Історія: Україна і світ. 7 клас. Васильків

§ 43-44. Українські землі в складі Польського королівства та Великого князівства Литовського. Практикум

Згадайте...

— який литовський князь став польським королем;

— хто претендував на володіння землями Королівства Русі після вигасання династії Романовичів.

Як ви розумієте...

— поняття «архієпископство», «воєводство»?

Чи знаєте ви, що...

— отримати громадянство середньовічного Львова міг повнолітній чоловік, народжений законно, віруючий християнин, а при отриманні міського права жінками рада призначала для них опікуна;

— останній київський князь Семен Олелькович (правнук Ольгерда, з династії Гедиміновичів) домігся чіткого визначення кордону Великого князівства Київського у складі Великого князівства Литовського; він розбив одного з останніх правителів Золотої Орди, що сприяло оформленню Кримського ханства як держави?

43-44.1. ТЕОРІЯ. Входження українських земель до складу Польського королівства

Упродовж другої половини XIV ст. під польською владою опинилася Галичина і Західна Волинь. Якщо на початках король Казимир III не ламав місцевих звичаїв, то його наступники поширили на колишніх землях Романовичів територіально-адміністративний устрій Польського королівства. Зокрема, у 1434 р. Галицьку, Львівську, Перемишльську, Сяноцьку, Холмську землі об’єднали в єдине Руське воєводство зі столицею у Львові. Того ж року відібране в литовців Поділля стало Подільським воєводством із центром у Кам’янці (сучасний Кам’янець-Подільський). Західні волинські володіння згодом перетворилися у Белзьке воєводство.

Нова система управління розвивалася за польськими зразками. Руські бояри (якщо не приймали католицтва) поступово усувалися від влади і землеволодінь. Натомість першість у політичній владі переходила до шляхти — польського нобілітету (знаті), який отримував нові маєтки. Схожі процеси відбувалися в містах. Сюди активно запрошували поляків, німців, євреїв, вірмен, які одержували пільги та привілеї. Магдебурзьке право затверджувало самоврядність громад. У 1374 р. його отримало місто Кам’янець, 1390 р. — Берестя, 1396 р. — Холм, 1432 р. — Луцьк, у 1494-1497 рр. — Київ, 1498 р. — Дубно, наприкінці XV ст. — Рівне і Перемишль. Якщо в Галичині магдебурзьке право зазвичай надавало істотні привілеї католикам, то у волинських, київських, подільських містах влада залишалася в руках української більшості городян. Повноправні мешканці міста звільнялися від багатьох податків та могли брати участь в управлінні містом.

Також поширювалася польська система судочинства, яка мала становий характер. Кожен стан населення був підвладний окремим судовим органам. Шляхта судилася в земському суді, городяни підлягали міському магістрату, решта населення — старостинському суду. Утвердження польської влади супроводжувалося посиленням позицій католицької церкви. На початку XV ст. було скасовано Галицьку митрополію, яка діяла від 1303 р. На колишніх землях Романовичів поширювалася католицька церковна організація. Зокрема, у 1412 р. у Львові засновано архієпископство, а у Володимирі, Галичі, Перемишлі, Кам’янці, Холмі діяли католицькі єпископства.

1. Охарактеризуйте систему управління, яку впровадила Польська корона на українських землях.

2. Які групи суспільства отримали привілеї у нових умовах?

3. Визначте особливості польської системи судочинства.

43-44.2. ТЕОРІЯ. Українські землі у складі Великого князівства Литовського

Становище русько-українських земель у складі Великого князівства Литовського відрізнялося. Насамперед, у 1362 році князь Ольгерд Гедимінович переміг золотоординську армію в битві біля річки Синюха (відомій як битва на Синіх Водах). Ця звитяга остаточно відкинула монголів з Чернігівщини, Київщини, Переяславщини й Поділля. Отож чималу частину Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (така офіційна назва держави) складали землі Русі-України. Тому деякі історики вбачають у цьому відродження держави, знищеної монголами, але на чолі з Гедиміновичами.

Литовці діяли насамперед мирними засобами. Вони не порушували старого укладу і не намагалися запровадити нові порядки. Приймаючи православ’я, вони радо брали руських бояр на службу. До того ж, руська мова лишалася державною, а норми «Руської правди» продовжували діяти. Старі престоли Рюриковичів отримували литовські князі. Київське князівство й частину Переяславської землі отримав Володимир Ольгердович, Чернігово-Сіверщину — Корибут-Дмитро, другий син князя Ольгерда. На Поділлі правили племінники Ольгерда — князі Коріятовичі. Усі вони визнавали владу великого князя, сплачували йому данину й надавали військову поміч.

Після Кревської унії частина литовської знаті та руського боярства підтримали князя Вітовта, який противився поглинанню Литви Королівством Польським. Той значно збільшив свої володіння, дійшовши до чорноморського узбережжя. З Поділля Вітовт витіснив родича Федора Коріятовича, котрий зі сім’єю вимушено переселився на Закарпаття (належало Угорщині). Осідком утікача став мукачівський замок Паланок. Незабаром, у 1399 р., литовсько-руське військо зазнало поразки від ординців у битві біля річки Ворскла. Перше використання польової артилерії не принесло литовцям успіху. Невдача змусила Вітовта визнати васальну залежність від Ягайла. Перемога в Грюнвальській битві (1410 р.) дала Вітовту, як спільнику об’єднаного війська, більше впевненості. А після Городельської унії (1413 р.) він почав ліквідовувати колишні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів, замінюючи князів своїми намісниками.

Велика печатка Вітовта з гербами Литви (погоня), Троків (піхотинець), Жмуді (ведмідь) і Русі (хрест), 1407 рік

«Вітовт Великий на конгресі в Луцьку», художник Йонас Мацкявічюс, 1934 рік

Налагоджені зв’язки з католицькою церквою давали змогу претендувати на королівський титул. У Луцьку, який Вітовт зробив південною столицею, у 1429 р. відбувся з’їзд європейських монархів, на якому мала відбутися урочиста коронація. Це дозволило б утвердити самостійність Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, а Вітовту — започаткувати власну династію. Проте в останній момент цьому завадила польська шляхта і король Ягайло, які не дали литовцям змоги відокремитися.

Після смерті Вітовта в 1430 р. між литовською елітою почалися усобиці. Частина стала на бік князя Свидригайла Ольгердовича, який підтримував православних та виступав проти унії із Польщею. Інші пішли за Сигізмундом, братом покійного князя, що підтримував союз із Польщею. Вирішальна битва відбулася під Вількомиром у 1435 р. Князь Свидригайло зазнав поразки, проте згодом руські князі отруїли його супротивника. Польський король Казимир IV (син Ягайла), аби уникнути розколу в державі, поновив удільні князівства. Волинське князівство він передав Свидригайлові, а Київське — Олександру (Олельку) Володимировичу. Нащадки останнього на певний період відродили велич Києва. Вони дбали про розвиток культури, обороняли місто від нападів ординців, налагоджували міжнародні зв’язки. Однак уже в 1452 р. після смерті князя Свидригайла Волинське князівство ліквідували. Так само польська влада вчинила з Київським князівством у 1471 р. по смерті останнього київського князя Семена Олельковича.

1. Порівняйте територіальний розподіл українських земель між Польським королівством та Великим князівством Литовським. Скористайтеся картою «Руські удільні князівства у складі сусідніх держав IV — початку VI ст.», що на другому форзаці цього підручника.

2. Чи змінився адміністративний та політичний устрій на українських теренах з приходом литовських князів?

3. Назвіть причини ліквідації князівств на українських землях.

43-44.2. ПРАКТИКА.

І. Орієнтуємося в історичному часі й просторі

1. Вправа «Скільки та коли?»

Прочитайте текст, виконайте завдання.

Використовуючи усобиці, що виникли в Київській державі по смерті Володимира Великого, король Іштван І Святий прилучив Закарпаття до угорської держави. Монголи в 1241 році заподіяли краю чимало шкоди. Мукачівською домінією почергово володіли зяті угорського короля Бели IV, князі Ростислав Михайлович (чернігівський) та Лев Данилович (галицький). За короля Юрія Львовича було втрачено контроль над Мукачівщиною, яка надовго увійшла до складу Угорської корони. Адміністративними одиницями (комітатами) Закарпаття керували ішпани (жупани), намісники угорського короля. У 1393-1414 рр. паном Мукачівської домінії та наджупаном Березького комітату був князь Федір Коріятович зі зукраїнщеного литовського великокняжого роду.

Галицький князь Ярослав Осмомисл (1153-1187) закріпив у складі Руської держави землі між Дністром, Карпатами та пониззям Дунаю. Від XII ст. ці терени перебували під зверхністю Золотої Орди. Назва «Буковина» виникла значно пізніше. Короткочасно в середині XIV ст. цей край потрапив під владу Угорщини. Коли в 1359 р. утворилося Молдавське князівство, Буковина ввійшла до нього як автономне утворення із центром у містечку Шипинці. Шипинська земля охоплювала територію Північної Буковини та Північної Бессарабії, що майже відповідає межам сьогоднішньої Чернівецької області. Центрами трьох волостей були укріплені гради: Хотин, Цецин, Хмелів. Згодом молдовські господарі скасували автономію краю і перейменували Шипинську землю на Буковину. Тривалий час Молдова була васалом Угощини, а від 1514 року підпорядковувалася султану Османської імперії.

• а) Створіть стрічку часу. Нанесіть на неї послідовність входження українських земель до складу сусідніх держав, враховуючи інформацію попередніх параграфів і теоретичної частини. За потреби скористайтеся схемою «Входження українських земель до складу сусідніх держав (друга половина IV — початок VI ст.)», що на другому форзаці підручника.
• б) Складіть власну історичну задачу за матеріалом параграфа. Запропонуйте розв’язати її в класі.
• в) . Розгляньте схему родоводу династії Гедиміновичів, розміщену на другому форзаці цього підручника. Випишіть імена литовських князів, при яких відбулося приєднання українських земель до складу Великого князівства Литовського. Зазначте ім’я князя, який унаслідок Кревської унії став королем Польщі. Пригадайте дату цієї події.
• г) Складіть генеалогічну задачу, скориставшись схемою.

2. Вправа «Де? Коли?»

Ознайомтеся з інформацією карти «Руські удільні князівства у складі сусідніх держав» (другий форзац). Визначте, до складу яких держав входили українські землі у XIV — на початку XVI століть. За допомогою карти та матеріалу параграфа заповніть таблицю.

Держава	Столиця	Приєднані українські території	Адміністративний поділ

3. Вправа «Як? Коли? Де?»

Ознайомтеся зі схемою «Входження українських земель до складу сусідніх держав (друга половина IV — початок VI ст.)», що на другому форзаці підручника. Перетворіть графічну інформацію в короткий текст. Доберіть до складеного тексту власний новий заголовок.

II. Працюємо з інформацією історичного змісту

4. Вправа «Аналізуємо джерела»

Опрацюйте фрагменти історичних джерел та інформацію рубрики «Машина часу». Визначте за документами:

• а) Про які міста йдеться? До складу яких держав вони входили?
• б) Проаналізуйте, які зміни відбулися в Києві наприкінці XV століття.
• в) Як змінився побут львів’ян з отриманням магдебурзького права?
• г) Порівняйте становище Києва та Львова у пізньому Середньовіччі.

Складіть коротку усну розповідь про особливості життя в них.

Мовою історичного джерела

Витяг зі щоденника венеційського посла Контаріні про Київ, 1474 р.:

«...Дізнавшись від королівських провідників про моє прибуття, воєвода надав мені помешкання, втім, жалюгідне, як і все там, і прислав чимало продовольства. Саме місто розташоване на кордоні з Татарією і сюди з’їжджається чимало купців з хутрами, що їх везуть з Верхньої Русі; об’єднавшись в каравани, вони прямують до Кафи, але часто, немов вівці, бувають захоплені по дорозі татарами».

Мовою історичного джерела

Хроніст Бартоломей Зіморович про львівські порядки XIV ст.:

«...Після того як розкіш, що проникла у міста, почала зачіпати наших предків, у той же момент за спартанським звичаєм проти розбещеності і розпусти жінок не уряд моральності, але закони про витрати та розкіш проголосили, зміст яких словами, що ними починається, наведу: «Пани радні разом із цілою громадою ухвалили, що якщо би хтось захотів влаштувати чи святкувати весілля, то повинен мати шістнадцять осіб (гостей) і чотири страви, а не більше, і може мати двох жартівників, а не більше під загрозою штрафу чотирьох гривен».

Машина часу

«Магдебурзьке право для Львова».

17 червня 1356 року грамотою короля Казимира III місту Львів надано магдебурзьке право. Прочитати уривок із цього документа можна на сайті Львівської міської ради https://cutt.ly/GetwZx3X. Міський магістрат складався з ради та лави. Рада здійснювала поліцейський нагляд, розподіляла землі, встановлювала ціни на продукти споживання, розмір мита. Посада радника була престижною. Ним міг стати чоловік від 25 до 90 років. Заробітної плати радник не отримував, але звільнявся від усіх податків. Роботою ради керував бурмистр. Права радників і лавників були схожими. Лава займалася судовими справами, її очолював війт. Цю посаду не міг займати неодружений чоловік. Жінки теж не могли претендувати на неї. Особливістю Львова серед інших українських міст у складі Польського королівства був привілей Владислава III 1444 року, за яким дозволялося ловити по всій руській землі правопорушників, убивць, злодіїв і судити та карати їх саме у Львові.

5. Вправа «Середньовічні твердині».

Розгляньте зображення пам’яток середньовічної оборонної архітектури на українських землях. Виконайте завдання:

• а) Дізнайтеся, до складу яких держав входили землі, на яких було споруджено ці фортеці.
• б) 3 якою метою, на вашу думку, вони були побудовані?
• в) За допомогою додаткових джерел інформації підготуйте короткі повідомлення про ці пам’ятки для рекламного буклета «Середньовічні твердині» (на вибір) або створіть асоціативне гроно про одну з пам’яток.
• г) Огляньте споруди за допомогою ресурсу Google Earth. Визначте, як вплинули географічні умови на вибір місця побудови. За бажанням зробіть скрини пам’яток із різних ракурсів. Позмагайтеся з однокласниками / однокласницями у вмінні добирати ракурс і оберіть нагармонійніші «портрети» фортець зблизька або «з висоти пташиного лету».

Верхній замок, м. Луцьк, Волинська область

Замок Паланок, м. Мукачево, Закарпатська область

Кам'янець-Подільський замок, Хмельницька область

Хотинська фортеця, Чернівецька область

Генуезька фортеця в м. Судак, Крим, Україна

Свято-Покровська церква, село Сутківці, Хмельницька область

III. Виявляємо повагу до гідності людини та соціальну активність

6. Вправа «Боротьба за ідентичність».

Від вересня 1432 р. до літа 1435 р. існувало Велике князівство Руське, що виникло на теренах литовсько-руської держави. До його складу входили всі українські терени, що перебували в складі Великого князівства Литовського, а також Полоцька, Витебська та Смоленська землі. Українські, білоруські та частина литовських князів підтримували князя Свидригайла в його боротьбі з поляками та їхнім ставлеником — князем Сигізмундом.

• а) Опрацюйте інформацію рубрики «Машина часу».
• б) Дайте власну оцінку постаті Свидригайла.
• в) Висловіть аргументоване судження, чому не вдалося вберегти залишки автономії українських земель у складі Великого князівства Литовського.

Машина часу

«Битва під Вількомиром».

1 вересня 1435 року відбулася битва під Вількомиром. Військо Свидригайла налічувало до 15 тисяч осіб, у його складі було до 6 тисяч великокнязівських воїнів, близько 50 загонів удільних князівств, 3 тисячі лівонських рицарів, 1500 чеських таборитів і 500 ординців. Військо було доволі строкатим та ще й мало трьох полководців: самого Свидригайла Ольгердовича, лівонського магістра Франка Керскорфа і князя Сигізмунда Корибутовича. Тільки останній мав військовий досвід участі в Гуситських війнах.

Супротивний табір Сигізмунда налічував до 5 тисяч литовського війська, яке очолив його син Михайло. Польща скерувала на допомогу від 4 до 12 тисяч війська на чолі з Якубом із Кобилян — досвідченого полководця, учасника Грюнвальдської битви та Великої війни з Тевтонським орденом. Саме він командував польсько-литовськими силами.

Свидригайло зазнав нищівного розгрому в той момент, коли вирішив змінити розташування свого війська. Князь утік до Полоцька. Магістр Керскорф і більшість лівонських рицарів загинули. У битві під Вількомиром загинув і київський князь Михайло Семенович Болобан. 42 князі потрапили в полон, серед них — Федір Корибутович та Іван Володимирович — син Володимира Ольгердовича Київського. Сигізмунд переміг.

Корисна гра:

«Українські землі у складі Польського королівства та Великого князівства Литовського»

https://cutt.ly/yetwgOCo