обмежений. Проте, незважаючи на ці перешкоди, багато жінок демонстрували неймовірну волю, цілеспрямованість та вплив, змінюючи світ навколо себе. Доведіть чи спростуйте твердження: «Українські жінки наприкінці XVIII — в першій половині XIX століття були безправними» за алгоритмом: я вважаю, що... (висловте свою позицію: чи були жінки безправними, чи мали певні права/можливості?); тому що... (наведіть 1-2 загальні аргументи на підтримку своєї позиції); наприклад... (наведіть конкретні історичні факти або приклади з тексту параграфа, які підтверджують ваші аргументи); отже, я роблю висновок, що... (підсумуйте свою думку).

У той час, коли... на теренах України

було відкрито Інститут шляхетних дівчат у Полтаві, ...

Тоді... у світі

в Англії вийшов друком перший у світі науково-фантастичний роман «Франкенштейн, або Сучасний Прометей». Його авторка — 18-річна Мері Шеллі.

Навчання в дії

Перейдіть за покликанням https://cutt.ly/Xr1RmRFg або за QR-кодом і виконайте інтерактивну вправу.