Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Хлібовська

§ 35. Розгортання Російською Федерацією гібридної війни проти України

  • Які риси визначали зовнішню політику України за президентства Віктора Януковича?
  • Поясніть значення понять: Євромайдан, Революція Гідності, Небесна сотня.
  • Хто став президентом України у 2014 році?

1. Передумови російсько-українського воєнного конфлікту. Окупація Криму.

Процеси, що стрімко розгорталися в Україні наприкінці лютого-березня 2014 року, невдовзі після завершення Революції Гідності, внесли корективи у весь подальший розвиток та життя країни. Євромайдан сплутав карти російському політичному керівництву. Тоді Російською Федерацією був застосований силовий варіант повернення України під свій вплив і контроль. На Півдні і Сході України проживала значна частина етнічних росіян і російськомовного населення, зорієнтованого на російські традиції і радянські цінності. Цей регіон був тісно пов'язаний із Російською Федерацією родинними зв'язками, торгівлею, близькістю кордонів. Враховуючи проросійські настрої населення Сходу та Півдня України, президент Російської Федерації Володимир Путін сподівався на підтримку його планів.

Першим об’єктом агресії з боку Російської Федерації проти України став Крим. Операцію із захоплення Кримського півострова розпочали 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення збройними силами Російської Федерації, всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням, порядку перетину державного кордону України через Керченську протоку. 23 лютого 2014 року виникло протистояння в Криму між проросійськими силами та кримськотатарським Меджлісом і проукраїнськими організаціями, які відстоювали інтереси України на півострові. Це зірвало плани Російської Федерації видати окупацію Криму як результат бурхливого волевиявлення корінних мешканців півострова. Тоді 27 лютого підрозділи спеціального призначення та повітряно-десантних сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховну Раду Криму, над якими підняли прапор РФ. Наступного дня депутати Верховної Ради Криму ухвалили постанову про проведення так званого «референдуму» в Криму щодо статусу півострова. Йшлося не про збільшення його прав у складі України, а про приєднання Криму до Російської Федерації. Того ж дня російськими військовослужбовцями було захоплено установи засобів масової інформації, зв'язку, аеропорт у Сімферополі, аеродром Бельбек у Севастополі, поромну переправу в Керчі. Невдовзі Чорноморський флот Російської Федерації заблокував військово-морські бази, де перебували кораблі Військово-Морських сил України, а російські підрозділи разом із іррегулярними формуваннями блокували українські військові частини. Особовий склад російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків і діяв у вигляді так званих «зелених чоловічків». Уже фактично після вчиненої агресії Рада Федерації 1 березня 2014 року ухвалила звернення президента Російської Федерації Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил РФ на території України.

У цей складний період українські військовослужбовці продемонстрували всьому світові зразки витримки, мужності, стійкості. Так, льотчики Сакської морської авіаційної бригади Військово-Морських сил ЗС України, незважаючи на повну блокаду, зуміли передислокувати бойові протичовнові літаки і гелікоптери до військового аеродрому в місті Миколаєві. На аеродромі у Бельбеку українські військові без зброї, строєм, незважаючи на попереджувальні постріли окупантів, з розгорнутим бойовим прапором військової частини, виконуючи гімн України, пройшли через стрій «зелених чоловічків». Силовий спротив учинили нападникам морські піхотинці у місті Феодосія. Чинили опір окупантам екіпажі кораблів у заблокованому Донузлавському озері. Група курсантів Севастопольського морського училища відмовилася присягати на вірність Російській Федерації і виконала гімн України. Тимчасом, усупереч Указу виконувача обов'язків Президента України Олександра Турчинова про призупинення рішення кримського парламенту, рішення Конституційного Суду України, які визнали оголошення референдуму таким, що не відповідає Конституції України, 16 березня так званий «референдум» був проведений. Його організатори оголосили, що кримське населення підтримує рішення парламенту Криму про приєднання до Російської Федерації. Україна, західні держави та їхні союзники визнали цей «референдум» нелегітимним. 17 березня 2014 року Верховна Рада Криму проголосувала за «незалежність», а вже наступного дня кримчан прийняли до складу Російської Федерації. США і Євросоюз засудили такі дії Росії і запровадили санкції щодо російського бізнесу і високопосадовців, заморозивши їхні закордонні активи і наклавши візові обмеження. 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку територіальної цілісності України. 2 липня 2014 року Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії Російської Федерації військовою агресією.

  • 1. Визначте передумови російсько-українського воєнного конфлікту.
  • 2. Чи дотрималася Російська Федерація умов міждержавного договору про дружбу, співробітництво і партнерство?
  • 3. Як відреагували США і Євросоюз на дії Російської Федерації у Криму?

Із резолюції Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України

«... Закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати ніяких змін статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на підставі вищезазначеного референдуму і утримуватися від будь-яких дій або поведінки, які можуть бути інтерпретовані як визнання будь-якої зміни статусу.

27 березня 2014 року».

  • 1. Яку позицію зайняла ООН щодо результатів «референдуму» у Криму?

2. Воєнні дії на Сході України.

Після анексії Криму Російська Федерація через свою агентуру та спецслужби ініціювала антиукраїнські акції у різних містах Півдня й Сходу України з метою формування державного утворення «Новоросія». Частина громадян регіону очікувала повторення «кримського сценарію», тому не передбачала небезпеки збройного протистояння, людських жертв, руйнування інфраструктури. Березень-квітень 2014 року минули під акомпанемент захоплень проросійськими силами Сходу країни адміністративних будівель у містах Донецьку і Луганську. Подібні акції спробували повторити в Миколаєві, Херсоні, Харкові та інших містах, але безуспішно. Заволодівши обласними радами, будинками міліції та СБУ, нові очільники на місцях, призначені фактично за згодою російського керівництва, почали створювати незаконні збройні формування. На підтримку цих сил надходила військова допомога з Російської Федерації. В середині квітня були захоплені міста Слов'янськ, Краматорськ, Артемівськ (Бахмут), Маріуполь, Горлівка, Луганськ, Алчевськ, Стаханов тощо. 11 травня 2014 року були проведені псевдореферендуми про незалежність так званих «Донецької народної республіки» («ДНР») та «Луганської народної республіки» («ЛНР»). Проте ці території до себе Російська Федерація не приєднала, використовуючи їх заради тиску на Україну.

Воєнно-політична ситуація, що виникла на Сході України, зумовила необхідність прийняття рішення про збройний опір російській агресії. Для відсічі і стримування цієї агресії були задіяні Збройні сили України, утворена Національна гвардія, сформовані добровольчі батальйони, у багатьох містах діяла народна самооборона. Величезну допомогу армії надали волонтери. Так називають людей, які займаються добровільною безкорисливою суспільною діяльністю. 17 березня 2014 року оголошена військова мобілізація. 14 квітня 2014 року виконувач обов'язків Президента України Олександр Турчинов ухвалив рішення Ради безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Так почалася широкомасштабна Антитерористична операція (АТО). Незабаром були визволені Слов’янськ, Краматорськ, Алчевськ, Маріуполь, Бахмут та низка інших міст. Серед багатьох подій особливим драматизмом виділяється трагедія під містом Волновахою (Донецька область). 22 травня 2014 року тут стався напад диверсійної групи на блокпост сил АТО. Загинуло 17 захисників України, 32 військовослужбовці були поранені. У червні 2014 року тривали запеклі бої між українськими вояками та окупантами за курган Савур-Могила, оволодіння яким давало змогу контролювати велику ділянку кордону України з Російською Федерацією в районі пункту пропуску Маринівка. Найгострішими боями позначено воєнне російсько-українське протистояння за Донецький аеропорт.

Українські вояки на Донецькому летовищі здійснили подвиг, рідкісний у воєнній історії сучасності. У стані облоги вони захищали летовище від 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто майже вісім місяців — 242 дні! Народ назвав їх «кіборгами», бо втриматися під нищівним вогнем ворога могли тільки люди надприродної вдачі. Протягом травня-вересня 2014 року в ході АТО було звільнено дві третини окупованих територій. У результаті ефективних дій Збройних сил та інших військових формувань, з'явилася реальна можливість успішного завершення збройного конфлікту на Сході України. 18 серпня 2014 року розпочалися бої за Іловайськ — місто й залізничний вузол на схід від Донецька, звільнення котрого означало б припинення постачання його зброєю та військовими ресурсами з боку Росії. Усвідомлюючи крах проекту «Новоросія», воєнно-політичне керівництво Російської Федерації у ніч з 24 на 25 серпня 2014 року завдало потужного артилерійського удару по наших військах із території Російської Федерації і ввело свої збройні підрозділи. Перетнувши державний кордон України, військовослужбовці Російської Федерації, як і в Криму, без документів та розпізнавальних знаків на обмундируванні та військовій техніці, швидко просунулися у напрямку Іловайська і Луганська. Українські війська в Іловайську опинилися в оточенні і 4 дні вели запеклі бої з окупантами. З урахуванням обставин, що склалися, було прийнято рішення вивести українські підрозділи з оточення. Під гарантії російської сторони вихід з Іловайська був призначений на 29 серпня і передбачав рух у колонах двома маршрутами. Однак російські військові із засідок розстріляли колони на відкритих ділянках доріг. У боях за місто Іловайськ загинуло офіційно 366 українських вояків, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 128 попали в полон. Поступово сили АТО стабілізували лінію зіткнення. Від осені 2014 року активні бойові дії почали спадати. Збройне протистояння набуло рис замороженого конфлікту, який періодично загострювався. Так, зокрема, влітку 2015 року тривали бої біля містечка Мар'їнка на околиці Донецька; у грудні 2016 року — бої на Світлодарській дузі; упродовж 2017-2018 років епіцентром протистояння стало місто Авдіївка. В умовах певного обмеження бойових дій Російська Федерація активізувала в окремих районах Донецької та Луганської областей, а також у прилеглих районах України діяльність спецслужб, агентури, диверсійних груп, збільшила кількість інформаційно-пропагандистських та інших засобів, спрямованих на дестабілізацію ситуації на Сході України.

З 2015 року в районі АТО було запроваджено систему військово-цивільних адміністрацій — тимчасових органів влади на території Донецької та Луганської областей. Цивільному населенню надавалася допомога у вирішенні проблемних питань життєдіяльності. Це дало змогу мінімізувати наслідки бойових дій на цивільне населення та розширити можливості протидії негативному російському інформаційному впливу на населення держави. Протистояння України російській агресії у 2014-2017 роках вийшло за рамки антитерористичної операції і набуло чітко вираженого оборонного характеру. Наприкінці 2017 - початку 2018 року актуальним стало оновлення правового поля використання збройних сил держави для захисту від збройної агресії Російської Федерації. 24 лютого 2018 року вступив у дію Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях», який змінював попередній формат АТО та порядок застосування Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів.

Емблема Об’єднаних сил

Завдяки оновленому законодавству було створено правові засади для запровадження Операції об'єднаних сил (ООС) із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей. Внаслідок військових дій у 2014-2018 роках загинуло близько 10 тисяч українців: мирних мешканців і вояків. Близько двох мільйонів людей стали внутрішньо переміщеними особами. Воєнними діями зруйновано сотні підприємств, житлових будинків та одиниць інфраструктури на Сході України. Збройна агресія Російської Федерації проти України має риси гібридної війни. її ведуть не лише на полі бою, а й у сфері пропаганди, в засобах масової інформації, в економічній та правовій сфері. 27 січня 2015 року Верховна Рада України визнала Росію агресором і звинуватила її у розв’язанні гібридної війни проти України.

  • 1. Охарактеризуйте події на Сході країни навесні 2014 року.
  • 2. Назвіть основні події Антитерористичної операції.
  • 3. Які функції виконували військово-цивільні адміністрації в Донецькій і Луганській областях?

Зі звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором

«Україна залишається об'єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак. Від початку агресії наприкінці лютого 2014 року Російська Федерація систематично порушує загальновизнані норми міжнародного права, права людини, в тому числі право на життя мирних громадян України, які стали заручниками терористів на окупованій території Донбасу. Цинізм кремлівської агресії, яка включає активну підтримку терористів на державному рівні, перетворює вбивство безневинних мирних громадян на звичне повсякденне явище. Очевидною є причетність Росії до таких терактів, як збиття цивільного пасажирського літака рейсу МН17, трагедій у Волновасі, Донецьку та Маріуполі...

27 січня 2015 року».

  • 1. Доведіть або спростуйте думку: «Україна залишається об’єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації».

3. Міжнародне становище України.

Світова спільнота однозначно оцінила окупацію Криму та частини Донецької і Луганської областей як збройну агресію Російської Федерації проти України. Глави провідних світових держав утворили міжнародну коаліцію на підтримку незалежності та територіальної цілісності України. У червні 2014 року очільники Німеччини, Франції, Росії та України сформували Нормандський формат (Нормандія — область на півночі Франції) для переговорів по врегулюванню ситуації на Сході України. До контактної групи увійшли представники президентів Росії та України, канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд (згодом — Мануель Макрон). На початку вересня 2014 року були прийняті Мінські домовленості про тимчасове припинення військових дій. Угоду підписали представники ОБСЄ, України, Російської Федерації, «ДНР» і «ЛНР». Ними визначена демаркаційна лінія сторін: військ України і сепаратистів. Важке озброєння мало бути відведене від лінії зіткнення сторін на 50 км. Мінські домовленості не ратифікувала Верховна Рада, і вони є політичним, а не юридичним документом. У ньому йдеться про обмін заручниками (військовополоненими), про забезпечення виконання угод моніторинговою групою ОБСЄ.

Одне із засідань у Мінському форматі. На передньому плані сидять: Ангела Меркель, Володимир Путін, Петро Порошенко, Франсуа Олланд. Париж. Світлина. 2015 рік

Була підписана заява України про відновлення кордону між Україною та Росією в Луганській і Донецькій областях та про виведення з території України усіх найманців, нелегальних збройних формувань. Мінські домовленості мали як свої переваги, так і недоліки. До перших треба віднести припинення кровопролиття, зменшення в рази загиблих з обох сторін. Вони унеможливлювали відкрите втручання Росії у війну, що загрожувало б втратою Україною незалежності. Проте домовленості мали й багато недоліків. Вони непрямо легалізували самопроголошену сепаратистську владу. Конфлікт розтягувався у часі на невизначений термін, можливо на десятиліття. Заморожений конфлікт стає вічною загрозою для подальших кроків України в сторону Європи. Час грає як на стороні України, так і проти неї. Позитивним є те, що він дає можливість далі зміцнювати свої Збройні сили та військову підготовку особового складу. Також дає час для мирного розвитку країни та здійснення нарешті економічних реформ.

Обкладинка біометричного закордонного паспорта громадян України, необхідного при безвізовому режимі

Політичну кризу в Україні обговорювали в березні 2014 року на екстреному саміті ЄС в Брюсселі. На порядку денному стояло також прохання післяреволюційної української влади якомога швидше підписати Угоду про асоціацію між Україною і ЄС. Згодилися на компроміс: розділити Угоду на політичну та економічну частини й підписати спочатку перший, а потім другий документ. 21 березня 2014 року було підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною, економічну частину — 27 червня 2014 року. 16 вересня 2014 року Європейський парламент ратифікував Угоду синхронно з Верховною Радою України. За ратифікацію проголосували 355 депутатів Верховної Ради та 535 депутатів Європарламенту. Першими з країн-членів ЄС Угоду ратифікували Румунія, Литва та Латвія; останніми — Кіпр, Бельгія, Нідерланди. Визначені цілі Угоди, серед яких — створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торговельних відносин, зокрема шляхом створення зони вільної торгівлі, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплені принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до верховенства права, дотримання суверенітету й територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності. Підкреслено, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної ринкової економіки, верховенства права, ефективному урядуванні тощо.

17 травня 2017 року в місті Страсбург (Франція) була підписана Угода про запровадження з 11 червня 2017 року безвізового режиму для громадян України при перетині кордону з державами ЄС. Безвізовий статус дозволив кожному українцеві, хто має біометричний паспорт, в'їжджати до будь-якої країни ЄС без попереднього одержання візи у відповідному консульському відділі тієї чи іншої країни. Проте були прописані окремі обмеження. Безвіз не стосується осіб, які їдуть на навчання до країн ЄС, а також тих, хто їде туди на роботу. Окремі дозвільні документи повинні мати громадяни, які хочуть потрапити у Велику Британію — країну, яка запустила механізм виходу з ЄС. Громадянин, який перетинає кордон, повинен мати відповідні кошти на прожиття. І має право перебувати в державах ЄС не більше трьох місяців. За перший рік існування безвізу ним скористалося півмільйона українців. Безвіз має колосальне психологічне значення для українських громадян. Вони на рівних правах з європейцями можуть вільно перетинати кордони, здійснювати ділові і туристичні поїздки, не відчувати себе людьми нижчого сорту.

  • 1. Визначте переваги і недоліки Мінської угоди.
  • 2. Розкрийте цілі Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.
  • 3. Яке значення для жителів України має запровадження безвізового режиму з країнами ЄС?

Із Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

«— ВИЗНАЮЧИ, що політична асоціація та економічна інтеграція України з Європейським Союзом залежатиме від прогресу в імплементації цієї Угоди, а також від досягнень України в забезпеченні поваги до спільних цінностей і прогресу в наближенні з ЄС у політичній, економічній та правовій сферах;

— БАЖАЮЧИ просувати процес реформ і адаптації законодавства в Україні, що сприятиме поступовій економічній інтеграції і поглибленню політичної асоціації;

— ВПЕВНЕНІ в необхідності для України впроваджувати політичні, соціально-економічні, правові та інституційні реформи з метою ефективного виконання цієї Угоди та будучи відданими рішучій підтримці цих реформ в Україні...»

  • 1. Окресліть зобов’язання України у зв’язку із підписанням Угоди про асоціацію із ЄС.

Ліна Костенко, поетка

«А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

  • 1. Висловіть своє ставлення до сказаного Ліною Костенко. Чи спонукає її думка до вивчення історії України та її популяризації у світі?

Коли в Україні Верховна Рада ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС (16.09.2014 р.), у Шотландії відбувся референдум, під час якого її жителі проголосували за збереження єдності Сполученого Королівства (18.09.2014 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 20 лютого 2014 р. — початок окупації Криму Росією;

- 21 березня 2014 р. — підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС;

- 27 березня 2014 р. — ухвалено Генеральною Асамблеєю ООН резолюцію про підтримку територіальної цілісності України;

- 14 квітня 2014 р. — початок Антитерористичної операції;

- травень 2014 р. - січень 2015 р. — захист Донецького аеропорту;

- червень 2014 р. — сформовано Нормандський формат;

- серпень 2014 р. — бої за місто Іловайськ;

- вересень 2014 р. — підписано Мінську угоду;

- 11 червня 2017 р. — запроваджено безвізовий режим для громадян України при перетині кордону з державами ЄС;

- квітень 2018 р. — переформатування АТО в ООС.

2. Поясніть значення понять: АТО, гібридна війна, Нормандський формат, волонтери, «кіборги», військово-цивільні адміністрації, ООС, безвізовий режим.

3. Спілкуючись зі знайомими, родичами — учасниками АТО, складіть опорний конспект-свідчення учасників бойових дій на Сході України.

4. Доведіть або спростуйте думку: «Безвіз має колосальне психологічне значення для громадян України».