Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Хлібовська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 19. Економічна ситуація в УРСР

  • Назвіть економічні реформи, проведені в період хрущовської «відлиги».
  • Поясніть значення термінів: екстенсивний, інтенсивний, раднаргоспи.
  • До яких наслідків у сільському господарстві призвели хрущовські реформи?

1. Спроби проведення економічної реформи.

Економічний розвиток УРСР упродовж другої половини 1960-х - першої половини 1980-х років був неоднозначним. Під тиском командно-бюрократичної

системи не дали очікуваних результатів у економіці «хрущовські нововведення». У 1965 році очільник уряду СРСР Олексій Косигін та група московських технократів розпочали чергову економічну реформу, зміст якої був сповнений суперечностей. З одного боку, вона спрямовувалася на прискорення науково-технічного прогресу, розширення господарської самостійності промислових підприємств (госпрозрахунок), місцевої ініціативи, визначення ефективності роботи підприємства не за виробленою, а за реалізованою продукцією, створення фондів матеріального заохочення робітників і службовців, розширення соціально-культурної сфери. З другого — реформа значно посилювала позиції центральних відомств. У 1965 році були ліквідовані раднаргоспи й відновлені промислові міністерства. Це означало, що уряд республіки втратив контроль над більшістю заводів і фабрик, які знову підпорядкував центр.

Проте, незважаючи на свою непослідовність, реформа деякий час позитивно впливала на економіку. Порівняно високі темпи зростання спостерігались у промисловості. У виробництво впроваджували нову техніку і матеріали, зросла продуктивність праці, за рахунок якої одержали більшу частину приросту промислової продукції. Як і промисловість, сільське господарство у другій половині 1960-х років розвивалося порівняно успішно. Було затверджено гарантовану оплату праці колгоспників за тарифними ставками відповідних категорій робітників і службовців радгоспів. Збільшено капіталовкладення в аграрний сектор. У сільськогосподарській практиці почали використовувати нові агротехнічні прийоми, впроваджували у виробництво високоврожайні районовані сорти зернових і технічних культур. Покращилася ситуація у тваринництві. Промисловість забезпечувала село новими машинами, хоча їхня якість не завжди була на достатньому рівні. Упродовж цього періоду основні виробничі фонди і загальний обсяг промислового виробництва зросли в 1,5 рази, а національний дохід — на 30 %. Створено єдину енергосистему республіки із під’єднанням до неї промислових підприємств, завершено електрифікацію сіл України. Радянські економісти навіть назвали восьму п’ятирічку 1966-1970 років «золотою».

Але вже на початку 1970-х років означилися труднощі у реалізації задекларованих програм. Ставало очевидним, що чергова спроба вмонтувати елементи економічного стимулювання в чинну систему адміністративно-командного управління економікою виявилася недієспроможною. Відтак із самого початку реформа була приречена на поразку, оскільки залишила без змін відносини власності. У ній намагалися поєднати несумісні принципи: розширення прав підприємств і посилення централізації. Реформа, наприклад, передбачала збільшення самостійності підприємств і зменшення кількості показників, які затверджували згори, але фактично чисельність таких показників зросла. Усталеною практикою була корекція планів наприкінці року в бік зменшення, що створювало ілюзію їхнього виконання. Центральні відомства на свій розсуд використовували природні й трудові ресурси України, монопольно вирішуючи, де, скільки і коли будувати та куди спрямовувати.

  • 1. Коли була розпочата економічна реформа? Що вона передбачала?
  • 2. Як реформа вплинула на розвиток економіки?
  • 3. Чому реформа була приречена на поразку?

Уривок із праці Наталії Тимочко «Косигінська реформа (1965 рік) як спроба вдосконалення радянської господарської системи»

«Положення реформи впроваджувались у життя з великими труднощами, а деякі з них так і не були реалізовані. Передбачені спочатку прямі зв’язки між підприємствами зовсім не були втілені в життя через їх несумісність із системою фондування та розподілу. У результаті госпрозрахунок підприємств виявився не забезпеченим матеріально, а підвищення самостійності підприємств — несумісним з повноваженнями міністерств і відомств, директивним плануванням та існуючою системою ціноутворення... Численні суперечності реформи можна би було усунути, рухаючись поетапно до ринку. Проте це було неможливим із політико-ідеологічних причин».

  • 1. Які чинники, на думку авторки, гальмували реалізацію економічної реформи?

Виробництво найважливіших видів промислової продукції в УРСР

Види продукції

1940 р.

1960 р.

1970 р.

Електроенергія (млрд кВт/год)

12,4

53,9

137,6

Вугілля (млн т)

83,8

172,1

207,0

Чавун (млн т)

9,6

24,2

41,4

Сталь (млн т)

8,9

26,2

46,6

  • 1. Проаналізуйте дані таблиці та зробіть висновки.

2. Наростання кризових явищ у промисловості.

В економіці республіки першочергову увагу приділили вугільній промисловості, чорній металургії, важкому та електротехнічному машинобудуванню, воєнно-промисловому комплексу. Панівним залишився екстенсивний шлях розвитку виробництва, тобто зростання його обсягів досягали, залучаючи додаткову робочу силу і збільшуючи капіталовкладення у будівництво нових підприємств: гірничозбагачувальних, трубних, металургійних заводів, підприємств хімічної галузі та інших промислових гігантів, почасти за застарілими проектами й технологіями. Одним із негативних наслідків такої політики стало забруднення довкілля, яке тут, за оцінками спеціалістів, відбувалося вдесятеро інтенсивніше, ніж у СРСР. Підвищуючи обсяги виробництва електроенергії, розпочали створення «штучних морів», які поглинули близько 1 млн гектарів родючих земель, та спорудження атомних електростанцій. Про недоцільність будівництва Київського, Кременчуцького та інших водоймищ говорили науковці, письменники, публіцисти, проти цього протестували місцеві жителі, котрі вимушені були переселятися, залишаючи рідні місця. Проте влада проігнорувала ці протести. Упродовж короткого часу в Україні без належного обґрунтування, розрахунків, урахування геологічних особливостей місцевості, за старими і недосконалими технологіями було споруджено п'ять атомних електростанцій. Центральні міністерства довели їхню концентрацію в УРСР до небезпечного рівня. Необхідності у цьому, з огляду на потреби господарства республіки, не було. В Україні виробляли п'яту частину загальносоюзного обсягу електроенергії, значну частину якої передавали до сусідніх республік, а також експортували. Вирученими за її продаж коштами розпоряджалися ті ж таки центральні відомства.

УРСР і надалі залишилася одним із найбільших виробників зброї та різноманітної військової техніки. В республіці сформувався потужний військово-промисловий комплекс (ВПК) Замовлення військовиків виконували кращі виробництва, де були сконцентровані найкваліфікованіші робітники, інженерно-технічні працівники, вчені й куди спрямовували найякіснішу сировину і матеріали. Це був додатковий фактор централізації економіки СРСР, що не знав ані місцевих особливостей, ані республіканських кордонів і мав тенденцію до необмеженого зростання, посилення політичного впливу, підпорядкування своїм інтересам усіх цивільних структур. Натомість розвиток галузей, які випускали товари масового споживання, тривав дуже повільно. Більшість машин та обладнання підприємств легкої і харчової галузей промисловості застаріли, а ефективність їхньої роботи була низькою. Через це незадовільною була й якість вітчизняних товарів, багато із яких, до того ж, стали дефіцитними. Водночас виготовляли чимало нікому не потрібних речей, і це робили тільки тому, що їх увели в план.

Південноукраїнська АЕС. Світлина

Отже, згортання економічних реформ призвело до наростання негативних явищ. Проявлялися риси, притаманні колоніальній системі економіки, що характеризувалася перевагою паливних і сировинних галузей. У 1985 році питома вага промисловості групи «А» складала приблизно 72 %, натомість групи «Б» — 28 %. В той час, коли високорозвинені країни будували постіндустріальне суспільство, вступили в техногенну еру, УРСР у складі СРСР все ще продовжувала індустріалізацію. Вилучення з виробництва застарілого устаткування, середній вік якого у 1985 році становив 28 років, відбувалося повільно. Зношеність основних виробничих фондів дорівнювала 43 % проти 28 % у 1961 році. Якщо у першому п'ятиріччі цього періоду обсяг промислової продукції, згідно з офіційною статистикою, збільшився на 50 %, то в останньому — лише на 19 %. Промисловість республіки, як і всієї країни, стрімко наближалася до кризи.

  • 1. Яким галузям промисловості та способу виробництва було надано пріоритет в УРСР у 1960-х - 1980-х роках?
  • 2. Визначте місце військово-промислового комплексу в структурі економіки УРСР.
  • 3. До яких наслідків у 1980-х роках призвело згортання економічних реформ?

Середньорічний приріст валового суспільного продукту в УРСР у розрізі п’ятирічок (%)

  • 1. Проаналізуйте дані, наведені у графіку, і зробіть висновки.

3. Зміни у сільському господарстві. Продовольча програма.

Із початком 1970-х років, за умов згортання господарських реформ, темпи розвитку сільського господарства УРСР суттєво уповільнились. У другій половині 1970-х років приріст продукції аграрного сектора становив щорічно 1 %, а на початку 1980-х років — усього 0,43 %. Незважаючи на те, що влада постійно контролювала цю сферу економіки, видавши низку постанов, які, на її думку, повинні були стимулювати сільськогосподарське виробництво, їхня результативність залишалася малою. Майже всі вони не були підкріплені економічно і мали здебільшого декларативний характер. Як і в минулому, колгоспник і працівник радгоспу були мало зацікавлені в результатах своєї праці. Передові форми її організації, зорієнтовані на кінцевий результат, на селі не прижились. У такій ситуації тисячі сільських жителів, не бачачи перспективи роботи в колгоспах і радгоспах, виїздили до міст. За низької продуктивності праці, відсутності необхідної техніки це зумовило гострий дефіцит робочої сили. Однак влада знайшла вихід із такої ситуації. Тисячі студентів, робітників, інженерно-технічних і наукових працівників, солдатів змушували упродовж сезону працювати на полях, переробних підприємствах, овочевих базах. При цьому не завжди вдавалося зібрати врожай, який залишали зимувати або переорювали. Подібної безгосподарності не допускали власники присадибних ділянок. Займаючи близько 6% сільськогосподарських угідь республіки, вони продукували третину всього обсягу виробленого м'яса, чверть молока, 40 % картоплі.

Водночас прискореним темпом знищували основне національне багатство України — її землі. Частина кращих ґрунтів була затоплена «штучними морями», створеними на Дніпрі та інших річках України. Не зовсім вдало провели меліоративні роботи, деякі землі занедбали через ерозію. Влада продовжила політику ліквідації так званих малоперспективних населених пунктів, переселяючи хуторян, жителів малих сіл на центральні садиби колгоспів і радгоспів. Відтак на місці квітучих сіл виникали пустки і руїни. Намагаючись покращити становище в аграрному секторі, пленум ЦК КПРС у травні 1982 року оприлюднив Продовольчу програму, реалізація якої мала забезпечити в якомога стислі строки стале постачання населенню всіх видів продовольства, суттєво поліпшити структуру його харчування за рахунок найкорисніших продуктів. На виконання програми виділяли значні кошти, збільшили виробництво сільськогосподарської техніки. Однак ці фінансові затрати не виправдалися. Колгоспно-радгоспна система вкотре продемонструвала свою неефективність. Попри це, УРСР і надалі забезпечувала 60 % союзного виробництва цукру, 40 % — соняшнику та овочів, 25 % — м'яса, масла і консервів.

Отже, наприкінці 1970-х - початку 1980-х років господарство УРСР входило в смугу системної кризи. Воно було неефективним, неконкурентоспроможним, а більшість спроб оновити його виявилися суто адміністративними чи навіть ідеологічно-декларативними. Одне з гасел того часу: «Економіка повинна бути економною» цілком відповідало духові часу, коли подібними транспарантами влада намагалася втримати кволу соціально-економічну будівлю від остаточного розвалу.

  • 1. У чому проявилось уповільнення темпів розвитку сільського господарства УРСР у 1970-х - початку 1980-х років?
  • 2. Коли та з якою метою пленум ЦК КПРС оприлюднив Продовольчу програму?
  • 3. Як ви розумієте гасло «Економіка повинна бути економною»?

Темпи приросту основних показників економічного розвитку УРСР другої половини 1960-х - середини 1980-х років (%)

Показник

П’ятирічка

восьма

дев'ята

десята

одинадцята

Національний дохід

6,7

4,6

3,4

3,7

Капітальні вкладення

6,8

6,4

2,1

3,1

Продуктивність праці

6,1

4,1

з,о

3,8

Продукція промисловості

8,4

7,2

3,9

3,5

Продукція сільського господарства

3,2

з,о

1,6

0,5

  • 1. Використовуючи статистичні дані, наведені у таблиці, висловіть обґрунтоване судження щодо тези: «Можливості екстенсивного шляху економічного розвитку неухильно вичерпувалися».

Коли в Україні з конвеєра запорізького заводу «Комунар» зійшов 100-тисячний автомобіль «Запорожець» (20.07.1965 р.), у Швеції компанія «Вольво» випустила останній, 440-тисячний автомобіль марки PV544. Це був перший автомобіль, на якому з’явилися ремені безпеки (20.10.1965 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1965 р. — початок проведення економічної реформи під керівництвом Олексія Косигіпа:

- 1965 р. — ліквідовано раднаргоспи;

- 1966-1970 рр. — восьма — «золота» п’ятирічка;

- травень 1982 р. — на пленумі ЦК КПРС оприлюднено Продовольчу програму.

2. Поясніть значення понять: командно-адміністративне управління, дефіцит.

3. Підготуйте історичну довідку на тему: «Суперечності Косигінської економічної реформи».

4. Доведіть або спростуйте думку: «Економіка УРСР у 1970-х - 1980-х роках входила у смугу системної кризи».