Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Хлібовська

§ 20. Зміни в національній та соціальній структурі населення. Життєвий рівень

  • Які історичні явища впливали на демографічні процеси першої половини XX століття?
  • Поясніть значення термінів: урбанізація, радянська людина.
  • Із яких соціальних груп складалося радянське суспільство?

1. Демографічні процеси.

Для 1960-х - 1980-х років характерна загальна тенденція до збільшення абсолютної кількості населення України. Однак, попри територіальне розширення (Закарпаття і Крим), чисельність жителів УРСР досягла рівня 1941 року — 42 млн осіб — лише у 1960 році. За переписом населення 1979 року, загальна кількість жителів республіки становила 49,6 млн осіб. Демографи вважають такий приріст недостатнім.

Уповільнення темпів приросту населення України мало кілька причин, передовсім соціально-економічних. Це, зокрема, високі темпи зростання кількості мешканців міст. Якщо в 1964 році у містах проживало більше половини жителів республіки, то на середину 1980-х років — дві третини. Така динаміка зумовлена як урбанізаційними процесами, так і непривабливістю проживання у тодішньому селі. Виїздила переважно молодь — дотепер головне джерело відтворення людських ресурсів. Народжуваність у сільській місцевості зменшилася, і в 1979 році середня сільська сім'я дорівнювала за чисельністю міській — 3 особи. Зменшення ж народжуваності у містах було зумовлене насамперед соціально-побутовими факторами: високою зайнятістю жінок у суспільному виробництві (дев'ять із десяти жінок працювали), низьким рівнем системи охорони дитинства, частковим зростанням дитячої смертності, незадовільними житловими умовами. Відтак природний приріст населення в Україні зменшився з 13,6 на одну тисячу осіб у 1960 році до 3,4 на одну тисячу осіб у 1980 році.

Прикметною ознакою демографічних процесів стало поступове зростання смертності серед населення. Якщо в 1960 році середній її показник становив 6,9 особи на кожну тисячу мешканців, то у 1980 році — 11,4. За рівнем смертності Україна була на третьому місці серед республік СРСР. Збільшення цього показника визначили кілька факторів, із-поміж яких — загальне старіння населення, постійне погіршення системи охорони здоров'я, негативні зміни в екології, наростання алкоголізму серед чоловіків і жінок тощо. Відповідно зменшилася середня тривалість життя: з кінця 1970-х до середини 1980-х років цей показник упав із 70 до 68 років. У 1979 році в Україні вперше виникло неприємне соціально-демографічне явище — депопуляція, тобто переважання смертності над народжуваністю в розрахунку на 1000 осіб. Цей процес зафіксували спочатку в сільській місцевості на Чернігівщині, Сумщині, а потім на Полтавщині, Вінниччині. Водночас зміни у віковій структурі призвели до зменшення чисельності осіб працездатного віку. На середину 1980-х років на кожну тисячу працездатних жителів припадало загалом 1034 непрацездатних (452 дитини і 582 особи похилого віку та людини з інвалідністю).

  • 1. Назвіть чисельність жителів УРСР відповідно до перепису 1979 року.
  • 2. Визначте причини уповільнення темпів приросту населення України.
  • 3. Поясніть значення терміна депопуляція. Коли це явище виникло в Україні?

2. Національна та соціальна структура.

У другій половині 1960-х - середині 1980-х років відбулися зміни у національному складі жителів республіки. Скоротилася чисельність титульного етносу — українців: із 76,7 до 72,1 %. Основних причин такої ситуації було кілька, зокрема виїзд українців на новобудови Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі. Лише в 1970-1979 роках українське населення цих регіонів зросло на 22 %. Натомість у цей час відбувся значний приплив росіян у нашу республіку, хоча Україна була цілком достатньо забезпечена трудовими ресурсами. Йшлося тільки про те, щоб їх ефективно використовувати. Збільшився відсоток офіцерів, які вийшли у відставку, та їхніх сімей, переважно у Криму і великих містах. За означений період частка росіян зросла із 16 до 22 %, а русифікація стала державною політикою. Союзний центр узяв курс на «зближення» націй, який фактично став прикриттям русифікації і денаціоналізації самобутніх культур народів СРСР. Один із найголовніших компонентів національної свідомості — мову — швидко усували зі сфери соціально-культурних відносин. У результаті, якщо в 1959 році 93,5 % українців назвали рідною мовою українську, то в 1979 році цей показник зменшився до 89,1 %. Найбільше русифікованих українців зосереджувалося в південно-східних регіонах республіки. В Україні були створені такі умови, що фактично російська етнічна меншість асимілювала українську етнічну більшість.

Політико-економічні процеси зумовили зміни у соціальній структурі населення. Найчисельнішою соціальною верствою залишалися робітники. Сформована владою економічна модель давала змогу контролювати життя цієї групи населення, яку влада вважала своєю опорою. Складна система матеріальних заохочень та морального тиску створювала певний тип поведінки і стандарт «радянського робітника». Оскільки нерідко на підприємстві працювали цілі родини, для яких воно перетворювалося на єдине джерело засобів для існування, саме підприємство формувало їхню картину світу, і все життя працівника тривало у постійному взаємозв'язку з ним. Такий варіант був прийнятним для влади, позаяк сприяв практично повному контролю над робітником, унеможливлював його опір або «неправильну» поведінку. Працівника вважали частиною заводу або фабрики — тому колектив чи партія могли втручатися навіть у його приватне життя. З огляду на це актуальними ставали так звані соціалістичне змагання, дошки пошани, бригади комуністичної праці, пропаганда досвіду роботи кращих виробничих колективів та працівників, присвоєння почесних звань на зразок «Кращий за професією», «Кращий наставник молоді», «Майстер «золоті руки», «Відмінник якості» тощо.

Водночас усталилася тенденція до зростання чисельності службовців та управлінського персоналу. Натомість частка селян у соціальній структурі населення відчутно зменшилася. Визначальними чинниками такої ситуації були як урбанізація, так і незадовільні соціально-побутові умови життя на селі. Привілейоване становище в суспільстві зайняв новий правлячий клас — компартійно-радянська номенклатура, до якої належали представники партійно-державного апарату, директори заводів, фабрик, колгоспів і радгоспів.

  • 1. Які зміни відбулись у національному складі УРСР?
  • 2. Чому робітники залишалися найчисельнішою верствою суспільства?
  • 3. Кого почали відносити до привілейованого класу суспільства?

Уривок зі спогадів Людмили Алексєєвої, радянської дисидентки

«Переселення українців на схід, рідко заселені землі Радянського Союзу — в Казахстан, у Сибір, на Урал, на Далекий Схід — заохочували економічними методами. Водночас заохочували переселення росіян в Україну. Внаслідок цього з 1959 до 1970 року чисельність українського населення в Україні збільшилася на 10 %, а російського — на 30 %».

  • 1. Доведіть, що національний склад населення регулювала держава.

Розподіл населення Української РСР за національною ознакою (%)

Національність

1959

1989

Українці

76,8

72,7

Росіяни

16,9

22,1

Євреї

2,0

0,9

Поляки

0,9

0,4

Білоруси

0,7

0,9

Молдавани

0,6

0,6

Болгари

0,5

0,5

Інші

1,6

1,9

  • 1. Проаналізуйте дані таблиці й зробіть висновки.

3. Життєвий рівень.

Упродовж другої половини 1960-х - першої половини 1980-х років на усіх високих форумах підвищення життєвого рівня населення декларували як першочергове завдання. Деякі позитивні зміни і справді відбулися, хоча їхні масштаби поступалися обіцяним. Доходи жителів становили дві частини: заробітна плата і фонди соціального споживання (безкоштовна освіта, медичне обслуговування, дотації на оплату житла, транспорт та інші соціальні програми). Фонд соціального споживання перевищував заробітну плату громадян у кілька разів. На середину 1980-х років середня місячна заробітна плата в сільському господарстві становила 134-163 крб (з 1965 року вона зросла у 2,3-2,7 раза), а в промисловості — на 20-46 %. Відбулося зближення рівнів оплати праці робітників та інженерно-технічного персоналу. На середину 1980-х років різниця становила тільки 10 %, а в окремих галузях промисловості робітники отримували навіть більше. Зрівняння в оплаті кваліфікованої і не кваліфікованої роботи негативно вплинуло на розвиток промисловості, позаяк висококваліфіковані робітники та інженерно-технічний персонал не мали стимулів до кращої праці.

Низькими залишалися пенсії за віком та інвалідністю для більшості жителів. Незначними були й виплати різним слабозахищеним категоріям громадян: матерям-одиночкам, сім'ям, які втратили годувальника, особам з інвалідністю тощо. Як наслідок, понад 20 % громадян жили за межею бідності, отримуючи дохід, менший за прожитковий мінімум. Нерозв'язаною залишалася житлова проблема, хоча будівництво житла постійно зростало. У республіці постали нові міста: Нововолинськ, Світловодськ, Енергодар. У великих містах зводили нові житлові мікрорайони. Та, попри це, черга на житло збільшувалася. Зазвичай низькою була якість будівельних робіт, а відтак виникала необхідність ремонту квартири відразу ж після її отримання. Більшість житла споруджували за типовими проектами, бо це здешевлювало його вартість. У незрівнянно гіршому становищі перебувало село, хоча і тут збільшили спорудження житла, побудували дороги з твердим покриттям до центральних садиб, завершили електрифікацію сіл, кожне двадцяте село було газифіковане. Медичне обслуговування населення частково поліпшилося. Проте, коли рівень смертності серед населення у розвинутих країнах знижувався, то в СРСР, і в Україні зокрема, він зростав.

Багатоквартирний житловий будинок у місті Івано-Франківськ, вулиця Шевченка. Світлина. 1969 рік

А. Юн «Громадяни, не стійте в черзі, імпортне взуття закінчується». Карикатура

В означений період відбулися зміни у структурі споживання товарів. Населення прагнуло до комфортного життя. Відповідно, зріс попит на побутову техніку (холодильники, пилососи, пральні машини, телевізори тощо), килими, посуд, меблі, автомобілі тощо. Однак вітчизняна промисловість не була зорієнтована на масовий випуск такої продукції. Навіть при завищених цінах на ці товари, за низької їхньої якості, постійним був дефіцит. Крім того, тривала закупівля продуктів харчування. Намагаючись виправити ситуацію, керівництво вдалося до закупок за кордоном. Це потребувало мільярдів доларів, які отримували за рахунок продажу на Захід нафти, газу та іншої сировини. Дефіцит бюджету також покривали, збільшуючи продаж горілчаних виробів, підвищуючи ціни на продукцію, зокрема нова продукція під маркою «новинка» або «знак якості» коштувала дорожче. Іноді одні й ті самі товари з маркою «новинка» випускали кілька разів на рік. Незважаючи на підвищення життєвого рівня населення, УРСР за цим показником на початку 1980-х років опинилася серед держав, що посідали 50-60 місця у світі.

Проте у суспільстві існувала категорія населення, яка могла бути задоволена життям. Це — компартійно-радянська номенклатура. Незважаючи на декларовану конституційну рівність, розподіл національних благ у суспільстві не був рівномірним, що посилювало деформації в соціальній сфері. Номенклатурні верхи утворили власну закриту систему постачання продовольства і промислових товарів, що не знала дефіцитів та спекулятивних цін. У спеціальних господарствах вирощували городину і фрукти для представників номенклатури, сільгосппродукцію переробляли окремі цехи. Отримуючи заробітну плату в 2-3 рази вищу, ніж у робітників і колгоспників, представники номенклатури могли придбати у 5-10 разів більше товарів. За умов тотального дефіциту вони купували необхідне за державними цінами, коли більшість жителів або взагалі не мали доступу до високоякісних товарів, або змушені були купувати за спекулятивними цінами. Лише для номенклатури закуповували товари за кордоном. Верхівка користувалася закритими санаторіями, поліклініками, лікарнями, будинками відпочинку, пансіонатами, мисливськими господарствами. Для чиновників партійно-державного апарату зводили поліпшене житло, на них працювала прислуга. Діти номенклатурних працівників навчалися в кращих школах, у них були гарантовані місця у престижних вищих навчальних закладах, а згодом — на посадах у дипломатичному корпусі або в партійно-державному апараті. Керівництво

Компартії, держави, котре постійно твердило про свої наміри побудувати справедливе безкласове суспільство, насправді створило з вигодою для себе суспільство витонченої соціальної нерівності.

  • 1. Із чого складалися доходи жителів України?
  • 2. Яке місце займала УРСР серед інших держав за життєвим рівнем населення? Чому?
  • 3. Що посилювало деформацію у соціальній сфері?

Кількість осіб, які поліпшили житлові умови (млн осіб)

  • 1. Проаналізуйте дані графіка і зробіть висновки.

Уривок зі спогадів Леоніда Кравчука, першого Президента України

«Керівництво — це еліта. Вершина республіки. Члени політбюро і секретарі... Щодня влаштовували так звані обіди політбюро... Щодня на обід у приміщенні ЦК для цього виділяли спеціальну залу, де збиралися члени політбюро. і ті, що тут працювали, і ті, що в Раді Міністрів чи у Верховній Раді... На чолі столу — перший. Страви подавали вишукані. Членам політбюро видавали якісь додаткові гроші, крім зарплати... Окремо обідали заввідділами, перші заступники, помічники, у них був окремий зал. кожен мав своє місце... Щодо лікування, то перший і члени політбюро ходили на те лікування аж [...] через дорогу... Це амбулаторно, а коли що серйозно, то кремлівська лікарня. Апарат же — всі. хто нижче секретарів, лікувалися на Пушкінській, у четвертому управлінні. Або у Феофанії...»

  • 1. Доведіть або спростуйте думку: «В радянському суспільстві всі мали рівні права і можливості»

Коли в Україні виникло соціально-економічне явище депопуляція (1979 р.), у Великій Британії прем’єр-міністром стала Маргарет Тетчер — представниця консервативної партії, ініціатор впровадження неоконсервативної соціально-економічної політики — тетчеризму (04.05.1979 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дату і подію, пов’язану з нею:

- 1979 р. — виникло соціально-економічне явище депопуляція.

2. Поясніть значення понять: депопуляція, компартійно-радянська номенклатура.

3. Сформулюйте тези статті на тему: «Національна та соціальна структура населення УРСР».

4. Підготуйте презентацію на тему: «Життєвий рівень населення в період системної кризи радянського ладу.